Ухвала від 17.03.2014 по справі 2а-0770/2028/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 1963/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

за участю представників сторін:

позивача Горленко В.В.

відповідача Ліуш Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Електрі" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі №2а-0770/2028/12 за позовом Приватного підприємства "Електрі" до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

12.06.2012 року Приватне підприємство "Електрі" звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення ДПІ у м.Ужгород від 07.05.2012 року №0001072341 про сплату основного зобов'язання в розмірі 10922,00 грн. та 2730,50 грн. штрафних санкцій.

Адміністративний позов обгрунтовує тим, що винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення передував акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо правомірності формування податкового кредиту №479/22-01/37637037 від 27.04.2012 року.

Позивач не погоджуючись з вказаним повідомленням -рішенням оскаржив його в адміністративному порядку, проте, подана позивачем, скарга, рішенням ДПС у Закарпатській області №976/10/10-244 від 31.05.2012 року залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення - без змін.

Оскільки позивачу було відмовлено в задоволенні його скарги, то позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Зазначає, що вказаний акт та оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті з порушенням чинного податкового законодавства, а тому в судовому засіданні представник позивача просив суд даний адміністративний позов задовольнити в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та скасувати оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Електрі» відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Приватне підприємсто «Електрі» подало апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята із порушенням норм матеріального права. Зокрема, зазначає що спірна податкова накладна ПрАТ «Ужгородоптторг» №36 від 17.02.2012 року, яка була предметом судового розгляду, містить відмітку «включено до ЄРПН», а з пояснень представників ПрАТ «Ужгородоптторг» дана податкова накладна не буда включена до ЄРПН з технічних причин.

З врахуванням наведеного просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задоволити позов.

Апелянт в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримує.

Відповідач у судовому засідання доводи апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без задоволення.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

З матеріалів справи встановлено, що , працівниками Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області було проведено документальної позапланову невиїзну перевірки щодо правомірності формування податкового кредиту за період з 01.02.2012 року по 28.02.2012 року.

За результатами перевірки 27.04.2012 року податковим органом було складено акт №479/22-01/37637037, відповідно до якого встановлено порушення Приватним підприємством «Електрі» п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 року за № 2755-VI, в частині заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2012 року, що підтверджується копією даного акту наявною в матеріалах справи.

Так, при проведені перевірки та аналізу податкової звітності Приватного підприємства «Електрі» було встановлено розбіжність між даними реєстру отриманих накладних із Єдиним реєстром податкових накладних на суму 10921,73 грн. по ПДВ. Крім того, в ході перевірки встановлено, що ПП «Електрі» 20.03.2012 року засобами електронного зв'язку подано до ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС за № 9013034421 податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, 20.03.2012 року за № 9013034654, та додаток №5 до декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Згідно вказаних документів, Приватним підприємством «Електрі» було включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року податкову накладну № 36 від 17.02.2012 року на загальну суму 65530,40 грн., в т.ч. 10921,73 грн., виписану ПрАТ «Ужгородоптторг», яка в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

З врахуванням вказаних обставин, податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення від 07.05.2012 року №0001072341 про сплату основного зобов'язання в розмірі 10922,00 грн. та 2730,50 грн. штрафних санкцій за порушення позивачем пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Як встановлено пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як визначено п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її

заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на положення Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання платників ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом ДПС України від 15.05.2012 року № 420, оскільки останні визначають порядок дій підрозділів ОДПС при відпрацюванні суб'єктів господарювання, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), але не є зареєстрованими. В той же час, невиконання вказаних рекомендацій податковим органом не може бути підставою для спростування факту вчинення позивачем порушення податкового законодавства, так як статтею 201 Податкового кодексу України покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Вказаних дій позивачем не вчинено.

Крім того, слід зазначити, що згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, ст. 198, ст.200, ст.206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Електрі" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-0770/2028/12 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвали законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.