Вирок

від 13.03.2014 по справі 216/3487/13-к

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3487/13-к

Провадження № 1-кп/216/8/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

представників потерпілого товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська залізорудна компанія» адвоката ОСОБА_8 та директора ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012040230000014 від 21 листопада 2012 року про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москви Російської Федерації, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дзержинським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 22 листопада 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 у травні 2012 року маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, перебуваючи у довірливих стосунках з керівництвом КЗРК, маючи у своєму розпорядженні відомості про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська залізорудна компанія» (далі КЗРК) планує транспортувати щебінь в адресу підприємства Російської Федерації і для цієї мети потребує піввагони, завідомо знаючи ринкову вартість надання підприємствам України піввагонів в оренду, яка складає 50 доларів США (за курсом НБУ) за добу по території України та 36 доларів США за добу (за курсом НБУ) за територією України за один піввагон, а загалом 2 550 доларів США (за курсом НБУ) щомісячно за один піввагон, використовуючи необізнаність керівництва КЗРК щодо роботи державних підприємств після проведених реорганізаційних змін, звернувся з пропозицією до керівництва КЗРК про сприяння в організації підписання прямого договору, за умовами якого КРЗК отримало б необхідні їм піввагони в оренду від державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр» (далі УТЛЦ).

ОСОБА_6 пообіцяв, що за даним прямим договором оренди між УТЛЦ та КЗРК, буде передано в оренду піввагони у кількості 255 одиниць вартістю 500 доларів США (за курсом НБУ) щомісячно за одиницю та запевнив керівництво КЗРК, що він має всі можливості надавати такі послуги.

Також ОСОБА_6 для надання впевненості у правомірності та правдивості своїх намірів, запропонував укласти між ним, як фізичною особою-підприємцем та КЗРК угоду про надання ним таких послуг на умовах постфактової оплати.

ОСОБА_6 фактично заздалегідь не мав наміру і можливостей виконувати зазначені послуги, а переслідував єдину мету, спрямовану на заволодіння грошовими коштами КЗРК.

Громадянин ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами КЗРК, особисто підготував текст угоди ІМРРА №001/2ULFV між ним, ФОП ОСОБА_6 , та КЗРК, за умовами якого КЗРК як замовник здійснює оплату комісійних ОСОБА_6 щомісячно в той же день, коли здійснює оплату орендодавцю вагонів згідно договору оренди. Розмір комісійних мав становити 105 доларів щомісячно за кожний взятий в оренду вагон. Кількість вагонів сторони мали визначити у Специфікаціях як невід`ємних частинах угоди.

Не дивлячись на те, що текст угоди ІМРРА №001/2ULFV між ФОП ОСОБА_6 та КЗРК не дозволяє беззаперечно встановити усі істотні умови цього правочину та зокрема, його вид та предмет, обов`язки ОСОБА_6 , зловживаючи довірою директора КЗРК, ОСОБА_6 переконав останнього погодитись на умови угоди, зокрема, гарантувавши її виконання зі своєї сторони та відсутністю ризиків для КЗРК, оскільки останнє здійснює оплату комісійних по факту виконання ОСОБА_6 його зобов`язань з сприяння в організації підписання прямого договору оренди вагонів УТЛЦ.

10 липня 2007 року ОСОБА_6 підписав з КЗРК в особі директора ОСОБА_9 безвідкличну угоду про захист комісійних ІМРРА №001/2ULFV.

Підписуючи дану угоду, при повній відсутності у ній чітких обов`язків (їх переліку, змісту, строків виконання, будь-яких істотних умов майбутнього договору оренди вагонів. наприклад ціни) ФОП ОСОБА_6 , останній, зловживаючи довірою, переконав ОСОБА_9 , що за змістом цієї угоди він ( ОСОБА_6 ) бере на себе обов`язки у сприянні в організації підписання прямого договору оренди вагонів між УТЛЦ та КЗРК, а також переконав у економічній доцільності своїх посередницьких послуг, зазначивши у договорі, що підтверджує, що майбутній перевізник плату за користування вагонами територією України включить в ціну оренди вагонів.

В подальшому, усвідомлюючи гостру потребу КЗРК у вагонах для транспортування щебеню на експорт, в усному порядку попросив директора КЗРК ОСОБА_9 перерахувати на поточний рахунок ФОП ОСОБА_6 предоплату (аванс) комісійної винагороди у розмірі 428 665,0 грн., натякнувши на можливість власної відмови від виконання своїх зобов`язань.

При цьому ОСОБА_6 , зловживаючи довірою ОСОБА_9 , діяв всупереч умов безвідкличної угоди про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV між ФОП ОСОБА_6 та КЗРК про оплату комісійної по факту перебування вагонів в оренді у КЗРК.

Після цього, в період з 12.07.2012 року по 25.07.2012 року, громадянин ОСОБА_6 , отримав від КЗРК передоплату (аванс) комісійних у розмірі 428665,0 грн, з яких 332665 грн отримав у безготівковій формі, а 96000 грн. готівкою. Заволодівши грошовими коштами, розпорядився ними на власний розсуд.

Приховуючи свої злочинні дії, маскуючи їх під господарський спір, та намагаючись ухилитися від відповідальності, ОСОБА_6 на претензію КЗРК з вимогою про повернення коштів внаслідок невиконання умов угоди, надіслав електронною поштою заздалегідь підготовлений ним лист від 10.06.2012 року з надуманими підставами невиконання з боку КЗРК умов угоди, про розірвання угоди з його боку та з відмовою повернення коштів, реалізувавши таким чином свій умисел по заволодінню грошовими коштами КЗРК, чим завдав зазначеному підприємству матеріальної шкоди у особливо великих розмірах на суму 428 665,0 грн.

Обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні злочину, вважає свої дії цілком законними, дав показання.

Не зважаючи на невизнання своєї вини, вина обвинуваченого у вчиненні злочину підтверджується у сукупності зібраними стороною обвинувачення та дослідженими судом під час судового розгляду такими доказами.

Показаннями обвинуваченого в судовому засіданні 23.09.2013 року.

Обвинувачений пояснив, що він як представник чеської компанії ПСП Інжиніринг познайомився та вів переговори з директором УТЛЦ ОСОБА_9 , оскільки компанія останнього мала намір придбати у компанії ПСП Інжиніринг дробильне обладнання для встановлення на території міста Павлоград.

Під час цих переговорів він дізнався про потреби КЗРК у піввагонах для транспортування щебеню до Російської Федерації та пообіцяв допомогти. З цією метою переконався у можливостях свого партнера ОСОБА_10 вирішити цю проблему, та запропонував ОСОБА_9 свою допомогу.

Останній погодився та 10.06.2012 року між ФОП ОСОБА_6 та КЗРК було підписано дві угоди: безвідзивна угода про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV та робоча угода про невикористання та нерозголошення інформації NCNDA № 001/1ULFV.

За умовами угоди про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV він зобов`язався максимально прискорити підписання загального договору між КЗРК і УТЛЦ про співпрацю, в рамках якого КЗРК отримають ліцензію на роботу з УТЛЦ, а також зобов`язався узгодити виділення 255-ти вагонів для перевезення щебеню в Росію відповідно до заявки.

На виконання договору ОСОБА_9 офіційним листом від 4 липня 2012 року через електронну пошту попросив 225 вагонів. Лист був потрібен для початку переговорів.

Під час обговорення деталей, ОСОБА_9 наполіг на отриманні вагонів в оренду напряму від УТЛЦ, а не через механізм суборенди.

З ОСОБА_9 вони домовились про те, що він, ОСОБА_6 , організує необхідні зустрічі, розробить схему, прискорить та організує підписання договору між КЗРК та УТЛЦ.

ОСОБА_6 пояснив, що свої обов`язки за безвідзивною угодою про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV між ФОП ОСОБА_6 та КЗРК він виконав, а саме, підписав договір №1297/456-2012 від 22.06.2012 року про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цими перевезеннями. Він це зробив через свого партнера громадянина України ОСОБА_10 , з яким співпрацював на підставі усного агентського договору; про роботу ОСОБА_10 знає усе виключно зі слів останнього.

А саме, знає, що ОСОБА_10 вів переговори з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , організував зустрічі для КЗРК, прямі перговори, презентував КЗРК як порядних клієнтів, організував дуже швидке підписання договору між КЗРК та УТЛЦ.

За виконання роботи ОСОБА_10 отримав від нього ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 263473 грн. на картковий рахунок. Це кошти з отриманих від КЗРК комісійних.

В цьому ж судовому засіданні 23.09.2013 року ОСОБА_6 частково змінив показання та пояснив, що на виконання угоди про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV він зобов`язаний був організувати підписання договору між КЗРК і УТЛЦ на поставку вагонів, і за це повинен був отримати комісійну винагороду; його функція полягала в тому, щоб представників КЗРК прийняли в кабінет; на виконання угоди про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV поніс й інші витрати, а саме, їздив в місто Київ, провів переговори, які налаштували колектив УТЛЦ на підписання договору з КЗРК, підготував тисячу листів; безпосередньо з працівниками УТЛЦ він не спілкувався; уточнив, що брав участь у переговорах на організованих ОСОБА_10 зустрічах.

Ще раз частково змінив показання, пояснив, що не знає зустрічі кого і з ким організував ОСОБА_10 ; не знає хто був зі сторони УТЛЦ, представників КЗРК на зустрічах не було. Це була зустріч ОСОБА_10 з представниками УТЛЦ. Він не знає з якими саме представниками УТЛЦ зустрічався ОСОБА_10 , оскільки останній заходив та виходив з компанії, сказав, що провів там переговори, але з ким саме йому не повідомив. Він не знає, що саме зробив ОСОБА_10 , після чого УТЛЦ і КЗРК підписали договір.

У цьому ж засіданні пояснив, що не знає де саме в місті Києві ОСОБА_10 зустрічався і вів переговори.

Показаннями обвинуваченого в судовому засіданні 25.09.2013 року.

В даному засіданні обвинувачений пояснив, що в минулому засіданні хвилювався, дав сумбурні показання, які просить не брати до уваги; додавши до матеріалів справи нові показання в письмовому вигляді, просив суд взяти до уваги таке.

На початку КЗРК звернулось до нього з проханням посприяти в укладенні договору на поставку з Укрзалізницею.

З метою укласти договір на поставку вагонів з УТЛЦ йому були необхідні повноваження, а тому 10.06.2012 року між ФОП ОСОБА_6 та КЗРК було підписано дві угоди: безвідзивна угода про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV та робоча угода про невикористання та нерозголошення інформації NCNDA № 001/1ULFV.

Згідно цих угод він як агент сприяв підписанню договору про організацію перевезень транспортних вантажів залізницями України на 2012 фрахтовий рік.

В цих же показаннях зазначив про необхідність організації підписання, але уже договору про надання послуг по організації внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

Пояснив, що посприяв у підписанні договору №1297/456-2012 від 22.06.2012 року про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цими перевезеннями, який був підписаний 25.07.2012 року (а.с. 176-179).

На виконання п.2.1, 2.2.1, 2.2.2 та 2.2.3 даного договору телефонував ОСОБА_9 та просив надати заявки та графіки, але він цього не зробив, що стало причиною невиконання договору.

Щодо отриманих коштів, то пояснив, що їх розмір було узгоджено в усному порядку між сторонами, це був аванс.

Уточнив, що тексти обох підписаних ним угод з КЗРК він підготував особисто, взявши бланки з сайту міжнародної торгової палати.

Показаннями свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні 11.10.2013 року

Свідок пояснив, що весною 2012 року за його дорученням заступник директора КЗРК ОСОБА_12 здійснював пошук продавця обладнання по переробці шлаку. З цією метою ОСОБА_12 вів переговори з офіційним представником чеської компанії ПСП Інжиніринг ОСОБА_6 . Під час переговорів ОСОБА_6 дізнався про потреби КЗРК у вагонах для транспортування щебеню до Росії та запропонував свою допомогу, пояснивши що має змогу організувати оренду вагонів на таких умовах: 105 доларів комісійні ОСОБА_6 за посередництво, 500 дол ціна оренди одного вагону за один місяць оренди. КЗРК такі умови влаштували, оскільки ринкова ціна оренди одного вагона на той час була 50 доларів за одну добу. Домовились з ОСОБА_6 про 255 вагонів, які надасть в оренду УТЛЦ. 10.07.2012 року КЗРК та ФОП ОСОБА_6 уклали дві угоди: безвідзивна угода про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV та робоча угода про невикористання та нерозголошення інформації NCNDA № 001/1ULFV. Угоди підписанні 10 липня, помилково датовані 10 червня 2012 року.

З часом ОСОБА_6 попросив передоплату (аванс) у розмірі за два місяці. КЗРК ці кошти заплатило протягом липня 2012 року.

ОСОБА_6 попросив в електронній формі заявку на вагони на ім`я керівника Укрзалізниці, КЗРК надали її.

Після оплати комісійних ОСОБА_6 обіцяв договір оренди 1 серпня 2012 року, потім систематично відкладав строки підписання.

Розраховуючи на ОСОБА_6 , КЗРК уклали договір з російською компанією та отримали передоплату за майбутній щебінь.

З часом ОСОБА_6 повідомив, що 500 дол. орендного платежу КЗРК будуть йому платити, а він самостійно оплачуватиме оренду вагонів.

Оскільки план перевезень не був узгоджений, то виникла підозра у шахрайстві.

Написавши запити в УТЛЦ, вони дізнались, що УТЛЦ з ФОП ОСОБА_6 не працюють і вагони в оренду взагалі не надають, оскільки вони не є балансоутримувачами.

Направили ОСОБА_6 претензію та написали заяву про злочин.

Вважає, що КРЗК не були обізнані у новому механізмі роботи Укрзалізниці, оскільки з 1 січня 2012 року відбулась централізація, було створено УТЛЦ і всі послуги проходили через дане підприємство. До цього всі перевізники працювали з відділеннями доріг.

З ОСОБА_6 не йшла мова про договір про надання послуг з організації перевезень вантажів, оскільки цей договір уже був укладений КЗРК самостійно.

У них не було підстав не довіряти ОСОБА_6 , оскільки він був представником в Україні всесвітньовідомої чеської фірми ПСП Інжиніринг. Останній повідомив їм, що договір оренди уже узгодив з директором УТЛЦ ОСОБА_13 , тому і потрібно було внести його прізвище у безвідзивну угоду про захист комісійних IMFPA №001/2ULFV.

Обман ОСОБА_6 полягав утому, що він скориставшись тим, що КЗРК потрібні вагони, пообіцяв посприяти в укладенні договору оренди вагонів з УТЛЦ, отримав від них передоплату, при цьому наперед знав, що цих вагонів УТЛЦ в оренду не може надавати, запевнив КЗРК в тому, що вагони є в наявності. Пояснив, що не задавав питання ОСОБА_6 чому саме за 2 місяці, а не за 1 місяць, півроку необхідно заплатити йому передоплату. Довіряючи ОСОБА_6 , між ними також розглядався і такий варіант відносин: ОСОБА_6 орендує вагони, а КЗРК суборендує. КЗРК було всеодно як взяти ці вагони по якій схемі, головне щоб вони їх отримали у користування по ціні, яку обіцяв ОСОБА_6 .

Показаннями свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні 11.10.2013 року.

Свідок пояснив, що вів переговори в представником в Україні чеської компанії ПСП Інжиніринг ОСОБА_6 з приводу придбання млина для цементного заводу в місті Павлограді. У них склались довірливі відносини.

Дізнавшись під час цих переговорів про потреби КЗРК у вагонах для поставки щебеню, ОСОБА_6 запропонував свої посередницькі послуги в організації договору оренди вагонів з УТЛЦ на економічновигідних для КЗРК умовах.

В 2012 році була змінена процедура роботи з Укрзалізницею. До цього, вони користувались вагонами, укладаючи договір на кожній станції. Згідно нових правил усіма вагонами розпоряджалось УТЛЦ. Тому підстав не довіряти не було.

Він, свідок, від імені КЗРК уклав договір з УТЛЦ про надання послуг. Для цього зняв інформацію з офіційного сайту УТЛЦ, зібрав пакет документів, особисто завіз документи в Київ.

ОСОБА_6 жодної допомоги при укладанні договору № 1297 їм не надавав і не міг надавати, оскільки цей договір свідок уклав до розмови з ОСОБА_6 . Договір № 1297 вони розпочали готувати (збирати документи) ще з січня місяця 2012 року. На підписання вони цей договір завезли в УТЛЦ в червні місяці, в якому ж і підписали, а з ОСОБА_6 уклали угоду про захист комісійних в липні місяці і кошти він отримав в липні місяці. Угоду про захист комісійних датували 10 червня 2012 року помилково.

Домовленість КЗРК з ФОП ОСОБА_6 не стосувалась договору №1297/456-2012 від 22.06.2012 року про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цими перевезеннями.

Показаннями свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні 11.10.2013 року.

Свідок пояснив, що 2-3 липня 2012 року за дорученням директора КЗРК він зустрівся та познайомився з ОСОБА_6 . З часом зустрілись ще раз, узгодили умови співпраці: 100 дол КЗРК платять комісійні ОСОБА_6 , а 500 доларів платять на рахунок УТЛЦ за оренду одного вагону за один місяць. Вон розпочали співпрацю.

З часом ОСОБА_6 попросив аванс - комісійні за два місяці його роботи.

Свідок запропонував гроші покласти на рахунок в банку і після виконання договору зі сторони ОСОБА_6 йому їх перераховувати.

Останній заперечив, пояснивши, що до авансу нічого не зробить. КЗРК погодились, оскільки відчували гостру потребу у вагонах, уже були підписанні договори з гранітними кар`єрами, з покупцем щебеню в Росі, з брокерами.

ОСОБА_6 систематично обіцяв оренду вагонів: 10 серпня, потім 12, потім 15 серпня.

ОСОБА_6 повинен був посприяти в підписанні договору оренди вагонів між КЗРК і УТЛЦ. Оскільки УТЛЦ розпочало роботу в 2012 році, то КЗРК ще не знали всього механізму роботи, допускали, що УТЛЦ може надавати вагони в оренду.

Договір про захист комісійних він взяв в ОСОБА_6 в офісі і передав ОСОБА_9 на підпис. Це було на початку липня 2012 року.

З приводу даних пояснень свідка ОСОБА_6 пояснив, що підпис на договорі про захист комісійних він поставив 1-2 липня, в червні місяці, точно не пам`ятає коли саме.

Показаннями обвинуваченого в судовому засіданні 31.10.2013 року.

Обвинувачений пояснив, що в договорі про захист комісійних обов`язки організатора замовника ФОП ОСОБА_6 не прописані, вони і так зрозумілі.

Не дивлячись на текст договору про захист комісійних, грошові кошти йому були оплачені авансом згідно усної домовленості з ОСОБА_9 .

В оренду вагони надає Укрзалізниця. Він звернувся в Укрзалізницю, а УТЛЦ є структурним підрозділом Укрзалізниці.

Далі змінив показання та пояснив, що насправді він зв`язався з представниками УТЛЦ, поїхав в місто Київ, йому повідомили, що вони фірмі КЗРК не довіряють. Він, ОСОБА_6 , поручився за КЗРК та попросив підписанти договір за два-три дні.

Показаннями свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні 10.01.2014 року.

При укладанні договору з ОСОБА_6 він повідомив, що КЗРК платитиме комісійні по факту отримання вагонів. ОСОБА_6 на це погодився. І вони розпочали працювати.

Договір №1297/456-2012 від 22.06.2012 року про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цими перевезеннями це абсолютно інший договір. Його уклали самостійно без допомоги ОСОБА_6 . Це загальний договір, його укладають усі підприємства.

Для того, щоб працювати за даним договором потрібні були вагони.

ОСОБА_6 попросив усно перерахувати йому аванс у розмірі за 2 місяці оренди вагонів. Він, ОСОБА_9 , міг відмовитись, але ОСОБА_6 повідомив, що анулює усі переговори з УТЛЦ і тоді вагони вже ніхто не дасть. Свідок змушений був погодитися, оскільки горіли строки поставки щебеню в РФ.

Свідок свідомо підписав платіжні доручення на оплату комісійних. Ця винагорода за усною домовленістю з ОСОБА_6 прив`язана до майбутнього орендного платежу.

Він, свідок, побачив в угоді про захист комісійних те, що хотів побачити, а саме, кількість вагонів. Щодо посилання на УТЛЦ та щодо змісту інших умов угоди він довірився ОСОБА_6 . Інтереси КЗРК по угоді, не дивлячись на неякісну угоду буди застраховані просто: ОСОБА_6 не виконує домовленість щодо оренди вагонів, КЗРК не платить комісійних, оскільки за угодою комісійні КЗРК платить по факту.

Показаннями в судовому засіданні 19.02.2014 року.

Обвинувачений, свідок ОСОБА_9 підтвердили зміст листа на ім`я ОСОБА_14 та факт передачі електронною поштою цього листа ОСОБА_6 (а.с. 25-27).

ОСОБА_6 пояснив, що окрім договору №1297 від 22.06.2012 року, який на 25.07.2013 року вже був укладений, він повинен був підписати ще окремий договір на оренду вагонів. Цей договір мав називатись договір оренди державного майна між КЗРК і Укрзалізницею. Він не знає скільки сторін мало бути у договорі, підписання якого він мав організувати. Він взявся організувати підписання двох договорів, може чотирьох договорів, може восьми договорів. Скільки договір потрібно для отримання вагонів в оренду, він, ОСОБА_6 , не знає. Вважає, що ОСОБА_9 , таку суму коштів дав йому, не маючи ніяких гарантій, навіть не обумовивши це письмово, оскільки це звичайна бізнес-довіра зі сторони ОСОБА_9 .

ОСОБА_6 пояснив, що мав організувати підписання договору між такими сторонами: Укрзалізниця в якості поставщика вагонів з однієї сторони, а з іншої сторони КЗРК. Укрзалізниця, УТЛЦ, Дарницький вагоноремонтний - це все одна юридична особа.

Показаннями в судовому засіданні 20.02.2014 року.

ОСОБА_6 пояснив, що на виконання угоди про захист комісійних зустрічався з людьми, працюючими в УТЛЦ - з працівниками УТЛЦ. Зустрічався з людьми, які знайомі з людьми з УТЛЦ. Він, обвинувачений, не знає як точно називається комісія, що розглядає заявки. Ця комісія може називатись тендерною.

ОСОБА_6 уточнив показання, зазначив, що особисто розмовляв з керівником УТЛЦ з ОСОБА_13 .

Щодо об`єму та змісту своєї посередницької роботи пояснив, що потрібно було розмоляти з декількома особами. Для того, щоб зайти у буд-який кабінет потрібно знати хто туди входить автоматично. Якщо є людина, яка туди входить, то він повинен познайомитись з цією людиною і разом з нею зайти в цей кабінет. Це і є вся робота, яка прискорює справу миттєво. Один дзвінок пана ОСОБА_14 вирішує будь-які проблеми. Але йому треба подзвонити. Це нормальна робота, бізнес-робота.

Він, ОСОБА_6 , усно та безоплатно домовився з директором УТЛЦ ОСОБА_13 про поставку 255 вагонів. Він запитався у ОСОБА_13 з ким йому краще всього поговорити, щоб заручитись його допомогою. ОСОБА_13 вивів його на людину, з якою він, обвинувачений, дальше вів переговори. І все. Але коли цю людину йому спустили, то стало набагато легше працювати.

ОСОБА_6 пояснив, що гроші платив лише ОСОБА_10 згідно усного договору. Він, обвинувачений, довіряє ОСОБА_10 так само, яку ОСОБА_9 йому, ОСОБА_6 .

Аналізуючи показання даних осіб на предмет їх послідовності, логічності, правдивості, як окремо так і у сукупності, на предмет їх узгодженості в розрізі показань окремого учасника кримінального провадження, в розрізі усіх учасників, в тому числі узгодженості із письмовими доказами, суд вважає, що показання обвинуваченого є мінливими та такими, що підтверджують обвинувачення. Його показання змінювались регулярно, в тому числі в межах одного судового засідання, кожні наступні у часі показання або виключали попередні, або суперечили їм, зі змісту цих показань не можливо встановити зміст та об`єм зобов`язань, які мав виконати обвинувачений. Ці показання щодо факту виконання договірних обов`язків перед компанією КЗРК базуються виключно на припущеннях обвинуваченого. Показання обвинуваченого змінювались залежно від заданих питань.

Так зокрема, обвинувачений 23.09.2013 року пояснив, що мав організувати підписання договору про співпрацю (між УТЛЦ і КЗРК), він підписав договір №1297/456-2012 від 22.06.2012 року про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цими перевезеннями (між КЗРК, УТЛЦ, ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», ДП Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»), мав організувати підписання договору на поставку вагонів. В засіданні 25.09.2013 року він мав організувати підписання договору з Укрзалізницею, договору на поставку вагонів з УТЛЦ, договору на організацію перевезень транспортних вантажів залізницями України на 2012 фрахтовий рік, потім уточним, що мав організувати договір по організації внутрішньодержавних та експорно-імпортних перевезень вантажів. В засіданні 31.10.2013 року зазначив, що його обов`язки в угоді про захист комісійних з КРЗК не прописані, вони і так зрозумілі. В засіданні 19.02.2014 року пояснив, що окрім договору №1297 від 22.06.2012 року, який він підписав, повинен був підписати ще окремий договір на оренду вагонів - договір оренди державного майна між КЗРК і Укрзалізницею. Він не знає скільки сторін мало бути у договорі, підписання якого він мав організувати. Він взявся організувати підписання двох договорів, може чотирьох договорів, може восьми договорів. Скільки договорів потрібно для отримання вагонів в оренду, він, ОСОБА_6 , не знає. В цьому ж засіданні змінив показання щодо сторін договору, пояснив, що мав організувати підписання договору між такими сторонами: Укрзалізниця в якості поставщика вагонів з однієї сторони, а з іншої сторони КЗРК. Зазначив, що Укрзалізниця, УТЛЦ, Дарницький вагоноремонтний - це все одна юридична особа.

Такі ж мінливі показання він дав щодо виконання ним своїх зобов`язань. Спочатку появнив, що усе виконав через гр.. ОСОБА_10 , потім, що був на зустрічах, організованих ОСОБА_10 , з часом пояснив, що не знає нічого про ці зустрічі. Згодом пояснив, що особисто домовився з директором УТЛЦ з приводу 255 вагонів для КЗРК, при цьому зробив це усно і на безоплатній основі.

В той же час факт існування будь-яких усних чи письмових договірних відносин обвинуваченого з керівником КЗРК стороною обвинувачення спростовано, зокрема, листами УТЛЦ від 14.09.2012 року № УТЛЦ-10/1640 (а.с.33 мдр), від 02.10.2012 року № УТЛЦ-10/1720 (а.с.37 мдр) та від 19.12.2012 року № УТЛЦ-10/3341 (а.с.106). Зокрема, згідно останнього листа директор УТЛЦ ОСОБА_13 повідомив, що державне підприємство, яке він очолює, не має жодних фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_6 , в тому числі і стосовно надання 255 напіввагонів; жодних усних чи письмових погоджень щодо укладення договорів на предмет надання 255 напіввагонів строком на 2 місяці як і будь-яких інших переговорів УТЛЦ та ФОП ОСОБА_6 не проводилось. Таким чином, директор ОСОБА_13 заперечив існування будь-яких усних домовленостей з ОСОБА_6 , на існуванні яких наполягав обвинувачений. Більше того, в листі від 02.10.2012 року директор УТЛЦ ОСОБА_13 повідомив, що УТЛЦ не є балансоутримувачем рухомого складу, а тому не надає послуги з оренди вагонів.

Оцінюючи отримання обвинуваченим комісійних за угодою про захист комісійних ІМРРА №001/2ULFV між КЗРК та ФОП ОСОБА_6 , суд вважає, що обвинувачений підготував та уклав дану угоду з потерпілою стороною, недобросовісно використавши довіру ОСОБА_9 з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності передачі майна грошових коштів. Обвинувачений використав довірливі стосунки, які виникли у нього як представника чеської компанії з керівництвом КЗРК. Зловживання довірою передувало передачі коштів і викликало у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі.

Зокрема, існування довіри підтверджується показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , показаннями ОСОБА_12 . Так, 11.10.2013 ОСОБА_9 пояснив, що не задавав питання ОСОБА_6 чому саме за 2 місяці, а не за 1 місяць, півроку необхідно заплатити йому передоплату. Довіряючи ОСОБА_6 , між ними також розглядався і такий варіант відносин: ОСОБА_6 орендує вагони, а КЗРК суборендує. КЗРК було всеодно як взяти ці вагони по якій схемі, головне щоб ми їх отримали у користування по ціні, яку обіцяв ОСОБА_6 . Цей же свідок 10.01.2014 року пояснив, що побачив в угоді про захист комісійних те, що хотів побачити, а саме, кількість вагонів. Щодо посилання на УТЛЦ та щодо змісту інших умов угоди він довірився ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_12 11.10.2013 року підтвердив довіру до обвинуваченого, яка склалась на момент переговорів щодо вагонів. Сам обвинувачений 19.02.2014 року пояснив, що важає, що ОСОБА_9 , таку суму коштів дав йому, не маючи ніяких гарантій, навіть не обумовивши це письмово, оскільки це звичайна бізнес-довіра зі сторони ОСОБА_9 . ОСОБА_6 пояснив, що гроші платив лише ОСОБА_10 згідно усного договору. Він, обвинувачений, довіряє ОСОБА_10 так само, як ОСОБА_9 довіряє йому, ОСОБА_6 .

Оцінюючи зміст угоди про захист комісійних ІМРРА №001/2ULFV, суд погоджується з думкою обвинуваченого, що дана угода не передбачає обов`язків ОСОБА_6 як посередника. Згідно тексту угоди очевидно, що обвинувачений мав отримати комісійні по факту виконання ним обов`язків посередника, які стосувались оренди вагонів. Однак, використавши інформацію, яку обвинувачений отримав від КЗРК в силу довірливих стосунків про негайну потребу у вагонах, він шляхом зловживання довірою отримав грошові кошти авансом. Таким чином, обвинувачений заволодів майном, не обумовивши цей факт в договорі під виконання обов`язків, які також не описані в договорі.

Щодо факту виконання обвинуваченим його обов`язків, то дана обставина нічим не підтверджується, спростовується взаємовиключними показаннями обвинуваченого. Зокрема, слід зазначити, що обвинувачений не усвідомлює, що Укрзалізниця це скорочене найменування Державної адміністрації залізничного транспорту України як державного органу в структурі Міністерства інфраструктури України. Код ЄДРПОУ цього органу 00034045. Так, згідно ч.5 ст.4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Орган управляння апріорі не укладає договори оренди вагонів, а тому показання обвинуваченого про те, що він мав укласти договір, стороною якого буде Укрзалізниця як поставщик вагонів очевидно неправдиві.

Доводячи законність своїх дій, обвинувачений додав до справи Інструкцію про порядок передачі в оренду вагонів та послався на п.2.1, який передбачає вимоги до заявки (а.с. 192 мкп). В той же час підготовлена обвинуваченим та узгоджена з потерпілим заявка, яка міститься у справі на арк. 25, яку обвинувачений вимагав підписати у письмовому форматі в вочевидь не відповідає вимогам п.2.1, а саме, відсутній термін оренди. Суд також звертає увагу на те, що кількість вагонів в заявці абсолютно відрізняється від 255, про яку обвинувачений домовився з потерпілим в договорі про захист комісійних на арк. 7.8. матеріали дос. розслідування). Згідно пункту 2.1 заявка подається до Укрзалізниці. Згідно п.2.3 Порядку розгляду звернень щодо передачі в оренду вантажних вагонів, наданого у справу обвинуваченим, звернення розглядається Тарифною комісією Укрзалізниці. Виписка із затвердженого протоколу засідання Тарифної комісії Укрзалізниці є підставою для здійснення залізницями та Підприємствами заходів з підготовки до проведення конкурсу на право оренди вантажних вагонів (а.с.149). В той же час обвинувачений намагався переконати суд, що всупереч порядку, він усно домовився з директором УТЛЦ ОСОБА_16 про організацію підписання договору оренди вагонів для КЗРК на умовах ціни оренди, яка суттєво нижча від ринкових, тобто обвинувачений стверджував, що виконав доручення потерпілого ще до розгляду питання тарифною комісією та до конкурсу. Обвинувачений плутався в поясненнях як називається комісія.

Суд не довіряє показанням обвинуваченого про те, що заявка на ім`я генерального директора Укрзалізниці (а.с.25-27) стосувалась виконання підпунктів пункту 2.2 договору №1297/456-2012 від 22.06.2012 року про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цими перевезеннями (а.с. 57-66 мкп суду), оскільки Укрзалізниця не є стороною даного правочину. Обвинувачений пояснював, що виконав замовлення потерпілого підписав договір №1297/456-2012 від 22.06.2012 року про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цими перевезеннями (а.с. 57-66 мкп суду). При цьому текст даного договору не містить ні ціни користування вагоном (-ми), ні їх кількості. За цих умов показання обвинуваченого не підтверджують його діяльності.

Судом також враховується, що обвинувачений не намагався документально закрити виконання ним своїх зобов`язань з КЗРК, заборгованість по балансах ФОП ОСОБА_6 та КЗРК обліковується по цей час.

Оцінюючи відповідь обвинуваченого на претензію КЗРК, суд робить висновок, що вона не містить вказівку на правові підстави розірвання обвинуваченим угоди про захист комісійних, ОСОБА_6 не зазначив ні норм матеріального права, на підставі яких розривається договір в односторонньому порядку з його сторони, ні пунктів угоди, які порушило чи не виконало КЗРК. Суд оцінює цю претензію як необґрунтовану та надіслану з метою надати своїм діям ознак господарського спору (а.с. 39 мдр).

Щодо розміру отриманих грошових коштів, в учасників кримінального провадження спору в цій частині немає, ця фактична обставина визнається усіма учасниками та підтверджується квитанціями, платіжними дорученнями та висновком спеціаліста (а.с. 11-14 мдр.).

Завдана майнова шкода у розмірі 428 665,0 гривень підлягає відшкодування обвинуваченим. Щодо інших вимог цивільного позову про відшкодування упущеної вигоди за невиконаним контрактом, то в цій частині слід відмовити, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що контракт на поставку товарів № 23/7/р від 14.05.2012 року між КЗРК та ТОВ «Альянс Плюс» (Російська Федерація) залежав від договірних обов`язків КЗРК за угодою про захист комісійних ІМРРА №001/2ULFV з обвинуваченим. Даний контракт був підписаний у часі раніше за угоду з обвинуваченим, тобто КЗРК взяли на себе зобов`язання на свій ризик поставити щебінь ще до домовленостей з ОСОБА_15 . Судове рішення не може базуватись на припущеннях.

Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно.

Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мало місце діяння, яке інкримінується обвинуваченому. Це діяння містить склад злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Призначаючи покарання, суд виходить з меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, обставин, які пом`якшують покарання відповідно ст. 66 КК України та обставин, які обтяжують покарання відповідно ст. 67 КК України, не виявлено.

За ступенем тяжкості відповідно до ст.12 КК України вчинений злочин відноситься до тяжких злочинів, обвинувачений не має судимостей, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

За викладених фактичних та юридичних обставин справи суд вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, без відбування покарання та приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо обвинувачений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Суд вважає, що йому слід призначити іспитовий строк в порядку ч.4 ст.75 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 374 Кримінального процесуального кодексу України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.2), 3) та 4) ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та/або роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту набуття вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська залізорудна компанія» до ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська залізорудна компанія» (код ЄДРПОУ 36692558) 428 665,0 (чотириста двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят п`ять) гривень України завданої майнової шкоди.

Матеріали досудового розслідування зберігати при матеріалах кримінального провадження Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3