Ухвала

від 20.06.2014 по справі 2а-11454/09/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 червня 2014 року м. Київ В/800/2547/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів Гончар Л.Я.,

Розваляєвої Т.С.,

Сороки М.О.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши заяву Генеральної прокуратури України

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року у справі №2а-11454/09/1570 (касаційні провадження К/800/34710/13, К/800/34985/13, К/800/35297/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман"

до Південної митниці Державної митної служби України,

Приморської митниці Державної митної служби України,

Головного управління Державної казначейської служби України в

Одеській області,

третя особа на стороні позивача Приватне підприємство "Мерітайм

Трансшипмент центр",

за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси,

про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії

та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Толиман" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009року позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність Південної митниці щодо повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Толиман" надмірно сплаченого мита у сумі 4528341,40 грн. та податку на додану вартість у сумі 4528341,87грн. відповідно до заяви від 19.08.2009 року, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" надмірно сплачених згідно митних декларацій мита у сумі 4528341,40 грн. та податку на додану вартість у сумі 4528341,87грн., у загальній сумі 9056683,27 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010року за нововиявленими обставинами задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року скасовано, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року в частині стягнення надмірно сплачених платежів до Державного бюджету України, викладено в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, 3, ідентифікаційний код 35162445) надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю "Толиман" платежів у загальній сумі 9056683,27 гривень, які було зараховано до бюджету". В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року у справі №2а-11454/09/1570 (касаційні провадження К/800/34710/13, К/800/34985/13, К/800/35297/13) постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою касаційного суду, Генеральна прокуратура України подала заяву про її перегляд Верховним Судом України.

В обґрунтування заяви зазначає, що в спірних правовідносинах судами неоднаково застосовані положення статей 264, 265, 266 Митного кодексу України (2002 року), статей 49, 57, 59 Митного кодексу України (2012 року), Порядку повернення платником податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. В якості прикладів приводить правову позицію колегії суддів, викладену в постанові Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року (касаційне провадження К/800/46108/13), постанові Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року (касаційне провадження К/9991/12878/11), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2013 року (касаційне провадження К/9991/64968/12), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2013 року (касаційне провадження К/9991/76160/11), постанові Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2014 року (касаційне провадження К/800/40434/13), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року (касаційне провадження К/9991/80753/12), постанові Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року (касаційне провадження К/800/46496/13).

Згідно статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за правилами статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

В основу висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року у справі №2а-11454/09/1570 (касаційні провадження К/800/34710/13, К/800/34985/13, К/800/35297/13) покладена наступна правова позиція.

Визначення митної вартості задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю "Толиман" товарів за 6 (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, це призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету мита та ПДВ в загальній сумі 9056683,27 грн.

Коригування митної вартості товару у вантажній митній декларації було здійснено позивачем у зв'язку з рішенням митного органу, яке не було оформлено належним чином, про відмову у митному оформленні товару та прийнятті митних декларацій, у яких митна вартість товару визначена за першим методом.

Проте в судових рішення, доданих до заяви про перегляд ухвали касаційного суду Верховним Судом України, суди касаційної інстанції застосували ті ж норми права і дійшли протилежних висновків.

Так, в постанові Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року (касаційне провадження К/800/46108/13) та постанові Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року (касаційне провадження К/9991/12878/11) зазначено, що самостійне обрання позивачем шостого методу без процедури консультацій з митним органом може свідчити про ухилення від і надання додаткових документів на підтвердження достовірності даних декларацій, не підтверджує можливості застосування іншого методу.

Питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2013 року (касаційне провадження К/9991/76160/11) та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2013 року (касаційне провадження К/9991/64968/12) судами висловлена наступна правова позиція. За обставин, коли позивач самостійно декларував митну вартість за резервним методом, а митниця не виносила жодних рішень та не вчиняла дій або бездіяльності, що можуть визнаватись протиправними - підстави для захисту прав позивача, передбачені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Із змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2014 року (касаційне провадження К/800/40434/13) та постанови Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року (касаційне провадження К/800/46108/13) вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, вбачається неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та прийняття різних за змістом судових рішень.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для допуску справи №2а-11454/09/1570 до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року (касаційні провадження К/800/34710/13, К/800/34985/13, К/800/35297/13).

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Допустити до провадження Верховного Суду України справу №2а-11454/09/1570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа на стороні позивача Приватне підприємство "Мерітайм Трансшипмент центр", за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси, про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року (касаційні провадження К/800/34710/13, К/800/34985/13, К/800/35297/13).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: