Постанова

від 20.03.2014 по справі 802/557/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

20 березня 2014 р.

Справа № 802/557/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря судових засідань Середюка М.А.,

за участю представників сторін:

позивача Лахніка А.О.

відповідача Лабунець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юпіт"

до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпіт» звернулось в суд з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172200 від 12 лютого 2014 року.

В судовому засіданні, в обґрунтування позовних вимог, представник позивача пояснив, що на підставі акту виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Побережне» за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року №22/22-00-20/34508572 від 24.01.2014 року, встановлено порушення положень п. п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 208332 грн., в тому числі, за січень 2013 року в сумі 208332 грн.

На підставі зазначених висновків, Немирівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172200 від 21.01.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого у зменшення зобов'язань з податку на додану вартість на суму 208332 грн., та нараховано штрафних санкцій на суму 104166 грн. позивач з даним податковим повідомленням - рішенням не погоджується та вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив, подавши суду письмові заперечення (а.с. 43-47) та наполягає на тому, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юпіт» та прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Юпіт» зареєстровано 12.12.06 року Немирівською районною державною адміністрацією та 12.12.06 року взято на податковий облік в Немирівській ОДПІ.

На підставі наказу Немирівською ОДПІ №6 від 09.01.14 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юпіт» видано направлення від 09.01.2014 року №1 №2 головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту Немирівської ОДПІ Водзяновському А.В. та головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту Немирівської ОДПІ Манятовській І.С, якими і було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юпіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року під час проведення взаємовідносин з ТОВ «Побережне» (а.с. 12, 186-188)

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані: п.21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; п.21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; 21.1.3 забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; п.21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; п.21.1.5. коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Статтею 77 Податкового кодексу України, визначено, а саме, 77.1. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Як встановлено судом, податковим органом було виявлено порушення положень п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Актом перевірки від 24.01.14 р. №22/22-00-20/34508572 (а.с. 14-36) зафіксовано факт заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 208332 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 208332 грн. Зазначене порушення встановлене відповідачем, беручи до уваги акт виїзної перевірки дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства ТОВ «Побережне», складений Вінницькою ОДПІ №1066/2203/32172670 від 26.11.2013 року (а.с. 190-24), яким встановлено відсутність за місцем знаходження ТОВ «Побережне», а також відповідно до інформації наданої Олександрівським відділенням Добропільської ОДПІ Донецької області, відсутність договорів оренди земельних ділянок та сільськогосподарських угідь ТОВ «Побережне» в 2013 році.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням задекларованих податкових зобов'язань первинними документами у ТОВ «Побережне» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з постачання товарів підприємствам-покупцям, тому правочини між ТОВ «Побережне» та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року здійснені без мети настання реальних наслідків.

За наслідками перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 12 лютого 2014 року №0000172200 форми "Р".

Однак, суд вважає, що такі висновки Немирівської ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Судом встановлено, що між ТОВ «Юпіт» та ТОВ «Побережне» укладено договори поставки №72 від 14.12.12р. та №2/1 від 17 січня 2013 року (а.с.61-66), якими постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти у періоди 2012-2013 року зернові культури, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії первинних документів податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинах ТОВ «Юпіт» з ТОВ «Побережне» (договори, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні). Вказані первинні документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, А також, відповідно до п. 201.10 цієї ж статті Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

А також підставою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів з метою їх реалізації. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність господарських операцій за цим правочином повністю підтверджується усіма обов'язковими первинними та іншими необхідними документами, зокрема: договорами поставки №72 від 14.12.12р., №2/1від 17.01.2013 року (а.с. 61-66); податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та податковими деклараціями (а.с. 67-146)

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також, ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх не реальність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган, переважно, обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись, при цьому, виключно на порушення, вчинені контрагентом позивача та відсутність за юридичною адресою ТОВ «Побережне», що обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що договірні відносини між ТОВ «Юпіт» та ТОВ «Побережне» є реальними, оскільки відповідають волевиявленню та внутрішній волі учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину (договору поставки) не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від мені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договір, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні) є первинними, у розумінні ст. 9 зазначеного Закону, та повністю підтверджують факт здійснення операції. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

А тому, податкове повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ №0000172200 від 12.02.2014 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи приписи зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ, а тому заявлений адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163-167, 186 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, яке винесено 12 лютого 2014 року №0000172200 форми "Р".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юпіт" (код ЄДРПОУ 34508572, Вінницька область, м. Немирів, вул. Марковича, 6) судовий збір в розмірі 487,20 гривень грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області ( код ЄДРПОУ38562256, м. Немирів Вінницька область, вул. Т. Шевченка, 14).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Крапівницька Н. Л.