Ухвала

від 17.01.2014 по справі 260/9514/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 260/9514/13-ц Номер провадження 22-ц/775/708/2014

Головуючий в I інстанції: Бескровна О.Л.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Гусєва В.В., Тимченко О.О.,

при секретарі: Баранчикові Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2013 року по цивільній справі за скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, ОСОБА_1, про оскарження постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2013 року МТСБУ подав до суду скаргу на постанову державного виконавця ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, Ярошенко Д.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30 серпня 2013 року (ВП № 39549828), в якій просив визнати зазначену постанову неправомірною, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 12 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ кошти в розмірі: понесених витрат з відшкодування потерпілій особі - 13 004 грн. 61 коп.; витрати на збір документів по справі та встановлення розміру збитку - 720 грн.; витрати за послуги з надання правової допомоги - 2000 грн., судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. На виконання зазначеного рішення судом 30 липня 2013 року виданий виконавчий лист № 2/260/949/2013, який направлений до ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку для виконання. Постановою державного виконавця від 30 серпня 2013 року відмовлено в прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/260/949/2013 виданого 30 липня 2013 року у зв'язку з відсутністю у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номера боржника на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», що порушує права МТСБУ як стягувача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2013 року в задоволені скарги скарг Моторного (транспортного) страхового бюро України, заінтересовані особи: ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, ОСОБА_1, про оскарження постанови державного виконавця відмовлено.

З зазначеною ухвалою не погодився заявник МТСБУ приніс апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нового рішення про задоволення їх скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник заявника МТСБУ в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить факсограма (а.с. 36-37).

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.38).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачки, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суд вважає, що апеляційна скарга МТСБУ підлягає задоволенню, а ухвалу суду скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 12 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ страхове відшкодування у розмірі 13 004 грн. 61 коп.; витрати на збір документів по справі та встановлення розміру збитку у розмірі 720 грн.; витрати з надання правової допомоги у розмірі 2 000 грн. та судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. рішення набрало законної сили 22 червня 2013 року. На виконання зазначеного рішення, Ленінським районним судом м. Донецька 30 липня 2013 року виданий виконавчий лист № 2/260/949/2013, який направлений до ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецька на виконання (а.с. 4).

Постановою державного виконавця ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, Ярошенко Д.В. від 30 серпня 2013 року (ВП № 39549828) відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/260/949/2013 на підставі п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто в зв'язку з невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 даного Закону, через відсутність у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номера боржника (а.с. 3).

Відмовляючи у задоволенні скарги МТСБУ суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції - 12 червня 2013 року, на час видачі виконавчого листа - 30 липня 2013 року та пред'явлення його до виконання, вже набрали чинності зміни до п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкової наявності у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номера боржника або номер і серія паспорта, тому оскаржувана постанова є законною.

Відповідно до ст.ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення у повні мірі не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час видачі виконавчого листа судом та вирішенні державним виконавцем питання про відкриття виконавчого провадження), визначено, що у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорту стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовитися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідний орган державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Підставою для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/260/949/2013 виданого Ленінським районним судом м. Донецька 30 липня 2013 року, державним виконавцем вказано те, що виконавчий документа не відповідає приписам п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Проте, висновок суду першої інстанції про відповідність таких дій державного виконавця ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є помилковими та передчасними.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Тобто, у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п.3 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що позивачем при поданні позовної заяви не було зазначено індивідуального ідентифікаційного номеру боржника і це не є обов'язком позивача, оскільки ст.119 ЦПК України, якою передбачені вимоги до змісту та форми позовної заяви, не вимагає зазначення цієї інформації.

Відповідно до ст.119 ЦПК України, позовна заява подається в письмовій формі. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Зазначені норми не містять вимог щодо наявності у процесуальних документах і судових рішеннях інформації про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) осіб, які беруть участь у справі.

У виданому 30 липня 2013 року судом виконавчому листі № 2/260/949/2013 за результатами розгляду цивільної справи, не був вказаний індивідуальний ідентифікаційний номер боржника через відсутність відомостей про нього у справі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Пунктом 2 ч.1 ст.312 ЦПК України, передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) не повністю відповідали діючому законодавству, а тому є неправомірними.

Питання щодо оскарження дій державного виконавця було вирішено судом першої інстанції з порушенням п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, що є підставою для скасування оскарженої ухвали і постановлення ухвали про задоволення скарги МТСБУ на дії державного виконавця.

Згідно із ст.388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки скарга задоволена, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку на користь МТСБУ судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст. ст. 307,312, 315, 387 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2013 року скасувати.

Скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30 серпня 2013 року (ВП № 39549828) задовольнити.

Визнати неправомірною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30 серпня 2013 року (ВП № 39549828).

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку (код ЄДРПОУ 35035985) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: