Рішення

від 20.03.2014 по справі 905/748/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.2014 Справа № 905/748/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м.Донецьк в особі Виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" м.Дружківка Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Інноваційна Компанія" м.Донецьк

про стягнення 64878,81грн., у тому числі основний борг в сумі 56869,70грн., інфляційні витрати в сумі 398,09грн., 3%річних в сумі 3404,22грн., пеня в сумі 4206,80грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чабанова О.О. за довіреністю №юр/7033 від 27.12.2013 року,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПРАВИ:

04.02.2014 року Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго") в особі Виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" (далі - ВО "Дружківкатепломережа") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Інноваційна Компанія" (далі - ТОВ "Донецька Інноваційна Компанія") про стягнення 64878,81грн., у тому числі основного боргу в сумі 56869,70грн., інфляційних витрат в сумі 398,09грн., 3%річних в сумі 3404,22грн., пені в сумі 4206,80грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №59/120-11 від 17.11.2011 року позивач виконав передбачені договором роботи на суму 86869,70грн., між сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, проте відповідач вартість виконаних робіт здійснив лише частково, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 56869,70грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 05.02.2014 року господарським судом Донецької області позовна заява ОКП "Донецьктеплокомуненерго" прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/748/14.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №59/120-11 від 17.11.2011 року, договірної ціни, локальних кошторисів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, рахунку №СФ-000238 від 30.12.2011 року, платіжних доручень №818 від 24.11.2011р., №872 від 30.11.2011 року, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 29.03.2013 року, претензій №1208/10 від 15.11.2012 року, №951/10 від 12.09.2013 року, вимоги про сплату №1455/10 від 10.12.2013 року, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, фіскального чеку, правовстановлюючих документів підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.509, 526, 527, 530, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.1, 2, 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

20.02.2013 року позивач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що датою виникнення зобов'язання з оплати вважає дату підписання актів - 27.12.2011 року, розрахунок заборгованості виконано згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та актів прийняття виконаних будівельних робіт.

Для залучення до матеріалів справи позивач надав суду копії податкових накладних, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, податкової декларації з податку на додану вартість.

У письмових поясненнях від 06.03.2014 року позивач зазначив, що акти підписані 27.12.2011 року.

06.03.2014 року позивач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що на підприємстві існують два оригінали актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, при цьому, в одних примірниках проставлена дата підписання, в інших - ні, до позовної заяви помилково було додано копії актів та довідки, що не містять точної дати їх підписання, у зв'язку з чим, просив суд залучити до матеріалів справи примірники вказаних документів з датою їх підписання 27.12.2011 року.

У судовому засіданні 20.03.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судове засідання 20.03.2014 року та попередні судові засідання не з'явився.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені ним в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (Замовник а), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату Замовникові.

17.11.2011 року між ТОВ "Донецька Інноваційна компанія" (Замовник) та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" ВО "Дружківкатепломережа" (Підрядник) укладено договір підряду №59/120-11, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується використовуючи обладнання Замовника і за допомогою матеріалів та комплектуючих Замовника виконати роботи: Реконструкція котельні мікрорайону №3 з провадженням теплоутилізаторів, енргоефективних насосів та газогорілочних пристроїв, м.Амвросіївка, Донецька область, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств.

Договір набирає чинності з моменту укладання договору і діє до 31.12.2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 9.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору вартість робіт по даному договору визначається договірною ціною - додаток №1 до договору з урахуванням вартості матеріалів та комплектуючих, що надаються Замовником.

В матеріалах справи міститься договірна ціна на Реконструкцію котельні мікрорайону №3 з провадженням теплоутилізаторів, енргоефективних насосів та газогорілочних пристроїв, м.Амвросіївка, Донецька область, загальна вартість робіт за якою становить 86869,70грн.

Суд зазначає, що договірна ціна не містить посилання на спірний договір, однак з огляду на відповідність найменування робіт, що є предметом договору та робіт, що зазначені у договірній ціні, враховуючи пояснення позивача з цього приводу, суд приходить до висновку, що договірна ціна складена та підписана сторонами до договору підряду №59/120-11 від 17.11.2011 року.

Згідно з п.3.1 договору Замовник зобов'язується передати в роботу Підрядникові обладнання необхідне для виконання робіт зазначених у п.1.1. даного договору, на основі акту приймання-передачі обладнання в монтаж.

За п.3.2 договору Підрядник зобов'язується виконати роботи в повному обсязі матеріалами та комплектуючими Замовника та передати виконані роботи Замовнику на основі акту приймання-передачі виконаних робіт. Приймання-здача виконаних робіт проводиться сторонами на підставі акту виконаних робіт, складного за формою КБ-2в і довідкою КБ-3.

Позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання, після чого сторонами підписано два акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на суму 62890,39грн., 98 567,20грн. та 15262,96грн.

Крім того, сторонами підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2011 року, відповідно до якої вартість будівельних робіт з ПДВ за виключенням вартості матеріальних ресурсів Замовника складає 86869,70грн.

Зазначені акти містять посилання на договір №59 від 17.11.2011 року, в той час як спірний договір має інший номер №59/120-11.

Позивачем на вимогу суду надані документи податкового обліку, з яких вбачається, що податкові зобов'язання зареєстровані позивачем за договором №59/120-11 від 17.11.2011 року.

З огляду на викладене, враховуючи найменування виконаних робіт зазначених в актах відповідає предмету договору, суд приходить до висновку, що акти приймання виконаних будівельних робіт складені саме до договору №59/120-11 від 17.11.2011 року.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін 27.12.2011 року за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в актах, будь-якими доказами не спростовано.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №59/120-11 від 17.11.2011 року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п.2.4 договору перерахування грошових коштів здійснюється поетапно перед початком виконання відповідного виду робіт, згідно п.1.1. даного договору.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється по факту їх виконання після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до платіжних доручень №818 від 24.11.2011р., №872 від 30.11.2011 року відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти на загальну суму 30000,00грн. з посиланням на спірний договір.

Вартість робіт на суму 56869,70грн. відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим, позивач в установленому порядку звертався до відповідача з претензією №1208/10 від 15.11.2012 року, в якій повідомив останнього про наявну заборгованість за спірним договором та просив розглянути претензію.

Претензія отримана уповноваженим представником відповідача 19.11.2012 року , про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, вартість виконаних робіт на суму 56869,70грн. не сплатив.

В подальшому позивач ще двічі звертався до відповідача з претензією від 12.09.2013 року та вимогою від 10.12.2013 року та просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 56869,70грн. за спірним договором.

Однак, Замовник зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт на суму 56869,70грн. не виконав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.03.2013 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 56869,70грн.

Під час судового розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості у розмірі 56869,70грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі викладеного, з огляду на те, що умовами договору не встановлено конкретного строку (терміну) виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості робіт, оскільки п.2.5 передбачає, що оплата здійснюється по факту виконання робіт після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, але без зазначення конкретного строку такої оплати починаючи з дати підписання відповідного акту, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виконати цей обов'язок у семиденний строк після отримання пред'явленої позивачем претензії №1208/10 від 15.11.2012 року.

Зважаючи на те, що вказана претензія отримана відповідачем 19.11.2012 року, докази чого містяться в матеріалах справи, кінцевий термін оплати виконаних робіт припадає на 26.11.2012 року.

Проте, відповідач вартість виконаних робіт на суму 56869,70грн. у вказаний строк не сплатив, у зв'язку із чим, у Замовника перед Підрядником з 27.11.2012 року виникла заборгованість у вказаному розмірі.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №59/120-11 від 17.11.2011 року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 56869,70грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 56869,70грн. Відповідно ТОВ "Донецька Інноваційна Компанія" в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 56869,70грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4206,80грн., 3% річних у розмірі 3404,22грн., інфляційні втрати у розмірі 398,09грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3. Договору у випадку невиконання умов даного договору до винної сторони будуть застосовані штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.7.3 договору.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з розрахунку, що доданий до позовної заяви, позивачем нарахована пеня на заборгованість у розмірі 56869,70грн. за період з 01.11.2012 року по 01.05.2013 року на суму 4206,80грн., 3% річних за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року на суму 3404,22грн., інфляційні витрати за січень - квітень 2012 року на суму 398,09грн.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилку в частині визнання початкової дати нарахування, оскільки за висновками суду заборгованість у відповідача виникла з 27.11.2012 року.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 27.11.2012 року по 01.05.2013 року та 3% річних за період з 27.11.2012 року по 01.01.2014 року (кінцеві дати нарахування визначені позивачем, що є його правом), судом встановлено, що арифметично вірний розмір пені за вказаний період складає 3635,93грн., 3% річних - 1874,36грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 3635,93грн. та 1874,36грн. відповідно.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 398,09грн. такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 849, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі Виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Інноваційна Компанія" про стягнення 64878,81грн., у тому числі основний борг в сумі 56869,70грн., інфляційні витрати в сумі 398,09грн., 3%річних в сумі 3404,22грн., пеня в сумі 4206,80грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Інноваційна Компанія" (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, буд.80-А, ідентифікаційний код 33340192) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, буд.38, ідентифікаційний код 03337119) в особі Виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" (84207, Донецька область, м.Дружківка, вул.Космонавтів, 39, ідентифікаційний код 05540853) суму основної заборгованості у розмірі 56869,70грн., пені у розмірі 3635,93грн., 3% річних у розмірі 1874,36грн., інфляційні витрати в сумі 398,09грн., судовий збір у розмірі 1664,79грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2014 року.

Суддя А.М. Осадча