Рішення

від 20.03.2014 по справі 925/216/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 925/216/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді - Гури І.І., при секретарі судового засідання - Голуб Є.О., за участю керівника позивача - Чабан М.Г. особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фермерського господарства "Арій" с. Драбове-Барятинське Драбівського району Черкаської області до селянського (фермерського) господарства "Вікторія" с. Мехедівка Драбівського району Черкаської області про стягнення 20 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Арій" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до селянського (фермерського) господарства "Вікторія" (далі за текстом - відповідач), у якому просить суд накласти арешт на банківські рахунки відповідача в межах ціни позову та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до усної домовленості між керівником позивача та керівником відповідача про поставку відгрузку фуражного зерна, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача 20000,00 грн., однак відповідач отримані кошти не повернув та ігнорує вимоги позивача повернути заборгованість.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що у вересні 2011 року, без ніякої домовленості, на рахунок ФГ « Вікторія» поступили кошти в сумі 20000 тисяч гривень. Згодом, при зустрічі, голова ФГ «Арій» пояснив що йому потрібно було терміново заховати кудись кошти в сумі 20000 гри. без ніякого рахунку на попередню оплату.

21 липня 2013 року із фермерського господарства «Вікторія» було доставлено в село Бойківщина на склад ФГ «Арій» 16 тон зерна фуражної пшениці, на суму 20000 гривень. Доставка зерна була проведена автомобілем ГАЗ САЗ 52, що належить ФГ «Вікторія». Так як у ФГ "Арій" офіційно оформленого завідуючого складом не має, то підпис у накладній про гримання вантажу поставив особисто голова ФГ «Арій» Чабан М.Г., та отримав накладну. 17 серпня 2013 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового вправлення для ФГ «Арій», було направлено податкову накладну на відпущену пшеницю. Як слідує із повідомлення, відправлення ФГ «Арій» отримало 22 серпня 2013 року. Вся ця операція включена у податкову звітність ФГ «Вікторія», що підтверджується податковою декларацією поданою в Драбівське відділення Золотоніської ОДПІ 19.08 2013 року.

Після серпня 2013 року ніяких розрахунків із ФГ «Арій» ФГ «Вікторія» не проводило. Вважає, що позов ФГ «Арій» до ФГ «Вікторія» безпідставний і просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався, у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів та необхідністю надання додаткових доказів по справі.

19 березня 2014 року керівник позивача подав до суду заперечення на відзив відповідача, в якому повідомив, що відповідач повідомляє, що 21.07.2013 року із відповідачем нібито було доставлено на склад позивача в с. Бойківщина 16 тон зерна фуражної пшениці. Вони заперечують факт доставки зерна до позивача. Відповідач представив у судове засідання сфальсифіковані копії накладної та товарно-транспортної накладної. Згідно Положення про проведення бухгалтерського обліку відповідач повинен був представити в судове засідання накладну з оригінальним підписом і печаткою позивача, на товаротранспортній накладній також повинен стояти підпис і мокра печатка отримувача зерна, а також не було представлено належним чином оформленого доручення позивача на отримання зерна від відповідача. Просить суд згідно статтей 358,190,192 Кримінального кодексу України прийняти окрему ухвалу щодо притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за підробку документів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується розпискою суду від 27 лютого 2014 року.

У судовому засіданні керівник позивача підтримав позов та заперечення на відзив відповідача з підстав та мотивів викладених у них.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення керівника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно усної домовленості між керівником фермерського господарства "Арій" (позивач у справі) та керівником селянського (фермерського) господарства "Вікторія" (відповідач у справі) про поставку відгрузку фуражного зерна, позивач відповідно до платіжного доручення № 298 від 20 вересня 2011 року перерахував на поточний рахунок відповідача 20000,00 грн., з призначенням платежу, аванс за фуражне зерно, однак відповідач позивачу зерно не відгрузив, кошти не повернув.

31 січня 2014 року позивач направив відповідачу претензію про сплату боргу в сумі 20000,00 грн., у якій вимагав в термін до 08 січня 2014 року повернути кошти в сумі 20000,00 грн. на їхній розрахунковий рахунок, в іншому випадку будуть діяти згідно чинного законодавства. Направлення претензії відповідачу підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення в цінний лист від 31 січня 2014 року.

Відповідач на претензію не відповів, у встановлений строк заборгованість позивачу не повернув.

Відповідно до довідки виданою начальником Драбівського відділення ПАТ «Райфазен Банк Аваль» за вих. № 50 від 26.02.2014 року, 29 вересня 2011 року кошти в сумі 20000,00 грн. було перераховано з р/р 26003110025 на р/р 26009283053, МФО 380805, код 25211442, що належить відповідачу, згідно платіжного доручення № 298 від 27 вересня 2011 року, призначення платежу : аванс за фуражне зерно по рах. № 12 від 27 вересня 2011 року в т.ч. ПДВ = 3333,33. Кошти в сумі 20000,00 грн. були зараховані на рахунок відповідача № 26009283053 29 вересня 2011 року. Даний факт керівником відповідача не оскаржується, та підтверджений ним у судовому засіданні 27 лютого 2014 року.

Щодо поданого керівником позивача заперечення на відзив відповідача, в якому він просить суд згідно статтей 358,190,192 Кримінального кодексу України прийняти окрему ухвалу щодо притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, суд вважає, що дане клопотання необґрунтоване та не підтверджене належними та допустимими доказами, а тому є таким що не підлягає до задоволення і відмовляє в його задоволенні.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір, як правило, укладається шляхом складання єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками, однак, крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені спрощеним способом - шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє вірогідно установити, що документ виходить від сторони за договором. Письмовою формою договору визнається також підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Правовідносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою суд вважає господарським договором поставки.

Згідно із частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На претензію позивача про сплату боргу в сумі 20000,00 грн., яка перерахована відповідачу на банківський рахунок, відповідач не відповів, у встановлений претензією строк кошти не повернув, отже порушив виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Положеннями ст.ст.173, 174 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі за текстом - Закон) визначено, що:

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями ст.9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

П. 2.4, п.2.5 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Порядок використання довіреностей регулюється наказом Мінфіну України від 16.05.1996 № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (далі - Інструкція), п. 2 якої визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відтак, довіреність на одержання цінностей є документом, що фіксує рішення керівництва підприємства-одержувача про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей .

Відповідно до п.6 Інструкції при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Суд приходить до висновку, що відповідач не надав жодної довіреності, в якій було б зафіксовано рішення керівництва підприємства-одержувача (позивача) про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей та у копії видаткової накладної №1 від 21 липня 2013 року в графі "довіреність" жодних відомостей не вказано.

З копії накладної №1 від 21 липня 2013 року вбачається, що в ній : 1) в графі "через" не зазначено через кого одержано товаро-матеріальні цінності ; 2) в графі "довіреність" нічого не зазначено; 3) немає печатки на підписі одержувача товаро-матеріальних цінностей.

Суд приходить до висновку, що копія накладної № 1 від 21 липня 2013 року не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може бути визнана належним доказом саме передачі товару в натурі та прийняття його позивачем.

Доводи відповідача про передачу зерна позивачу не підтверджені належними доказами, окрім копії накладної № 1 від 21 липня 2013 року.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 20000,00 грн. авансу за фуражне зерно, тому задовольняє позов повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Вікторія» (Черкаська область, Драбівський район, с. Мехедівка, ідентифікаційний код 25211442) на користь фермерського господарства «Арій» (Черкаська область, Драбівський район, смт. Драбове-Барятинське, вул. Суворова, 9, ідентифікаційний код 33259065) - 20000,00 грн. боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 21 березня 2014 року.

Суддя І.І. Гура