Постанова
від 26.02.2014 по справі 805/17735/13-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р. Справа №805/17735/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі - Матченко В.С.,

за участю

представника позивача - Веселовської А.В. (за довіреністю),

представників відповідача - Домашенко Т.Г., Лифенко Л.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Донецьк" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013р. №0000522241 та №0000532241, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Донецьк" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013р. №0000522241 та №0000532241.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного за період з 01.04.2009р. по 31.12.2012р. та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. податковим органом встановлені порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 168.4.4 п.168.4 ст. 168, пп. "а" 176.2 п. 176.2 ст. 176, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013р. № 0000522241, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 995 690,00 грн., з яких 796 552,00 грн. - сума основного платежу, 199 138,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та №0000532241, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 157 729,00 грн. На думку позивача, викладені в Акті перевірки №1035/22-2/32788948 від 01.07.2013 року висновки щодо непідтвердження господарських відносин між ТОВ "Автоцентр Донецьк" та ТОВ "Євромобайл Україна", ПСП "Шляховик", ТОВ "Сателлит", ТОВ "АТ Компані" та ненастання реальних наслідків вчинених правочинів спростовуються наданими ним первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просить позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові заперечення та пояснення, в яких зазначили, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту документальної виїзної планової перевірки №1035/22-2/32788948 від 01.07.2013 року. За результатами перевірки встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "Автоцентр Донецьк" було укладено договір поставки олії соняшникової нерафінованої з ТОВ "Сателлит" № S10008 від 25.09.2012р. на суму 2 399 015,52 грн., в т.ч. ПДВ - 399 835,92 грн., який має ознаки нікчемності. Відповідач зазначає, що договір, укладений позивачем з ТОВ "Сателлит" в порушення вимог Цивільного кодексу України не містить способу зберігання товару до моменту його відвантаження ТОВ "Автоцентр Донецьк", порядку визначення кількості та якості товару, вимог щодо тари або способу, який забезпечує збереження товару, ризики знищення або пошкодження товару з моменту переходу права власності на товар. З метою продажу олії соняшникової за межі митної території України між позивачем та ТОВ "АТ Компані" укладено договір комісії № АТК-АСD-250912, відповідно до умов складеної до цього договору специфікації № 1 від 25.09.2012р. відвантаження товару здійснюється за пунктом призначення - порт Маріуполь-Нобл Ресорсиз С.А., тоді як фактично товар переданий комісіонеру за адресою: м. Маріуполь, склад ТОВ "Сателлит", вул. Таганрогська, 76. Також позивачем за результатами взаємовідносин з ПСП "Шляховик" та ТОВ "Євромобайл Україна" суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту за відсутності економічного ефекту від укладених угод. У зв'язку з викладеним просять у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Донецьк" (код ЄДРПОУ 32788948) є юридичною особою, зареєстровано 03.03.2004 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області, як платник податків знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 25.12.2008р. № 100156295.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1. ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Автоцентр Донецьк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного за період з 01.04.2009р. по 31.12.2012р. та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено відповідний акт №1035/22-2/32788948 від 01.07.2013 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. "а" 176.2 п. 176.2 ст.176, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі Акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Автоцентр Донецьк" №1035/22-2/32788948 від 01.07.2013р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013р. № 0000522241, яким позивачеві у зв'язку із встановленням порушень пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 995 690,00 грн., з яких 796 552,00 грн. - сума основного платежу, 199 138,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та №0000532241, яким позивачеві у зв'язку із встановленням порушень пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 157 729,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте скарги ТОВ "Автоцентр Донецьк" рішеннями Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Міністерством доходів і зборів України залишені без змін.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Євромобайл Україна", ПСП "Шляховик", ТОВ "Сателлит", ТОВ "АТ Компані", правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних із виконанням договорів, укладених з ТОВ "Сателлит" та ТОВ "АТ Компані", а також правомірність формування позивачем податкового кредиту за січень 2012р., травень 2012р., серпень - грудень 2012р.

Щодо висновків податкового органу про непідтвердження реального здійснення позивачем господарських операції з контрагентами ТОВ "Сателлит" та ТОВ "АТ Компані" суд зазначає наступне.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ТОВ "Сателлит" та ТОВ "АТ Компані" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Сателлит" укладено договір поставки олії соняшникової нерафінованої № S10008 від 25.09.2012р. на суму 2 399 015,52 грн., в т.ч. ПДВ - 399 835,92 грн., згідно з яким постачальник (ТОВ "Сателлит") зобов'язується поставити товар - олію соняшникову нерафіновану виробництва 2012 року на умовах EXW-м. Маріуполь, склад ТОВ "Сателлит", вул. Таганрогська, 76. Загальна кількість товару - 236,00 тн. Поставка товару здійснюється в строк до 30.09.2012р. включно. За умовами договору поставка товару підтверджується наступними документами: видатковою накладною, податковою накладною, актом прийому-передачі товару за якістю та кількістю. Оплата за товар вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Право власності на Товар вважається переданим з моменту підписання актів прийому-передачі обома сторонами. Покупець зобов'язується за власний рахунок здійснити вивіз прийнятого ним у власність Товару з пункту поставки (м.Маріуполь, вул. Таганрогська, 76) не пізніше ніж через 45 календарних днів після підписання акту прийому-передачі Сторонами. Покупець здійснює оплату товару наступним чином: 16,67% - протягом 2 банківських днів з дати висунення Постачальником рахунку на оплату; 83,33% - протягом 2 банківських днів з дати висунення Постачальником фінального рахунку на оплату. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за даним договором (т. а.с. 76-77).

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ "Сателлит" договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: видатковій накладній № 410 від 28.09.2012р., акті прийому продукції за якістю та кількістю від 28.09.2012р. та податкових накладних № 26 від 26.09.2012 року та № 31 від 28.09.2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 78-79, 229-230). Відповідно до зазначених документів ТОВ "Сателлит" відпустило, а ТОВ "Автоцентр Донецьк" отримало олію соняшникову нерафіновану у кількості 236,00 тн.

Крім того, на підтвердження обставини того, що поставка олії соняшникової нерафінованої у кількості 236,00 тн мала реальний характер позивачем надано до суду укладений позивачем 25.09.2012 року з ТОВ "АТ Компані" договір комісії № АТК-ADC-250912, за умовами якого ТОВ "Автоцентр Донецьк" (Комітент) доручає, а ТОВ "АТ Компані" (комісіонер) зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укласти для комітента від свого імені та за рахунок комітента одну або декілька угод з продажу Товару за межі митної території України. Найменування, ціна та кількість товару визначаються окремо для кожної партії Товару у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1). Комісіонер, виконуючи доручення комітента, здійснює розрахунки з третіми особами - Покупцями (нерезидентами) через свій розрахунковий рахунок. Для укладення договорів, зазначених в п. 1.1 даного договору, комітент передає комісіонеру Товар за актами прийому-передачі товару. Датою передачі товару є дата підписання Акту прийому-передачі Товару на комісію (п. 1.7). Належним виконанням комісіонером своїх обов'язків за даним договором є укладення угоди (зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу з третіми особами) відносно продажу Товару в порядку та на умовах, визначених даним договором. Комісіонер зобов'язується самостійно здійснити завантаження товару на відповідні транспортні засоби та його транспортування до обумовленого місця поставки. Для повного виконання даних обов'язків комісіонер має право залучати третіх осіб на підставі укладених господарсько-правових договорів (пп. 4 п. 2.1). Комісіонер зобов'язується не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання від Покупця відповідних грошових коштів в якості плати за відвантажений товар продати через свій Банк валютну виручку, отриману від Покупця-нерезидента, та перерахувати комітенту отриману від продажу іноземної валюти суму в гривнях на поточний рахунок комітента або не пізніше 5 календарних днів з моменту зарахування на рахунок комісіонера від Покупця відповідних грошових коштів в якості передоплати чи оплати за відвантажений товар перерахувати їх на валютний рахунок комітента у валюті укладеного зовнішньоекономічного контракту (пп. 7 п. 2.1). Комітент зобов'язується оплатити комісіонеру винагороду шляхом внесення передоплати (авансу) на рахунок комісіонера на підставі виставленого рахунку комісіонера або здійснити оплату комісійної винагороди протягом 3 банківських днів з моменту затвердження комітентом Звіту комісіонера та оплатити комісіонеру витрати, пов'язані з виконанням даного договору, зазначені в Рахунку комісіонера, протягом 3 банківських днів з моменту отримання Рахунку шляхом передоплати (авансу). Строк дії договору - до 31.12.2012 року (т. 1 а.с. 83-84).

Додатком-специфікацією № 1 від 25.09.2012 року до вищезазначеного договору комісії передбачено, що комітент доручає, а комісіонер приймає на себе обов'язок провести продаж олії соняшникової нерафінованої виробництва 2012 року у кількості 236,00 тн (ціна за 1 тн - 1 180,00 доларів США). Комітент зобов'язаний передати товар до 31.10.2012 року. Відвантаження товару - порт Маріуполь - Нобл Ресорсиз С.А., товар передається у розпорядження комісіонеру за адресою: м. Маріуполь, склад ТОВ "Сателлит", вул. Таганрогська, 76 (т. 1 а.с. 85).

Судом встановлено, що поставка товару (олії соняшникової нерафінованої) від ТОВ "Сателлит" у кількості 236,00 тн відбулась 28.09.2012р. на адресу: м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 76. Приймання товару здійснено представником ТОВ "Автоцентр Донецьк" Гапоновим А.В., що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом № 51-км від 25.09.2012 року на відрядження останнього, розрахунком суми авансу на відрядження від 25.09.2012р., видатковим касовим ордером № 34 від 27.09.2012р., журналом обліку виданих доручень із наявним записом про видачу Гапонову А.В. довіреності № 413 від 26.09.2012 року на отримання товару від ТОВ "Сателлит" згідно договору поставки № S10008 від 25.09.2012р. (т. 1 а.с. 127-129, 143-144).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Сателлит" за поставлений товар проведено у безготівковій формі та здійснено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 4133 від 26.09.2012 року та № 4462 від 15.10.2012 року із відмітками банку про проведення платежів (т. 1 а.с. 196-197).

Відповідно до укладеного позивачем з ТОВ "АТ Компані" договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. та на підставі Акту № 1 прийому-передачі товару на комісію від 28.09.2012 року, підписаного генеральним директором ТОВ "Автоцентр Донецьк", вищезазначений товар (олія соняшникова) у відповідній кількості 28.09.2012 року передано комісіонеру - ТОВ "АТ Компані", яким у відповідності до умов договору комісії здійснювалось його подальше завантаження на відповідні транспортні засоби та його транспортування до обумовленого місця поставки (т. 1 а.с. 88).

Висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, щодо відсутності документів на відрядження директора ТОВ "Автоцентр Донецьк" Істошиної Г.М. до м.Маріуполя 28.09.2012 року для підписання документів про отримання товару та посилання на приписи Інструкції про службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р., суд вважає необґрунтованими та такими, що не можуть впливати на висновки щодо нікчемності укладених ТОВ "Автоцентр Донецьк" з ТОВ "Сателлит" та ТОВ "АТ Компані" правочинів, оскільки дія зазначеної Інструкції поширюється виключно на працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Для інших підприємств положення зазначеної Інструкції можуть застосовуватись лише в якості орієнтиру, в тому числі при розробці власних положень про відрядження.

Посилання податкового органу на неможливість перебування директора ТОВ "Автоцентр Донецьк" Істошиної Г.М. 25.09.2012 року у м. Донецьку та у м. Маріуполі та, відповідно, неможливість підписання останньою документів стосовно вищезазначених господарських операцій, суд, враховуючи територіальне місцезнаходження населених пунктів в межах однієї області та відстань між ними, не приймає до уваги.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування, у відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до приписів ст. 138 Податкового кодексу України, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, платники податку самостійно обчислюють суми податкового та/або грошового зобов'язання. Податок на прибуток відповідно до п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1. ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно ст. 149 цього Кодексу.

Крім того, у ст. 139 Податкового кодексу України наведений вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що з метою експорту олії соняшникової у кількості 236,00 тн ТОВ "СТТ" в рамках укладеного договору № 05/11 ТБ від 09.06.2011р. з ТОВ "АТ Компані" здійснено декларування та митне оформлення товару, за результатами якого сторонами підписано акт № ОУ-0000375 від 10.10.2012 року, рахунок-фактуру № СФ-0000386 від 10.10.2012 року та складено податкову накладну № 38 від 10.10.2012 року (т. 1 а.с. 91).

З метою перевалки вантажу залізничним транспортом з метою подальшого транспортування вантажу морським транспортом з порту ТОВ "АТ Компані" укладено відповідний договір з ПП "Малахит-2004" № 2507/1 від 25.07.2012р. (т. 1 а.с. 106).

Також, суд зауважує на тому, що умовами вищезазначеного договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. передбачено, що з моменту підписання акту прийому-передачі товару, обов'язок щодо його подальшого зберігання, охорони, завантаження, транспортування та реалізації покладений виключно на комісіонера - ТОВ "АТ Компані". Крім того, суд зазначає, що факт непідтвердження витрат комісіонера на зберігання товару протягом 2 тижнів (тобто до 09.10.2012 року) та нібито невідповідність рахунку-фактури №СФ-0000386 від 10.10.2012 року вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинен досліджуватись при проведенні відповідної перевірки безпосередньо контрагента позивача - ТОВ "АТ Компані", та, відповідно, не може слугувати підставою для визначення укладеного позивачем правочину з ТОВ "Сателлит" як такого, що здійснений без наявності господарської мети, а лише з метою одержання податкової вигоди.

Крім того, посилання відповідача на певні недоліки у заповненні первинних документів ТОВ "СТТ" не можуть обумовити позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, оскільки це право підтверджується первинними документами.

Також, виходячи з аналізу вищезазначеного договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р., укладеного з позивачем, датою передачі товару є дата підписання Акту прийому-передачі товару на комісію, а саме 28.09.2012 року. Тобто з 28.09.2012 року Товар знаходився в розпорядженні комісіонера - ТОВ "АТ Компані".

Таким чином, ТОВ "АТ Компані" в рамках укладеного з позивачем договору комісії №АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. здійснено реалізацію товару (олії соняшникової нерафінованої) у кількості 236,00 тн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Звітом від 15.10.2012 року до договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. та Актом виконаних робіт від 15.10.2012 року до договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. (т. 1 а.с. 89, 90).

Факт реалізації ТОВ "АТ Компані" олії соняшникової нерафінованої у кількості 236,00 тн підтверджується наявними в матеріалах справи контрактом № АТК007 від 25.09.2012 року, укладеним між ТОВ "АТ Компані" та "Нобл Расорсиз С.А." (Швейцарія), щодо купівлі-продажу олії соняшникової нерафінованої виробництва 2012 року, митними деклараціями від 09.10.2012р. (т. 1 а.с. 112-124).

При цьому, суд зазначає, що вищезазначені правовідносини третіх осіб (контрагента позивача ТОВ "АТ Компані" з ТОВ "СТТ" та ПП "Малахіт-2004"), що проводили організацію перевезення та декларування товару відповідно до укладених договорів не можуть впливати на виконання позивачем умов укладеного з ТОВ "Сателлит" договору поставки № S10008 від 25.09.2012р. та на наявність ознак для визначення недійсності операцій за цим договором.

Крім того, наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 23.10.2012 року № 4551 та від 29.10.2012 року № 4639 із відмітками банку про проведення платежів підтверджено здійснення розрахунків позивачем з ТОВ "АТ Компані" у відповідності до вищезазначеного Звіту від 15.10.2012 року до договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. та Акту виконаних робіт від 15.10.2012 року до договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. Так, позивачем здійснено оплату понесених ТОВ "АТ Компані" витрат при виконання договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. у розмірі 175 514,08 грн., до складу яких входять витрати по виготовленню ПМД, ВМД, витрати з перевалки, транспортування, завантаження товару та послуги банку.

Також, позивачем здійснено оплату визначеного Додатковою угодою № 2 від 15.10.2012 року до договору комісії № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. винагородження комісіонеру - ТОВ "АТ Компані" за продаж товару (олії соняшникової нерафінованої у кількості 236,00 тн) у розмірі 16 334,40 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 23.10.2012р. № 4551 та від 29.10.2012 року № 4639 (т. 1 а.с. 198-199).

Посилання відповідача щодо нібито неможливості підписання у м.Києві вищезазначеної Додаткової угоди № 2 від 15.10.2012 року до договору комісії № № АТК-ADC-250912 від 25.09.2012р. директором ТОВ "Автоцентр Донецьк" спростовуються наданими в судовому засіданнями поясненнями представника позивача, згідно яких зазначена угода отримана поштою і підписана директором у м.Донецьку. При цьому відповідачем не спростовано зазначені твердження позивача, а невідповідність, на думку податкового органу, зазначеного документу вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не приймається судом до уваги, оскільки місце складення і місце підписання документу не є тотожніми поняттями.

Відповідно до підпункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ "Сателлит" та ТОВ "АТ Компані" за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору поставки № S10008 від 25.09.2012р., судом встановлена їх відповідність вимогам діючого законодавства. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за вересень, жовтень 2012 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, враховуючи умови договору поставки, видаткова накладна, акти прийому-передачі, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують транспортування товару позивачеві. Правильність формування сум спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ "Сателлит" на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів.

Стосовно доводів відповідача, що вищезазначені договори, укладені між позивачем та ТОВ "Сателлит" і ТОВ "АТ Компані", є нікчемними, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, обвинувальні вироки по кримінальним справам відносно посадових осіб позивача, ТОВ "Сателлит" та ТОВ "АТ Компані" щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання вищезазначених договорів, відсутні.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Сателлит", ТОВ "АТ Компані" та правильності їх відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірні договори, укладені позивачем з ТОВ "Сателлит" та ТОВ "АТ Компані", спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета, тобто договір, укладений позивачем з ТОВ "Сателлит", безпосередньо пов'язаний з виконанням договору комісії, укладеного з ТОВ "АТ Компані".

Щодо правильності визначення позивачем податку на додану вартість за серпень 2012 р., листопад 2012 року та грудень 2012 року суд зазначає наступне.

28 серпня 2012 року між ТОВ "Автоцентр Донецьк" (Покупець) та ПСП "Шляховик" (Продавець) укладено договір поставки № 28/08/12-АЦД, за яким Продавець зобов'язується продати (поставити), а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження - соняшник врожаю 2012 року на наступних умовах: кількість 864 т, загальна вартість 3 499 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 583 200,00 грн., умови оплати - 100% попередня оплата протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору, умови поставки - ЕХW склад Продавця: Сумська обл., Ромненський район, село Вовківці, згідно Інкотермс-2000, строк поставки - до 15 жовтня 2012 року (т. 1 а.с. 75).

На виконання умов укладеного договору ПСП "Шляховик" складено податкову накладну № 1/2 від 31.08.2012 року (т. 1 а.с. 234).

Позивачем віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 583 200,00 грн. до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Судом встановлено, що фактично поставка товару не відбулась, за домовленістю сторін вартість Товару була повернута позивачеві в повному обсязі. Наявними в матеріалах справи виписаними розрахунками коригувань кількісних і вартісних показників № 1/2 від 23.11.2012р., № 2/2 від 26.11.2012р. та № 4/2 від 27.11.2012р. до податкової накладної № 1/2 від 31.08.2012р. та даними розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року підтверджується здійснення позивачем коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідного періоду (т. 1 а.с. 234-236, т. 3 а.с. 3).

Посилання відповідача на безпідставність включення позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 583 200,00 грн. до складу податкового кредиту у серпні 2012 року з приводу невизначення у договорі поставки від 28.08.2012р. № 28/08/12-АЦД порядку здійснення поставки товару, не зазначення сторони, яка несе витрати, пов'язані із транспортуванням, зберіганням товару та незастосування позивачем штрафних санкції до ПСП "Шляховик" за порушення умов договору суд не приймає до уваги, оскільки виконання договору поставки, яке полягає у здійсненні сторонами всіх прав та виконанні ними всіх обов'язків, передбачених договором, фактично не відбулось, внаслідок чого ТОВ "Автоцентр Донецьк" в декларації з податку на прибуток за листопад 2012 року самостійно здійснено коригування суми податкового кредиту відповідного податкового періоду. Крім того, відповідно до даного договору та діючого законодавства України застосування штрафних санкцій до контрагента за порушення умов договору є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання.

30 листопада 2012 року між ТОВ "Автоцентр Донецьк" (Покупець) та ПСП "Шляховик" (Продавець) укладено договір про закупку зерна №30/11/12, за яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Товар - соняшник на наступних умовах: кількість 400 т; загальна вартість 1 800 000,00 грн., в тому числі ПДВ 300 000,00 грн.; умови оплати - протягом трьох банківських днів з моменту поставки товару Покупцю; умови поставки - ЕХW склад Продавця: Сумська обл., Ромненський район, село Вовківці, згідно Інкотермс-2010 (т. 1 а.с. 130).

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджено матеріалами справи, після придбання товару соняшник за договором закупки зерна було передано позивачем на зберігання на зерновий склад ПСП "Шляховик".

Предметом договору складського зберігання зерна №1 від 30.11.2012 року, укладеного між Позивачем (поклажодавець) та ПСП "Шляховик" (зберігач, зерновий склад), є прийняття на зберігання зерна та своєчасне повернення його поклажодавцю або особі, зазначеній поклажодавцем, у схоронності.

Приймання товару відбулось 30.11.2012р., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №00000000091 від 30.11.2012р., актом приймання-передачі зерна б/н від 30.11.2012р., які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та податковою накладною від 30.11.2012 року № 6/2 (т. 1 а.с. 131, 136, 237).

Зауваження податкового органу щодо незазначення в договорі про закупку зерна №30/11/12 від 30.11.2012 року сторони, яка несе витрати, пов'язані з транспортуванням товару, є необґрунтованими, оскільки відповідно до Правил міжнародної торгівлі Інкотермс-2010 та умов поставки ЕХW склад Продавця ("Франко завод"), що визначено у п.4.1. договору, витрати по транспортуванню бере на себе Покупець. Термін "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, коли він надасть товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому названому місці. Даний термін покладає, таким чином, мінімальні обов'язки на продавця, та покупець зобов'язаний нести всі витрати та ризики у зв'язку із перевезенням товару до пункту призначення.

У зв'язку з нездійсненням Покупцем (ТОВ "Автоцентр Донецьк") у триденний строк оплати Товару, визначеного договором про закупівлю зерна, Продавець (ПСП "Шляховик") пред'явило вимогу № 888 від 07 грудня 2012 року про повернення Товару на підставі ст. 612 Цивільного кодексу України та п. 7.4. вищевказаного договору (т. 1 а.с. 132).

На виконання цієї вимоги 11 грудня 2012 року Покупець повернув Товар Продавцю в повному обсязі, про що свідчать акт приймання-передачі зерна (повернення зі зберігання) від 11.12.2012 року та накладна на повернення №0000000045 від 11.12.2012 року (т. 1 а.с. 133, 137).

Таким чином, судом встановлено, що ПСП "Шляховик" на момент пред'явлення вимоги про повернення товару у зв'язку із невиконанням умов оплати Позивачем згідно договору про закупку зерна був Зберігачем цього товару.

Відповідач вважає, що акт приймання-передачі від 11.12.2012 року не містить посад осіб, якими він був складений, чим порушено норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Проте суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки в тексті даного документу зазначено, що він складений на виконання Договору №1 складського зберігання зерна від 30.11.2012р., укладеного між ПСП "Шляховик" (далі - зерновий склад) та ТОВ "Автоцентр Донецьк" (далі - поклажодавець) та підписаний поклажодавцем в особі заступника директора з фінансових питань Гапонова А.В. з однієї сторони і зерновим складом в особі директора Скрипак П.В. з іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, щодо прийняття рішення про оформлення повернення товару ПСП "Шляховик" без відрядження свого представника в с. Вовківці Ромненського району Сумської області з метою уникнення додаткових витрат, документи про повернення товару були направлені до ПСП "Шляховик" засобом поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи списком кореспонденції ТОВ "Автоцентр Донецьк" від 12.12.2012 року та фіскальним чеком на оплату поштових послуг (т. 2 а.с. 63-64).

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно пп.192.1.1. п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Наявним в матеріалах справи розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року підтверджується здійснення позивачем коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідного податкового періоду (т. 3 а.с. 15).

Стосовно висновків податкового органу щодо можливості ТОВ "Автоцентр Донецьк" оплатити товар, суд зауважує на тому, що відповідно до довідки від 04.02.2014р. №05-61-3-11/102, виданої ПАТ "УкрСиббанк" (т. 2 а.с. 127), з урахуванням вартості товару за договором поставки (один мільйон вісімсот тисяч грн.) та порядку розрахунків, залишок грошових коштів за період з 30.11.2012р. по 12.12.2012р. на розрахунковому рахунку ТОВ "Автоцентр Донецьк" не дозволяв позивачеві здійснити повну передоплату за товар, тобто належним чином виконати умови договору.

Відповідно до пп. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні зазначеної вище податкової накладної, виписаної ТОВ "Шляховик" за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках укладеного договору поставки, судом встановлена її відповідність вимогам діючого законодавства. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за серпень, листопад, грудень 2012 року на підставі належним чином оформленої податкової накладної, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З огляду на вищезазначене, господарські операції з придбання товару у ПСП "Шляховик", придбання послуг зберігача товару відповідно до діючого законодавства України є реальними і такими, що направлені на отримання економічної вигоди та входять в межі господарської діяльності позивача.

Стосовно висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2012 року на 215 грн. суд погоджує позицію відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Виходячи з аналізу зазначеної вище правової норми суд приходить до висновку, що документи, які засвідчують факти сплати та отримання товарів/послуг платником податків, чиї права порушені його контрагентом при заповненні та реєстрації податкової накладної, повинні бути подані разом з заявою зі скаргою на такого постачальника, яка є додатком до податкової декларації з податку на додану вартість (додаток 8).

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, 20.02.2012 року ТОВ "Автоцентр Донецьк" разом із декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року подано заяву зі скаргою на постачальників ПАТ "Донецькелектроопторг", ТОВ "Практікер Україна", ТОВ "ПринтСервіс" про порушення ними порядку заповнення і реєстрації податкових накладних без копій первинних документів, що засвідчують факти сплати та отримання товарів/послуг.

Вказані документи, а саме: копії платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, фіскальних чеків, звіту про використання коштів, наданих у підзвіт були надані позивачем до податкового органу лише 23 лютого 2012 року разом із заявою від 23.02.2012р. №26, тобто після закінчення встановленого терміну для подання податкової звітності з податку на додану вартість (т.1 а.с.146).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що оскільки позивачем як платником податків податкова звітність подається до податкового органу в електронному вигляді, то податковим законодавством не передбачено граничного терміну для подання документів, що засвідчують факти сплати та отримання товарів/послуг, а встановлено лише обов'язок щодо їх надання.

Однак, зазначені доводи позивача суд вважає необґрунтованими виходячи із вищенаведених вимог податкового законодавства і зазначає, що в даному випадку подання податкової звітності з ПДВ до податкового органу в електронному вигляді не звільняє платника податку від обов'язку додавати до такої заяви і податкової декларації зазначені документи.

Таким чином, твердження відповідача в Акті перевірки про те, що позивачем у встановлений законодавством строк не були надані документи, що засвідчують факти сплати та отримання товарів/послуг, є правомірними та ґрунтуються на нормах діючого законодавства України.

Стосовно виявлених відповідачем порушень щодо заниження позивачем податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 118 грн. судом встановлено наступне.

12 квітня 2012 року між ТОВ "Автоцентр Донецьк" (покупець) та ТОВ "Євромобайл Україна" (продавець) була досягнута усна домовленість через Інтернет-магазин про придбання товару - шлюз WТ-210 загальною вартістю 709,02 грн., в тому числі ПДВ 20% - 118,17 грн., згідно виставленому рахунку №803 від 12.04.2012 року (аферта).

Зазначений товар було оплачено позивачем в повному обсязі, даний факт не є спірним між сторонами. Поставка здійснена 17 квітня 2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000372, підписаною уповноваженими представниками сторін (т. 1 а.с. 147).

За результатами зазначеної господарської операції контрагентом позивача ТОВ "Євромобайл Україна" складено та надано позивачеві податкову накладну №62 від 13.04.2012 року (т. 2 а.с. 128), суму податку на додану вартість за якою в розмірі 118 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту травня 2012 року.