Постанова
від 13.03.2014 по справі 2а-4197/12/0170/3
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 року Справа №2а-4197/12/0170/3

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого суддіШкляр Т.О., за участю секретаря Пономарьової Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес-М"

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача - Коробко Н.В., дов. ;

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про:

-визнання протиправними дії Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим з проведення перевірки ТОВ "Кортес-М", в результаті якої було складено акт № 115/22-01-37388526 від 15.03.12 р., про результати позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.11.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 16.11.2010 р. по 31.12.2011 р.;

- визнання протиправними дій Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Кортес-М" з контрагентами-постачальниками: ТОВ "Стекло-Крим", ТОВ "Фобас",Фірма "Олівер", ТОВ "Будторг-техно", ПП "Сюїта-плюс", ТОВ "Бізнес комфорт", ПП "Торгбудсервіс", ПП "Сюїта", ТОВ "Метаторг", ТОВ "Промислова-фінансова група "К.Г.К.", ТОВ "Леард", з контрагентами-покупцями: Представництвом Відкритого акціонерного товариства "ВО Севмаш" Оздоровчо-лікувального центру пансіонату "Северний", Дитячий спеціалізований клінічний санаторій "Здравніца" Міністерства охорони здоров'я України, ОК "Парус" СБ України за січень-грудень 2011 р. такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано, з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону;

- зобов'язання Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів АР Крим відновити детальну інформацію по платнику ПДВ - ТОВ "Кортес-М" в обліковій картці - розшифровці результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в сумі 2019670,00 грн. та податкового кредиту в сумі 1923315,00 грн. в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме відновити податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість у звітному періоді - січень-грудень 2011 року.

Позивачем була надана заява про уточнення позовних вимог від 28.05.2012 р., а саме:

- визнати протиправними дії Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим з проведення перевірки ТОВ "Кортес-М", в результаті якої було складено акт № 115/22-01-37388526 від 15.03.12 р., про результати позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.11.2010 р. по 31.12.2011 р.;

- визнати протиправними дій Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Кортес-М" з контрагентами-постачальниками: ТОВ "Стекло-Крим", ТОВ "Фобас",Фірма "Олівер", ТОВ "Будторг-техно", ПП "Сюїта-плюс", ТОВ "Бізнес комфорт", ПП "Торгбудсервіс", ПП "Сюїта", ТОВ "Метаторг", ТОВ "Промислова-фінансова група "К.Г.К.", ТОВ "Леард", з контрагентами-покупцями: Представництвом Відкритого акціонерного товариства "ВО Севмаш" Оздоровчо-лікувального центру пансіонату "Северний", Дитячий спеціалізований клінічний санаторій "Здравніца" Міністерства охорони здоров'я України, ОК "Парус" СБ України за січень-грудень 2011 р. такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано, з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону;

- зобов'язати Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів АР Крим поновити ТОВ "Кортес-М" податкові зобов'язання в сумі 2 019670,00 грн. та податковий кредит в сумі 1 923315,00 грн.

Ухвалою суду по даній справі від 13.03.2014р. замінено Державну податкову інспекцію в м. Євпаторії в АР Крим Державної податкової служби її правонаступником Євпаторійською Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів АР Крим.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що дії відповідача стосовно проведення перевірки та визнання правочинів нікчемними є протиправними, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, базуються на припущеннях і не підтверджується об'єктивними даними.

Відповідач надав заперечення на позов в яких вказує, що господарські операції між позивачем та контрагентами не підтверджуються первинними документами, вчинені без мети реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, положень ст.ст.122, 128 КАС України, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" зареєстроване як юридична особа 15.11.2010 р. за адресою місцезнаходження: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Будівельників, буд. 17, ЄДРПОУ 37388526, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб Серія ААБ № 658216, Довідкою з ЄДРПОУ АБ № 408991.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" взято на облік платника єдиного внеску, що підтверджується повідомленням від 06.06.2011 р. за № 2073/04-03-80-30.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" зареєстровано як платник податку на додану вартість 22.12.2010 р., що підтверджується Свідоцтвом за № 100343766 від 13.07.2011 р.

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" від 06.02.2012 р. було припинено юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" шляхом ліквідації.

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" від 13.02.2012 р. припинено процедуру ліквідації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес-М", поновлення його діяльності та внесення рішення щодо відміни процедури припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру.

З 16.02.2012 р. по 01.03.2012 р. Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів АР Крим на підставі наказу від 14.02.2012 р. № 208, наказу від 29.02.2012 р. за №14 та направлень від 14.02.2012 р. за №190, від 15.02.2012 за №201 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 16.11.2010 р. по 31.12.2011 р.

За наслідком перевірки був складений акт перевірки від 15.03.2012 р. за № 115/22-01/37388526, відповідно до висновків якого було встановлено порушення:

- пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, наказу № 114 від 28.02.2011 р. "Про затвердження форми декларації по податку на прибуток підприємств", зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 397 від 25.03.2011 р., у результаті арифметичної помилки при складанні декларації за II-IV квартал 2011 р. № 9015436866 від 08.02.2012 р. підприємством занижено податок на прибуток в сумі 4 088 грн.;

- перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. щодо придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місце знаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7, ст. 180 Господарського кодексу України від 16.03.2003 р. № 436-IV, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 2 019 670 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7, ст. 180 Господарського кодексу України від 16.03.2003 р. № 436-IV, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 1 923 315 грн.;

- пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, донараховано податку з доходів фізичних осіб 1 980 грн., у т.ч. за листопад 2011 р. у сумі 210 грн., за грудень 2011 р. у сумі 1 770 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.03.2012 р. № 000362302, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Кортес-М"було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 088 грн.

Податкове повідомлення - рішення від 29.03.2012 р. № 000362302 було направлене на адресу позивача 29.03.2012 р. що підтверджується рекомендованим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 4 088 грн., у тому числі основного платежу 4 088 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 15.03.2012 р. за № 115/22-01/37388526 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортес-М" оскаржило його шляхом направлення заперечення вих. № 5 від 20.03.2012 р. до Євпаторійської Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим.

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС у листі про розгляд заперечень від 23.03.2012 р. вих.№601/10/22-0112 зазначила, що вважає правомірними висновки по акту перевірки від 15.03.2012 р. за № 115/22-01/37388526.

Згідно положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позов платників податків, спрямований на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані у суді у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним дій відповідача по проведенню перевірки не підлягають задоволенню, оскільки задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним дії відповідача про проведення перевірки не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, так як після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним дій відповідача по визнанню в акті перевірки правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, задоволенню не підлягають, є висновками контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не порушує прав позивача.

Суд таким чином, застосовує чинне законодавство з урахуванням правовій позиції яка викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 12.12.2013 р. за № к/800/30045/13 та в Постанові Верховного суду України від 10.09.2013 р. за № 21-237а13.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього розділу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством.

Отже, наведені норми Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Аналогічні вимоги встановлені Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Тобто, підтвердження постачання товару від контрагентів позивача на адресу позивача за період що перевіряється відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за період що перевіряється, підтвердження факту сплати за вказаний товар за період що перевіряється, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за період що перевіряється, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у пп. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В матеріалах справи наявні наступні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійсненого правочину за період 16.11.2010 р. по 31.12.2011 р., зазначений в акті перевірки, а саме:

Постачання з боку ТОВ "Агро-СВ2" позивачу товару за період що перевіряється на суму 54 225,00 грн., у тому числі ПДВ 9 037,50 грн. підтверджується:

- видатковими накладними № 343 від 17.06.2011 р., № 46 від 19.06.2011 р., № 25 від 11.07.2011 р., № 87 від 04.08.2011 р., № 117 від 15.08.2011 р., № 147 від29.08.2011 р., № 211 від 26.09.2011 р., № 274 від 21.10.2011 р.;

- товарно-транспортними накладними № СПА 7 від 17.06.2011 р.;