Постанова

від 24.06.2014 по справі 914/574/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 914/574/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Желік М.Б.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті", м. Львів № 33 від 04.04.2014 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р.

у справі № 914/574/14

за позовом Приватного підприємства "Еко-Техсервіс", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті", м. Львів

про стягнення 79 072, 66 грн.

За участю представників :

від позивача : Миколів А.М. - представник;

від відповідача : не з'явився;

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" на користь Приватного підприємства "Еко-Техсервіс" суму в розмірі 75 557, 40 грн., з яких: 70 684, 45 грн. - основний борг, 635, 14 грн. - інфляційні втрати, 2 538, 70 грн. - 3%річних та 1 699, 11 грн. - судовий збір. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Секюріті" подано апеляційну скаргу №33 від 04.04.2014р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2014 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповного з'ясування обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд грубо порушив вимоги ст.4-3 ГПК України та право відповідача подати докази на спростування позовних вимог. Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.27 ГПК України, оскільки не залучено до участі у справі в якості третьої особи власників готелю "Нота Бене", у зв'язку з невиконанням договору підряду по виконанню робіт у якому виник спір.

Приватним підприємством "Еко-Техсервіс" подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 12.06.2014р., в якому позивач просить рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2014р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного судового акту.

В судове засідання 24.06.2014р. відповідач явку повноважного представника повторно не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

23 червня 2014р. до Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" №42 від 23.06.2014р., в якому відповідач просить відкласти розгляд справи та залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Логістика"( власника готелю "Нота Бене").

Відповідно до ст. 27 ГПК України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи те, що підставою позову у даній справі є неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №78 від 19.09.2012р., укладеного між Приватним підприємством "Еко-Техсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Секюріті", Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Логістика" не є стороною даного договору та рішення у даній справі не може вплинути на його права та обов'язки, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає клопотання скаржника про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Логістика" до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача безпідставним та необґрунтованим, а тому відмовляє у його задоволенні.

При цьому, зважаючи на те, що ухвалою суду від 12.06.2014р. явку представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, а, відтак, не був позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, в клопотанні про відкладення розгляду справи скаржником документально не обґрунтовано неможливості забезпечення участі представника в судовому засіданні, у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити, а апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 19.09.2012 року між Приватним підприємством "Еко-Техсервіс" (надалі - підрядник та позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Секюріті" (надалі - замовник та відповідач у справі) було укладено договір підряду № 78 (надалі - договір) (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 1 договору замовник доручив, а підрядник зобов'язався поставити та виконати власними силами та частково із своїх матеріалів роботи з монтажу обладнання та повітропроводів готелю, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.

Виконання підрядником робіт по договору здійснюється у готелі "Нота Бене" за адресою: вул.Поліщука, 78а, м. Львів (п.1.3. договору).

Згідно з п.п. 2.1-2.4 договору вартість даного договору складає 156 898, 69 грн. в тому числі ПДВ 26 149, 78 грн. Розрахунок по даному договору здійснюється в безготівковому порядку. Замовник авансує підряднику 60 000, 00 грн. в тому числі ПДВ 10 000, 00 грн. протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок замовник зобов'язався провести з підрядником згідно фактично підписаних актів виконаних робіт, але не пізніше 05.11.2012 року.

Відповідно до п.5.5. договору здача-приймання робіт, виконаних підрядником по договору, оформляється актом виконаних робіт, який становить невід'ємну частину договору.

На виконання умов договору позивач здійснив роботи по монтажу обладнання та повітропроводів готелю "Нота Бене", розташованого за адресою: вул. Поліщука, 78а, м. Львів, на загальну суму 148 013, 35 грн., а відповідач прийняв виконані позивачем роботи, що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 23.11.2012р., підписаним уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень.

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору щодо оплати вартості здійснених позивачем робіт виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу 77 328, 90 грн., що і слугувало підставою для звернення Приватного підприємства "Еко-Техсервіс" до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" 70 684, 45 грн. основного боргу, 4 607, 07 грн. пені, 1 138, 11 грн. інфляційних втрат та 2 643, 03 грн. 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Еко-Техсервіс" та стягнення з відповідача на користь позивача 70 684, 45 грн. основного боргу, 635, 14 грн. інфляційних втрат та 2 538, 70 грн. 3% річних.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

В силу вимог ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її

визначення (ч.1 ст. 843 ЦК України).

Частиною 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, за договором підряду оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом здачі-прийняття виконаних робіт.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Поданим позивачем та долученим до матеріалів справи актом виконаних робіт №1 від 23.11.2012р., підписаним уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень і застережень та скріпленим відтисками їх печаток, підтверджено, що Приватне підприємство "Еко-Техсервіс" свої зобов'язання за договором підряду №78 від 19.09.2012р. виконало належним чином та у повному обсязі на загальну суму 148 013,35 грн.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Секюріті" порушило взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати вартості виконаних Приватним підприємством "Еко-Техсервіс" робіт, в результаті чого заборгувало перед позивачем 70 684,45 грн.

Зазначене додатково підтверджується і наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.01.2014р. (а.с.18), в якому сторони погодили, що за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем за договором підряду №78 від 19.09.2012р. в розмірі 70 684, 45 грн.

Відповідач у встановленому законом порядку не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором підряду №78 від 19.09.2012р., не долучив платіжних доручень про її погашення ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає підставним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 70 684, 45 грн. заборгованості.

Окрім того, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, частиною 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 2.4. договору остаточний розрахунок замовник зобов'язався провести з підрядником згідно фактично підписаних актів виконаних робіт, але не пізніше 05.11.2012 року.

Акт виконаних робіт №1 на загальну суму 148 013,35грн. було підписано сторонами 23.11.2012р.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати виконаних позивачем робіт, заборгувавши останньому 70 684,45 грн., враховуючи положення п.2.4 договору та вимоги ст.ст. 625, 854 ЦК України, провівши перерахунок належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (з 24.11.2012р. - наступний день з дати підписання сторонами акту виконаних робіт), колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" на користь Приватного підприємства "Еко-Техсервіс" 635, 14 грн. інфляційних втрат та 2 538, 70 грн. 3 % річних.

Окрім того, відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимоги про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що у позивача виникло право на нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду №78 від 19.09.2012р. за період з 24.11.2012р. по 24.05.2013р.

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку неустойки (а.с.11), позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.08.2013р. по 04.02.2014р.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Еко-Техсервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" 4 607, 07 грн. пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 17.03.2014р. у даній справі.

Твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд грубо порушив вимоги ст.4-3 ГПК України та право відповідача подати докази на спростування позовних вимог, розцінюється колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду як безпідставне та необгрунтоване, оскільки наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.5) підтверджено, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а, відтак, його не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом подання суду своїх пояснень і заперечень по суті позовних вимог та доказів на спростування позовних вимог.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2014 року у справі №914/574/14 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2014 року в апеляційному порядку покладається на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України „Про судовий збір" від 06.10.2011 р. № 3828-VI, який набрав чинності з 01.11.2011 року і застосовується до апеляційних скарг, що надійшли після набрання ним законної сили.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більш 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р., судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Апеляційна скарга на рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2014р. у даній справі була подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Секюріті" у 2014 році.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної зарплати у 2014 році становить 1218 грн.

Таким чином, сума судового збору, що підлягала до сплати скаржником за подання апеляційної скарги складає 913,50рн.

Проте, при поданні апеляційної скарги відповідач сплатив платіжним дорученням №335 від 04.04.2014р. судовий збір в розмірі 937,50 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

Отже, судовий збір сплачений скаржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Секюріті" в більшому розмірі на суму 24 грн., ніж передбачено ст.4. ЗУ «Про судовий збір», підлягає поверненню скаржнику на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ « Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2014р. у справі №914/574/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Секюріті" (79058, м. Львів, просп. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 37073247) з Державного бюджету України надмірно сплачений платіжним дорученням №335 від 04.04.2014р. судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 24 грн.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.06.2014р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.