Рішення

від 21.03.2014 по справі 308/16202/13-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16202/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2014 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої судді - Лемак О.В.

при секретарі - Сухан Н.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс Закарпаття» про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя, його розподіл та витребування із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

Позичка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс Закарпаття» про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя, його розподіл та витребування із чужого незаконного володіння.

Позов мотивує тим, що 21 жовтня 2004 року між нею та ОСОБА_4 зареєстровано шлюбу, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області зроблено актовий запис №605 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 21.10.2004 року. Від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

Рішенням Ужгородського міськрайоного суду від 12 квітня 2012 року позов ОСОБА_4 про поділ майна було задоволено та поділено в натурі майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 квітня 2012 року було змінене в частині розподілу спільного майна. Водночас, позивачка зазначає, що крім майна поділеного судом за позовом ОСОБА_4, за час спільного проживання однією сім'єю з відповідачем ними було набуто у власність і інше майно, яке відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю, а саме: автомобіль марки Lexus ЕС350 Luxury AT, чорного кольору, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 та земельна ділянка площею 0,3300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Просить суд визнати автомобіль марки Lexus ЕС350 Luxury AT, чорного кольору, рік випуску 2008, теперішній реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 та земельну ділянку площею 0,3300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:72:001:0015, цільове призначення - для іншої комерційної діяльності), спільною сумісною власністю та провести поділ вказаного майна; витребувати із чужого, незаконного володіння у ОСОБА_5 автомобіль марки Lexus ЕС350 Luxury AT, чорного кольору, рік випуску 2008, теперішній реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4; витребувати із чужого, незаконного володіння у Товариства обмеженою відповідальністю «Полюс Закарпаття» земельну ділянку площею 0,3300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянка 2110100000:72:001:0015, цільове призначення - для іншої комерційно діяльності); стягнути солідарно із відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та подав заперечення, в яких зазначає, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та проти їх задоволення заперечує.

Відповідач ОСОБА_5 та представник ТОВ «Полюс Закарпаття» в судове засідання не з'явилися, хоча своєчасно і належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 21 жовтня 2004 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського управління юстиції Закарпатської області зроблено актовий запис № 605 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 21.10.2004 року. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2011 року вказаний шлюб було розірвано.

В серпні 2011 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою про поділ майна подружжя.

Рішенням Ужгородського міськрайоного суду від 12 квітня 2012 року позов ОСОБА_4 про поділ майна було задоволено. Поділено в натурі майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Виділено у приватну власність ОСОБА_4 наступне майно: автомобіль марки Mersedes-Benz, модель GL 550 4 МАТІС, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_9, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 18.02.2009 року вартістю 506 300,27 грн.; автомобіль марки Nissan, модель Місrа 1.4 5DR LUX, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_6, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 від 18.02.2009 року вартістю 73 220,88 грн.; земельну ділянку площею 0,1097 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою АДРЕСА_2, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №745078 від 11.02.2010 року вартістю 53 790 грн.; земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою АДРЕСА_2, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №745077 від 11.02.2010 року вартістю 220 875 грн. Виділено у приватну власність ОСОБА_1 наступне майно: майнові права: корпоративні права на частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Ужгородхліб», код ЄДРПОУ 00384259, м. Ужгород, вул. Боздошська дорога, буд. 2 в розмірі 12,195% вартістю 1 431 986,22 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 288 900,02 грн. замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 квітня 2012 року змінено, викладеного його резолютивну частину в наступній редакції: Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поділено спільне сумісне майно подружжя у натурі таким чином.

Присуджено ОСОБА_4 автомобілі марки Mersedes-Benz GL 550 4 МАТІС, реєстраційний номер НОМЕР_9, вартістю 506 300,27 грн. та автомобіль марки Nissan Micra 1,4 5DR LUX, реєстраційний номер НОМЕР_6 - вартістю 97 308,95 грн. Присуджено ОСОБА_1 майнові (корпоративні) права на частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Ужгородхліб», у розмірі 12,195 % вартістю 1 431 986,22 грн. У решті позову відмовлено.

У позовній заяві позивачка стверджує, що крім майна зазначеного у позові ОСОБА_4, за час спільного проживання однією сім'єю подружжям було набуто у власність і інше майно, яке відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю, а саме: автомобіль марки Lexus ЕС350 Luxury AT, чорного кольору, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4 - вартістю 317670,50 грн., який відповідач ОСОБА_4 перереєстрував на гр. ОСОБА_5, а тому і не включив до складу майна, що підлягало поділу як придбане за спільні кошти і є фактично спільним сумісним майном, а також земельна ділянка площею 0,3300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:72:001:0015, цільове призначення - для іншої комерційної діяльності) - вартістю 721 452,00 гри., яку також відповідач передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс Закарпаття». Позивачка вважає, що суд повинен визнати вказане майно спільною сумісною власністю та провести його поділ між колишнім подружжям. Крім того, вважає, що вказане майно повинно бути витребуване із чужого незаконного володіння осіб яким воно було незаконно передано.

Однак суд не може погодитись з такими вимогами позивачки з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В той же час, позивачкою, не доведено наявність будь-якого спільного майна подружжя наявного на час розгляду справи, яке відповідно підлягало б поділу між колишнім подружжям.

Стосовно вимог про визнання автомобіля марки Lexus ЕС350 Luxury AT, чорного кольору, рік випуску 2008, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 спільною сумісною власністю, проведення поділу вказаного майна та його витребування у ОСОБА_5, суд констатує, що позивачкою не враховано розмір частки яка їй була присуджена під час попереднього судового процесу про поділ майна.

Зокрема, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року ( залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року) було змінено рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2012 року та виділено ОСОБА_4 зі спільного сумісного майна подружжя автомобілі загальною вартістю 603 609,22 грн., в той же час ОСОБА_1 було виділено майнові (корпоративні) права вартістю 1431986,22 грн., що на 828377,00 грн. більше за частку ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що навіть якщо вважати автомобіль LEXUS EC350 LUXURY, чорного кольору, рік випуску 2008, спільною сумісною власністю подружжя, жодних підстав для присудження якоїсь частки позивачці немає, оскільки виділена їй раніше за судовим рішенням частка у спільній сумісній власності все одно буде більшою.

Крім того, на час подання позовної заяви автомобіль марки Lexus ЕС350 Luxury AT, чорного кольору, рік випуску 2008, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 не є власністю відповідача, відповідно не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і не підлягає поділу.

Стосовно вимог про визнання земельної ділянки площею 0,3300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, проведення поділу вказаної земельної ділянки та її витребування від ТОВ «Полюс Закарпаття», суд констатує, що спірна земельна ділянка була передана до статутного капіталу ТОВ «Полюс Закарпаття» ще 22 березня 2008 року, тобто до розірвання шлюбу, і, відповідно, перейшла у власність товариства, що підтверджується копією державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №452931 від 21.08.2008 року. На час розгляду справи відповідач ОСОБА_4 не є учасником ТОВ «Полюс Закарпаття», оскільки ще у лютому 2011 року він вийшов з товариства у зв'язку з відступленням частки у статутному капіталі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відносини стосовно майна господарського товариства регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України та Законом України «Про господарські товариства»

За змістом ст. 113 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Отже, об'єктом відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) у статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення).

Разом із тим, з урахуванням положень ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Таким чином, з моменту внесення майна до статутного капіталу господарського товариства воно (майно) є власністю самого товариства і зазначене спільне майно подружжя втрачає ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

З вищевказаного випливає, що земельна ділянка площею 0,3300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:72:001:0015, цільове призначення - для іншої комерційної діяльності) з моменту її внесення до статутного капіталу ТОВ «Полюс Закарпаття» (22 березня 2008 року) стала власністю товариства і втратила ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя. А це в свою чергу означає, що вказана земельна ділянка не може бути визнана спільною сумісною власністю колишнього подружжя і поділена між ними.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 213,215, 294 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В:

У задоволенні позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс Закарпаття» про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя, його розподіл та витребування із чужого незаконного володіння - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Лемак О.В.