Рішення

від 13.03.2014 по справі 752/10419/13-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/10419/13-ц

Провадження № 2/752/2358/14

13.03.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Гончарову І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Сютко Інтернешнл» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди і немайнової шкоди, завданої залиттям, -

встановив:

в червні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Сютко Інтернешнл» (далі - позивач) звернулося в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям, при цьому пояснивши наступне.

У січні 2012 р. відбулося залиття належних позивачу групи нежитлових приміщень площею 203,2 кв.м. у буд. АДРЕСА_1. За зверненням позивача члени комісії КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» склали акт про залиття від 07.01.2012 року, яким було встановлено, що залиття вищезазначеної групи нежитлових приміщень сталося з причини протікання сифону під ванною у АДРЕСА_1. При цьому відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності № 54/13 в наслідок залиття групи нежитлових приміщень, позивачу як її власнику було завдано матеріальної шкоди на суми 78336,0 грн. Крім того через пошкодження наведеної групи нежитлових приміщень, в якій розташовано офіс позивача, позивач змушений приймати клієнтів у пошкодженому потребуючому ремонту офісі, що завдає шкоду діловій репутації позивача. В свою чергу звернення позивача щодо відшкодування заподіяної шкоди відповідач залишив без відповіді, шкоду добровільно не відшкодував. У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся з вимогою стягнути на його користь з відповідача 78336,0 грн. у якості відшкодування майнової шкоди, 5000,0 грн. у якості відшкодування немайнової шкоди діловій репутації, 800 грн. у якості відшкодування витрат на виготовлення звіту.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечувала у задовленні позову повністю, просила відмовити посилаючись на недоведеність позовних вимог.

Врахувавши пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши обставини, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позов частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно Реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 22.10.1997 року, Київським міським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано за позивачем домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.34).

При цьому, відповідно до виписки з ЄДРПОУ серії АА № 541255 зареєстрованим місцезнаходженням позивача є адреса: АДРЕСА_1 (а.с.39).

Таким чином, в ході судового засідання не знайшли свого підтвердження доводи представника відповідача стосовно того, що непредставлення технічного паспорту приміщення в судове засідання унеможливлює визначення правового режиму приміщення та ніби то свідчить про недоведеність позовних вимог.

Положеннями п.п. 2.3.6. п. 2.3. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за № 76 (далі - Правила утримання жилих будинків), визначено, що у разі залиття складається відповідний акт.

Актом про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 27.01.2012 р. (далі - Акт про залиття) (а.с.5), складеного комісією КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» зафіксовано, що 27.01.2012 р. в АДРЕСА_1 трапилося залиття позивача із пошкодженням у коридорі (5 м.кв.): стелі - підвісної з гіпсокартону, стіни - гіпсокартон; у коридорі (8 м.кв.) - стелі - підвісної з гіпсокартону, пошкоджено електропостачання; кімната (10 м.кв.) - стеля - водоемульсійне пофарбування; підвальне приміщення (5 м.кв.) - стеля - водоемульсійне пофарбування.

Згідно Акту залиття, причиною залиття вищезазначених приміщень є протікання сифона під ванною у квартирі № 95.

Суд не бере до уваги зауваження представника відповідача стосовно невідповідності форми складеного Акту вимогам законодавства, оскільки відповідно до ст.57 ЦПК України доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд вважає, що представлений акт має доказову силу та ознаки належності і допустимості доказу. Протилежного представник відповідача не довела, правом на представлення доказів на заперечення позиції позивача у належний процесуальний спосіб не скористалася.

Відповідно до Звіту оцінки збитків, завданих власнику офісу внаслідок залиття від 29.04.2013 року за № 54/13, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3, вартість майнової шкоди завданої власнику в результаті залиття офісу, розташованому у будинку АДРЕСА_1, становить 78336,0 грн. При цьому, згідно платіжних доручень від 24.04.2013 року за № 380 та від 17.05.2013 року за № 397 позивач сплатив ФОП ОСОБА_3 за проведення оцінки та виготовлення вищезазначеного звіту кошти у сумі 800,0 грн.

Суд не ставить під сумнів належність та допустимість як доказу представленого звіту оцінки збитків та бере його до уваги оскільки доводів на спростування висновків звіту представником відповідача представлено не було. Будучи завчасно ознайомленою із матеріалами справи, представник відповідача клопотань про призначення будівельно-технічної експертизи не заявляла, фахову рецензію на звіт не замовляла, правом на представлення власних доказів не скористалася.

Згідно положень абз. 14 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правил утримання жилих будинків, точкою розподілу є місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання.

Відповідно до абз. 5 п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 р. за № 630 (далі - Правила постачання води), точка розбору - місце розташування водорозбірних кранів або змішувачів холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу)

При цьому, положеннями п.п. 1 п. 22 типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення до Правил постачання води, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг з постачання холодної та гарячої води від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку є перша водозапірна арматура на відгалуженні від стояка у квартирі споживача.

Згідно вимог абз. 3 ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст.319 ЦК України, власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до абз. 7 ст. 41 Конституції України та ч. 5 ст. 319 ЦК України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Положеннями ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 177 ЖК Української РСР, громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.

До того ж, відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно вимог п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 8 жовтня 1992 р. за № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний:

- проводити за власні кошти ремонт квартири, житлового приміщення у гуртожитку (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди);

- використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання;

- не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян;

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено обов'язок утримувати в належному стані санітарно-технічне обладнання квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого відбулося протікання сифона під ванною у вищезазначеній квартирі із наступним затопленням належної позивачу групи нежитлових приміщень площею 203,2 кв.м. у буд. АДРЕСА_1, в наслідок якого позивачу було завдано матеріальну шкоду.

Доказів зворотнього на спростування доводів позивача, представником відповідача представлено не було.

Відповідно до ст.60 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторін, які посилаються на обставини, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із принципу змагальності сторін закріпленому у ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості суд вважає, що вина відповідача у залитті і заподіянні матеріальної шкоди доведена повністю належними та допустимими доказами.

Положеннями ст. 22 ЦК України, визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 190 ЖК України, підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.

При цьому, згідно ч. 2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В свою чергу, в ході судового засідання не було представлено доказів щодо відсутності вини відповідача у затоплені вищезазначеної групи нежитлових приміщень у АДРЕСА_1 та заподіянні матеріальної шкоди позивачу.

Згідно положень ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення на користь позивача з відповідача відшкодування майнової шкоди у сумі 78336,0 грн., 800,0 грн. на відшкодування витрат позивача на виготовлення звіту з оцінки вартості завданих йому збитків.

Відповідно до ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Представником позивача стверджується, що через пошкодження належної позивачу групи нежитлових приміщень, в якій розташовано офіс позивача, позивач змушений здійснювати господарську діяльність та приймати клієнтів у пошкодженому і потребуючому ремонту офісі, що завдало шкоду діловій репутації позивача, його презентабельності і показовості.

В свою чергу, дослідивши причини виникнення і характер обставин, які спричинили порушення ділової репутації позивача, їх взаємозв'язок із протиправними діями відповідача, прийнявши до уваги характер здійснення позивачем господарської діяльності у пошкоджених залиттям та непрезентабельних приміщеннях, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог позивача, щодо відшкодування немайнової шкоди заподіяної діловій репутації необхідно відмовити у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю, оскільки представлені докази і доводи ушкодження ділової репутації позивача не перебувають у прямому причиново-наслідковому зв'язку із фактом правопорушення. Окрім того, визначена позивачем сума відшкодування немайнової шкоди не є обґрунтованою і доведеною будь-якими логічними і розумними розрахунками.

Крім того, суд робить висновок про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215, 224-229 ЦПК України , суд,-

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Сютко Інтернешнл» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 20 січня 2001 р., індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-швейцарського підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Сютко Інтернешнл» (код ЄДРПОУ: 20031327) 78336,00 грн. (сімдесят вісім тисяч триста тридцять шість) гривень 00 коп. у якості відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям, 800,0 (вісімсот) гривень у якості відшкодування за підготовку звіту про оцінку заподіяної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 20 січня 2001 р., індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-швейцарського підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Сютко Інтернешнл» (код ЄДРПОУ: 20031327) судові витрати у розмірі 851,71 (вісімсот п'ятдесят одна) гривень 71 коп. відшкодування судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Фролов М.О.