Рішення

від 13.03.2014 по справі 916/1367/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2014 р.Справа № 916/1367/13

За позовом Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Країна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Кілія -Авто"

участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 14158,90 грн.

Головуючий - Погребна К.Ф.

Судді - Зайцев Ю.О.

Гут С.Ф.

У судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Спахова О.Ю. - довіреність;

Від відповідача: Бурдужа Г.В. (директор) на підставі довідки та протоколу;

Від третьої особи: ОСОБА_2 - паспорт.

В судовому засіданні 13.03.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: -не з'явився;

Від відповідача: Бурдужа Г.В. (директор) на підставі довідки та протоколу;

Від третьої особи: ОСОБА_2 - паспорт.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Країна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кілія -Авто" про стягнення суми страхового відшкодування в в порядку регресу в розмірі 14158,90 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2013р. суддею Смелянець Г.Є. було порушено провадження по справі № 916/1367/13 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.

Згідно розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному, справу № 916/1367/13 передано на розгляд судді Погребній К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2013р. справу № 916/1367/13 було прийнято до провадження суддею Погребною К.Ф. їз призначенням її до розгляду.

Враховуючи перебування судді Погребної К.Ф. у відпустці, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 05.08.2013р. справу № 916/1367/13 було передано на розгляд судді Гуляк Г.І., яка своєю ухвалою прийняла її до свого провадження.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 19.08.2013 року, у зв'язку із виходом судді Погребної К.Ф. з відпустки, справу №916/1367/13 було передано на розгляд судді Погребній К.Ф., яка своєю ухвалою від 20.08.2013р. прийняла її до свого розгляду.

05.08.2013р. представником відповідача до суду було надано клопотання про призначення додаткової судової експертизи, в задоволені якого судом було відмовлено з огляду на той факт, що по дійсній справі судом ще не призначалась жодної експертизи, а тому призначення додаткової є неможливим.

Враховуючи перебування судді Погребної К.Ф. на лікарняному, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 25.09.2013р. справу № 916/1367/13 було передано на розгляд судді Гут С.Ф., який своєю ухвалою прийняв її до провадження.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 30.09.2013 року, у зв'язку із виходом судді Погребної К.Ф. з лікарняного, справу №916/1367/13 було передано на розгляд судді Погребній К.Ф., яка своєю ухвалою від 30.09.2013р. прийняла її до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2013р. справу №916/1367/13 було признечено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядження голови господарського суду Одеської області від 18.11.2013р. №916/1367/13, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Д'яченко Т.Г., суддя Гут С.Ф., які своєю ухвалою від 19.11.2013р. прийняла зазначену справу до свого провадження.

Враховуючи перебування суді Д'яченко Т.Г. на лікарняному, розпорядженням голови господарського суду Одеської області справу №916/1367/13 було передано на розгляд колегії судів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Зайцев Ю.О., суддя Гут С.Ф., які своєю ухвалою від 09.12.2013р. прийняли справу до свого провадження та поновили її розгляд.

09.12.2013р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №916/1367/13 до винесення господарським судом м. Києва рішення про визнання недійсним договору обов'язкового страхування полюса АА №7134957 від 28.08.2011р.

В задоволені вищезазначеного клопотання судом було відмовлено, з огляду на той факт, що відповідачем до суду не надано жодних доказів того, що господарським судом м. Києва взагалі розглядається справи про визнання недійсним договору обов'язкового страхування полюса АА №7134957 від 28.08.2011р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.02.2014р. строк розгляду справи був продовжений на 15 днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Враховуючи перебування суддів Погребної К.Ф. та Зайцева Ю.О. на навчанні в Інституті підготовки професійних суддів України, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 24.02.2014р., справу №916/1367/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Демешин О.А., суддя Оборотова О.Ю., суддя Гут С.Ф., які своєю ухвалою від 24.02.2014р. прийняли її до свого провадження.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 03.03.2014 року, у зв'язку із поверненням судді Погребної К.Ф. з навчання та перебування судді Оборотової О.Ю. у відпустці, справу №916/1367/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Зайцев Ю.О., суддя Гут С.Ф., які своєю ухвалою від 04.03.2014р. прийняла її до свого провадження.

Відповідач в судові засідання з'являвся, надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, відповідно яких позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

У судовому засіданні 13.03.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

В 2011 року між ПАТ «Страхова компанія «Країна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кілія-Авто» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу №АА/7134957 від 28.09.2011р., відповідно до якого відповідачем було застраховано транспортний засіб IVECO, державний номер НОМЕР_1.

28.01.2012р. на автодорозі Н-15 Одеса-Рені 37 км. + 300м. мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля IVECO, державний номер НОМЕР_1, в результаті якої був пошкоджений автомобіль «ЗАЗ»», державний номер АЕ 8204 ВН, що належить на праві власності ТОВ Промислове підприємство «ЗІП».

Відповідно до Довідки ДАІ по факту дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_2, за порушення вимог п.п 12.1; 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. ( із змінами та доповненнями), були складені адміністративні матеріали та направлені до Кілійського районного суду Одеської області для подальшого прийняття рішення.

Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 05.03.2012р. у справі №15/13/678/2012 ОСОБА_2 визнано винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та за допущене правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн.

Внаслідок ДТП автомобіль ЗАЗ державний номер АЕ 8204 ВН отримав механічні пошкодження.

01.02.2012р. Промислове підприємство «ЗІП» звернулось до позивача із заявою про настання страхового випадку, який мав місце 28.01.2012р. за участю застрахованого транспортного засобу.

Оскільки даний випадок є страховим, позивачем були здійснені дії по встановленню всіх обставин подій, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.

Так, позивач, для підтвердження об'єктивності рахунків, замовив у належній установі ФОП «ОСОБА_7» проведення автотоварознавчого дослідження з метою визначення розміру вартості відновлюваного ремонту Забезпеченого транспортного засобу. Відповідною установою був підготовлений Висновок №057/12, згідно з яким сума відновлювального ремонту транспортного засобу склала 21168,90 грн.

Крім того, відповідно до звіту №057/12-ост ФОП «ОСОБА_8» від 27.11.2012р. зробленого на замовлення ТОВ «Кілія-Авто», вартість ліквідних залишків пошкодженого транспортного засобу склала 6,500 грн.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля IVECO державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, застрахована в приватному акціонерному товаристві ПАТ «Страхова компанія «Країна» поліс №АА/7134957.

Таким чином, особою, відповідальною за матеріальний збиток є ПАТ «Страхова компанія „Країна".

04.03.2013р. позивачем складено страховий акт №26-25/22507/3.2.29, на підставі якого він здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ Промислове підприємство «ЗІП» в розмірі 14158,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №290 від 08.04.2013р.

Позивач зазначає, що розмір страхового відшкодування здійснювався наступним чином: 21168,90 грн. - 6500грн. (вартість ліквідних залишків пошкодженого транспортного засобу) - 510 (франшіза за полісом) = 14158,92грн.

29.04.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензією №3081 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка була отримана відповідачем 07.05.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, вимоги позивача, щодо відшкодування шкоди в порядку регресу проігнорував, позивач звернувся до господарського суду Одеської області про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 14158,90грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування" визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування", страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування", страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до ПАТ "СК "КРАЇНА" перейшло в межах суми 14158,90грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки ВДАІ № 8953265 та не заперечується відповідачем, транспортний засіб - IVECO державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло за собою нанесення шкоди автомобілю ЗАЗ державний номер АЕ 8204 ВН, належить ТОВ „Кілія -Авто".

В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений зв'язок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, вина особи, яка керувала IVECO державний реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до постанови Кілійського районного суду Одеської області від 05.03.2012р. у справі №15/13/678/2012 - ОСОБА_2, який є працівником ТОВ „Кілія -Авто".

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до висновку автотоварознавчого дослідження розміру вартості відновлюваного ремонту Забезпеченого транспортного засобу, реальна вартість відновлення автомобіля складає 21168,90 грн., проте з урахуванням франшизи та звіту вартість ліквідних залишків пошкодженого транспортного засобу, сума реальної шкоди (збитків) які підлягали відшкодуванню становить 14158,90грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Водночас, згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, дослідивши вищевикладене суд доходить висновку, що борг відповідача перед позивачем становить суму страхового відшкодування в розмірі 14158,90грн.

Заперечення відповідача, до уваги судом не при приймаються оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так в своїх заперечення відповідач посилається на той факт, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхування Полюсу №АА/713495 від 28.08.2011р. укладений з порушенням діючого законодавства, а тому стягнення грошових коштів в порядку регресу є безпідставними. Крім того, відповідач зазначає, що керівник ТОВ „Кілія-Авто" зазначений договір не підписував та печатку не ставив. Також відповідач вказує, що ЗУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно дорожньо-транспортних пригод та виплат страхових збитків" від 17.02.2011р., був затверджений новий зразок бланку обов'язково страхового полюсу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який вступив в дію з 19.09.2011р. тобто до складання договору страхування між ПАС „СК „Країни" та ТОВ „Кілія-Авто".

Проте, жодних доказів які б підтверджували вищевикладені обставини, відповідачем до суду надано не було. Так, по перше, договір страхування є чинний, недійсний визнаний не був. По друге, доказів того, що підпис та печатка є підробками, відповідачем також надано не було, а з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи останній до суду звертався. Що ж стосується нового зразку бланку обов'язково страхового полюсу цивільно-правової відповідальності, то відповідно до п. 3 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, №558 від 29.08.2011р., п. 17.2 статті 17 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 2 ЗУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно дорожньо-транспортних пригод та виплат страхових збитків" від 17.02.2011р. та підпункту 59 п.4 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2010р. №157, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України постановила виготовлені бланки полісів обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 01.07.2010р. №530 „Про затвердження зразка типового полісу обовязкового стахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", можуть використовуватись до 19.09.2012, а договір страхування між ПАС „СК „Країни" та ТОВ „Кілія-Авто" був укладений 28.09.2011, тобто бланк вказаного полюсу був використаний у строк, передбачений Нацкомфінпослуг.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кілія-Авто" (68303,Одеська обл., м. Кілія, вул. Першотравнева, 118, код ЄДРПОУ 31130105) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 20842474) 14158 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім)грн. 90коп. - суми страхового відшкодування та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 18.03.2014р.

Головуючий Погребна К.Ф.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суддя Гут С.Ф.