Рішення

від 17.03.2014 по справі 914/574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 р. Справа № 914/574/14

За позовом: Приватного підприємства "Еко-Техсервіс", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті", м. Львів

про стягнення 79 072, 66 грн.

Суддя П. Манюк

при секретарі І. Альховській

За участю представників:

від позивача: Миколів А.М. - представник

від відповідача : не з'явився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства "Еко-Техсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" про стягнення 79 072, 66 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.03.2014 року. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомленний про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманого відповідачем 24.02.2014 р., яке долучене до матеріалів справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Еко-Техсервіс" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" про стягнення 79 072, 66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 19.09.2012 року між Приватним підприємством «Еко-Техсервіс» (надалі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секюріті» (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 78 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, відповідач доручає, а позивач зобов'язується поставити та виконати власними силами та частково із своїх матеріалів роботи з монтажу обладнання та повітропроводів готелю «Нота Бене», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

Пунктами 2.1 та 2.3 договору передбачено, що вартість даного договору складає 156 898, 69 грн. Замовник авансує підряднику 60 000, 00 грн. протягом 2 банківських днів з моменту підписання цього договору. Остаточний розрахунок замовник зобов'язаний провести з підрядником згідно фактично підписаних актів виконаних робіт, але не пізніше 05.11.2012 року (п. 2.4 договору).

23.11.2012 року сторонами підписано акт виконаних робіт № 1 на загальну суму 148 013, 35 грн.

Відповідачем оплату за виконані роботи проведено частково, в розмірі 77 328, 90 грн.

Оскільки відповідач оплати за виконані роботи в повному обсязі не здійснив, тому уповноваженими представниками сторін 09.01.2014 року був підписаний акт звірки взаєморозрахунків в якому сторони погодили, що за відповідачем числиться заборгованість в розмірі 70 684, 45 грн.

Таким чином на час розгляду справи, сума основного боргу становить 70 684, 45 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню, згідно з п. 7.2 договору у розмірі 4 607, 07 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 2 643, 03 грн. і інфляційні втрати в розмірі 1 138, 11 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, на підставі договору від 19.09.2012 року № 78, позивачем були виконані власними силами та частково із своїх матеріалів роботи з монтажу обладнання та повітропроводів готелю «Нота Бене». Відповідач в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити ці роботи.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок по даному договору замовник зобов'язаний провести з підрядником згідно фактичного підписання актів виконаних робіт, але не пізніше 05.11.2012 року.

Сторонами акт виконаних робіт № 1 був підписаний 23.11.2012 року на загальну суму 148 013, 35 грн.

Відповідач свої зобов'язання, щодо оплати за виконані роботи виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 70 684, 45 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів погашення боргу не подав, позовні вимоги не заперечив, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 70 684, 45 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 1 138, 11 грн. та 3 % річних в розмірі 2 643, 03 грн., суд зазначає, що при їх розрахунку позивачем не вірно визначено період прострочення виконання зобов'язання (з 06.11.2012 року, а не з 24.11.2012 року - наступний день з дати підписання акту виконаних робіт). Крім цього, при розрахунку інфляційних позивачем не враховано від'ємні значення інфляції за кілька місяців розрахункового періоду. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні в розмірі 635, 14 грн. та 3 % річних в розмірі 2 538, 70 грн.

Щодо стягненні пені в розмірі 4 607, 07 грн., нарахованої позивачем на підставі п. 7.2 договору, то відмовляючи в її стягненні, суд виходив з наступного.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В порушення даної норми, позивач провів нарахування пені не з часу виникнення права на її нарахування, тобто з 24.11.2012 р., а за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду, тобто з 04.08.2013 р. по 04.02.2014 р., що не відповідає зазначеним вимогам Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Секюріті» (79058, м. Львів, просп. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 37073247) на користь Приватного підприємства «Еко-Техсервіс» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 78/156, код ЄДРПОУ 32681982) суму в розмірі 75 557, 40 грн. з них:

- 70 684, 45 грн. - основного боргу;

- 635, 14 грн. - інфляційні втрати;

- 2 538, 70 грн. - 3 % річних в розмірі;

- 1 699, 11 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 21.03.2014 року.

Суддя Манюк П.Т.