Ухвала

від 06.05.2014 по справі 802/557/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/557/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Л.П.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Лахнік Андрій Олександрович

відповідач (апелянт) : Лабунець Юлія Володимирівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТ" до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпіт» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172200 від 12 лютого 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТ" задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу Немирівською ОДПІ №6 від 09.01.14 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юпіт» видано направлення від 09.01.2014 року №1 №2 головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту Немирівської ОДПІ Водзяновському А.В. та головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту Немирівської ОДПІ Манятовській І.С, якими і було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юпіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року під час проведення взаємовідносин з ТОВ «Побережне».

Податковим органом було виявлено порушення положень п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Актом перевірки від 24.01.14 р. №22/22-00-20/34508572 зафіксовано факт заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 208332 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 208332 грн. Зазначене порушення встановлене відповідачем, беручи до уваги акт виїзної перевірки дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства ТОВ «Побережне», складений Вінницькою ОДПІ №1066/2203/32172670 від 26.11.2013 року, яким встановлено відсутність за місцем знаходження ТОВ «Побережне», а також відповідно до інформації наданої Олександрівським відділенням Добропільської ОДПІ Донецької області, відсутність договорів оренди земельних ділянок та сільськогосподарських угідь ТОВ «Побережне» в 2013 році.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням задекларованих податкових зобов'язань первинними документами у ТОВ «Побережне» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з постачання товарів підприємствам-покупцям, тому правочини між ТОВ «Побережне» та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року здійснені без мети настання реальних наслідків.

За наслідками перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 12 лютого 2014 року №0000172200 форми "Р".

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача не відповідають вимогам Податкового Кодексу, тобто є протиправними, а рішення відповідача потрібно скасувати. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Юпіт» та ТОВ «Побережне» укладено договори поставки №72 від 14.12.12р. та №2/1 від 17 січня 2013 року, якими постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти у періоди 2012-2013 року зернові культури, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

В матеріалах справи містяться копії первинних документів податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинах ТОВ «Юпіт» з ТОВ «Побережне» (договори, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні). Вказані первинні документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, А також, відповідно до п. 201.10 цієї ж статті Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

А також підставою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів з метою їх реалізації. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність господарських операцій за цим правочином повністю підтверджується усіма обов'язковими первинними та іншими необхідними документами, зокрема: договорами поставки №72 від 14.12.12р., №2/1від 17.01.2013 року; податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та податковими деклараціями.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також, ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх не реальність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган, переважно, обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись, при цьому, виключно на порушення, вчинені контрагентом позивача та відсутність за юридичною адресою ТОВ «Побережне», що обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що договірні відносини між ТОВ «Юпіт» та ТОВ «Побережне» є реальними, оскільки відповідають волевиявленню та внутрішній волі учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину (договору поставки) не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від мені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договір, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні) є первинними, у розумінні ст. 9 зазначеного Закону, та повністю підтверджують факт здійснення операції. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність своїх дій. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 травня 2014 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.