Рішення

від 12.03.2014 по справі 910/22164/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22164/13 12.03.14

За позовомПриватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" ДоПриватного підприємства "Декор-Клаб" Простягнення 11593,33 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Гонта І.А. за дов. б/н від 17.02.0214 року до 31.12.2014 року.

Від відповідача - Бортник О.В. за дов. б/н від 05.12.2013 року до 01.05.2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Декор-клаб" про стягнення 11 593,33 грн. .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року порушено провадження у справі № 910/22164/13, розгляд справи призначено на 09.12.2013 року.

09.12.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, справу № 910/22164/13 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року справу № 910/22164/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.01.2014 року.

16.12.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного, справу № 910/22164/13 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року справу № 910/22164/13 прийнято до провадження.

22.01.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Представник позивача виконуючи вимоги ухвали, надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 22.01.2014 року судом оголошено перерву до 05.02.2014 року.

05.02.2014 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, справу № 910/22164/13 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року справу № 910/22164/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.02.2014 року.

07.02.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив.

17.02.2014 року розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного, справу № 910/22164/13 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

24.02.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті справи.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 03.03.2014 року.

03.03.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на заперечення

Представник відповідача надав суду усні пояснення щодо договору КБР -38/07/12.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті справи, проти позову заперечив у повному обсязі.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 12.03.2014 року

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.03.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали,заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

05 липня 2012 року між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (Позивач, УЛАСП) та Приватним підприємством "Декор-Клаб" (Відповідач) було укладено Договір № КБР-38/07/12 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, користувач - відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів, а позивач надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання творів, та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу, відповідно до даного договору та закону.

Пунктом 2.3 Договору передбачено зобов'язання Відповідача перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті) узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 1.2. Додатку №2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором становить 800,00 гривень. Зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Згідно п. 5.1 договору, строк дії Договору - з моменту його підписання сторонами і до 23.07.2013р.

У пункті 5.2. Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах.

Додатком № 1 до договору сторони погодили, що користувач здійснює використання Творів у наступному закладі - Ресторан "Я-пончік", м. Київ, вул. Золотоустівська, 2/4, площею 139,9 м 2 .

Відповідно до позовної заяви позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач не здійснив у повному обсязі виплату винагороди за період дії договору, сплативши лише 1600,00 грн., на підтвердження чого надав реєстр платіжних документів за період з 01.01.2011 р. по 05.11.2013 р.

З наданих відповідачем платіжних доручень вбачається, що згідно платіжного доручення від 29.08.2012 року № 336, відповідач сплатив за договором роялті в сумі 800,00 грн. за липень 2012 року, а згідно платіжного доручення від 21.02.2013 року № 501 - роялті в сумі 800,00 грн. за серпень 2012 року.

Згідно розрахунку позивача, неоплаченим є період з вересня 2012 року по жовтень 2013 року, сума основної заборгованості за договором з урахуванням інфляційних втрат складає 11193,15 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на його неукладеність, оскільки умовами Договору не визначено предмет договору, а саме перелік Творів. Також, зазначає, що відповідачем був виданий наказ від 30.07.2012 року згідно з яким з 01.09.2012 року було зупинено використання музичних творів у приміщенні ресторану "Я-пончік", про що відповідач на виконання п. 3.3 договору повідомив позивача листом від 31.07.2012 року № 3107/12, а також відповідно до п. 5.6 договору повідомив позивача про дострокове розірвання такого договору.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом спору в справі № 910/22164/13 є вимога позивача про сплату відповідачем заборгованості з огляду на невиконання останнім зобов'язань щодо сплати щомісячної винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів за період з вересня 2013 р. по жовтень 2013 р. за договором № КБР 38/07/12 від 05.07.2012 р.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 2 до договору сторонами погоджено загальну суму щомісячної винагороди у розмірі 800,00 грн., яка щомісячно повинна перераховуватись користувачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору, зокрема, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який здійснюється платіж (п. 2.3 договору).

Посилання відповідача на неукладеність договору № КБР-38/07/12 від 05.07.2012 р. у зв'язку з відсутністю погодження сторонами ліцензійного договору його предмету (визначення переліку об'єктів авторського права та суміжних прав, щодо використання яких укладається такий договір), суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права» договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між: сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також: інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому досягнення згоди щодо всіх істотних умов може випливати не тільки із самого договору, а також з прямих норм законодавства, які існують і діють, в тому числі, поза волею сторін договору. Так, наприклад, у ч. 7 ст. 1109 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у ліцензійному договорі не визначена територія, то дія ліцензії поширюється на територію України, у ч. 3 ст. 1110 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права, але не більше ніж на 5 років.

Істотною умовою договору № КБР-38/07/12 від 05.07.2012 р., як і будь-якого іншого договору, є його предмет. Предметом зазначеного договору є надання позивачем відповідачу дозволу (невиключне право) на використання в комерційній діяльності музичних творів.

Не зважаючи на те, що у зазначеному договорі прямо не згадуються конкретні твори, фонограми та зафіксовані у них виконання законодавством чітко передбачений порядок визначення таких творів, фонограм та зафіксованих у них виконань.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особи, які використовують твори, виконання, програний мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм, програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Таким чином, предмет у договорі № КБР-38/07/12 від 05.07.2012 р. є визначеним і всі істотні умови при укладанні договору дотримані.

Недійсність, укладеного між позивачем та відповідачем договору, законом прямо не встановлена та в судовому порядку його недійсність не визнавалась, а враховуючи презумпцію правомірності правочину, яка закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, які зводяться до нікчемності вказаного правочину.

Крім цього, факт того, що договір № КБР-38/07/12 від 05.07.2012 р. є укладеним додатково підтверджується тим, що відповідач прийняв його до виконання. Відповідач здійснював сплату позивачу винагороди.

Заперечення відповідача, що договір № КБР-38/07/12 від 05.07.2012 р., який на його думку є нікчемним, достроково розірваний з огляду на прийняття відповідачем наказу про зупинення використання з 01.09.2012 року в погодженому сторонами договору закладі музичних творів, про що він в порядку передбаченому п. 5.6 договору повідомив позивача, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.3 договору користувач зобов'язується протягом 5 днів письмово повідомити позивача про припинення використання творів в закладах користувача.

Положеннями п. 5.6 договору сторони погодили, що відповідач має право за власним бажанням достроково розірвати даний договір, повідомивши про таке розірвання позивача за один місяць.

В підтвердження повідомлення позивача про прийняте відповідачем рішення щодо зупинення з 01.09.2012 року використання творів у приміщенні закладу відповідача, яке оформлене відповідним наказом від 30.07.2012 року № 20/08/12, та повідомлення позивача про розірвання договору за власним бажанням, відповідач посилається на виписку з журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача за 2012 рік.

Дослідивши надані відповідачем вище перелічені документи суд зазначає, що виписка з журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача за 2012 рік містить запис за датою 31.07.2012 рік про надіслання позивачу повідомлення про припинення використання творів.

Однак згідно п. 5.2 договору у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах; таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зав'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Надана відповідачем виписка з журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача за 2012 рік не містить інформації щодо того яка саме кореспонденція надіслана позивачу, на яку саме адресу та не містить квитанції поштового зв'язку, як це передбачено умовами договору.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідачем на надано квитанції відділу поштового зав'язку, як доказу надіслання на вказану в договорі поштову адресу позивача листа з відповідним повідомленням, як це передбачено п. 5.2 договору, а виписка з журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача за 2012 рік не містить такої інформації, відтак заперечення відповідача щодо того, що договір є достроково розірваним є безпідставними та недоведеними належними та допустимими в розумінні ст.. 34 ГПК України доказами, а відтак суд не приймає їх при вирішенні спору.

Враховуючи те, що доказів належного повідомленні позивача про дострокове розірвання договору, як це передбачено п. 5.2 договору, відповідачем не надано та матеріали справи не містять, відтак дія договору продовжувалась у відповідності до положень п. 5.2 договору на той самий строк, та в період з вересня 2012 року по жовтень 2013 року, за який позивач заявляє до стягнення заборгованість по сплаті винагороди, даний договір був чинним.

Згідно розрахунку позивача, за період з вересня 2012 року по жовтень 2013 року відповідач був зобов'язаний сплатити винагороду по договору з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 11193,15 грн., проте в порушення взятих на себе договірних зобов'язань зазначені кошти на сплатив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у заявленій до стягнення сумі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення розрахунку за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 44961,60 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Перевіривши розрахунок основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, зроблений позивачем, судом встановлено, що з урахуванням інфляційних втрат та положень п. 1.2 договору, згідно якого загальна сума щомісячної винагороди складає 800,00 грн. та п. 2 - відповідно до якого виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції, за загальний період з 01.09.2012 року по 31.10.2013 року, арифметично вірна сума заборгованості складає 11183,71 грн. В решті вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з урахування інфляційних втрат суд відмовляє.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати винагороди за використання музичних творів у строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані позивачем за загальний період прострочення з 01.09.2012р. по 31.10.2013р. в загальній сумі 210,55 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивач посилаючись на п. 2.6 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату винагороди за використання музичних творів пеню в розмірі повійної ставки НБУ за кожен день прострочення, яка за його розрахунком за загальний період прострочення з 01.05.2013 року по 31.10.2013 року складає 189,63 грн.

Судом досліджено зазначений пункт договору, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та встановлено, що сторони договору в ньому дійшли згоди про те, що у разі порушення сторонами умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені, сторони договору при його укладанні не встановили і як наслідок положення даного договору його не містять.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як пеня, то позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 189,63 грн. пені є безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Декор-Клаб" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 2/4, ідентифікаційний код 32386880) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 8, ідентифікаційний код 37396233) основний борг у розмірі 11183 (одинадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 71 коп. 210 (двісті десять) грн. 55 коп. 3% річних, 1690 (одну тисячу шістсот дев'яносто) грн. 96 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17.03.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська