Ухвала

від 19.03.2014 по справі 2а-13976/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 45643/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Затолочного В.С.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Середяк Б.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Форум-сервіс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.12.2011р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Форум-сервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова № 125 від 29.11.2011р. про анулювання реєстрації платника на додану вартість /ПДВ/; зобов'язати податковий орган поновити реєстрацію ПП «Форум-сервіс» як платника ПДВ з дати її анулювання; стягнути з державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір (а.с.2 і на звороті).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення № 125 від 29.11.2011р. про анулювання реєстрації платника ПДВ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 14 грн. 12 коп. судового збору (а.с.48-49).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити повністю (а.с.52-54).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що позивачем протягом останніх 12 календарних місяців подані податкові декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про те, що обсяги постачання платника податку товарів/послуг, здійснених з метою формування податкових зобов'язань, складають менше 50 відсотків від загального обсягу постачання, що стверджується реєстром № 62 від 29.11.2011р. податкових декларацій. За таких обставин відповідачем правомірно прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ; юридичний факт, на підставі якого анульовано свідоцтво платника ПДВ, виник після введенню в дію норм ПК України; попереднє законодавство у цьому випадку не має зворотної дії.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 30.11.2011р. відповідачем ДПІ у Галицькому районі м.Львова винесено рішення № 125 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Форум-Сервіс» за формою № 6-РПДВ (а.с.5-6).

Підставою для розглядуваного анулювання свідоцтва платника ПДВ визначено податковим органом ту обставину, що обсяг постачання позивачем (який зареєстрований за своїм добровільним рішенням платником ПДВ) товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно (впродовж періоду з 01.11.2010р. до 30.10.2011р.) становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, при цьому відповідач керувався приписами пп.«и» п.184.1 ст.184 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Обсяги постачання позивача підтверджені податковими деклараціями № 91865 від 16.12.2010р., № 100730 від 17.01.2011р., № 2862 від 16.02.2011р., № 19857 від 21.03.2011р., № 32259 від 19.04.2011р., № 38625 від 08.05.2011р., № 44251 від 14.06.2011р., № 53676 від 19.07.2011р., № 62806 від 09.08.2011р., № 67152 від 20.09.2011р., № 75135 від 19.10.2011р., № 82187 від 08.11.2011р. (а.с.18-44).

Зокрема, протягом вищевказаного періоду позивач подавав податкові декларації з ПДВ з показниками, які свідчать, що обсяги постачання товарів/послуг платникам ПДВ, здійснених з метою формування податкових зобов'язань, складають 350 грн., тобто, протягом 12 послідовних податкових періодів обсяг постачання товарів/послуг платникам ПДВ склав менше 50 відсотків.

Підстави та порядок анулювання реєстрації платника ПДВ визначені ст.184 ПК України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України № 978 від 22.12.2010р.

Відповідно до пп.«и» п.184.1 ст.184 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у пп.«а» п.184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у пп.«б» - «и» п.184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку (п.184.2 ст.184 ПК України).

Разом з тим, податковий орган неправомірно під час прийняття цього рішення керувався нормами ПК України та невірно кваліфікував обставини справи як належні правові підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що, приймаючи рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, податковий орган використовував дані податкових декларацій, у яких відображені обсяги оподатковуваних поставок позивача з 01.11.2010р. до 31.10.2011р.

Приймаючи рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, податковою інспекцією було неправомірно взято до уваги обсяги оподатковуваних поставок позивача за період листопада та грудня 2010 року, оскільки у цей період діяли норми Закону України «Про податок на додану вартість», які не передбачали такої підстави для анулювання реєстрації.

До 01.01.2011р., тобто до дати набрання чинності ПК України, питання анулювання реєстрації платника ПДВ регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість», у п.9.8 ст.9 якого було визначено вичерпний перелік підстав такого анулювання.

Зокрема, згідно з п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8 1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Викладений у Законі України «Про податок на додану вартість» перелік підстав анулювання реєстрації платника податку був вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягав.

Починаючи з 01.01.2011р., у податковому законодавстві з'явилася нова підстава для анулювання реєстрації платника податку, визначена у пункті «и» п.184.1 ст.184 ПК України. Зокрема, зазначеним Кодексом передбачається, що негативні наслідки, пов'язані із позбавленням статусу платника податку на додану вартість, наступають у випадку, якщо обсяг постачання товарів/послуг платником податку іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Частиною першою ст.58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Загалом положення частини першої статті 58 Основного Закону про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Проте, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (Рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р. (справа № 1-7/99) за наслідками розгляду справи за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).

У Податковому кодексі України відсутні будь-які посилання на поширення дії пп.«и» п.184.1 ст.184 цього Кодексу на правовідносини, які мали місце до набрання ним чинності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки податкове законодавство до 01.01.2011р. не передбачало для платника податку на додану вартість підставу анулювання його реєстрації, викладену у пп.«и» п.184.1 ст.184 ПК України, то податковий орган не мав права брати для обрахунку обсяги постачання товарів/послуг позивачем (платником податку) іншим платникам податку за період до набрання чинності цим Кодексом 01.01.2011р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який визнав протиправним та скасував рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 125 від 29.11.2011р. про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Форум-Сервіс»; також обраний спосіб захисту забезпечує відновлення порушених прав позивача.

При цьому судом вірно відмовлено у задоволенні решти позовних вимог, оскільки відповідно до п.6.2 розділу V «Анулювання реєстрації платників податку на додану вартість» Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України № 978 від 22.12.2010р., підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

При цьому, колегія суддів враховує практику Вищого адміністративного суду України по цій категорії справ, викладену в ухвалі цього суду від 14.12.2011р. у справі № К/9991/68545/11.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. в адміністративній справі № 2а-13976/11/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

В.С.Затолочний