Ухвала

від 11.03.2014 по справі 2а-11454/09/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року м. Київ К/800/34985/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа на стороні позивача - Приватне підприємство «Мерітайм Трансшипмент центр», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси, про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Толиман» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа на стороні позивача - Приватне підприємство «Мерітайм Трансшипмент центр», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси, про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» було задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Південної митниці щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Толиман» надмірно сплаченого мита у сумі 4528341,40грн. та податку на додану вартість у сумі 4528341,87грн. відповідно до заяви від 19.08.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» надмірно сплачених згідно митних декларацій мита у сумі 4528341,40грн. та податку на додану вартість у сумі 4528341,87грн., у загальній сумі 9056683,27 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року апеляційні скарги Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області. Прокуратури Малиновського району м. Одеси було задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року та ухвалено нову постанову, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Толиман» було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року за нововиявленими обставинами було задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року скасовано.

Апеляційні скарги Південної митниці, Приморської митниці, Прокуратури Малиновського району м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області) залишено без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року в частині стягнення надмірно сплачених платежів до Державного бюджету України, викладено в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, 3, ідентифікаційний код 35162445) надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» платежів у загальній сумі 9056683,27 гривень, які було зараховано до бюджету».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року залишено без змін.

У касаційних скаргах Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південна митниця, не погоджуючись з даними рішеннями, посилається на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Толиман» у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилається на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року скасувати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Толиман» у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанції, постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.06.2007 року між ПП «Мерітайм трансшипмент центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» було укладено договір комісії № МСТ-29/06, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Толиман» зобов'язалося від свого імені та за рахунок ПП «Мерітайм трансшипмент центр», за винагороду придбавати товар в строк, на умовах та за ціною, передбаченою цим договором. 17.07.2007 року до зазначеного договору укладено додаткову угоду, що є невід'ємною частиною договору.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору від 29.06.2007 року № МСТ-29/06, 29.06.2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман», укладено контракт з компанією «REDRІCK COMPANY LTD» № RTM-06/2007, відповідно до якого ПП «Мерітайм трансшипмент центр» були поставлені транспортні засоби загальною фактурною вартістю 5041086,75 грн. У зв'язку з даною поставкою, позивачем були подані до Приморської митниці вантажні митні декларації, відповідно до яких були задекларовані транспорті засоби. Однак, як встановлено судом, Приморською митницею було не було прийнято митні декларації та не здійснено митне оформлення чи пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв'язку з заниженням, на думку Приморської митниці, митної вартості товару, що імпортується, без належного оформлення цього рішення.

За даних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Толиман» оформило декларації по цінам, запропонованим Приморською митницею.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 1 статті 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного Кодексу України.

Згідно із статтею 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Частиною 3 статті 266 Митного кодексу України передбачено, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при митному оформленні товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» були надані всі необхідні для визначення митної вартості товарів документи.

Однак, Південною митницею фактично не було прийнято подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» митні декларації та не вжито заходів з митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України, у зв'язку із заниженням, на її думку, митної вартості товару, що імпортується. Південною митницею для встановлення митної вартості товару позивача був використаний резервний метод, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» зазначено митну вартість товару з урахуванням коригування (рядок 45 «коригування ціни товару») у загальній сумі 23154452,00 грн.

Зазначене підтверджується також тією обставиною, що в інвойсах, які додано до вантажних митних декларації, було вказано вартість товару, яка є значно меншою ніж та, яка визначена декларантом в митній декларації.

Слід зазначити, що право позивача на оскарження дій чи бездіяльності митниці не залежить від того, чи сам він помилково визначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Південна митниця, заперечуючи проти адміністративного позову, не надала суду доказів того, що позивач з вантажними митними деклараціями із зазначенням митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не звертався, а ним самостійно було визначено митну вартість товарів за резервним (6 методом), згідно до яких з урахуванням коригування ціна товару склала 23154452,00 грн.

Також не було надано суду доказів неможливості застосування основного першого методу визначення митної вартості за ціною договору задекларованих позивачем товарів.

Крім того, висновком судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.05.2013 року № 1330 встановлено, що вартість товарів, зазначена у ВМД у розмірі 11637776,96 грн., документально не обґрунтована даними про вартість поставленого товару, відображеного у наданих на дослідження інвойсах і специфікаціях, та нормативно не обґрунтована даними про митну вартість товару, відображеного в графах 12 і 47 ВМД. Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» надмірно сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товарів відповідно до контракту з Компанією компанією «REDRІCK COMPANY LTD» на адресу ПП «Мерітайм трансшипмент центр» у розмірі 9056683,27 грн., з яких мито складає 4528341,40 грн., а податок на додану вартість в розмірі 4528341,87 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів за 6 (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, що призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету мита та ПДВ в загальній сумі 9056683,27 грн.

Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. У разі, коли цей строк недостатній для складання документа, у якому відображаються результати перевірки, такий строк (за письмовою згодою платника податків) може бути продовжений митним органом з урахуванням специфічних обставин кожного випадку, коли може бути здійснене повернення митних та інших платежів. За відсутністю підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Пунктом 1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, яким визначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Згідно із пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників, органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень із бюджету здійснюють безспірне списання коштів Державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що безспірне списання коштів Державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, про те, що з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» підлягають стягненню надмірно сплачені до бюджету мито в сумі 4528341,40 грн. та податок на додану вартість в сумі 4528341,87 грн., що були зараховані до бюджету, у загальній сумі 9056683,27 грн.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа на стороні позивача - Приватне підприємство «Мерітайм Трансшипмент центр», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси, про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Донець

судді: А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз