Рішення

від 18.03.2014 по справі 300/471/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., КОЖУХ О.А.

при секретарі ПУДАК О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом прокурора Воловецького району Закарпатської області Ю. Романця в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області і ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Відділ Держземагентства у Воловецькому районі, про скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Воловецького району А. Горвата на рішення Воловецького районного суду від 20 червня 2013 р., -

в с т а н о в и л а :

Прокурор Воловецького району Ю. Романець 15.05.2013 р. звернувся в інтересах держави в особі Закарпатської облдержадміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області із зазначеним позовом до Воловецької райдержадміністрації і ОСОБА_2 Мотивував тим, що під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства були виявлені порушення, вчинені під час надання земельної ділянки ОСОБА_2, що зафіксовані актом перевірки від 01.11.2012 р. Так, розпорядженням голови Воловецької РДА від 01.04.2010 р. № 119 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку такої документації щодо ділянки площею 0,20 га за межами населених пунктів на території Розтоцької сільської ради, яка перебуває в його користуванні, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 09.08.2010 р. № 288 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, право на неї посвідчено Державним актом серії ЯЛ № 088275 на право власності на земельну ділянку. Однак, при цьому були порушені вимоги ст.ст. 14, 19 Конституції України, ст.ст. 122, 188, пункт 12 Перехідних положень ЗК України, п.п. 8, 9 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою КМ України від 11.04.2002 р. № 502, оскільки ОСОБА_2 надано земельну ділянку за межами населених пунктів на території Розтоцької сільської ради Воловецького району за розпорядженням голови Воловецької РДА, який на це не мав повноважень. Посилаючись на викладене, прокурор просив:

скасувати розпорядження голови Воловецької райдержадміністрації від 01.04.2010 р. № 119 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» і від 09.08.2010 р. № 288 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку»;

визнати недійсним Державний акт серії ЯЛ № 088275 на право власності на земельну ділянку щодо посвідчення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий номер 2121585000:01:002:0004;

зобов'язати Відділ Держземагентства у Воловецькому районі скасувати державну реєстрацію Державного акту серії ЯЛ № 088275 на право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, виданого ОСОБА_2

Рішенням Воловецького районного суду від 20.06.2013 р. у позові відмовлено.

Прокурор порушує в апеляції питання про скасування рішення та задоволення позову. На думку апелянта, суд не врахував положення ст.ст. 38, 39 ЗК України щодо земель житлової та громадської забудови, порядку використання таких земель, а також не взяв до уваги положення частини третьої статті 122 ЗК України щодо повноважень голови райдержадміністрації у питаннях надання землі у власність.

У письмових запереченнях на апеляцію Закарпатська ОДА та Воловецька РДА вказують на її необґрунтованість, просять скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін. Зазначають, зокрема, що розпорядження були видані, а державний акт - оформлений із дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Романа М.С., який апеляцію підтримав, представників Закарпатської ОДА Свистака В.В. та Відділу Держземагентства у Воловецькому районі Понзеля Ю.І., які вимоги позову та апеляцію прокурора не підтримали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами законодавства щодо права власності на землю та щодо повноважень органів виконавчої влади в галузі земельних відносин у редакції, чинній на час їх виникнення. За приписами ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 321, 325, 328, 373, 386 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90, 152, 153 ЗК України, право власності на землю набувається громадянами та реалізується державою відповідно до закону, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, лише набуте у законний спосіб право підлягає захисту.

Встановлено, що 01.04.2010 р. голова Воловецької РДА видав розпорядження № 119 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку», яким відповідно до ст.ст. 6, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Закон № 586-XIV), ст.ст. 17, 81, 116, 118 та п. 12 Перехідних положень ЗК України надав ОСОБА_2 дозвіл на розробку такої документації щодо ділянки площею 0,20 га за межами населених пунктів на території Розтоцької сільської ради, яка перебуває в його користуванні, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 10). 09.08.2010 р. голова Воловецької РДА видав розпорядження № 288 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку», яким безоплатно надав ОСОБА_2 у власність указану земельну ділянку (а.с. 9), на підставі цього розпорядження право відповідача на ділянку посвідчено Державним актом серії ЯЛ № 088275 на право власності на земельну ділянку, виданим 20.09.2010 р. (а.с. 11).

З отриманих під час апеляційного розгляду справи документів і матеріалів: технічної документації із землеустрою щодо указаної земельної ділянки (а.с. 90-109); акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.11.2012 р. з доданими матеріалами (а.с. 144-151); ситуаційного плану розташування меж с. Розтока Воловецького району та спірної земельної ділянки (а.с. 167, 168); рішення 5-ї сесії 22-го скликання Воловецької районної ради народних депутатів від 12.05.1995 р. «Про затвердження меж і площ територій сільських Рад народних депутатів» з додатком; інвентаризаційної справи будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 21.12.2007 р. (а.с. 201-212), інших матеріалів справи випливає, що межі с. Розтока були визначені та затверджені у порядку, передбаченому, зокрема, ст. 65 ЗК України (1990 р.), спірна земельна ділянка знаходиться за межами с. Розтока, на ділянці розташований житловий будинок відповідача.

Вищевказані обставини ніким не заперечуються.

Надаючи ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, Воловецька райдержадміністрація ґрунтувалася на положеннях ст. 17 ч. 1 п.п. а), ж), ст. 81 ч. 1 п. б), ст. 84 ч. 2, ст. 116 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п. а), ст. 118 ч.ч. 1, 2, п. 12 ч. 1 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України та ст. 13 ч. 1 п.п. 4, 7, ст. 21 ч. 1 п. 2 Закону № 586-XIV щодо порядку безоплатної передачі у власність земельної ділянки, належної до державної власності, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та відповідних повноважень райдержадміністрації.

11.09.2013 р. Верховний Суд України ухвалив Постанову у справі за позовом прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, Закарпатської обласної державної адміністрації до Мукачівської районної державної адміністрації, ОСОБА_7, третя особа Міжрайонне управління Державного комітету земельних ресурсів в м. Мукачеве та Мукачівському районі, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку й розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації. Предметом спору була законність розпорядження голови Мукачівської РДА від 30.01.2010 р. про надання у власність ОСОБА_7 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в урочищі «Червона гора» на території Лавківської сільської ради Мукачівського району за межами населеного пункту і Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 01.04.2010 р. на підставі цього розпорядження. У цій справі Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно із якою повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 ЗК України, відповідно до ч. 4 якої (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

За змістом викладеного, оскільки частиною третьою статті 122 ЗК України визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті), а частина сьома цієї статті стосується компетенції Кабінету Міністрів України, повноваження щодо передачі у власність земельної ділянки, належної до державної власності, що розташована за межами населеного пункту, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд належать до компетенції обласної державної адміністрації.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України; при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої ст. 355 ч. 1 п. 1 цього Кодексу (ст. 214 ч. 2, ст. 360-7 ч. 1 ЦПК України).

За таких обставин, апеляційний суд зобов'язаний застосувати правові норми щодо повноважень місцевих державних адміністрацій у питаннях надання у власність земельних ділянок виходячи з правил, установлених ст. 122 ЗК України, та відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України у зв'язку з розглядом указаного питання.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Акти місцевих держадміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, іншим актам законодавства або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до суду, відповідні рішення органів виконавчої влади, а також акти, якими порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками, визнаються недійсними, скасовуються судом (ст. 43 Закону № 586-XIV, ст. 152 ч. 3 п. «г», ст. 155 ч. 1 ЗК України).

Отже, оспорені розпорядження слід визнати такими, що видані за межами відповідних повноважень, а тому суперечать вимогам закону, як наслідок, не ґрунтується на законі й оспорений Державний акт щодо права власності на землю. У зв'язку з цим, не може вважатися набутим у законний спосіб і право власності ОСОБА_2 на землю.

У частині вирішення вимоги про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на землю, апеляційний суд виходить з того, що на даний час за нормами ст.ст. 193-196, 202-204 ЗК України, ст.ст. 1, 7, 10, 15, 20, 24, 33, 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п. 57, 60-62, 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 р. № 1051, державна реєстрація земельних ділянок та їх облік здійснюються у складі Державного земельного кадастру, відповідне рішення суду є підставою для внесення змін до Держкадастру (Поземельної книги), скасування реєстраційних записів. Тому за відсутності спору (скарги) щодо дій державного кадастрового реєстратора скасування реєстрації державного акту не є самостійною вимогою. До того ж, вимога про зобов'язання вчинити таку дію була пред'явлена третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, тоді як відповідна вимога може бути пред'явлена лише відповідачеві. Тож ця вимога задоволенню не підлягає.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4 ЦПК України, апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити частково, скасувавши оспорені розпорядження, визнавши недійсним Державний акт і відмовивши в задоволенні вимоги про зобов'язання третьої особи без самостійних вимог вчинити дії.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Воловецького району А. Горвата задовольнити частково, рішення Воловецького районного суду від 20 червня 2013 р. - скасувати, позов прокурора Воловецького району Закарпатської області Ю. Романця в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області і ОСОБА_2 про скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації задовольнити частково:

розпорядження голови Воловецької райдержадміністрації від 01.04.2010 р. № 119 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» і від 09.08.2010 р. № 288 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» - скасувати;

Державний акт серії ЯЛ № 088275 на право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2121585000:01:002:0004, розташовану на території Розтоцької сільської ради Воловецького району за межами населеного пункту, виданий 29.09.2010 р. ОСОБА_2, визнати недійсним.

У задоволенні вимоги про зобов'язання Відділу Держземагентства у Воловецькому районі скасувати державну реєстрацію Державного акту серії ЯЛ № 088275 на право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, виданого ОСОБА_2, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді