Постанова

від 17.07.2013 по справі 1570/6479/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6479/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (далі - ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ», підприємство або Позивач) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, або Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0006052210.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з питання підтвердження господарських правовідносин з платником податків ТОВ «КАФІ» за податковий період жовтень 2011 року, ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» податковий період червень 2011 року, ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» за податкові періоди січень, лютий, березень 2011 року та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди, за результатами якої відповідачем складено акт №5790/22-1/32146053 від 01.10.2012 року, яким встановлено порушення вимог ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 246227 грн. у зв'язку з завищенням розміру податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 246227 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за червень 2011 року в розмірі 116203 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 130024 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0006052210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 246227 грн. - за основним платежем та у розмірі 32507 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, з огляду на наступне.

Позивач вказує, що до висновку про порушення підприємством ст.198 Податкового кодексу України відповідач дійшов не з аналізу господарських операцій позивача за укладеними із його контрагентами договорами, а на підставі висновків, що містяться у актах інших ДПІ про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - TOB «КАФІ» та ТОВ «Забудова світу», в яких зазначено, що враховуючи те, що у даних контрагентів відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за місцезнаходженням, встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за спірний період, які підпадають під визначення ст.185 ПК України.

Проте, як стверджує позивач, господарські договори, укладені позивачем із його контрагентами недійсними в судовому порядку не визнавались; виконання підрядних (будівельних) робіт TOB «КАФІ» та ТОВ «Забудова світу» за цими господарськими договорами підтверджується первинними документами (актами виконаних робіт, податковим накладними, документами, що підтверджують факт сплати коштів за виконані підрядні роботи, та іншими супутніми документами), оформленими належним чином відповідно до Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , які були надані податковому органу під час проведення перевірки. Також, як зазначив позивач, його контрагенти на момент здійснення господарських операцій із ним, мали ліцензії на виконання будівельних робіт та були платниками ПДВ.

Поряд із цим, позивач зазначає, що наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів TOB «КАФІ» та TOB «Забудова світу», що стали підставою для проведення перевірки ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» не є по суті перевіркою, оскільки в актах звірок контрагентів TOB «КАФІ» та TOB «Забудова світу» встановлено, що перевірка неможлива у зв'язку з відсутністю підприємств за місцезнаходженням, що не доводить фактів про порушення податкового, валютного та іншого законодавства з боку ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ».

Крім того, позивач зазначає, що чинне законодавство не вимагає від платника податків контролювати ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку організаційної та господарської діяльності контрагентів, і відповідно не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентами вимог чинного законодавства.

Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит за спірні періоди на підставі належним чином виписаних його контрагентами та отриманих ним податкових накладних, а висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту є безпідставними та помилковими, і отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки, підлягає скасуванню як таке, що винесено протиправно.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.201-205), в яких зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси в ході проведення перевірки ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» правомірно зроблений висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 246227 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за червень 2011 року в розмірі 116203 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 130024 грн., сформованого за рахунок відображених господарських операцій із ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ». Таким чином, відповідач вважає що винесене податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0006052210 за порушення позивачем вимог ст.198 Податкового кодексу України є правомірним, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, письмових поясненнях та на надані докази.

Відповідач до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, представник відповідача у наданих під час розгляду справи поясненнях просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Таким чином, враховуючи положення ст.128 КАС України, суд розглядав справу за відсутності відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.09.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1 а.с.17).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси та у період, за який проводилась перевірка, ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва №100299385 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с.19-20).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 17.09.2012 №002813/2464, виданого Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, згідно наказу №2068 від 17.09.2012 року (т.2 а.с.207-208) заступником начальника відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС ОСОБА_2 згідно із вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України з урахуванням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 за №34/18772 проведена позапланова виїзна перевірка ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 32146053) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків TOB «КАФІ» за податковий період жовтень 2011 року, TOB «ЗАБУДОВА СВІТУ» за податковий період червень 2011 року, ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» за податкові періоди січень, лютий, березень 2011 та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди.

Із наказом та направленням на перевірку директор підприємства був ознайомлений 19.09.2012 року, що підтверджується його підписом на копіях наказу та направлення на перевірку.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт №5790/22-1/32146053 від 01.10.2012 року, яким встановлено порушення вимог ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 246227 грн. у зв'язку з завищенням розміру податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 246227 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за червень 2011 року в розмірі 116203 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 130024 грн. (т.1 а.с.22-39).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вказаний акт перевірки були подані заперечення до ДПІ у Приморському районі м. Одеси (т.2 а.с.212-216), за результатом розгляду яких, ДПІ у Приморському районі м. Одеси надало позивачу відповідь від 15.11.2012 року №48662/10/22-1, в якій зазначено, що у зв'язку з не дотриманням посадовою особою - директором ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» ОСОБА_3 строку подання заперечення, визначеного Податковим кодексом України, вказані заперечення не підлягають розгляду (т.2 а.с.211).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0006052210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 246227 грн. - за основним платежем та у розмірі 32507 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення ст.198 Податкового кодексу України (т.1 а.с.41).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Як вже зазначено судом, спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Доходячи висновку про порушення позивачем вказаних вимог законодавства, відповідачем при перевірці було використано, в тому числі:

- первинні документи (договори, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних та інше);

- регістри бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»;

- податкові декларації з податку на додану вартість, додатки №5 до них;

- довідку про зустрічну звірку ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» від 01.10.2012 року №5789/22-1/32146053;

- інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем: АІС «РПП», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АРМ «Бест-Звіт», АІС «Аудит», АРМ «ТАХ».

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №113/22-1/37317078 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «КАФІ», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 05.10.2010 р по 31.12.2011 p.» (т.2, а.с.224-231), в якому встановлено, що враховуючи кількість працюючих - 1 особа, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 05.10.2010 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України;

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.03.2012 року №1109/23-4/37242411 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова світу» з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період червень, липень, серпень 2011 року» (т.3 а.с.2-21), в якому встановлено, що у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою та враховуючи той факт, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період червень, липень, серпень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України, та звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

На підставі висновків актів інших ДПІ відносно контрагентів позивача - ТОВ «Забудова світу» та ТОВ «Кафі», з урахуванням використаних під час перевірки даних, податковий орган дійшов висновку про те, що ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» порушено ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено підприємством занижено ПДВ до сплати на загальну суму 246227 грн., у зв'язку з завищенням розміру податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 246227 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за червень 2011 року в розмірі 116203 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 130024 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначає наступне.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №303963 (т.1 а.с.18), одним із видів діяльності позивача за КВЕД є: 45.21.1 - будівництво будівель; 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу.

Судом встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності, ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» як підрядник уклало ряд договорів із іншими суб'єктами господарювання - замовниками, за якими позивач зобов'язується за замовленням Замовника своїми та залученими силами виконати комплекс робіт, зокрема, по: газопостачанню об'єктів, зазначених у договорах, будівництву газопроводу та поновлення асфальтобетонного покриття, по наладці модемної коректором об'єму газу, по настройці і ревізії газорегулярних установок, плавильної печі, по заміні приладу обліку газу, проектні та пусконалагоджувальні роботи, монтаж систем опалення, модернізації пилосистеми, технічному обслуговуванню систем газопостачання котельної, установці приладів обліку газу та інших робіт на об'єктах, зазначених у договорах (т.1 а.с.165-168, 170-172, 173-176, 184-187, 195-196, 203-205, 207-209, 211-215, 225-226, 228-229, 233-234, 239-244, т.2 а.с.2-3, 6-7, 10-11,13-15, 18-21,23-24, 33-34, 40-41,43-44, 46-49, 56-57, 65-66, 68-69, 76-80, 82-87,115-116, 123-124, 131-133,138-139,145-147,157-158,162-163,165-166,168-171, 176-177, 184-185, 187-188, 190-191,193-194).

З метою дотримання належного виконання умов вищевказаних договірних відносин, ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (Генпідрядник) уклало із ТОВ «КАФІ» (Підрядник) договір на виконання підрядних робіт №44 від 03.10.2011 року, згідно умов якого ТОВ «КАФІ» як Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню на об'єктах генерального підрядника: проектні роботи, монтаж обладнання та інженерних мереж будинків та споруд; пусконалагоджувальні роботи (т.1 а.с.43-45). Відповідно до п.4.1 Договору, виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт щомісячно до останнього числа поточного місяця. Згідно п.7.3 Договору, строк його дії - до 31.12.2011 року. Вказаний договір підписаний від імені підприємств їх директорами та скріплений печатками.

Позивачем, в свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентом підрядних робіт за вказаним договором, було надано до суду копію ліцензії серії АГ №577834, на здійснення ТОВ «КАФІ» діяльності у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком згідно додатку) строком дії з 27.05.2011 року по 12.04.2014 року (т.1 а.с.46).

На підтвердження виконання підрядних робіт за вказаним договором № 44 від 03.10.2011 року у перевіряємий період, позивачем надано до суду копії: актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, підписаних директорами ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «КАФІ» із зазначенням дат підписання та наявністю печаток підприємств (т.1 а.с.47-62).

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних за жовтень 2011 року (т.1 а.с.63-77), отриманих від постачальника робіт - ТОВ «КАФІ», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з виконання підрядних робіт за договором № 44 від 03.10.2011 року та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни робіт і є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, судом встановлено, що ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (Генпідрядник) уклало із ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» (підрядник) договір на виконання підрядних робіт №42 від 02.06.2011 року (т.1 а.с.78-80), згідно умов якого підрядник - ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» приймає на себе зобов'язання по виконанню на об'єктах генерального підрядника: проектних робіт; монтажних робіт, які включають в себе: виготовлення та монтаж металоконструкцій, монтаж зовнішніх мереж водопостачання, водовідведення, теплогазопостачання, монтаж внутрішніх мереж водопостачання та каналізації, опалення, газопостачання, монтаж технологічного обладнання; пусконалагоджувальних робіт. Відповідно до п.4.1 Договору, виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт щомісячно до останнього числа поточного місяця. Згідно п.7.3 Договору, строк його дії - до 31.12.2011 року. Вказаний договір підписаний від імені підприємств їх директорами та скріплений печатками.

Позивачем, в свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентом підрядних робіт за вказаним договором, було надано до суду копію ліцензії серії АВ №557587 на здійснення ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком згідно додатку) строком дії з 09.11.2010 року по 09.11.2013 року (т.3 а.с.87).

На підтвердження виконання вищезазначених робіт за вказаним договором № 42 від 02.06.2011 року у перевіряємий період, позивачем надано до суду копії актів виконаних робіт за червень 2011 року, акту №290603 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, довідку про вартість виконаних робіт, підписаних директорами ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» із зазначенням дат підписання та наявністю печаток підприємств (т.1 а.с.81-96, 245-252).

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних за червень 2011 року (т.1 а.с.98-114), отриманих від постачальника робіт - ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з виконання підрядних робіт за договором № 42 від 02.06.2011 року та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни робіт та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вищевказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагентів ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» відповідно до вищезазначених договорів по виконанню підрядних робіт, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за червень та жовтень 2011 року (т.1 а.с. 153-164, т.3 а.с.70-82, 94 -105).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2011 року та за жовтень 2011 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за червень 2011 року та за жовтень 2011 року із та додатками №5 до них по контрагенту ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» та ТОВ «КАФІ» (т.1, а.с.149-152, т.3 а.с. 62-67, 90-93).

На підтвердження здійснення оплати за виконані ТОВ «КАФІ» підрядні роботи згідно договорів 44 від 03.10.2011 року та № 42 від 02.06.2011 року, позивачем надано до суду копії банківських виписок із договорами переуступки права вимоги від 29.06.2011 року №42 та від 11.11.2011 року б/н (т.3 а.с.106-126).

Згідно вищевказаних актів виконаних робіт та податкових накладних, вбачається, що ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» та ТОВ «КАФІ» як підрядниками були виконані для генпідрядника ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» саме ті роботи, на які позивачем як підрядником було укладено ряд договорів, що вже досліджені судом та містяться в матеріалах справи. В свою чергу, отримані від вказаних контрагентів виконані будівельні (підрядні) роботи були здані позивачем в межах здійснення власної господарської діяльності з метою отримання прибутку іншим суб'єктам господарювання, що поміж, вищевказаних договорів, укладених позивачем як підрядником, підтверджується також актами приймання виконаних будівельних робіт, актами виконаних робіт, довідками вартості виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.169, 177-183, 188-194 197-202,206, 210, 216-224, 227,230-232, 235-238, т.2 а.с.1, 4-5, 8,12,16, 25-32,35-39,42,45,50-55, 58-64,67, 70-75,81, 88-114, 117-122, 125-130, 133-137, 140-144, 148-156,159-160,164, 167,172-175,178-183,186, 189, 192,195).

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами по виконанню підрядних робіт та їх отриманню з боку позивача.

Як вже зазначено судом, суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних за угодами позивача із ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» позивач включив до складу податкового кредиту за червень та жовтень 2011 року.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити, визначені вказаною нормою.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг (робіт) із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст. 14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, що в свою чергу не спростував в судовому засіданні представник відповідача.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи на всю кількість отриманих послуг, відповідно до договору підряду.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача були наявні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання робіт від контрагента-підрядника - ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», на підтвердження чого, позивачем надано до суду копії актів виконаних робіт за жовтень, червень 2011 року, підписаних представниками ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», які в свою чергу, свідчать про те, що ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» здали своєму генеральному підряднику ПП «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» будівельні роботи, виконані саме контрагентами позивача.

Роблячи висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» лише на підставі висновків актів інших ДПІ та на даних інформаційних баз податкової служби, відповідач, як було зазначено його представником в судовому засіданні, під час проведення перевірки позивача, не перевіряв безпосередньо обставини фактичності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами на підставі наявних у позивача первинних документів.

Тобто, фактично відповідачем було використано під час перевірки інформацію про неможливість здійснення зустрічних звірок щодо підтвердження господарських відносин платниками податків, та на підставі цього зроблені висновки про завищенням розміру податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 246227 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за червень 2011 року в розмірі 116203 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 130024 грн.

В свою чергу, Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, відповідно до норм статей 77, 78, 86 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» , з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Відповідно до п.п. 4,5,6 розд. 1 вказаного Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп.5.2 п.5 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає недостатнім для висновків акту перевірки відносно позивача посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акти перевірок відносно контрагентів, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Суд не приймає твердження перевіряючих в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагентів, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства В«Мукачівський лісокомбінатВ» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України В«Про міжнародні договори УкраїниВ» , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі В«БулвесВ»АД проти Болгарії зазначив наступне: В«Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власностіВ» .

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про реальність господарських операції щодо отримання позивачем будівельних робіт від контрагентів ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», а також про добросовісність його дій як платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні отриманих робіт, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що у ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що ці підприємства не знаходяться за юридичною адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на порушення кримінальної справи №50-6270 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ «Кафі» (код 37317078) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно за ч. 2 ст. 205 КК України як на підставу встановлення завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, сформованого в тому числі, за рахунок відображених господарських операцій із ТОВ «КАФІ» за спірний період, оскільки згідно наданої відповіді Міндоходів у м.Києві від 10.07.2013 року №9095/09-10 вбачається, що по вказаній справі здійснюється досудове розслідування та остаточне рішення до даному кримінальному провадженню не прийнято (т.3 а.с. 58).

Таким чином, враховуючи викладене, а також з урахуванням наданих позивачем первинних документів, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом отримання робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність господарських операції щодо виконання робіт ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ» і отримання їх позивачем, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч. 2 статті 71 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надав до суду беззаперечних та переконливих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, що призвели до заниження податку на додану вартість, а також не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача про відсутність реальності здійснення будівельних робіт з боку ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, припущення відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні сплачених робіт відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами - ТОВ «КАФІ» та ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ».

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0006052210 підлягає скасуванню, оскільки винесено неправомірно, а отже позовні вимоги приватного підприємства «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов приватного підприємства «СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0006052210.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17 липня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

.