Ухвала

від 13.03.2014 по справі 1570/6479/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 р. Справа № 1570/6479/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Федусика А.Г. при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Приватне підприємство "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ", підприємство або Позивач) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, або Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0006052210.

Суд першої інстанції своєю постановою від 12 липня 2013 року адміністративний позов приватного підприємства "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0006052210.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" була проведена позапланова виїзна перевірка щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків TOB "КАФІ" за податковий період жовтень 2011 року, TOB "ЗАБУДОВА СВІТУ" за податковий період червень 2011 року, ПП "ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" за податкові періоди січень, лютий, березень 2011 та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди.

Із наказом та направленням на перевірку директор підприємства був ознайомлений 19.09.2012 року, що підтверджується його підписом на копіях наказу та направлення на перевірку.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт №5790/22-1/32146053 від 01.10.2012 року, яким встановлено порушення вимог ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 246227 грн. у зв'язку з завищенням розміру податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 246227 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за червень 2011 року в розмірі 116203 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 130024 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вказаний акт перевірки були подані заперечення до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, за результатом розгляду яких, ДПІ у Приморському районі м. Одеси надало позивачу відповідь від 15.11.2012 року №48662/10/22-1, в якій зазначено, що у зв'язку з не дотриманням посадовою особою - директором ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" Князєвим О.М. строку подання заперечення, визначеного Податковим кодексом України, вказані заперечення не підлягають розгляду.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0006052210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 246227 грн. - за основним платежем та у розмірі 32507 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення ст.198 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слід виходити з наступного.

На підставі висновків актів інших ДПІ відносно контрагентів позивача - ТОВ "Забудова світу" та ТОВ "Кафі", з урахуванням використаних під час перевірки даних, податковий орган дійшов висновку про те, що ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" порушено ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено підприємством занижено ПДВ до сплати на загальну суму 246227 грн., у зв'язку з завищенням розміру податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 246227 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за червень 2011 року в розмірі 116203 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 130024 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності, ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" як підрядник уклало ряд договорів із іншими суб'єктами господарювання - замовниками, за якими позивач зобов'язується за замовленням Замовника своїми та залученими силами виконати комплекс будівельно-монтажних робіт.

З метою дотримання належного виконання умов вищевказаних договірних відносин, ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" уклало із ТОВ "КАФІ" договір на виконання підрядних робіт №44 від 03.10.2011 року.

Позивачем, в свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентом підрядних робіт за вказаним договором, було надано копію ліцензії серії АГ №577834, на здійснення ТОВ "КАФІ" діяльності у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком згідно додатку) строком дії з 27.05.2011 року по 12.04.2014 року.

На підтвердження виконання підрядних робіт за вказаним договором № 44 від 03.10.2011 року у перевіряємий період, позивачем надано копії: актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, підписаних директорами ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" та ТОВ "КАФІ" із зазначенням дат підписання та наявністю печаток підприємств.

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних за жовтень 2011 року, отриманих від постачальника робіт - ТОВ "КАФІ", які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з виконання підрядних робіт за договором № 44 від 03.10.2011 року та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни робіт і є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" уклало із ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ" договір на виконання підрядних робіт №42 від 02.06.2011 року.

Позивачем, в свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентом підрядних робіт за вказаним договором, було надано копію ліцензії серії АВ №557587 на здійснення ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ" господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком згідно додатку) строком дії з 09.11.2010 року по 09.11.2013 року.

На підтвердження виконання вищезазначених робіт за вказаним договором № 42 від 02.06.2011 року у перевіряємий період, позивачем надано копії актів виконаних робіт за червень 2011 року, акту №290603 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, довідку про вартість виконаних робіт, підписаних директорами ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" та ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ" із зазначенням дат підписання та наявністю печаток підприємств.

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних за червень 2011 року, отриманих від постачальника робіт - ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ", які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з виконання підрядних робіт за договором № 42 від 02.06.2011 року та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни робіт та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2011 року та за жовтень 2011 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за червень 2011 року та за жовтень 2011 року із та додатками №5 до них по контрагенту ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ" та ТОВ "КАФІ".

На підтвердження здійснення оплати за виконані ТОВ "КАФІ" підрядні роботи згідно договорів 44 від 03.10.2011 року та № 42 від 02.06.2011 року, позивачем надано копії банківських виписок із договорами переуступки права вимоги від 29.06.2011 року №42 та від 11.11.2011 року б/н.

Тобто, вказане свідчить про фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами по виконанню підрядних робіт та їх отриманню з боку позивача.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити, визначені вказаною нормою.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг (робіт) із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, що в свою чергу не спростував представник відповідача.

Також, позивачем підтверджено належними доказами фактичність отримання робіт від контрагента-підрядника - ТОВ "КАФІ" та ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ", на підтвердження чого, позивачем надано копії актів виконаних робіт за жовтень, червень 2011 року, підписаних представниками ТОВ "КАФІ" та ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ", які в свою чергу, свідчать про те, що ТОВ "КАФІ" та ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ" здали своєму генеральному підряднику ПП "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" будівельні роботи, виконані саме контрагентами позивача.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, відповідно до норм статей 77, 78, 86 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Відповідно до п.п. 4,5,6 розд. 1 вказаного Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп.5.2 п.5 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що є недостатнім для висновків акту перевірки відносно позивача посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акти перевірок відносно контрагентів, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес"АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про реальність господарських операції щодо отримання позивачем будівельних робіт від контрагентів ТОВ "КАФІ" та ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ", а також про добросовісність його дій як платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, слід зазначити наступне.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що у ТОВ "КАФІ" та ТОВ "ЗАБУДОВА СВІТУ" для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що ці підприємства не знаходяться за юридичною адресою, не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Крім того, не беруться до уваги посилання представника відповідача на порушення кримінальної справи №50-6270 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ "Кафі" з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно за ч. 2 ст. 205 КК України як на підставу встановлення завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, сформованого в тому числі, за рахунок відображених господарських операцій із ТОВ "КАФІ" за спірний період, оскільки згідно наданої відповіді Міндоходів у м.Києві від 10.07.2013 року №9095/09-10 вбачається, що по вказаній справі здійснюється досудове розслідування та остаточне рішення до даному кримінальному провадженню не прийнято.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0006052210 підлягає скасуванню, оскільки винесено неправомірно, а отже позовні вимоги приватного підприємства "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства "СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя А.Г. Федусик