Ухвала

від 12.03.2014 по справі 821/3492/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3492/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Вербицької Н.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Кашуби Артема Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Судосервис" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Приватне підприємство "Судосервис" (далі ПП) звернулось з позовом до суду до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2013 року за №0004722200 та за №0004732200.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податковим органом під час проведення перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо, та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання послуг. Крім того, відповідачем невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань і застосування санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року позовні вимоги було задоволено. Суд скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 04 липня 2013 року за №0004722200 та за №0004732200.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20 червня 2013 року по 21 червня 2013 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2012 рік та з податку на додану вартість (далі ПДВ) за період січень 2012 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП "ПТЛК "Нова" та їх відображення у податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26 червня 2013 року за №3040/22.4/36580226, яким встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у податковому періоді 1 квартал 2012 року на суму 56477,00 грн. Крім того, ПП порушено п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за січень 2012 року на суму 53788,00 грн..

На підставі вищенаведеного акта перевірки та в зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ було прийнято податкові повідомлення - рішення від 04 липня 2013 року за № 0004722200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 80682,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 53788,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 26894,00 грн., а також за №0004732200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 84716,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 56477,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28239,00 грн..

Винесення зазначених податкових повідомлень - рішень і стало підставою для звернення ПП з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП "ПТЛК "Нова", у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, судом було зазначено, що ПП були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, а тому висновок відповідача щодо заниження сум ПДВ на загальну суму 53788,00 за січень 2012 року є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2012 року ПП укладено договір доручення за №12/01 з ПП "ПТЛК "Нова" на виконання послуг по комплексному обслуговуванню суден, які агентуються та експедуються замовником (ПП) в межах акваторії і рейду порту, а також за межами акваторії та рейду порту, відповідно отриманим заявкам.

На виконання наведеного договору контрагентом було складено податкові накладні, зокрема, від 06 січня 2012 року №8, від 08 січня 2012 року №9, від 09 січня 2012 року №10, №11, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), зокрема, за №ОУ-0000011 від 06 січня 2012 року, за №ОУ-0000012 від 08 січня 2012 року, за №ОУ-0000013 від 09 січня 2012 року, платіжні доручення від 13 березня 2012 року за № 1929, від 28 березня 2012 року за № 1993, від 30 березня 2012 року за № 2004, від 09 квітня 2012 року за № 2026, від 18 квітня 2012 року за № 2071, які були представлені суду на підтвердження фактичності наданих послуг.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться договір на надання транспортно-експедиційних послуг за № 07-11/01 укладений між ПП та ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик" від 07 липня 2011 року, за яким замовник доручає, а експедитор (ПП) зобов'язується виконати від імені та за рахунок замовника, транспортно-експедиційне обслуговування (ТЄО) зовнішньоторговельних та транзитних вантажів ТОВ "Хлібінвестстрой": зернових, масляних культур и других с/г продуктів через замовника, також організувати залученими сторонніми організаціями здійснення операцій по сертифікації вантажу (товару) в відповідних державних органах, необхідної для відправки вантажу (товару) на експорт. Крім того, п.1.3 наведеного договору передбачено, що надані виконавцем послуги включають організацію та здійснення: подачі і буксировки барж з вантажем до місця завантаження; перевалка барж з вантажем на морське судно; зачистка трюмів барж після відвантаження на морське судно.

Також, між ПП та ТОВ "Українська металургійна компанія ЛТД" 19 грудня 2011 року укладено договір доручення за №12-11/04 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, за яким ПП бере на себе зобов'язання організовувати та здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експорту лома чорних металів, та яким передбачено право експедитора (ПП) від свого імені в інтересах "Вантажовласника" укладати всі необхідні договори з третіми особами, пов'язані з виконанням умов цього договору. На виконання наведених договорів ПП надано акти надання послуг від 09 січня 2012 року за №1 та від 30 січня 2012 року за №9, податкову накладну від 09 січня 2012 року за №1.

Отже, оскільки договір доручення від 03 січня 2012 року за №12/01 в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання його нечинним із суті та форми не вбачається, сторони (ПП та ПП "ПТЛК "Нова") мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних послуг, позивачем розкрито структуру надання послуг своїм контрагентам (ТОВ "Українська металургійна компанія ЛТД", ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик") та замовлення їх контрагенту, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ПП "ПТЛК "Нова".

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька