Рішення

від 17.03.2014 по справі 916/1568/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2014 р.Справа № 916/1568/13

За позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ";

про стягнення 422 321,50 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Полубоярова К.В. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : 13.06.2013 року за вх. №2485/13 Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 422 321,50 грн.

Ухвалою суду від 14.06.2013 року було порушено провадження у справі суддею Меденцевим П.А. та присвоєно справі №916/1568/13.

08.07.2013 року за вх. №20553/13 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 66, 67 ГПК України, в задоволенні якої судом було відмовлено у судовому засіданні від 17.03.2014 року через безпідставність.

На підставі клопотання позивача від 08.07.2013 року про призначення судової експертизи, ухвалою суду від 05.08.2013 року по справі №916/1568/13 було призначено судово-бухгалтерську експертизу та справу направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На адресу господарського суду Одеської області 23.08.2013р. надійшло клопотання від судового експерта за вх. №25624/13 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи за №4571/4572, тому ухвалою суду від 17.09.2013 року провадження у справі було поновлено для розгляду клопотання експерта у судовому засіданні.

Згідно ухвали господарського суду Одеської області від 23.09.2013 року по справі №916/1568/13 господарським судом було розглянуто у судовому засіданні клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за вх. №25624/13 від 23.08.2013 року про надання додаткових доказів, необхідних для проведення експертизи за матеріалами справи №916/1568/13 та провадження у даній справі зупинено до одержання результатів судової експертизи.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 09.10.2013 року Ухвалою суду від 23.09.2013 року.

05.02.2014 року за вх. №3024/14 господарський суд Одеської області одержав повідомлення від Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз про виконання та проведення судової експертизи за господарською справою №916/1568/13.

Таким чином, обставини, що зумовлювали зупинення провадження у даній справі усунуті, а тому на підставі вимог ч.3 ст.79 ГПК України ухвалою суду від 06.02.2014 року провадження у справі №916/1568/13 було поновлено.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ", про час та місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвали суду у справі були надіслані за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що ухвали суду у справі були повернуті поштою із відміткою "організація за вказаною адресою не знаходиться" (а.с.66-68, 88-90, 93-95, 106-109, 157-159, 165-167, 185-187), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 17.03.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

24 грудня 2008 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" було укладено договір стандартного бербоут-чартеру „Беркон 89" №43-П на фрахтування буксиру „Докер".

Згідно положень вказаного договору, відповідач зобов'язаний по закінченню строку дії чартеру повернути судно в безпечному і вільному від льоду порту чи місці, яке вказано в боксі 16. Відповідач зобов'язаний направити позивачу не менше ніж за 30 днів попередній, і не менше ніж за 14 днів - кінцевий нотіси із зазначенням запропонованої дати, порту повернення судна, чи порту або місця повернення. Будь-які наступні зміни в позиції судна повинні негайно бути повідомлені позивачу.

Судно повинно бути повернуто Судновласнику в тому ж самому чи в такому ж справному стані і з тим же класом, в якому воно було здано в бербоут-чартер, виключаючи природній знос, який не впливає на клас судна.

При поверненні судна із бербоут-чартеру строки його періодичного класифікаційного огляду і свідоцтва класу повинні зберігати придатність в крайньому разі на число місяців, узгоджених в боксі 12.

Повернення судна оформляється Актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акту надається відповідачем. Акт підписується уповноваженими представниками позивача та відповідача. Повернення судна здійснюється в строк, вказаний в боксі 20 частини І договору.

Пунктом 16 аддендуму до договору передбачено, що виявлення в період дії договору будь-які невідповідності судна вимогам Регістру судноплавства України та інших органів нагляду за безпекою судноплавства, відповідач зобов'язаний усунути за свій рахунок у встановлений термін.

Також пунктом 20 аддендуму до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний проводити за свій рахунок необхідні огляди та усі види ремонтів (включаючи поточний ремонт, а також ремонти згідно вимогам Класифікаційного товариства).

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" у позовній заяві зазначає, що 16.11.2012 року позивач листом № 06/13-2253 звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" про негайне вжиття заходів по виконанню передбаченого умовами договору бербоут-чартеру обов'язку відповідача щодо виконання за свій рахунок ремонтів суден (включаючи поточний ремонт, а також ремонти згідно вимогам Класифікаційного товариства) по суднам: буксир „Докер", плавкран „ПК-23", буксир „Українець", судно пасажирське „Юбилейный", по яким спливають строки дії класифікаційних свідоцтв.

Відповідач, листом від 21.11.2012 року № 165, підтвердив позивачу, що доковий ремонт буксиру „Докер" здійснювався лише у 2010 та 2011 роках.

На звернення позивача щодо готовності буксирів Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до безперебійного та оперативного забезпечення льодового проведення суден під час льодової кампанії 2012-2013 років відповідач запевнив про готовність буксирів позивача до роботи в льодових умовах.

Позивач надав суду аудиторський звіт від 07.02.2013 року, згідно якого вбачається, що відповідач втратив фінансову спроможність забезпечувати належне утримання та проведення необхідних ремонтних робіт по суднам, отриманим в бербоут-чартер.

Окрім вищенаведеного, позивач вказує, що відповідачем, для забезпечення безперебійного льодового проведення суден, було задіяно буксири льодового класу „Юпитер", „Туман" і „Торнадо". Хоча, за наявною інформацією, на дані буксири накладено арешт транспортною прокуратурою Одеської області.

Таким чином, з метою недопущення втрати флоту, у зв'язку з неналежним його утриманням, та не проведенням необхідних ремонтів, позивачем було прийнято рішення про ініціювання розірвання договорів бербоут-чартеру з Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ".

Між сторонами по справі були підписані додаткові угоди № 3 від 01.03.2013 року (про розірвання договорів бербоут-чартеру) до договорів бербоут-чартеру від 24.12.2008 року № 43-П, в яких сторони домовились договори вважати розірваними з дати повернення суден.

Відповідно до Акту повернення буксиру „Докер" з бербоут-чартеру до позивача від 05.03.2013 року, термін дії класифікаційного свідоцтва потрібно провести ремонт судна для пред'явлення до чергового огляду згідно Правил Регістру судноплавства України.

З метою відновлення класифікаційного свідоцтва буксиру „Докер", 27.03.2013 року між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт", Товариством з обмеженою відповідальністю „Марконі" та Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт" було укладено договір № СР-358 на виконання ремонтних робіт буксиру „Докер".

Пунктом 2.6 цього договору зазначено, що попередня вартість ремонту судна, яка вказана в Договірній відомості-кошторису вартості ремонту (Додаток № 3), складає 898 269,07 грн.

Згідно підписаного Акту виконаних робіт від 28.04.2013 року загальна вартість докових ремонтних робіт з урахуванням послуг Класифікаційного товариства та вартість матеріалів Платника, які фактично використані при виконанні ремонтних робіт, складає 404 016,86 грн.

15.04.2013 року позивач направив на адресу відповідача лист № 09/767 з проханням щодо проведення розрахунків з позивачем відповідно до вимог п. 2 додаткової угоди № 3 від 01.03.2013 року до договору бербоут-чартеру від 24.12.2008 № 43-П за ремонт буксиру „Докер" в сумі 898 269,07 грн., для відновлення його класифікаційного свідоцтва, а також щодо підтвердження готовності відповідача виконати зобов'язання згідно додаткової угоди № 3 до договору бербоут-чартеру від 24.12.2008 року № 43-П.

На час розгляду справи позивач не отримав на вищезазначений лист відповіді від відповідача.

26.04.2013 року між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" та Державним підприємством „Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" був укладений договір № 88-103-13/100-Р.

Відповідно до вартості послуг, що надаються Регістром судноплавства України, вартість послуг черговий огляд буксиру „Докер" складає 18 304,64 грн.

Враховуючи вищенаведене, Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" 18 304,64 грн. вартості послуг регістра згідно договору від 26.04.2013 року № 88-103-13/100-Р; 404 016,86 грн. - сума, яка необхідна для ремонту буксиру „Докер", згідно договору № СР-358 від 27.03.2013 року.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вище встановлено господарським судом, 24 грудня 2008 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (позивач - судновласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" (відповідач - фрахтувальник) було укладено договір стандартного бербоут-чартеру „Беркон 89" №43-П на фрахтування буксиру „Докер".

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Статтею 208 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру судна на певний час.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Державне підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" зобов'язань за договором стандартного бербоут-чартеру „Беркон 89" №43-П на фрахтування буксиру „Докер", а саме: невиконання необхідних обстежень та всіх видів ремонтів судна (включаючи поточний ремонт, а також ремонтні роботи згідно вимог Класифікаційного товариства), по якому спливає строк дії класифікаційних свідоцтв.

Згідно тверджень позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" втратило фінансову спроможність забезпечувати належне утримання та проведення необхідних ремонтних робіт по суднам, отриманих в бербоут-чартер, що підтверджено даними аудиторського звіту від 07.02.2013 року.

Для правомірного з'ясування обставин справи, встановлення ціни позовної заяви Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" від 07.06.2013р. №09/1229 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноплавно-буксирна компанія „МОРВЕСТ" суми у розмірі 422 321,50 грн. судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

В силу вимог ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

На вирішення експертних досліджень, судом було поставлено два питання: 1 визначити вартість ремонту буксиру „Докер"; 2 чи відповідає сума вартості ремонту, зазначена в позовній заяві Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" від 07.06.2013 №09/1229 дійсній вартості ремонту буксиру „Докер".

Ухвалою суду від 23.09.2013 року було конкретизовано перше питання, яке мало бути роз'яснено судовим експертом: визначити вартість ремонту буксиру „Докер" відповідно до договорів від 27.03.2013р. №СР-358 та від 03.06.2013р. №138-Р, актів виконаних робіт від 28.04.2013р. (2 шт.) та ремонтної відомості (додаток №1 до договору від 27.03.2013р. №СР-358), протоколу узгодження попередньої ремонтної відомості м/б „Докер" (додаток №2 до договору від 27.03.2013р. №СР-358); договірної відомості-кошторису вартості ремонту м/б „Докер" (додаток №3 до договору від 27.03.2013р. №СР-358), акту про закінчення докового ремонту від 25.04.2013р., акту приймання судна з ремонту від 28.04.2013р., загальної виконавчої відомості-кошторису вартості ремонту м/б „Докер" та фактично сплаченої Портом суми за ремонт м/б „Докер" в розмірі 359 982,37 грн. та 59 672,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.2013р. №1070 та від 10.06.2013р. №1071.

Відповідно до Висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4571/4572 судово-економічної експертизи по матеріалам господарської справи №916/1568/13 вбачається наступне: по першому питанню встановлена вартість ремонту буксиру „Докер" в суму 419 654,50 грн., по другому питанню експерт вказав, що дане питання виходить за межі компетенції експерта-економіста.

Відповідно до ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за потрібне вказати наступне.

Фрахтувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" за умовами вищезазначеного договору та аддентума зобов'язаний здійснювати ремонт судна „Докер" та забезпечити наявність необхідних свідоцтв та класифікаційних, придатних протягом усього часу чартера.

В матеріалах справи відсутній акт передачі судна "Докер" від судновласника фрахтувальнику за договором бербоут-чартера №43-П від 24.12.2008 року в якому відображався би стан судна "Докер" на момент передачі.

Статтею 207 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

Позивачем було надане Класифікаційне свідоцтво буксира „Докер", яке посвідчує, на підставі проведеного огляду судно, його пристроїв і обладнання, регістр України поновлює судну клас „КМ ЛУ5 ПІ А2 буксир". Свідоцтво дійсне до 20.09.2012 року та подовжено до 20.12.2012 року на підставі проведеного огляду судна.

Однак, клас буксира „Докер" не підтверджений класифікаційним свідоцтвом в період з 20.12.2012 року (термін дії класифікаційного свідоцтва) до 05.03.2013 року (дата акта повернення судна „Докер" до позивача).

Позивачем також не надана ремонтна відомість по судну „Докер", до листа №173 від 26.12.2012 року. Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження, що відповідач вивів судно для проведення ремонтних робіт для отримання класифікаційного свідоцтва.

На підтвердження заявлених вимог, ДП "Миколаївський МТП" надано акт про закінчення докового ремонту буксира „Докер" від 25.04.2013 року (аркуш справи 49), Акт приймання судна з ремонту від 28. 04.2013 року до договору №СР-358 від 27.03.2013 року (аркуш справи 50), Акт виконаних робіт від 28.04.2013 року (аркуш справи 51), акт виконаних робіт від 28.04.2013 року.

У відповідності з вищезазначеними актами, сума вартості виконаних робіт буксира „Докер", в межах договору №СР-358 від 27.03.2013 року складає 419 654,50 грн. (404 016,86 грн. + 15 637,64 грн).

Згідно ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХIV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Позивачем не надані первинні бухгалтерські документи або регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку ТОВ „СБК „МОРВЕСТ", ДП "Миколаївський МТП" в яких відображені первинні бухгалтерські документи - акти, тому не надається за можливе провести співставлення між даними регістрів бухгалтерського обліку та даними первинних документів.

Згідно з наданими платіжними дорученнями ДП "Миколаївський МТП" сплачено ТОВ "Марконі" компенсацію витрат на ремонт м/б "Докер" за договором №138-Р від 03.06.2013р. в сумі 419 654,50 грн., у тому числі: по платіжному дорученню №1071 від 10.06.2013р. (а.с.153) в сумі 59 672,13 грн., по платіжному дорученню №1070 від 10.06.2013р. (а.с.154) в сумі 359 982,37 грн.

Згідно наданих первинних документів, а саме договорів від 27.03.2013р. №СР-358 та від 03.06.2013р. №138-Р, актів виконаних робіт від 28.04.2013р. (2 шт.), ремонтної відомості (додаток №1 до договору №СР-358 від 27.03.2013р.), протоколу-узгодження попередньої ремонтної відомості м/б "Докер" (додаток №2 до договору №СР-358 від 27.03.2013р.), договірної відомості-кошторису вартості ремонтної відомості м/б "Докер" (додаток №3 до договору №СР-358 від 27.03.2013р.), акту про закінчення докового ремонту від 25.04.2013р., акту приймання судна з ремонту від 28.04.2013р., загальної виконавчої відомості-кошторису вартості ремонту м/б "Докер", платіжними дорученнями №1071 від 10.06.2013р. та №1070 від 10.06.2013р., встановлена вартість ремонту буксиру "Докер" в розмірі 419 654,50 грн.

Враховуючи ненадання Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" належних та допустимих доказів, що підтверджують вартість робіт та послуг у сумі 422 321,50 грн., суд доходить висновку про часткове задоволення позову на суму 419 654,50 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати пропорційно задоволених вимог та витрати на проведення експертизи, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" (65003, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, Чорноморського козацтва, буд. 72, код ЄДРПОУ 36110775) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Заводська, буд. 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) суму у розмірі 419 654,50 грн., 8 393,22 грн. судового збору; 6 462,72 грн. витрати за проведення судової експертизи.

3. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Заводська, буд. 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКСУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 - судовий збір в сумі 0,01 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 20 березня 2014 року.

Суддя Меденцев П.А.