Рішення

від 13.03.2014 по справі 2-10025/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22ц/790/1491/14 Головуючий 1 інстанції - Набіулліна С.В.

Справа № 2-10025/09 Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П., Трішкової І.Ю.,

при секретарі: Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк», на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання укладеним і дійсним договору про припинення права на аліменти на дітей, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2009 року позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3про визнання укладеним і дійсним договору про припинення права на аліменти на дітей від 04 вересня 2009 р. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 04 вересня 2009 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір про припинення права на аліменти на дітей без подальшого його нотаріального оформлення. Після укладення договору вони найближчим часом мали звернутися до нотаріуса для посвідчення цього договору, але ОСОБА_3від вчинення таких дій ухиляється.

Також пояснила, що вона проживала разом із ОСОБА_3 з 24 травня 2006 року по 15 квітня 2009 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Протягом їх зустрічей та сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у них народилося двоє дітей, на цей час малолітніх - ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2. У березні-квітні 2009 року їх стосунки з відповідачем значно погіршилися і вони вирішили 15 квітня 2009 року припинити сумісне проживання. 04червня 2009 р., за ініціативи ОСОБА_6, між нею та ОСОБА_3 було укладено договір про сплату аліментів на спільних дітей, який був посвідчений приватним нотаріусом. Умови щодо сплати аліментів на дітей були рівними та справедливими відносно розмірів заробітку, який вони мали зареєстровані як фізичні особи-підприємці. Але відповідач ОСОБА_3 не сплатив жодної копійки аліментів на дітей, мотивуючі це фінансовими труднощами , які виникли у нього на роботі. ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_3 укласти договір про припинення права на аліменти на дітей, за яким їх нерухомість, що знаходилася на праві їх спільної власності як чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, за умовами відповідного договору, мала б компенсувати витрати на аліменти на спільних дітей. ОСОБА_3погодився і 04 вересня 2009 року підписав з нею договір про припинення права на аліменти на дітей. У той же день ОСОБА_6 на виконання своїх зобов'язань, передбачених договором, передала відповідачу ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвіррними будівлями під АДРЕСА_1 Між тим, для повного оформлення цього договору відповідно до чинного законодавства необхідно було звернутися за дозволом до органів опіки та піклування та нотаріально його посвідчити. Але, ОСОБА_3 відмовився це робити. Тому ОСОБА_6 звернулася з вказаним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав повністю. Пояснив, що на цей час аліментів на дітей не сплачує, оскільки у нього на роботі виникли фінансові труднощі. Не заперечував, що за пропозицією ОСОБА_6, 04 вересня 2009 року вони у простій письмовій формі уклали договір про припинення права на аліменти на дітей, за яким їх нерухомість, що знаходилася на праві їх спільної власності за умовами відповідного договору, мала б компенсувати витрати на аліменти на спільних дітей. Але, у зв'язку з тим, що у них вже близько року немає взаємопорозуміння щодо один одного та 15 квітня 2009 року вони припинили спільне сумісне проживання, він ухилявся від належного посвідчення договору про припинення права на аліменти на дітей від 04.09.2009 р.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2009 року позов ОСОБА_6. задоволено в повному обсязі. Визнано дійсним укладений договір про припинення права на аліменти на дітей від 04.09.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

На вказане рішення 10 січня 2014 року звернувся з апеляційною скаргою ПАТ «Регіон-Банк», в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що вказаним рішенням зачіпаються права банку, так як не було залучено до участі у справі. Банки мають залучатися до участі у справі про право власності на майно, щодо якого вони є обтяжувачами. Вказує, що про існування вказаного рішення банку стало відомо випадково, в рамках виконавчого провадження тільки зараз, тому раніше вони не оскаржили це рішення. Посилається на відсутність у справі письмових доказів, які б надавали можливість судження про домовленості по всім істотним умовам договору і підтверджували б небажання відповідача нотаріально посвідчувати договір.

Також Банк зазначає, що 21 вересня 2007 року між АКРБ «Регіон-банк» (станом на день подання апеляції назву Банку змінено на AT «РЕГІОН-БАНК») та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір відповідно до якого Банк відкрив йому кредитну лінію з лімітом у загальній сумі еквівалентній 5 500 000,00 грн. строком користування з 21.09.2007 року по 31.08.2012 року.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 по вказаному вище кредиту прийнято в іпотеку нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю - майновому поручителю ОСОБА_6, про що був підписаний Договір іпотеки від 25.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 25.09.2007р. При цьому при нотаріальному посвідченні договору іпотеки на вказану нерухомість накладена заборона відчуження, яка зареєстрована нотаріусом. Предметом цього договору іпотеки виступає житловий будинок літ. «Р-1» з надвірними будівлями, за адресою АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_6 була надана 25.09.2007р. нотаріально посвідчена заява про те, що на момент придбання шляхом купівлі - продажу вказаного житлового будинку вона в шлюбі не перебувала та на час укладання договору іпотеки не проживала однією сім'єю відповідно до п.1 ст.74 Сімейного Кодексу України.

До того ж, восени 2007року відповідач (за кредитні кошти ) купив земельні ділянки на території Циркунівської сільської Ради Харківського району Харківської області та надав їх AT «РЕГІОН-БАНК» в іпотеку, що підтверджується договорами іпотеки. При нотаріальному посвідченні вказаних вище договорів іпотеки землі приватним нотаріусом ОСОБА_9 на виконання вимог закону України «Про нотаріат» накладена заборона на відчуження вищезазначених об'єктів нерухомості (земельних ділянок), про що є посвідчувальний напис на договорах іпотеки та відповідач-ОСОБА_3 також надавав нотаріусу заяви про те, що на момент придбання земельних ділянок в зареєстрованому шлюбі не перебував, а також ні з ким не проживає однією сем'єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином апелянт вважає що, позивачка та відповідач надали в суді першої інстанції неправдиві свідчення та пояснення і навмисно ввели суд в оману з метою уникнення відповідальності перед банком уклали вказаний договір про аліменти.

Справа призначалася до слухання в апеляційному суді неодноразово: 06.02.2014 року, 20.02.2014 року, 13.03.2014 року. ОСОБА_6. та ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про день та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з»явилися. 06.02.2014 року від ОСОБА_6. до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв»язку з хворобою дитини. 20.02.2014 року та 13.03.2014 року від ОСОБА_6. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв»язку з її хворобою. Повторну неявку позивача та відповідача в судове засідання апеляційного суду судова колегія розцінює це як зловживання своїми правами та обов»язками з метою затягнути розгляд справи на невизначений строк.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія знаходить можливим розглянути справу у відсутності ОСОБА_6. та ОСОБА_3, так як вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини , якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( порушення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин у справі, що мають істотне значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими та не застосування закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 проживала разом із ОСОБА_3 з 24 травня 2006 року по 15 квітня 2009 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Протягом сумісного проживання вони народили спільних дітей -малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. 04 червня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір про сплату аліментів на спільних дітей, який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_11. 04 вересня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у простій письмовій формі уклали договір про припинення права на аліменти на дітей, за яким їх нерухомість, що знаходилася на праві спільної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, за умовами відповідного договору, мала б компенсувати витрати на аліменти на спільних дітей. Оскільки ОСОБА_3 ухилявся посвідчити вказаний договір у нотаріуса та зареєструвати відповідно до закону, ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання укладеним і дійсним договору про припинення права на аліменти на дітей, суд першої інстанції посилався на ст. 190 СК України,ст..ст.9,220,224 ЦК України та виходив з того, що 04 вересня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підписали договір про припинення права на аліменти на дітей. ОСОБА_3 порушив права позивача, тому що ухилявся від нотаріального посвідчення договору про припинення права на аліменти на дітей від 04.09.2009 року, укладеного у простій письмовій формі, по якому позивач виконала свої зобов'язання. Тому суд визнав, що позов ОСОБА_6 грунтується на законі і підлягає задоволенню.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки висновок зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним і дійсним договору про припинення права на аліменти на дітей у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ст. 190 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.

Між тим, сторони уклали вказаний договір без дозволу органу опіки та піклування та не посвідчили цей договір нотаріально та без державної реєстрації.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не залучив до участі у справі орган опіки та піклування та АТ «Регіон Банк».

З апеляційної скарги та доданих до неї доказів та пояснень апелянта в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що 21 вересня 2007 року між АКРБ «Регіон-банк» (станом на день подання апеляції назву Банку змінено на AT «РЕГІОН-БАНК») та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 06-2-9-127 (з усіма змінами та доповненнями до нього) відповідно до якого Банк відкрив йому кредитну лінію з лімітом у загальній сумі еквівалентній 5 500 000,00 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень строком користування з 21.09.2007 року по 31.08.2012 року.

В забезпечення зобов'язань Відповідача по вказаному вище кредиту прийнято в іпотеку нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю - майновому поручителю ОСОБА_6 про що був підписаний Договір іпотеки від 25.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 25.09.2007р. При цьому при нотаріальному посвідченні договору іпотеки на вказану нерухомість накладена заборона відчуження, яка зареєстрована нотаріусом за реєстровим № 313-523.

Предметом цього договору іпотеки виступає житловий будинок літ. «Р-1» з надвірними будівлями, за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 206,6 кв.м, житловою площею 138,4 кв.м. Право власності на предмет іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 23.09.2005 p., посвідченого ОСОБА_8 приватним нотаріусом ХМНО за реєстровим № 2499. Право власності на майно зареєстровано КП «ХМБТІ» 23.09.2005 року за реєстровим № 4226327, що підтверджено відповідним витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно При цьому ОСОБА_6 була надана 25.09.2007р. нотаріально посвідчена заява про те, що на момент придбання шляхом купівлі - продажу вказаного житлового вона в шлюбі не перебувала та на час укладання договору іпотеки не проживала однією сім'єю відповідно до п.1 ст.74 Сімейного Кодексу України.

Таким чином, вказаний житловий будинок є власністю тільки ОСОБА_6 з 23.09.2005р., оскільки придбавався нею до спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3

Більш того, згідно п. 8.7. вказаного договору іпотеки оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки залишається на зберіганні у Іпотекодержателя - банку та видаються Іпотекодавцю після виконання кредитних зобов'язань позичальника перед банком. З пояснень представника Банку вбачається, що оригінали правовстановлюючих документів і досі знаходяться у Банку, оскільки кредитне зобов'язання ОСОБА_3 не погашено. Тому є безпідставним посилання позивача та відповідача, що правоустановчі документи на будинок ОСОБА_6 передала ОСОБА_3 в момент домовленості про укладення договору про припинення права на аліменти на дітей.

Також, восені 2007р. відповідач купив земельні ділянки на території Циркунівської сільської Ради Харківського району Харківської області та надав їх AT «РЕГІОН-БАНК» в іпотеку, що підтверджується договорами іпотеки.

При нотаріальному посвідченні вказаних вище договорів іпотеки землі приватним нотаріусом ОСОБА_9 на виконання вимог Закону України «Про нотаріат» накладена заборона на відчуження вище зазначених земельних ділянок, про що є посвідчувальний напис на договорах іпотеки та відповідач -ОСОБА_3 також надавав нотаріусу заяви про те, що на момент придбання земельних ділянок в зареєстрованому шлюбі не перебував, а також ні з ким не проживає однією сем'єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, позивачка та відповідач надали в суді першої інстанції при розгляді вказаної справи неправдиві пояснення щодо можливості відлучення ними будинку та земельної дівлянон навмисно ввели суд в оману з метою уникнення відповідальності перед банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

В порушення вимог вказаного закону позивачка та відповідач не повідомили суд про наявність обтяжень іпотекою нерухомості, право власності на яку оскаржуваним рішенням суду передано малолітнім дітям.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що банки мають залучатися до участі у судовому розгляді спорів про право власності на майно, щодо якого вони є обтяжувачами (заставодержателями) в порядку, встановленому ч. 2 ст. 35 ЦПК.

За таких обставин судова колегія знаходить, що судом першої інстанції не з'ясовані всі обставини справи, не отримані та не досліджені всі докази, що надавали б суду можливість вважати встановленими вказані вище факти. Тому районним судом ухвалено рішення, яке порушує права АТ «РЕГІОН-БАНК» - як іпотекодержателя, так як судом вирішено про зміну власника нерухомості, що є предметом іпотеки без залучення до участі у справі Банку.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6. в повному обсязі.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просить вирішити питання про поворот виконання .Повернути право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_6, скасувати державну реєстрацію права власності за малолітнім ОСОБА_10 (2005р.н.) на вказаний житловий будинок. Повернути земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Циркунівської сільської ради, Харківського району Харківської області у кількості восьми, а саме: кадастрові номери та площі: 6325185000:03:010:0139 площею 0,5795 га.; 6325185000:03:010:0182 площею 0,6295 га.; 6325185000:03:010:0181 площею 0,5795 га.; 6325185000:03:010:0178 площею 0,5795 га.; 6325185000:03:010:0176 площею 0,5795 га.; 6325185000:03:010:0175 площею 0,5795 га.; 6325185000:03:010:0173 площею 0,5795 га.; 6325185000:03:010:0171 площею 0,6312 га. ОСОБА_3; скасувати державну реєстрацію права власності за малолітнім ОСОБА_7 (2003р.н.) на вказані вище земельні ділянки.

Судова колегія не може вирішити вказане питання. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_3про визнання укладеним і дійсним договору про припинення права на аліменти на дітей. Це свідчить, що питання про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки не розглядалося та рішення в цій частині не приймалося. Крім того, до участі у справі не залучалася реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції. Тому підстав для застосування положень ст. 380 ЦПК України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.2 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк»- задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2009 року скасувати, постановити нове рішення.

ОСОБА_6 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання укладеним і дійсним договору про припинення права на аліменти на дітей в повному обсязі.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: