Рішення

від 12.03.2014 по справі 914/4863/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 р. Справа № 914/4863/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київського відділення "Ерфол Стейт Групп", м.Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів Львівської області

про стягнення 66 985,56 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Зурова Є.П. - представник (довіреність б/н від 17.02.2014р.);

від відповідача Старенький О.С. - юрисконсульт юридичного відділу (довіреність №23/3854юр від 30.12.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Київським відділенням "Ерфол Стейт Групп" до Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 66 201,80 грн., з яких 62 450,00 грн. - основний борг та 3 751,80 грн. - пеня. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 1 720,50 грн. судового збору, 800,00 грн. витрат на приготування претензії. В поданій заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 62 400,00 грн. основного боргу, 3 748,80 грн. пені та 836,76 грн. 3% річних. У вказаній заяві позивач також просить стягнути 1 720,50 грн. судового збору, 800,00 грн. витрат на приготування претензії, 319,30 грн. витрат представника позивача на проїзд та добові витрати в сумі 243,60 грн. Згідно із клопотанням (від 12.03.2014р. вх.№10648/14) позивач окрім основного боргу та витрат судового збору просить стягнути інші витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема 209,00 грн. витрат представника позивача на дорогу та 243,60 грн. добових витрат представника позивача. Отже ціною позову є 66 985,56 грн., з яких 62 400,00 грн. основного боргу, 3 748,80 грн. пені та 836,76 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 31.12.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.01.2014р. Ухвалою суду від 29.01.2014р. розгляд справи відкладено на 19.02.2014р. Ухвалою суду від 19.02.2014р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 12.03.2014р.

Представник позивача подав пояснення на відзив (від 07.03.2014р. вх.№10284/14) в якому позивач просить позов задоволити повністю та стягнути з відповідача 62 400,00 грн. основного боргу, 3 748,80 грн. пені та 836,76 грн. Крім того в зазначеному поясненні позивач також просить стягнути з відповідача 1 720,50 грн. судового збору та інші витрати пов'язані з розглядом справи. Крім того представник позивача подав клопотання (від 12.03.2014р. вх.№10648/14) в якому просить стягнути з відповідача окрім основного боргу та витрат судового збору інші витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема 209,00 грн. витрат представника позивача на дорогу та 243,60 грн. добових витрат представника позивача. Також представником позивача подано заяву (від 12.03.2014р. вх.№10649/14) в якій ТзОВ Київське відділення "Ерфол Стейт Групп" просить стягнути з ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" 62 400,00 грн. основного боргу, 3 748,80 грн. пені та 836,76 грн. 3% річних, 209,00 грн. витрат представника позивача на дорогу, 243,60 грн. добових витрат представника позивача та 1 720,50 грн. судового збору. Крім того, представник позивача подав клопотання (від 12.03.2014р. вх.№10696/14) про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків від 31.03.2014р. У вказаному клопотанні зазначено, що акт звірки взаєморозрахунків був надісланий на поштову адресу відповідача.

Представник відповідача подав заяву (від 12.03.2014р. вх.№10698/14) про долучення до матеріалів справи платіжних доручень зазначених у вказаній заяві. Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав викладених у раніше поданому відзиві.

Даний спір розглядається судом з врахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

встановив:

15.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Київським відділенням "Ерфол Стейт Групп" (надалі - виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (надалі - замовник) укладено договір №1-13 на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок здійснення автомобільного перевезення вантажів згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору виконавець зобов'язаний направляти автотранспорт з відповідними параметрами, в технічно-справному стані, на час, дату і за адресою, вказаною у заявці.

Згідно із п.3.3. договору замовник зобов'язаний проводити своєчасну оплату за надані виконавцем послуги в терміни, вказані в заявці.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця по кожному перевезенню вказуються у заявці, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Платежі і взаєморозрахунки за виконані послуги по перевезенню вантажу здійснюються на підставі рахунку, виданого виконавцем на протязі 20-ти календарних днів після одержання оригіналів документів (СМР, рахунок, податкова, акт виконаних робіт) (п.4.2. договору).

Відповідно до п.4.3. договору оплата за надані виконавцем послуги проводиться замовником.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, відповідно до отриманих ним від відповідача заявок, ТзОВ Київське відділення "Ерфол Стейт Групп" надало ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" послуги передбачені договором.

В підтвердження надання послуг позивач долучив до позовної заяви акти здачі-приймання робіт.

Однак, відповідач не здійснив оплату за надані йому послуги з перевезення. Позивач зазначає, що заборгованість відповідача становить 62 400,00 грн.

Згідно із п.5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця згідно із п.4.3. даного договору замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми неоплачених коштів за кожен день прострочення платежу.

Отже на підставі п.5.3. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 748,80 грн.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 836,76 грн.

Отже позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути на його користь з відповідача 62 400,00 грн. основного боргу, 3 748,80 грн. пені та 836,76 грн. 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" заперечує проти позову та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема відповідач зазначає наступне.

Між сторонами укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг (організування автомобільних перевезень вантажів), а відповідно до ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу . Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані із перевезенням.

Відповідач зазначає, що відповідно до п.1.2. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок здійснення автомобільного перевезення вантажів згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід'ємною частиною даного договору.

Відтак, на думку відповідача, підписаний між сторонами договір не є договором про транспортно-експедиційні послуги, а є договором перевезення вантажу.

Тобто, відповідач стверджує, що предмет укладеного договору не відповідає змісту ст.316 ГК України, а відповідає змісту ст.307 ГК України (договору перевезення вантажу).

Також відповідач зазначає, що відповідно до поданих позивачем копій накладних CMR вбачається, що послуги по перевезенню були надані іншими суб'єктами господарювання, а не позивачем.

Отже відповідач вважає, що укладеним між сторонами договором не регулюються відносини транспортного експедирування та не досягнуто всіх істотних умов відповідного договору, та укладений між сторонами договір є договором на перевезення вантажів, за яким позивач не здійснював перевезення.

Відтак, на підставі вищенаведеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.316 ГК України та ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Щодо відзиву відповідача, в якому ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" заперечує проти позову, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу .

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. При цьому експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Як вбачається із п.1.2. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок здійснення автомобільного перевезення вантажів згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід'ємною частиною даного договору.

Суд вважає, що за умовами укладеного договору у позивача виник обов'язок не особисто доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення (як це передбачено ст.307 ГК України), а обов'язок вчинити дії (здійснити) для того, щоб вантаж був перевезений з точки завантаження до точки розвантаження, відповідно до заявок замовника, тобто виконати або організувати виконання зазначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Отже, укладений між сторонами договір №1-13 від 15.01.2013р. за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а не договором перевезення вантажу.

Крім того, підтвердженням того, що між сторонами був укладений договір транспортного експедирування, є те, що в актах здачі-прийняття робіт, які підписані обома сторонами, виконавець передав, а замовник прийняв послуги з міжнародних перевезень та експедиційні послуги .

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №1-13 на транспортно-експедиційні послуги від 15.01.2013р. підтверджується накладними CMR, копії яких містяться в матеріалах справи та наступними актами здачі-прийняття робіт: №ОУ-0000116 від 13.05.2013р. на суму 9 050,00 грн., №ОУ-0000117 від 13.05.2013р. на суму 8 850,00 грн., №ОУ-0000118 від 13.05.2013р. на суму 9 050,00 грн., №ОУ-0000119 від 13.05.2013р. на суму 8 850,00 грн., №ОУ-0000130 від 13.05.2013р. на суму 8 900,00 грн., №ОУ-0000128 від 13.05.2013р. на суму 8 900,00 грн. та №ОУ-0000132 від 16.05.2013р. на суму 8 680,83 грн. Отже, відповідно до вищезазначених актів здачі-прийняття робіт, які є підписані обома сторонами, позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 62 280,83 грн., а не, так як зазначає позивач, на суму 62 400,00 грн.

Позивачем було подано пояснення, в якому він зазначає, що акт здачі-прийняття послуг №ОУ-0000132 від 16.05.2013р. був підписаний сторонами без врахування ПДВ. Пізніше, як стверджує позивач, вказаний акт з врахуванням суми ПДВ був відправлений на адресу відповідача для його підписання. В матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття послуг №ОУ-0000132 з врахуванням суми ПДВ, однак зі сторони відповідача він не підписаний. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відправлення вказаного акту на адресу відповідача.

Отже, при визначенні розміру заборгованості, суд бере до уваги акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000132 від 16.05.2013р. на суму 8 680,83 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Платежі і взаєморозрахунки за виконані послуги по перевезенню вантажу здійснюються на підставі рахунку, виданого виконавцем на протязі 20-ти календарних днів після одержання оригіналів документів (СМР, рахунок, податкова, акт виконаних робіт) (п.4.2. договору).

Однак, в порушення умов відповідач не здійснив оплату за надані йому послуги за вищезазначеними актами. Відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення, які підтверджують здійснення оплат за надані йому позивачем послуги. Однак вказані оплати здійснювались відповідачем за послуги, які були надані по інших актах здачі-прийняття робіт, які не є підставою даного позову. Згідно із доказами, які містяться в матеріалах справи, непогашеною є заборгованість в розмірі 62 280,83 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Київського відділення "Ерфол Стейт Групп" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" 62 400,00 грн. підлягає задоволенню частково, а саме відповідача на користь позивача слід стягнути 62 280,83 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця згідно із п.4.3. даного договору замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми неоплачених коштів за кожен день прострочення платежу.

Статтею 1. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок розміру пені заявленої до стягнення. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 748,80 грн. пені слід задоволити частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 741,63 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних заявлених до стягнення. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення з відповідача 836,76 грн. 3% річних слід задоволити частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 835,15 грн. 3% річних.

Отже, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 62 280,83 грн. основного боргу, 3 741,63 грн. пені та 835,15 грн. 3% річних.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, витрат на приготування претензії, витрат представника позивача на проїзд та добових витрат суд зазначає наступне.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1236 від 19.11.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 717,21 грн. судового збору.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову cуми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як вбачається із протоколів судових засідань та ухвал про відкладення розгляду справи позивач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 29.01.2014р. та 19.02.2014р. Представник позивача прибув лише в судове засідання, яке призначене на 12.03.2014р. Сума витрат, які позивач поніс у зв'язку із явкою повноважного представника в судове засідання, яке призначене на 12.03.2014р. становить 209,00 грн., в підтвердження чого представник позивача долучив до матеріалів справи копії проїзних документів.

Отже у зв'язку з тим, що позов слід задоволити частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 208,60 грн. витрат пов'язаних із явкою представника позивача в судове засідання.

В задоволенні вимоги позивача про відшкодування добових витрат, суд дійшов висновку відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів понесення вказаних витрат.

В задоволенні вимоги позивача про відшкодуванні витрат на приготування претензії, суд дійшов висновку відмовити, оскільки такі послуги не є послугами адвоката, а надавалися підприємцем ОСОБА_5, що підтверджується платіжним дорученням №1321 від 17.02.2014р.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київського відділення "Ерфол Стейт Групп" (01021, м.Київ, вул.М.Грушевського, буд.№28/2, код ЄДРПОУ 38451298) 62 280,83 грн. основного боргу, 3 741,63 грн. пені, 835,15 грн. 3% річних, 1 717,21 грн. судового збору та 208,60 грн. інших судових витрат.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.03.2014р.

Суддя Петрашко М.М.