Рішення

від 17.03.2014 по справі 913/399/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 березня 2014 року Справа № 913/399/14

Провадження № 6/913/399/14

За позовом Спільного підприємства "Айдар-Ан-М'ясо" , с. Кам'янка Новопсковського району Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ВІД БУД" , смт. Новопсков Луганської області

про стягнення 28 112 грн. 54 коп. ,

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Бородіна А.А.

У засіданні брали участь :

від позивача - Клига В.П., довіреність б/н від 13.02.2014;

від відповідача - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 25 831 грн. 20 коп., та 3 % в сумі 454 грн. 34 коп.

Позивачем до суду надана заява про долучення до матеріалів справи відповідних доказів по справі та пояснення щодо суті заявлених вимог.

Так, позивач зазначає, що кошти в сумі 25 831 грн. 20 коп. отримані відповідачем безпідставно та підлягають стягненню в порядку ст. ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Судом надані позивачем документи прийняті до відома та долучені до матеріалів справи.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого повноважного представника у судових засіданнях двічі не забезпечив, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином за юридичною адресою - Луганська область, смт. Новопсков, провулок Мельничний, буд. 1л.

При цьому, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Так, вказана відмітка підтверджує належне відправлення копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Враховуючи, що в ухвалі суду від 24.02.2014 явка сторін не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути дану справу за умови відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає, що відсутність представника відповідача не є перешкодою для розгляду по суті даної справи, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Суд розглядає справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

18 жовтня 2012 року між замовником - СП "Айдар-Ан-М'ясо" (позивач у справі), та підрядником - ТОВ "УКР ВІД БУД" (відповідач усправі), було укладено договір № 6 на виконання підрядних робіт.

Згідно п. 1.1. договору підрядник зобов'язується виконати відповідні роботи, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору.

Пунктом 3.6. вищезазначеного договору передбачено, що замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику у разі прийняття рішення про припинення Будівництва.

На підставі п. 3.6. договору Позивачем було прийнято рішення припинити будівництво, про що 05.06.2013 року на адресу Відповідача направлено лист-повідомлення № 74, в якому зазначено, що станом на 05.06.2013 (дату складання листа-повідомлення) за Відповідачем у зв'язку з розірванням договору виявлена і рахується заборгованість в розмірі 25 831,20 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2011 р. по 04.06.2013 р., укладеного між Позивачем і Відповідачем за договором № 6 від 12.06.2012 р.

В зазначеному листі-повідомленні Позивач вимагав протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання даного повідомлення повернути виниклу заборгованість в розмірі 25 831 грн. 20 коп.

Відповідачем отримано лист № 74 від 05.06.2013, що підтверджується відміткою від 15.06.2013 у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 08.06.2013 року.

Оскільки відповідачем вказані кошти в добровільному порядку не повернуті, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути безпідставно отримані кошти в сумі 25 831 грн. 20 коп., а також 3 % річних в сумі 454 грн. 34 коп. відповідно до ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування вимог за позовом, позивач посилається на норми ст. ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позов не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

18.10.2012 між сторонами у справі був укладений договір на виконання підрядних робіт № 6.

Згідно п. 1.1 договору відповідач як підрядник зобов'язався виконати роботи з ремонту об'єкту позивача, розташованого за адресою - с. Камянка Новопсковського району Луганської області, а позивач як замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт відповідно до договірної ціни складає 131 466 грн. 00 коп.

Згідно п. 5.4 договору оплата виконаних робіт проводиться на основі фактичних обсягів згідно акту приймання виконаних робіт, форми-2 протягом 10 днів після підписання їх замовником.

Відповідно до п. 5.5 замовник не пізніше 6 банківських днів з моменту укладання цього договору перераховує підряднику аванс на придбання будівельних матеріалів в розмірі 62 746 грн. 00 коп.

На виконання умов договору 29.11.2012 між сторонами було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт на суму 105 634 грн. 80 коп.

Як свідчать матеріали справи та не оспорюється відповідачем, позивач за платіжними дорученнями № 774 від 07.11.2012 і № 795 від 15.11.2012 перерахував відповідачу кошти в сумах 62 746 грн. 80 коп. і 68 719 грн. 20 коп., а всього - 131 466 грн. 00 коп.

Тобто різниця між вартістю виконаних та прийнятих робіт та перерахованих коштів складає 25 831 грн. 20 коп.

Пунктом 3.6. договору № 6 від 18 жовтня 2012 року сторони передбачили, що замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику у разі прийняття рішення про припинення Будівництва.

На підставі п. 3.6. договору Позивачем було прийнято рішення припинити будівництво, про що 08.06.2013 року на адресу Відповідача направлено лист від 05.06.2013 за № 74. Вказаний лист був отриманий відповідачем 15.06.2013, але залишений без відповіді та задоволення.

Умовами п. 3.6 договору сторони досягли згоди щодо можливості розірвання договору в односторонньому порядку, що і було зроблено позивачем.

Відповідач вказаний факт не оспорює.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В силу положень ст. 1212 ЦК України обов'язковими умовами існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із безпідставним збагаченням, є :

- по-перше, набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість. Набуття або збереження майна полягає не тільки в отриманні речі або сукупності речей, а й в отриманні майнових прав та обов'язків. Набуття має місце в разі, коли в набувача виникає право на майно. Фактичне володіння майном не створює набуття. Збереження майна має місце тоді, коли одна особа виконала зобов'язання іншої, прийняла на себе зобов'язання замість іншої особи або понесла видатки, які має нести особа, що зберегла майно. Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки договором, а й адміністративним актом та одностороннім правочином.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що підстави для отримання відповідних коштів відпали. Так, договір № 6 був розірваний позивачем в односторонньому порядку. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжує утримувати кошти в сумі 25 831 грн. 20 коп., які належать позивачу у справі та підтверджені актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.02.2013.

Відповідач доказів повернення вказаних коштів або виконання робіт на зазначену суму не надав.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 25 831 грн. 20 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річни, нарахованих позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 22.06.2013 по 22.01.2014 в сумі 454 грн. 34 коп., слід зазначити наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було наведено вище, позивач, посилаючись ст. 530 Цивільного кодексу України, направив відповідачу відповідний лист та вимагав протягом 7-ми банківських днів з дати його отримання повернути відповідні грошові кошти.

Відповідачем лист був отриманий, що підтверджується відміткою від 15.06.2013 у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 08.06.2013 року, але кошти не сплачені.

Таким чином, з 22.06.2013 відповідач прострочив повернення коштів, тобто не виконав грошове зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ВІД БУД", смт. Новопсков Луганської області, провулок Мельничний, буд. 1Л, ідентифікаційний код 36526656, на користь:

- Спільного підприємства "Айдар-Ан-М'ясо", с. Кам'янка Новопсковського району Луганської області, вул. Пульного, буд. 2, ідентифікаційний код 02176016, безпідставно отримані кошти у розмірі 25 831 грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 454 грн. 34 коп., витрати на сплачений судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 21.03.2014.

Суддя Т.А. Василенко