Рішення

від 21.03.2014 по справі 355/798/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/798/13-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л. Провадження № 22-ц/780/561/14 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Категорія 19 21.03.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.,

при секретарі: Черепинець А.І.,

розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до приватного підприємства «КИТИ», ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного підприємства «Клінкер-Сервіс» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року було задоволено позов Київської обласної спілки споживчих товариств (Київської облспоживспілки) до приватного підприємства «КИТИ». Визнано право власності за Київською обласною спілкою споживчих товариств на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що складається з контори з гаражем, А, площею 1 199, 6 кв.м., прохідної, В, площею - 21, 8 кв.м., майстерні, Г, площею 136, 0 кв.м., прохідної, Д, площею - 52, 3 кв.м., столярної майстерні, Ж, площею - 170, 5 кв.м., складу будівельних матеріалів, Н, площею - 193, 6 кв.м., АЗС, З, площею - 21, 6 кв.м., складу агрегатного, Е, площею - 233, 7 кв.м., котельні з гаражем, К, площею - 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного судового рішення Київська облспоживспілка зареєструвала у передбаченому законом порядку своє право власності на зазначений цілісний майновий комплекс.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року рішення Господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено в позові як Київській облспоживспілці, так і Автотранспортному підприємству Баришівської райспоживспілки.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 березеня 2013 року по вищезазначеній справі було задоволено касаційну скаргу Київської облспоживспілки, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року, а рішення Господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року залишено без змін.

Київській облспоживспілці стало відомо, що 20 листопада 2011 року приватне підприємство «КИТИ» продало спірний майновий комплекс фізичній особі - ОСОБА_1, відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 2061.

В свою чергу, ОСОБА_1 11 січня 2013 року уклав договір купівлі-продажу вищезазначеного майнового комплексу з ОСОБА_3, який зареєстрований в реєстрі за № 34.

Позивач просив визнати вказані договори купівлі-продажу недійсними з підстав, передбачених ч. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України, оскільки ПП «КИТИ» не мало необхідного обсягу процесуальної дієздатності для укладання договору купівлі-продажу.

Крім того, вважає, що дії ПП «КИТИ» щодо продажу спірного майна ОСОБА_1 підпадають під дію ч. 1 ст. 230 ЦК України, оскільки продавец навмисно ввів в оману покупця щодо наявності у нього прав власника.

В свою чергу, ОСОБА_1, знаючи про існування судових справ з приводу спірного майна, продав його ОСОБА_3

Посилаючись на норми ч. 1 п. 3 ст. 388 ЦК України, позивач просив витребувати спірне нерухоме майно у ОСОБА_3, шляхом її виселення.

В подальшому позивач доповнив позовні вимоги, вказавши, що йому стало відомо про внесення ОСОБА_3 спірного майна до статутного капіталу приватного підприємства «Клінкер Сервіс». У зв'язку з зазначеним, позивач просив залучити до участі у справі в якості відповідача ПП «Клінкер Сервіс» та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та ПП «Клінкер Сервіс» цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, який є предметом спору.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року в задоволенні позову Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільних прав. Зміст даних підстав є загальним і у статті не розкривається, але в залежності від порушених правовідносин вони регулюються відповідними спеціальними нормами. Зокрема, підстава порушення цивільних прав може проявлятися у безпідставному заволодінні особою майном іншої особи - власника. Так, відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Незаконним володільцем може бути недобросовісний і добросовісний набувач.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Проте, у порушення вказаних вимог закону та положень ст. ст. 212 - 214 ЦПК України , суд першої інстанції, відмовляючи у витребуванні майна, не з'ясував чи вибуло спірне нерухоме майно з володіння позивача - Київської обласної спілки споживчих товариств поза його волею і яким шляхом, чи має право у зв'язку з цим позивач витребувати вказане майно у ОСОБА_3 чи ПП «Клінкер Сервіс» незалежно від того, що вони є добросовісними набувачами.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення районного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині та ухвалення нового рішення.

Вирішуючи питання про обгрунтованість вимог Київської облспоживспілки в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2008 р. повністю задоволено позов Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. та вирішено визнати за Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає в себе контору з гаражем площею 1 199, 6 кв.м., прохідну 21, 8 кв.м., майстерню 136, 0 кв.м., прохідну 52, 3 кв.м., столярну майстерню 170, 5 кв.м., склад будівельних матеріалів 193, 6 кв.м., АЗС 21, 6 кв.м., склад агрегатний 233, 7 кв.м., котельню з гаражем 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2008 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 03.06.2008 р. у справі № 18/304-08, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2008 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 затверджено мирову угоду від 21.08.2008 р., укладену між кредитором ПП „КИТИ" та Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О. М.

За вказаною мировою угодою Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки передало у власність ПП „КИТИ" в рахунок погашення заборгованості цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що складається з контори з гаражем, А, площею 1 199, 6 кв.м., прохідної, В, площею - 21, 8 кв.м., майстерні, Г, площею 136, 0 кв.м., прохідної, Д, площею - 52, 3 кв.м., столярної майстерні, Ж, площею - 170, 5 кв.м., складу будівельних матеріалів, Н, площею - 193, 6 кв.м., АЗС, З, площею - 21, 6 кв.м., складу агрегатного, Е, площею - 233, 7 кв.м., котельні з гаражем, К, площею - 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2009 р. ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2008 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суддів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року по вказаній справі встановлено, що Київська обласна спілка споживчих товариств, як власник спірного нерухомого майна - цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства з 1988 року, здійснювала його надання у тимчасове користування Баришівській райспоживспілці та приймала рішення про повернення цього майна з тимчасового користування. Зазначеним рішенням за Київською обласпоживспілкою визнано право власності на спірний цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року зазначене вище рішення скасовано і постановлено нове рішення, яким відмовлено у позові як Київській облспоживспілці, так і у позові Баришівської райспоживспілки.

На підставі даної постанови та заяви ПП «КИТИ» від 01 листопада 2011 року Баришівське БТІ поновило державну реєстрацію права власності на спірний майновий комплекс за даним підприємством та скасувало державну реєстрацію права власності на це майно за Київською обласною спілкою споживчих товариств.

20 листопада 2012 року ПП «КИТИ» укладає договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу з ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі правочинів за № 2061.

11 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_1 передав цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташований по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, а вона прийняла та сплатила за нього оговорену грошову суму. Згідно договору про внесення змін до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.01.2013 року преамбулу договору купівлі-продажу від 01.01.2013 року викладено в уточненій редакції.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.01.2013 року за ОСОБА_3 проведено реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташований по АДРЕСА_1 .

Постановою Вищого господарського суду України від 05 березня 2013 року задоволено касаційну скаргу Київської облспоживспілки, скасовано постанову апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року, а рішення господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року у справі № 18/304-08/20/14 залишено без змін.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вказане, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено що власником вищезазначеного цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства є Київська обласна спілка споживчих товариств. А оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, тому вимоги щодо витребування майна у відповідачів є обгрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

В той же час, на думку колегії суддів апеляційного суду вимоги позивача в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20.11.2012 року та від 11.01.2013 року є безпідставними, не грунтуються на нормах чинного законодавства та задоволенню не підлягають, оскільки на момент укладення договорів купівлі-продажу право власності відчужувачів на спірне нерухоме майно було належним чином зареєстроване, будь-яких заборон чи встановлених законом обмежень на відчуження не було. Інших підстав для визнання спірних правочинів недійсними, визначених ст. 215 ЦК України, позивачем не доведено.

З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 388 ЦК України, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств -задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння приватного підприємства «Клінкер Сервіс» цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає в себе контору з гаражем А, площею 1 199, 6 кв.м., прохідну В, площею 21, 8 кв.м., майстерню Г, площею 136, 0 кв.м., прохідну Д, площею 52, 3 кв.м., столярну майстерню Ж, площею 170, 5 кв.м., склад будівельних матеріалів Н, площею 193, 6 кв.м., АЗС З, площею 21, 6 кв.м., склад агрегатний Е, площею 233, 7 кв.м., котельню з гаражем К, площею 380, 7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності Київській обласній спілці споживчих товариств.

В задоволенні іншої частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: Таргоній Д.О.

Голуб С.А.

Приходько К.П.