Постанова

від 18.03.2014 по справі 823/318/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року справа № 823/318/14

м. Черкаси

10 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача - Яковенко О.В. (за довіреністю),

представника прокуратури Черкаської області - Ситник Т.А. (за посвідченням);

представника третіх осіб - Черевка В.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до головного управління Держземагенства у Черкаській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, фермерське господарство «Більшовик-Ч», про визнання нечинним наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі-позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до головного управління Держземагенства у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просить визнати нечинним наказ відповідача № 214 від 20.12.2013р. «Про скасування наказу».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 07.08.2013р. № ЧК/7121283600:04:004/00000610 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», головне управління Держземагенства у Черкаській області надало земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 55.0002 га в оренду на 20 років ОСОБА_5 Після чого, у зв'язку з внесенням подання заступником прокурора Черкаської області від 11.11.2013р. про усунення порушень земельного законодавства, відповідач наказом від 20.12.2013р. № 214 «Про скасування наказу» скасував наказ № ЧК/7121283600:04:004/00000610. Позивач не погоджується з даним рішенням та зазначає, що у відповідності до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, позивач посилається на пленум Верховного суду України від 16 квітня 2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства про розгляді цивільних справ» та рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009р. № 7-рп/2009, в яких зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносить до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Отже позивач вважає, що наказ № 214 від 20.12.2013р. «Про скасування наказу» є нечинним у зв'язку з відсутністю компетенції у відповідача щодо скасування власних рішень.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 60 КАС України заявою від 31.01.2014р. прокуратура Черкаської області вступила у розгляд справи для захисту інтересів держави. Обгрунтовуючи свою заяву прокурор зазначив, що скасування наказу Держземагенства від 20.12.2013р. № 214 призведе до порушення інтересів держави, які полягають у дотриманні законного порядку надання земельних ділянок в користування та порушення охоронюваних законом прав власності.

В подальшому до розгляду справи ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 та фермерське господарство «Більшовик-Ч».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових пояснення по справі.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначив, що даний наказ був скасований на підставі подання прокурора про усунення порушень земельного законодавства, а тому хибними є висновки позивача про неможливість скасування відповідачем власного рішення. Окрім того, відповідач зазначає, що рішення Конституційного суду України, на яке посилається позивач, стосується лише рішень органів місцевого самоврядування, до яких не належить Держземагенство.

Представник прокуратури проти позову заперечував, стверджуючи, що спірним наказом Держземагенства було скасовано попередній наказ № ЧК /7121283600.04.004/00000610 від 07.08.2013р., яким ОСОБА_5 надано земельну ділянку площею 55, 0002 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Мизинівської сільської ради Звенигородського району - правомірно.

Представник третіх осіб також заперечував проти задоволеня позову.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

Головне управління Держземагенства у Черкаській області наказом від 07.08.2013р. № ЧК/7121283600:04:004/00000610 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», розглянувши заяву гр. ОСОБА_5: затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 55.0002 га в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_5 в адміністративних межах Мизинівської сільської ради Звенигородського району; надало гр. ОСОБА_5 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 55.0002 га (кадастровий номер 7121283600:04:004/0008) в оренду терміном на 20 років для ведення фермерського господарства і т.д.

Після чого, прокуратурою Черкаської області внесено подання від 11.11.2013р. № 05/3-1753 «Про усунення порушень земельного законодавства» до начальника Головного управління Держземагенства у Черкаській області , яким зобов'язано розглянути подання та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства, а саме в частині надання земельної ділянки гр. ОСОБА_5 в адміністративних межах Мизинівської сільської ради Звенигородського району площею 55, 0002 га для ведення фермерського господарства із земель резервного фонду (наказ Управління № ЧК/7121283600:04:004/00000081 від 21.06.2013р. та наказ Управління № ЧК/7121283600:04:004/00000610 від 07.08.2013р.) встановлено, що вказана земельна ділянка вже знаходилась на момент видання вищевказаних наказів в оренді ФГ «Більшовик-Ч» згідно договору оренди від 03.08.2010р. на 10 років. Також зазначено, що наказ Управління № ЧК/7121283600:04:004/00000081 від 21.06.2013р. та наказ Управління № ЧК/7121283600:04:004/00000610 від 07.08.2013р. щодо надання гр. ОСОБА_5 земельної ділянки прийняті з порушенням ст. 116 ч. 5 ст. 123 ч. 2 Земельного кодексу України, оскільки вказана земельна ділянка у ФГ «Більшовик-Ч» у встановленому законом порядку не вилучалась, а відмова від права користування останнім не надавалась.

Дане подання внесене на підставі перевірки у порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області щодо використання додержання вимог законодавства при використанні земель запасу та резервного фонду, яка ініційована зверненням гр. ОСОБА_6 власником ФГ «Більшовик-Ч», в оренді якого з 2010р. строком на 10 років знаходиться дана земельна ділянка.

В подальшому відповідач, реагуючи на внесене подання прокуратури, виніс наказ № 214 від 20.12.2013р. «Про скасування наказу», яким скасував наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області наказом від 07.08.2013р № ЧК/7121283600:04:004/00000610 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина (ст. 4 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-XII).

Згідно ч.2 ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: вносити подання; у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Виходячи з приписів ст. 23 вказаного Закону подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; відшкодування шкоди; скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки (ст. 8 ЗУ «Про прокуратуру»).

Згідно положення «Про Державне агентство земельних ресурсів України» затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 445/2011 (далі - Положення) Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Пунктом 11 ч. 11 Положення голова Держземагентства України затверджує положення про структурні підрозділи апарату Держземагентства України та положення про територіальні органи Держземагентства України.

Головне управління Держземагенства у Черкаській області діє на підставі положення «Про Головне управління Держземагенства у Черкаській області», затвердженого наказом Держземагенства України від 05.09.2012р. № 417. В даному положенні у п. 11.2 зазначено, що начальник головного управління організовує та забезпечує виконання Головним управлінням відповідно до актів законодавства, наказів Мінагрополітики України, доручень Міністра та його заступників, наказів Держземагенства України.

А відповідно до наказу Мінагрополітики України від 25.01.2013р. № 40 «Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 10 травня 2012 року N 258» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2013 р. за N 260/22792, яким внесено зміни до Положення про Головне управління Держземагентства в області щодо наділення повноважень Держземагенства в областях передачі відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Отже, виходячи з викладеного, суд зазначає, що Головне управління Держземагенства у Черкаській області не являється органом місцевого самоврядування, а тому посилання позивача на рішення Конституційного суду України є безпідставними, оскільки останнє стосується лише органів місцевого самоврядування.

Також суд звертає увагу, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 21 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Отже, прокурор, виконуючи прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів управлінням Держземагенства у Черкаській області, на підставі вимог Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" має право звернутися до посадової особи з протестом.

Таким чином, з підстав та у порядку, визначеному Законом України "Про прокуратуру", не виключається можливість перегляду Держземагенством у Черкаській області власних рішень.

Посилання позивача на п. 8 Постанови пленуму Верховного суду України від 16. Квітня 2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до якого рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

Проте відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

А отже виходячи з викладеного, посилання позивача на Постанови пленуму Верховного суду України також є безпідставним, оскільки як зазначено вище право на оренду земельної ділянки виникає, лише з моменту реєстрації.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано доводи позивача та доведено правомірності своїх дій, а суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 24.03.2014р.