Постанова

від 27.02.2014 по справі 826/906/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2014 року 17:00 № 826/906/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Симиренківські сади» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третіх осіб - Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Симиренківські сади» (далі - позивач, ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2013 року №0002022204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 229 905,00 грн. та від 27.08.2013 року №0000352204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 249 896,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з правомірністю збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, нарахуванням штрафних санкцій, визначених у вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях, та вважає їх незаконними і такими, що порушують права та законні інтереси позивача, оскільки таке нарахування було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні, призначеному 10.02.2014 року, суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб Головне управління Міндоходів у м. Києві (далі - третя особа 1), Міністерство доходів і зборів України (далі - третя особа 2).

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи 2 не прибув, надав письмові заперечення проти позову, в яких проси відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неприбуттям відповідача і третьої особи 2 та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» зареєстроване Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 1074 105 000 6006 897 від 15.12.1998 року. Код ЄДРПОУ - 32424229.

ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 2247 від 14.04.2033 року. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 05.06.2003 року за № 36362572.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 126 від 22.07.2013 року, повідомлення № 9045/10/22-60П від 22.07.2013 року, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» з питань правильності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Біоблок» (код ЄДРПОУ 37227058) за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2013 року № 57/26-57-22-04-09/32424229.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за II- IV квартали 2011 року на загальну суму 229 905 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 рік на суму 229 905 грн.;

п. 198.2, п. 198.3, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму 199 917 грн., у тому числі, листопад 2011 року - 109 084 грн., грудень 2011 року 90 833 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки використано службову записку ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 27.02.2012 року № 701/вн./26-08/30 щодо висновку про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Біоблок». Згідно з даним висновком встановлено, що при проведенні обстеження за податковою адресою ТОВ «Біоблок» складено акт про незнаходження товариства за юридичною адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 7а.

Також, від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 04.01.2012 року було отримано пояснення керівника та засновника ТОВ «Біоблок» ОСОБА_1, який повідомив, що не здійснював керівництво господарською діяльністю ТОВ «Біоблок» та не підписував від свого імені будь-яких документів від імені директора цього підприємства.

На підставі вищевикладеного ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зроблено висновок про безтоварність господарських операцій ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» по взаємовідносинах з ТОВ «Біоблок».

На підставі висновків акта перевірки, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013 року № 0000342204 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 229 905,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57 476,25 грн., № 0000352204 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 199 917,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49 979,25 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 01.11.2013 року №6040/10/26-15-10-04, на підставі п.п. «а», «б» пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 року № 1203, залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.08.2013 року № 0000352204; скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.08.2013 року № 0000342204 в частині штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на суму 57 476,25 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01.11.2013 року №6040/10/26-15-10-04, відповідачем відкликано податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013 року № 0000342204 та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0002022204 від 26.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 229 905,00 грн.

В подальшому, Міністерством доходів і зборів України розглянуто скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000352204 від 27.08.2013 року та № 0002022204 від 26.11.2013 року та рішенням від 16.01.2014 року № 673/6/99-99-10-01-10 залишено без розгляду скаргу позивача від 21.11.2013 року № 127-юр.

Позивач, не погоджуючись із викладеними висновками та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою достовірності відображених показників, позивачем за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 14 923 293 грн.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» мало взаємовідносини з ТОВ «Біоблок» (код ЄДРПОУ 37227058).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» (Покупець) та ТОВ «Біоблок» (Позичальник) укладено договір поставки №01/11 від 01.11.2011 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і своєчасно оплатити Товар (сільськогосподарська продукція: пшениця подріблена) згідно з асортиментом згідно видаткових накладних і порядку та на умовах, передбачених Договором.

Факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, результатів виконаних наданих послуг від ТОВ «Біоблок» за умовами вказаного Договору підтверджується складеними первинними бухгалтерськими та податковими документами, а саме: видатковою накладною №300 від 01.11.2011 року; податковою накладною №2 від 01.11.2011 року; товарно-транспортними накладними форми №1-ТН від 01.11.2011 року №300/1, №300/2, від 02.11.2011 року №300/3, №300/4, від 03.11.2011 року №300/5, №300/6.

Крім того, позивачем проведені розрахунки з ТОВ «Біоблок» за вищевказаним договором на суму 18 008,51 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №270 від 20.12.2011 року №275 від 21.12.2011 року, №284 від 26.12.2011 року, №288 від 27.12.2011 року, №305 від 18.01.2012 року, №307 від 19.01.2012 року.

Також, між ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» (Покупець) та ТОВ «Біоблок» (Позичальник) укладено договір поставки №02/11 від 01.11.2011 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і своєчасно оплатити Товар (сільськогосподарська продукція: кукурудза дроблена) згідно з асортиментом згідно видаткових накладних і порядку і на умовах, передбачених Договором.

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем надано видаткову накладну №301 від 01.11.2011 року; податкову накладну №3 від 01.11.2011 року; товарно-транспортні накладні форми №1-ТН від 01.11.2011 року №301/1, №301/2, від 02.11.2011 року №301/3, №301/4, від 03.11.2011 року №301/5, №301/6, від 04.11.2011 року №301/7, №301/8, №301/9, №301/10, від 05.11.2011 року №301/11, №301/12.

За вищевказаним договором позивачем проведені розрахунки з ТОВ «Біоблок» на суму 195 000,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №271 від 20.12.2011 року №285 від 26.12.2011 року, №287 від 27.12.2011 року, №306 від 18.01.2012 року, №308 від 23.01.2012 року.

Крім того, ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» (Замовник) укладено договір №08/12 про надання юридичних послуг від 01.12.2011 року з ТОВ «Біоблок» (Виконавець), відповідно до якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених договором.

На підтвердження факту надання Виконавцем юридичних послуг відповідно до умов договору, позивачем надано акт приймання-передачі виконаних робіт від 08.12.2011 року, податкову накладну №15 від 08.12.2011 року; звіт про надані послуги від 08.12.2011 року.

В перевіряємий період, позивачем (Замовник) укладено з ТОВ «Біоблок» (Виконавець) договір №12/12 про надання маркетингових послуг від 01.12.2011 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику послуги по збору, обробці і аналізу даних та інформації про ринок сільськогосподарської продукції на території України, ціни та фінансово-господарські можливості Замовника на вказаних ринках, виявлення сприятливих можливостей, пов'язаних з реалізацією цілей Замовника, з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття ним управлінських рішень на вказаних ринках, а також консультаційні послуги, які включають консультаційне обслуговування персоналу Замовника із фінансових та економічно-правових питань, пов'язаних з виробничою діяльністю Замовника.

На підтвердження надання робіт та послуг за умовами вказаного Договору позивачем надано акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.12.2011 року, податкову накладну №23 від 12.12.2011 року за надання маркетингових послуг на суму 120 000 грн., звіт про надання маркетингових послуг по дослідженню ринку сільськогосподарської продукції від 12.12.2011 року.

Також, позивачем (Замовник) укладено з ТОВ «Біоблок» (Виконавець) договір №18/12 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 01.12.2011 року, відповідно до якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання протягом всього строку дії цього Договору, здійснювати організацію перевезень вантажів Замовника автомобільним транспортом.

В підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано акт виконаних робіт від 18.12.2011 року, податкову накладну №32 від 18.12.2011 року, транспортні заявки і товарно-транспортні накладні форми №1-ТН: заявка №БЦ-ЦО00001 від 01.12.2011 року (ТТН від 01.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00002 від 04.12.2011 року (ТТН від 04.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00003 від 04.12.2011 року (ТТН від 04.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00004 від 04.12.2011 року (ТТН від 04.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00005 від 04.12.2011 року (ТТН від 04.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00006 від 04.12.2011 року (ТТН від 04.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00007 від 05.12.2011 року (ТТН від 05.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00008 від 05.12.2011 року (ТТН від 05.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00009 від 05.12.2011 року (ТТН від 05.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00010 від 05.12.2011 року (ТТН від 05.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00011 від 06.12.2011 року (ТТН від 06.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00012 від 06.12.2011 року (ТТН від 06.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00013 від 06.12.2011 року (ТТН від 06.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00014 від 07.12.2011 року (ТТН від 07.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00015 від 07.12.2011 року (ТТН від 07.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00016 від 08.12.2011 року (ТТН від 08.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00017 від 08.12.2011 року (ТТН від 08.12.2011 року), заявка №БЦ-ЦО00018 від 08.12.2011 року (ТТН від 08.12.2011 року).

ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» включило суму ПДВ у розмірі 109 917,00 грн. сплачену по взаємовідносинах із зазначеним підприємством до складу податкового кредиту та до складу валових витрат з податку на прибуток всього на суму 999 585,00 грн.: у тому числі: за IV квартал 2011 року на суму 999 585,00 грн.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача (відсутність за місцезнаходженням), вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Також, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.2. вказаного розділу Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Вищевказані норми Положення кореспондуються з приписами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Одночасно, за змістом приписів п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 38.11 цієї статті.

В свою чергу, за змістом приписів п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі, з прямих матеріальних витрат, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до вимог п. 138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Разом з тим, відповідно до приписів п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються, в тому числі: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), витрати на транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства.

За змістом приписів п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів та інших документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно приписів п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат операційної діяльності можуть бути віднесені виключно суми витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що витрати на придбання позивачем у ТОВ «Біоблок» товарно-матеріальних цінностей, транспортно-експедиційних послуг, послуг з проведення маркетингового дослідження та консультаційних послуг з юридичних питань згідно з приписами п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування, а замовлення і отримання позивачем таких товарно-матеріальних цінностей і робіт (послуг) безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю, враховуючи, що факт здійснення господарських операцій між позивачем і зазначеним суб'єктом господарювання підтверджується складеними належним чином дослідженими вищевказаними первинними документами бухгалтерського обліку, а також враховуючи те, що вищевказані правочини у встановленому порядку не визнавалися нікчемними, висновки відповідача про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, які містяться в акті перевірки від 02.08.2013 року №57/26-57-22-04-09/32424229, є неправомірними та безпідставними.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 936 457 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено завищення ним в сумі 199 917 грн., в тому числі за листопад 2011 року - 109 084 грн., за грудень 2011 року - 90 833 грн.

На виконання умов угоди ТОВ «Біоблок» поставлено товари та надано послуги, на що виписано податкові накладні від 01.11.2011 року № 2 на загальну суму 218008,51 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 36 334,75 грн., від 01.11.2011 року № 3 на загальну суму 436493,03 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 72 748,84 грн. Всього за листопад 2011 року 654501,54 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 109 084 грн.

Також, на виконання умов укладених договорів ТОВ «Біоблок» виписано податкові накладні від 08.12.2011 року №15 на загальну суму 178 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 29 666,67 грн.; від 12.12.2011 року №23 на загальну суму 120 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 20 000 грн.; від 18.12.2011 року №32 на загальну суму 247 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 41166,67 грн. Всього за грудень 2011 року 545000 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 90 833,34 грн.

За визначенням, наведеним в п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів пп. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до вимог п. 198.2. ст.198 Податкового Кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В свою чергу, приписами пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, за змістом приписів п.п.201.4, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно з вимогами п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України виключною підставою, яка позбавляє платника податків на віднесення сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, до податкового кредиту є їх непідтвердження податковими накладними (або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» (пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з п.5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Аналогічні норми містяться також в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11. 2011 р. за № 1333/20071.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наявні у позивача податкові накладні, складені ТОВ «Біоблок» за наслідками господарських операцій з позивачем, оформлені у відповідності з вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, який був чинним у відповідному перевіреному періоді.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Одним із видів економічної діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, а тому придбання останнім у вищезгаданого контрагента товарно-матеріальних цінностей з метою їх перепродажу, транспортно-експедиційних послуг та інших послуг, безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю та відповідає визначеним ст.ст. 43, 67 Господарського кодексу України принципу свободи підприємницької діяльності та праву підприємства щодо вільного вибору предмета договору, визначення зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Незаконними є посилання відповідача на порушення позивачем вищевказаних норм діючого податкового законодавства, оскільки, як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки не встановлено факту використання отриманих від ТОВ «Біоблок» товарів і послуг поза межами господарської діяльності позивача, а суми податку на додану вартість, нараховані у зв'язку з їх придбанням у зазначеного контрагента, підтверджені податковими накладними, що оформлені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на фіктивності контрагентам ТОВ «Біоблок» та пояснень директора ТОВ «Біоблок», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Крім того, висновки контролюючого органу, які містяться у актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Біоблок», зроблені взагалі без дослідження його первинних документів, які використовувалися ним в податковому обліку з метою нарахування і сплати відповідних податків та зборів.

Вищевикладена правова позиція підтверджується роз'ясненнями Вищого адміністративного суду України, які містяться в листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, відповідно до яких сама по собі несплата податку продавцем у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт (надання послуг) та оплати їх вартості за укладеними вище договорами між позивачем та його контрагентом підтверджується документально.

Також, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановлених обставин, операції позивача з контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність та протиправність винесення податкових повідомлень-рішень від 26.11.2013 року №0002022204 та від 27.08.2013 року №0000352204.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Симиренківські сади» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.11.2013 року №0002022204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.08.2013 року №0000352204.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко