Постанова

від 20.03.2014 по справі 916/3443/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р.Справа № 916/3443/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевцова Т.М. - за дорученням

від відповідача: Бунов Р.Л. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерктус"

на рішення господарського суду Одеської області

від 22 січня 2014 року

у справі № 916/3443/13

за позовом Публічного акціонерного товариства " Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства " Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерктус"

про стягнення 78.646 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИЛА:

12.12.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" (далі позивач, ПАТ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерктус" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 78.646 грн. 44 коп.

Остаточні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 08-12-12 від 18.12.2012 р. та додаткових угод до нього щодо своєчасної та повної оплати різниці в тарифних ставках в сумі 44.914 грн. 03 коп. та оплати за надані додаткові послуги в сумі 25.646 грн. 44 коп., внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті в загальній сумі 70.594 грн. 32 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1.720 грн. 50 коп.

У відзиві відповідач позовні вимоги позивача вважав безпідставними посилаючись на те, що у жовтні 2013 р. позивачем здійснено вантажно-розвантажувальні роботи менше ніж 10.000 т/м, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості вантажу, внаслідок чого 15.09.2013 р. відповідач надіслав позивачеві лист про розірвання договору, а тому останній відповідно до п. 4.2 договору з 15.10.2013 р. припинив свою дію, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2014 р. (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 08-12-12 від 18.12.2012 р. та додаткових угод до нього щодо своєчасної та повної оплати різниці в тарифних ставках в сумі 44.914 грн. 03 коп. та оплати за надані додаткові послуги в сумі 25.646 грн. 44 коп., внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті в загальній сумі 70.594 грн. 32 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1.720 грн. 50 коп.

Доводи відповідача про те, що договір є розірваним з 15.10.2013 р., а тому підстави для задоволення позову відсутні не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, самим договором, додатковою угодою № 2 від 01.04.2013 р. до нього та актами приймання-здачі виконаних робіт.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду частково скасувати, зокрема в частині стягнення з нього на користь позивача 44.914 грн. 03 коп., оскільки воно в цій частині не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, додаткова угода № 2 до договору підписана під тиском та погрозами, по-друге, відповідач неодноразово звертався до позивача про те, що ТОВ несе великі затрати по демереджу судна перед судновласником у зв'язку з затримкою його завантаження, однак, з боку позивача не приймались ніякі дії, внаслідок чого відповідач на підставі п. 4.2. договору 15.09.2013 р. направив позивачеві лист про розірвання договору з 15.10.2013 р. В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

До початку розгляду справи по-суті представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Миколаївської області позову ТОВ до ПАТ - про визнання додаткової угоди № 2 до договору № 08-12-12 від 18.12.2012 р. недійсною.

Оскільки, заявником не надано доказів того, що він звертався до названого місцевого суду з позовною заявою щодо визнання додаткової угоди № 2 до договору № 08-12-12 від 18.12.2012 р. недійсною та ця позовна заява прийнята до провадження цього суду колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення названого клопотання та зупинення провадження у справі, що переглядається в апеляційному порядку.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але оскаржене рішення слід змінити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 18.12.2012 р. між сторонами у справі укладено договір надання послуг № 08-12-12 (далі договір), за умовами якого ПАТ зобов'язався надати відповідачеві послуги по перевалці та зберіганню наволочних вантажів у кількості 120.000 тон до закінчення терміну дії договору, а останній - прийняти ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

Згідно п.7.2. Договору він діє з 01.01.2013 р. та до 31.12.2013 р., однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору.

Відповідно до п. 4.2 договору у зв'язку невиконанням або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно даного договору, сторони мають право в односторонньому порядку розірвати даний договір шляхом направлення письмового повідомлення за 30 календарних днів до дати такого розірвання.

Як вбачається з матеріалі справи, 20.09.2013 р. відповідач направив позивачеві лист (а.с.77) з пропозицією розірвати договір з 15.10.2013 р. або з дати виконання завантаження останньої судової партії вантажу об'ємом 15.000 мт, у випадку, якщо таке завантаження відбуватиметься після 15.10.2013 р., що підтверджується квитанцією сплату збору за поштове відправлення та описом вкладення поштового відправлення (а.с.78).

Матеріали справи свідчать про те, що після 15.10.2013 р. позивач виконав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень роботи з перевалки каменю загальним об'ємом 7565,591 тонн, що вбачається з актів здачі прийняття-робіт (наданих послуг), зокрема: № 577 від 16.10.2013 р. кількістю 2540,63 тонни; №590 від 22.10.2013 р. кількістю 2434,727 тонни, № 611 від 30.10.2013 р. кількістю 2590,234 тонни, внаслідок чого посилання скаржника на лист від 15.09.2013 р. як на факт припинення дії договору з 15.10.2013 р. є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем на протязі періоду з 22.09.2013 р. по 30.11.2013 р. були надані відповідачеві послуги по перевалці та зберіганню наволочних вантажів на загальну суму 309.369 грн. 09 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, зокрема, актом № 524 від 22.09.2013 р. на суму 51594 грн. 30 коп., № 531 від 26.09.2013 р. на суму 51217 грн. 92 коп., № 543 від 30.09.2013 р. на суму 1541 грн. 56 коп., № 544 від 30.09.2013 р. на суму 51891 грн. 35 коп., № 618 від 31.10.2013 р. на суму 704 грн. 89 коп., № 577 від 16.10.2013 р. на суму 51.102 грн. 10 коп., № 590 від 22.10.2013 р. на суму 48898 грн. 46 коп., № 611 від 30.10.2013 р. на суму 52418 грн. 63 коп., а всього на загальну суму 309.369 грн. 09 коп., що не заперечується відповідачем.

Додатковою угодою № 2 до договору сторони передбачили, що розрахунок за послуги по організації відвантаження, зберігання, завантаження (чи перезавантаження) вантажу замовника, а також за додаткові послуги та роботи, надані виконавцем для замовника, згідно договору, замовник здійснює після відвантаження судової партії протягом 5 банківських днів з моменту надання послуг виконавцем і підписання акта виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за послуги по організації відвантаження, зберігання, завантаження вантажу замовника, а також за додаткові послуги та роботи, надані виконавцем для замовника згідно діючого договору, здійснюється виходячи з об'ємів перевалки вантажу, протягом календарного місяця згідно додатку №1 договору до 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку виконання умов розділу 3 додатку № 1 до договору замовник сплачує різницю в тарифній ставці за фактично перероблений об'єм вантажу протягом календарного місяця, на підставі рахунку з підписанням відповідного акту виконаних робіт.

Відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, а саме: 26.09.2013 р. сплатив 100.000 грн., 08.10.2013 р. сплатив 30.000 грн., 14.10.2013 р. сплатив 20.000 грн., 23.10.2013 р. - сплатив 50.000 грн., 21.11.2013 р. сплатив 101.317 грн. 09 коп., а всього сплатив за надані позивачем послуги у сумі 301.317 грн. 09 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Решта частина наданих позивачем послуг вартістю 8052 грн. 12 коп. - залишилася не оплаченою.

Платіжним дорученням № 260 від 21.11.2013 р. відповідач перерахував позивачеві 31121 грн. 52 коп. в рахунок своїх зобов'язань за договором № 12-07-13. Відповідно до листа відповідача № 58 від 11.12.2013 р. частина вказаних грошових коштів в сумі 8052 грн. 12 зарахована сторонами у справі в рахунок договірних зобов'язань відповідно до договору № 08-12-12 від 18.12.2012 р.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2013 р., яка є невід'ємною частиною договору № 08-12-12 від 18.12.2012 р., сторонами визначена тарифна ставка на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажу - каменю при умові перевалки вантажу в об'ємі 10000 тон і більше в місяць становить 16,67 грн. за 1тн, а при умові перевалки вантажу до 10000 тон в місяць - 21,67 грн. за 1 тн.

Посилання скаржника на той факт, що зазначена додаткова угода підписана ним під тиском є необґрунтованими та недоведеними, оскільки не підтверджені, жодним належним та допустимим доказом, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне не прийняв ці доводи відповідача до уваги.

З актів здачі-прийняття робіт, що підписані та скріплені печатками сторін видно, що за актом № 577 від 16.10.2013 р. на суму 51.102 грн. 10 коп. позивачем виконані роботи по перевалці каменю у кількості 2540,63 тони, за актом № 590 від 22.10.2013 р. на суму 48898 грн. 46 коп. позивачем виконані роботи по перевалці каменю у кількості 2434,727 тонни, за актом № 611 від 30.10.2013 р. на суму 52418 грн. 63 коп. позивачем виконані роботи по перевалці каменю у кількості 2590,234 тонни, а всього надано послуг по перевалці каменю у жовтні 2013 р. в загальній кількості 7565,591 тони, тобто менше ніж 10000 т, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що відповідно до п. 3.1. додаткової угоди № 2 тарифна ставка для оплати за ці роботи повинна бути застосована у розмірі 21 грн. 67 коп. за 1 тону.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п. 2.2.13 договору 31.10.2013 р. позивачем направлено відповідачеві засобами електронного зв'язку акти здачі-прийняття робіт, в яких зазначено різницю в тарифах, що була погоджена сторонами додатковою угодою № 2, зокрема, акт № 627 від 31.10.2013 р. на суму 15.243 грн. 78 коп., акт № 628 від 31.10.2013 р. на суму 14.608 грн. 37 коп. та акт № 629 від 31.10.2013 р. на суму 15.061 грн. 88 коп., а всього на загальну суму 44.914 грн. 03 коп.

Зазначені акти разом з вимогою були направлені відповідачу 18.11.2013. Ця кореспонденція отримана останнім 27.11.2013 р., що вбачається з повідомлення про вручення цього поштового відправлення.

У п. 2.2.13. договору сторонами встановлено, що протягом 2 діб з моменту отримання акту виконаних робіт від виконавця, замовник зобов'язаний належним чином оформити оригінал акту виконаних робіт, або відмовитись від його підписання та направити виконавцю письмову відмову не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання акту від виконавця. У випадку неотримання такої відмови протягом 10 робочих днів, такий акт вважається підписаний сторонами.

Будь-яких доказів, що свідчать про те, що відповідач письмово відмовився від підписання названих актів № 627, № 628, № 629 та відповідну письмову відмову направив, в порядку п. 2.2.13 договору, позивачеві в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником до місцевого суду не надано, внаслідок чого останній дійшов до правомірного висновку про те, що вищезазначені акти виконаних робіт слід вважати підписаними відповідачем без будь-яких зауважень, оскільки, відповідно до положень ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання зобов'язання.

Також, матеріали справи свідчать про те, що на підставі заявки відповідача у листопаді 2013 р. позивачем були надані заявникові додаткові послуги з вивозу та сортування некондиційного вантажу на автотранспорт замовника силами та засобами виконавця про що останнім були складені акти здачі-прийняття робіт № 691 від 30.11.2013 р. на суму 4223 грн. 70 коп. та № 707 від 09.12.2013 р. на суму 21.422 грн. 74 коп., а всього на загальну суму 25.646 грн. 44 коп. Факт отримання названих актів не заперечується відповідачем.

Будь-яких доказів, що свідчать про те, що відповідач відмовився від підписання названих актів № 691 та № 707 та відповідну письмову відмову направив, в порядку п. 2.2.13 договору, позивачеві в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником до місцевого суду не надано, внаслідок чого останній дійшов до правомірного висновку про те, що вищезазначені акти виконаних робіт слід вважати підписаними відповідачем без будь-яких зауважень відповідно до умов укладеного договору та ст. ст. 9, 627 ЦК України.

Додатковою угодою № 2 до договору сторони передбачили, що розрахунок за послуги по організації відвантаження, зберігання, завантаження (чи перезавантаження) вантажу замовника, а також за додаткові послуги та роботи, надані виконавцем для замовника, згідно договору, замовник здійснює після відвантаження судової партії протягом 5 банківських днів з моменту надання послуг виконавцем і підписання акта виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за послуги по організації відвантаження, зберігання, завантаження вантажу замовника, а також за додаткові послуги та роботи, надані виконавцем для замовника згідно діючого договору, здійснюється виходячи з об'ємів перевалки вантажу, протягом календарного місяця згідно додатку №1 договору до 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку виконання умов розділу 3 додатку № 1 до договору замовник сплачує різницю в тарифній ставці за фактично перероблений об'єм вантажу протягом календарного місяця, на підставі рахунку з підписанням відповідного акту виконаних робіт.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Доказів, що свідчать про оплату відповідачем актів виконаних робіт № 627, № 628, № 629, № 691, № 707 в матеріалах справи не міститься, у зв'язку з чим останній повинний сплатити позивачеві борг по оплаті різниці в тарифах за актами № 627 від 31.10.2013 р., № 628 від 31.10.2013 р. та № 629 від 31.10.2013 р. в загальній сумі 44914 грн. 03 коп. та борг за надані додаткові послуги за актами здачі-прийняті робіт за № 691 від 30.11.2013 р. та за №707 від 09.12.2013 р. в загальній сумі 25646 грн. 44 коп., а всього повинний сплатити позивачеві 70.560 грн. 47 коп. (44914,03+25646,44), а не 70594 грн. 32 коп., як зазначив позивач в уточненому позові та суд першої інстанції в резолютивній частині оскарженого рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову понесені судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як, позов ПАТ підлягає задоволенню на 99,9 % (уточнені позовні вимоги заявлені на 70.594 грн. 32 коп., а підлягають задоволенню на 70.560 грн. 47 коп.), то відповідач повинний відшкодувати позивачеві 1718 грн. 78 коп. понесених останнім судових витрат на сплату судового збору за подання позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд невірно здійснив розрахунок суми боргу, що підлягає стягненню з відповідача, то оскаржене рішення підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерктус" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2014 року у справі № 916/3443/13 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерктус" на користь Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства" Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" 70.560 грн. 47 коп. боргу та 1718 грн. 78 коп. - понесених судових витрат на оплату судового зору за подання позову, а в решті частині позову - відмовити.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.03.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.