Ухвала

від 12.03.2014 по справі 815/7800/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7800/13-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Вербицької Н.В. та Кравченко К.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Любашівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої суми матеріального забезпечення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Любашівський районний центр зайнятості (далі РЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 7847,95 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що в порушення п.2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідачем на час надання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю не повідомлено РЦЗ про укладення цивільно-правового договору, який впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь РЦЗ незаконно отримане матеріальне забезпечення в розмірі 7847,95 грн..

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач 19 квітня 2011 року звернулась до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та 26 квітня 2011 року їй було надано статус безробітної та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Згідно наказу РЦЗ за №НТ110928 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 27 вересня 2011 року на підставі пп.1 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", у зв'язку з її працевлаштуванням. При цьому за період з 26 квітня 2011 року по 26 вересня 2011 року ОСОБА_1 допомогу по безробіттю виплачено в розмірі 7847,95 грн..

В ході проведеного РЦЗ розслідування встановлено, що у період перебування на обліку в РЦЗ відповідачка надавала послуги ТОВ "Старлайф згідно цивільно-правового договору за №501075 від 01 березня 2010 року у період з 01 березня 2010 року по 07 травня 2013 року, при цьому вона перебувала на обліку в центрі зайнятості з виплатою допомоги по безробіттю.

За наслідками розслідування страхового випадку директором РЦЗ було видано наказ від 10 жовтня 2013 року за №239 про повернення коштів ОСОБА_1 в розмірі 7847,95 грн. за період з 26 квітня 2011 року по 26 вересня 2011 року. На виконання наведеного наказу позивачем була складена претензія від 11 жовтня 2013 року за №1849/01-17 про повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 7845,95 грн., яка 11 жовтня 2013 року відповідачкою була отримана особисто.

Не сплата на рахунки РЦЗ незаконно отриманого матеріального забезпечення у встановлені строки і стало підставою для звернення РЦЗ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України та з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.1 ст.2 Закону України "Про зайнятість" від 01 березня 1991 року за № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Положеннями ч.2, 3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон) встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.2 ст.22 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року за № 5067-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань:

- проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників;

- здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

У відповідності з наведеними нормами позивачем було проведено звірку, якою встановлено, що у період перебування на обліку в РЦЗ відповідач надавала послуги ТОВ "Старлайф" згідно цивільно-правового договору за №501075 від 01 березня 2010 року у період з 01 березня 2010 року по 07 травня 2013 року, при цьому перебувала на обліку в центрі зайнятості з виплатою допомоги по безробіттю у період з 26 квітня 2011 року по 26 вересня 2011 року. Наведені обставини підтверджуються листом TOB "Старлайф" від 20 серпня 2013 року, договором від 01 березня 2010 року за №501075, копією повідомлення про припинення дії договору від 07 травня 2013 року, та фактично і не заперечувалися самою ОСОБА_1.

Згідно положень ч.1 ст.34 Закону Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 знала про свій обов'язок повідомити про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, однак в порушення норм чинного законодавства не повідомила РЦЗ про надання послуг ТОВ "Старлайф" згідно цивільно-правового договору, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 7847,95 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договори ОСОБА_1 з клієнтами за договором №501075 від 01 березня 2010 року не укладались, а тому висновки суду першої інстанції щодо незаконного отримання нею суми матеріального забезпечення та умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків є необґрунтованими, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на правомірність отримання матеріальної допомоги за Законом впливають не тільки результати трудової діяльності особи, а і сам факт не надання застрахованими особами відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення, зокрема, факт провадження трудової діяльності по найму на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності під час отримання допомоги по безробіттю.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Судова колегія не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька К.В. Кравченко