Ухвала

від 20.03.2014 по справі 826/11177/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11177/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Трейдінг Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №612/22.4/36303965 від 14.06.2013, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №8226552201, яким позивачу, за порушення п.1.22, 4.6.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 195854грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 156683грн., штрафними (фінансовими) санкціям в сумі 39171грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах використання позивачем коштів в сумі 30 400 000грн. не за призначенням, що розцінено суб'єктом владних повноважень як фінансова допомога.

Зокрема, податковий орган посилається на те, що позивачем занижено валовий дохід за 3-й квартал 2010 на суму 629732грн., внаслідок не виконання взятих на себе зобов'язань за договором доручення №2/06-10 від 02.06.2010, а з огляду на те, що кошти, отримані за договором №2/06-10, спрямовано ТОВ «Агрі Трейдінг Україна» на надання позички на поворотній основі в рамках договору №22/06-10, то на думку перевіряючих кошти в розмірі 30400000грн. характеризуються як фінансова допомога, у зв'язку з чим, на вказану суму підлягають нарахуванню проценти у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, що включаються до валового доходу Товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 червня 2010 між Позивачем (Повірений) та ТОВ «Агро Інвест Україна» (Довіритель) укладено Договір доручення №2/06-10 (надалі - Договір доручення), згідно п.1.1 якого Довіритель доручив, а Повірений взяв на себе зобов'язання здійснювати від імені та за рахунок Довірителя дії, направлені на пошук та придбання зерна кукурудзи на кормові цілі українського походження, а Довіритель взяв на себе зобов'язання прийняти вказану продукцію і сплатити за неї встановлену грошову суму.

Пунктом 4.1. Договору доручення, сторони погодили, що сума передплати за Договором складає 30 430 000грн., в т.ч. ПДВ 5071666,67грн., яка підлягає перерахуванню Довірителем до 30.06.2010.

На виконання вказаного зобов'язання ТОВ «Агро Інвест Україна» 23.06.2010 перерахувало 30 430 000грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрі Трейдінг Україна», що підтверджується належним чином завіреною копію банківської виписки, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до пп.1 п.2 ст. 1007 ЦК України, Довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

В даному випадку, вбачається за можливе прийти до висновку, що грошові кошти, які Позивач отримав від ТОВ «Агро Інвест Україна», надавались останнім з метою забезпечення виконання зобов'язань з оплати зерна кукурудзи, яке повинно було бути придбане позивачем на користь ТОВ «Агро Інвест Україна».

При цьому, Договором між вказаними сторонами не передбачено, що грошові кошти переходили у власність Позивача.

В той же час, ТОВ «Агрі Трейдінг Україна» (Позичкодавець) укладено Договір про надання позички в сумі 30 400 00грн. на поворотній основі від 22.06.2010 №22/06-10 з ТОВ «Агро Логістика Україна» (Користувач).

Відповідно до Договору про надання позички №22/06-10 від 22.06.2010, позичкодавець приймає на себе зобов'язання надати Користувачу грошову позику в національній валюті України, а Користувач зобов'язується її прийняти, використати відповідно до Договору та повернути Позичкодавцю у строк та на умовах, визнаних у цьому Договорі.

Позичка надається Користувачу на безвідсотковій основі для її використання в господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, відповідач звертає увагу суду на те, що кошти в сумі 30 400 000грн. були спрямовані позивачем на надання позики ТОВ «Агро Логістика Україна» згідно договору №22/06-10 від 22.06.2010, з урахуванням чого кошти, отримані за первинним договором дорученні №2/06-10 від 02.06.2010, використані не за призначенням та характеризуються як фінансова допомога.

В той же час, як вбачається з акта перевірки, приходячи до переконання про наявність в досліджуваних господарських правовідносинах факту поворотної фінансової допомоги, відповідач посилається на те, що відповідно до ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчинити дії відповідно до змісту наданого йому доручення, а оскільки доручення, передбачене Договором, позивачем фактично не виконано, грошові кошти ТОВ «Агрі Трейдінг Україна» повернуто на розрахунковий рахунок ТОВ «Агро Інвест Україна», то позивачем отримано фінансову допомогу в сумі 30 430 000грн.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Згідно зазначеного визначення договором, за яким надається поворотна фінансова допомога, є лише договір позики.

Таку позицію поділяє і ДПА України в узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги», затвердженому наказом ДПА України № 26 від 24.01.2003.

При проведенні перевірки та прийнятті рішення про визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань, контролюючим органом не враховано зазначене податкове роз'яснення ДПА України та допущено порушення зазначених правових норм.

Виходячи із даного законодавцем визначення поворотної фінансової допомоги, для можливості віднесення сум коштів до такого виду допомоги необхідно такі умови:

- суми коштів передаються платникові податку у користування;

- договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами;

- необхідна наявність укладеного договору, в якому чітко обумовлюються умови надання фінансової допомоги та строки її повернення.

Виходячи із визначення поворотної фінансової допомоги, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що договором, за яким надається поворотна фінансова допомога є лише договір позики, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, судом не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що використання позивачем грошей, отриманих від ТОВ «Агро Інвест Україна», на цілі, відмінні від виконання доручення останнього не є порушенням зобов'язань за договором доручення №2/06-10 від 02.06.2010.

Оскільки в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», не передбачено ніяких санкцій за використання грошей, отриманих від довірителя на цілі, відмінні від виконання доручення, податковий орган не має законних підстав самостійно змінювати правову кваліфікацію правочину та донараховувати у зв'язку із цим суму податку та нараховувати штрафні санкції.

Тобто, укладений договір доручення не містить ознак договору поворотної фінансової допомоги, а є договором про обслуговування господарської діяльності підприємства довірителя.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення -рішення від 14.06.2013 року №8226552201 винесено Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва неправомірно, оскільки є підстави вважати такий договір поворотною фінансовою допомогою.

А висновок податкового органу про те, що факт використання позивачем, отриманих від ТОВ «Агро Інвест Україна» по договору доручення, коштів для надання позики ТОВ «Агро Логістик Україна» є необґрунтованим.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.