Ухвала

від 19.03.2014 по справі 815/7319/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7319/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеснафтопродукт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001732250 від 20.06.2013 р. посилаючись на те, що висновки та рішення відповідача є необґрунтованими, не відповідають дійсності й суперечать чинному законодавству.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Одеснафтопродукт" зареєстрований 08.08.1996 року у Виконавчому комітеті Одеської міської ради. На податковому обліку в органах податкової служби з 18.08.1995 року.

На підставі п.п.78.1.1, п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, та Наказу від 27.05.201.3 за № 1492 ДПІ у Приморському районі м. Одеси, повідомлення № 422/10/22-5 від 27.05.2013 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку публічного акціонерного товариства «Одеснафтопродукт» щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків TOB «РІК СВ-Прилад» за період червень 2012 року.

Перевірка проводилась з 28.05.2013р. по 31.05.2013р. в приміщенні ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 3135/22-5/03482749 від 31.05.2013 р., яким встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 3 120 грн., внаслідок чого занижено суму ПДВ на загальну суму 3 120 грн. (а/с. 20-27).

На підставі встановленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001732250 від 20 червня 2013 року (а/с. 28).

Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що витрати понесені позивачем у зв'язку з оплатою поставленої продукції, та виконання переліку робіт підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що вказує на необґрунтованість висновку податкового органу та його не відповідність приписам чинного законодавства України.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 цього Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, Податковий Кодекс України встановлює лише єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг. Це суми не підтверджені податковими накладними чи митними накладними, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 ПКУ.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Одеснафтопродукт» мало взаємовідносини з ТОВ «РІК СВ-Прилад», на підставі яких на виконання усної угоди про поставку товару (омметр ВИТОК з комплектом кабелів виконання 7), ПАТ «Одеснафтопродукт» здійснило оплату платіжним дорученням від 21.06.2012 р. № 4802 на розрахунковий рахунок ТОВ «РІК СВ-Прилад» в сумі 18720, 00 грн., на що була отримана податкова накладна.

02.02.2013 р. ПАТ «Одеснафтопродукт» складена заявка на придбання ТМЦ на березень 2012 р. (підрозділ: цех електропостачання), а саме: омметр «Виток» з комбінованим живленням, яка погоджена у встановленому порядку (а/с. 7).

06.03.2012 року від TOB «РІК СВ-Прилад» отримано рахунок №57 на оплату означеного приладу на загальну суму 18 720 грн. (в т.ч. ПДВ -3120 грн.), за підписом спеціаліста з продажу - Клигіна С. М. і печаткою даного підприємства (а/с. 8).

21.06.2012 року, по виставленому рахунку, ПАТ «Одеснафтопродукт» здійснено оплату платіжним дорученням №4802 на розрахунковий рахунок TOB «РІК СВ-Прилад» на загальну суму 18 720 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 120 грн.) (а/с. 10).

26.06.2012 р. виписана видаткова накладна №112 на загальну суму 18 720 грн., та отримано податкову накладну за №25 (в т.ч. ПДВ 3120 грн.) (а/с. 9-13).

Відомості щодо отримання довіреності містяться у Журналі реєстрації довіреностей за 2011-2012 рр. з вкладенням (а/с. 11-12).

30.06.2012 року зазначений прилад був введений в експлуатацію ПАТ «Одесанафтопродукт» на підставі Акту готовності до експлуатації омметру «Виток» №790, також про це свідчить копія акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а/с. 15, 16).

Крім того, представником позивача в підтвердження використання вказаного приладу у власній господарській діяльності надана Картка гарантійного обслуговування (а/с. 16).

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 цього Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансова звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового облік). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю га впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Судом встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаного товару, що підтверджується також податковою накладною, складеною відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0001732250 від 20.06.2013 р., а тому позовні вимоги ПАТ «Одеснафтопродукт» підлягають задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.