Ухвала

від 19.03.2014 по справі 522/1940/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/1955/14

Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А.,

- Черевка П.М.,

за участю секретаря - Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2013 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - «Про знесення частини будинку, зобов'язання вчинити дії та встановлення факту», -

ВСТАНОВИЛА:

24.01.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, який у подальшому був уточнений, до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

06.03.2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 звернулись до суду з зустрічним позовом, який у подальшому був уточнений, до ОСОБА_3 про знесення частини будинку, зобов'язання вчинити дії та встановлення факту, по якому просили зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести другий поверх будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а також навіс, який прибудований до забору зі сторони земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно, разом з уточненням позовних вимог за зустрічним позовом позивачі просили забезпечити їх зустрічні позовні вимоги шляхом заборони реєстраційній службі вчиняти будь-які дії щодо оформлення свідоцтва на право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачі за зустрічним позовом посилались на те, що ОСОБА_3 не має правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок, який ним побудований з порушенням норм діючого законодавства, але він намагається оформити право власності на вказану будівлю.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.11.2013 року позов ОСОБА_3 залишений без розгляду відповідно до заяви позивача.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.11.2013 року, до якої внесені виправлення ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.11.2013 року, заява про забезпечення позову була задоволена: накладена заборона Реєстраційній службі ОМУЮ вчиняти будь-які дії щодо оформлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:53:003:0038 на ім'я ОСОБА_3, зокрема заборонити вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації за ним права власності на зазначене нерухоме майно, внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права.

25.11.2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 уточнили свої позовні вимоги та просили зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести другий поверх будинку АДРЕСА_2, а також усунути та не чинити перешкоди у здійсненні позивачами права власності на будівельні матеріали та обладнання, що використанні при будівництві незавершеного житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0976 га. за вказаною адресою, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок огорожу, яка збудована з відхиленням в сторону вказаної земельної ділянки від межі між суміжними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; визнати факт виконання напису ОСОБА_3 на генплані та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2013 року позов задоволений частково.

29.11.2013 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу районного суду від 18.11.2013 року про забезпечення позову, по якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції колегія суддів всесторонньо і повно перевірила законність і обґрунтованість ухвали на основі ма теріалів справи.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Судова колегія вважає, що таким заходом забезпечення позову як заборона суд першої інстанції захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову шляхом накладання заборони проводити відповідні дії не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Таким чином, судова колегія вважає, що накладання заборони - забезпечення позовних вимог позивача у справі не носять дискримінаційного характеру по відношенню до відповідача.

Застосування заборони на вчинення певних дій здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Судова колегія вважає, що в відповідності з зазначеними нормами процесуального права у суду першої інстанції були всі підстави для забезпечення позову, оскільки від позивача до суду надійшла відповідна заява про забезпечення позову, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів, також, керується роз'ясненнями Верховного Суду України, наданими в п.4 Постанови Пленуму № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яким судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позовних вимог. Висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильною по суті, відповідає вимогам ЦПК України, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

19.03.2014 року м. Одеса