Ухвала

від 18.03.2014 по справі 820/12883/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 820/12883/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Новосельцева В.І., відповідача - Ковальчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. по справі №820/12883/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів) в якому просив суд визнати дії СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток підприємств на 693868,50 грн., у тому числі на 462579 грн. за основним платежем та на 231289,50 грн. за штрафними санкціями неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.09.2013 року № 0000014301; визнати дії СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на 661542,00 грн., у тому числі на 441028 грн. за основним платежем та на 220514,00грн. за штрафними санкціями неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.09.2013 року № 0000024301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. по справі № 820/12883/13-а адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12.09.2013 року № 0000024301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 351981 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 175990,50 грн.

Скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12.09.2013 року № 0000014301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 369580 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 184790 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України ( УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, код банку 851011, р/р 31217206784011) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (вул. Чубаря, 3/5, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 24347487) судовий збір у розмірі 1355 (тисячу триста п'ятдесят п'ять) грн. 41 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. в частині задоволення позову ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" та прийняти в цій часині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог п.3 ст.159 КАС України, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138, п.п.153.2.1, п.153.2 ст.153, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Вказує, що позивачем в період з 01.04.2012 по 31.12.2012 року було занижено ціни продажу продукції будівельної хімії фізичним особам-підприємцям від звичайних цін на цю продукцію, які діяли на дату продажу, що призвело до заниження доходів від операційної діяльності. Враховуючи викладене, відповідач вважає вірними висновки акту перевірки від 28.08.2013 року, та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач у надісланому до суду запереченні на апеляційну скаргу просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що відповідачем не доведено у встановленому порядку фактів реалізації позивачем товарів за цінами нижче звичайних, тому збільшення з цих підстав сум нарахувань за платежами по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість є незаконними. Таким чином, зазначив, що оскаржувані повідомлення-рішення в цій частині є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів було проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.08.2013 року №80/43.1/24347487 (т. 2 а.с. 152-182).

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138, п.п.153.2.1, п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 462579 грн.; порушення п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 441028 грн. (т. 2. а.с. 181).

На підставі вказаного акту перевірки 12.09.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0000024301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 661542,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 441028,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 220514,00 грн.); №0000014301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 693868,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 462579,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 231289,50 грн.) (т. 1. а.с. 7-8).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (т.1 а.с.68-71).

Рішенням Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.11.2013 року № 11287/10/10-233 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" - без задоволення (т. 1 а.с. 74-88).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неможливості встановлення зв`язку понесених витрат по взаємовідносинам ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" з контрагентом ТОВ "Торговий дім "Грейф", а також з того, що позивачем було двічі включено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року податкову накладну № 264 від 14.11.2012 року суму 2860,00 грн. отриману від ПГО НМЦ "ПРОЕКТУВАЛЬНИК".

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення в цій частині жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, воно не підлягає апеляційному перегляду.

Разом з тим, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення рішення: № 0000024301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 351981 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 175990,50 грн.; № 0000014301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 369580 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 184790 грн., є незаконними та підлягають скасуванню.

Так, судом першої інстанції зазначено, що твердження відповідача про реалізацію позивачем товару за цінами нижче звичайних є недоведеним. оскільки вільні ціни визначалися позивачем та його контрагентами за згодою сторін та відповідач не вчинялися всі необхідні дії для визначення рівня звичайних цін. У зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували, зокрема, викладені в акті перевірки від 28.08.2013 р. № 80/43.1/24347487 висновки відповідача про заниження ціни продажу позивачем в період з 01.04.2012 по 31.12.2012 року на продукцію будівельної хімії фізичним особам-підприємцям від звичайних цін на цю продукцію, які діяли на дату продажу, що призвело до заниження доходів отриманих позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" у період, що перевірявся, здійснювався продаж будівельної хімії на адресу фізичних осіб-підприємців згідно наступних договорів купівлі-продажу: № 8 від 24.01.2012 року, укладеного з ФОП Копотієнко (т.2 а.а.219-220), № 10/СТ від 23.03.2012, укладеного з ФОП ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 221-222), № 14/П від 15.05.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_4(т. 2 а.с.223-224), № 18/П від 01.07.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 227-228), № 17/П від 28.06.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_6 (т. 2 а.с.225-226), № 21/П від 01.08.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 229-230). Відповідно до умов даних договорів ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" (продавець) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари будівельної хімії в асортименті.

У свою чергу, проведеною перевіркою податковий орган встановив, що позивач реалізував товари будівельної хімії в асортименті за ціною, нижчою за граничну ціну (заниження цін склало в межах 40,99 % - 682,5%.

Такі висновки акту перевірки зроблено з посиланням на отриману відповідачем податкову інформацію щодо оптових закупівельних цін будівельними гіпермаркетами «Будмен» на території м.Харкова, а саме від ТОВ «Будмен Інтер» та ТОВ «Будмен».

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з п.п. 153.2.3 ст.153 Податкового кодексу України, положення п.п. 153.2.1, 153.2.2 п.153.2 поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу.

У відповідності до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 Кодексу, що регулюватиме порядок визначення звичайних цін починаючи з першого січня 2013 року, застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів вказує на те, що господарські відносини позивача із вищезазначеними контрагентами з поставки продукції будівельної хімії виникли у 2012 році.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на дану норму, колегія суддів зазначає, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", при проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, податковий орган під час проведення перевірки має право звернутись з запитом, а платник податків зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норму абзацу 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, запитів щодо обґрунтування рівня звичайних цін податковий орган до позивача не направляв. З огляду на викладене, якщо не доведено зворотнє , звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору.

Разом з тим, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у встановленому порядку.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак, при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів (послуг), які є предметом договорів.

Так, при визначенні звичайної ціни на товар слід враховувати такі умови, як дата на яку визначена звичайна ціна, при яких умовах поставки вона застосовується, країну експорту, строки виконання зобов'язань та інше. Звичайна ціна товару не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

Згідно з нормами підпункту 1.20.10. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях встановлюються згідно з пунктом 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. За даною нормою Указу, звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, якими є податкові органи, які використовують їх для нарахування та стягнення податків, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач при визначенні рівня звичайних цін не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, не врахував різні характерні для них основні ознаки, їх фізичні та якісні характеристики, які мають суттєве значення для визначення ознак товару, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни, тобто, не провів детального аналізу та оцінки наявності або відсутності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів.

Колегія суддів зауважує, що при дослідженні оптових ринкових цін на продукцію будівельної хімії на території м.Харкова відповідачем було отримано інформацію лише з гіпермаркетів "Будмен". Жодних інших офіційних документів, на підставі яких проводиться визначення рівня звичайних цін, відповідачем до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не вчинено необхідних дій, передбачених законом для визначення рівня звичайних цін, у зв`язку з чим позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит та витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами відносин із продажу будівельної хімії на адресу фізичних осіб-підприємців згідно з договорами купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 12.09.2013 року: № 0000024301, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 351981 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 175990,50 грн.; № 0000014301, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 369580 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 184790 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, оскаржувані у вищезазначених частинах податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 року № 0000024301 та № 0000014301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. по справі № 820/12883/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

Повний текст ухвали буде складено 21.03.2014 р.