Ухвала

від 19.03.2014 по справі 694/19/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/767/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23 Дудніченко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Подорога В. М. суддів Демченко В. А. , Бородійчук В. Г. при секретарі Бражнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Звенигородське племпідприємство» про розірвання договору оренди земельної ділянки,:

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року позивач ОСОБА_6 звернувся суду з позовом до ТОВ «Звенигородське племпідприємство», про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 11 липня 2008 року між ОСОБА_7 (матір'ю позивача) та ВАТ «Звенигородське племпідприємство» було укладено Типовий договір оренди землі № 56 відносно земельної ділянки кадастровий номер № 71212800020010328 загальною площею 2,5031 га за адресою с. Озірна Звенигородського району Черкаської області строком на 10 років, тобто до 11 липня 2018 року.

У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 позивач успадкував вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 2013 року.

Вказуючи на те, що п. 40 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендну земельну ділянку до другої сторони, а також реорганізація особи орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору є альтернативним, а тому по заяві нового власника землі договір може бути розірвано. Позивач звертався до директора ТОВ «Звенигородське племпідриємство» Ніколенко Н.Д. з приводу дострокового розірвання договору оренди.

Однак відповідач будь якої відповіді з даного приводу не надав, а в усній формі директор товариства запропонувала звернутись до суду.

Просив суд розірвати Типовий договір оренди землі № 56, укладений між ОСОБА_7 та ВАТ «Звенигородське племпідприємство» від 11 липня 2008 року. Витрати по оплаті судового збору стягнути на користь ОСОБА_6 з відповідача.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанці ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що право позивача не порушено, тому вимога про дострокове розірвання даного договору - безпідставна та не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 липня 2008 року ОСОБА_7 уклала договір оренди з ВАТ «Звенигородське племпідприємство», строком на 10 років, що підтверджується типовим договором оренди від 11 серпня 2008 року, актом приймання передачі земельної ділянки (а.с. 8-10).

Договір оренди земельної ділянки № 56 від 11 серпня 2008 року 22 жовтня 2008 року зареєстровано у Звенигородському відділі Черкаської філії ДЗК.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 2013 року встановлено, що право власності на земельну ділянку площею 2,5031 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована та території Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, що належала ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на землю серії 111-ЧР № 043761, кадастровий номер земельної ділянки № 7121284800020010328, виданого Озірнянською сільською радою Звенигородського району Черкаської області від 27 лютого 2003 року перейшло до ОСОБА_6 (а.с. 12).

Згідно зі ст.19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч.3,4 ст.31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В пункті 40 вказаного договору зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Таким чином твердження позивача про те, що за змістом п.40 вказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору не відповідає фактичним обставинам, оскільки із вказаного пункту договору оренди вбачається, що така обставина як «є» так і «не є» підставою для зміни умов або розірвання договору не являється.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що викладений в договорі п.40, щодо зазначених в ньому підстав для розірвання договору, не свідчить, що сторони досягли згоди, а тому слід керуватись підставами для розірвання договору, зазначеними в законі, де підстави, вказані позивачем в позовній заяві, для розірвання укладеного договору - відсутні.

Відповідно до положень ст. 39 Договору « Умовами розірвання Договору в односторонньому порядку є недотримання умов Договору».Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів недотримання відповідачем істотних умов договору позивачем не надано і судом не встановлено. Зазначене підтверджено в суді апеляційної інстанції і представником позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та доказам, які містяться в матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :