Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.
Суддя-доповідач - Нікулін О.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2014 року справа №2а/0570/17240/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Нікуліна О.А.
суддів: Лях О.П., Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання: Самофаловій В.О.
за участю:
представника позивача: Виговської Л.В.
представників відповідача: Левченко І.Л., Пустовіт Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства "Комун - ВіТ" до Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування рішень № 236/02-49 від 11.10.2012 року, № 237/02-49 від 11.10.2012 року, № 238/02-49 від 11.10.2012 року, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування рішень № 236/02-49 від 11.10.2012 року, № 237/02-49 від 11.10.2012 року, № 238/02-49 від 11.10.2012 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року адміністративний позов приватного підприємства "Комун - ВіТ" до Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішень № 236/02-49 від 11.10.2012 року, № 237/02-49 від 11.10.2012 року, № 238/02-49 від 11.10.2012 року задоволено частково, а саме:
визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків № 236/02-49 від 11.10.2012 року та про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків № 238/02-49 від 11.10.2012 року;
в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 237/02-49 від 11.10.2012 року в задоволенні позову відмовлено.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі згідно плану перевірок на III квартал 2012 року була проведена планова документальна перевірка приватного підприємства "Комун-Віт" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 01.01.2006 року по 31.07.2012 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2006 року по 31.07.2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012р. № 230/03-07.
Відповідно до вказаного акту, позивач був взятий на облік 25.04.2005 року за реєстраційним № 05-03-03-1016, у періоді, що перевірявся підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування. як платник єдиного податку. За період, що перевірявся позивачем використовувалась праця найманих працівників у кількості 22 осіб. Для перевірки позивачем відповідачу були надані документи в повному обсязі.
Станом на момент існування спірних правовідносин позивач був страхувальником в розумінні Закону № 1058, та, відповідно платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідачем, за результатами вказаної перевірки встановлено порушення позивачем:
- вимог ч.1 ст. 19 та ч.2 ст. 20 закону № 1058 від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - підприємство несвоєчасно та не в повному обсязі відображало у звітності до Пенсійного фонду суми нарахованих та обчислених страхових внесків за жовтень-грудень 2006 року, які донараховані страхувальником самостійно, відображені у звіті за лютий 2007 року та не сплачені.
За вказане порушення відповідачем, на підставі п.4 ч.9 ст. 106 Закону № 1058, застосовано до позивача фінансову санкцію у сумі 2 558,32 грн. (рішення від 11.10.2012р. №237/02-49).
- вимог п.п. 3.1. п.3 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.09.1995 року №88, та ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 17,19,20 закону №1058 - за період з 01.10.2006 року по 01.01.2011 року не встановлено тотожності відображення розрахунків з бюджетом Пенсійного фонду по даним особових рахунків платника з даними регістрів бухгалтерського обліку підприємства по субрахунку 651 "Розрахунки по пенсійному забезпеченню".
За вказане порушення відповідачем, на підставі п.6 ч. 9 ст. 106 закону № 1058, застосовано до позивача фінансову санкцію у сумі 340,00 грн. (рішення від 11.10.2012 року №238/02-49);
- вимог абз.5 ч.6 ст.20 закону № 1058 - несвоєчасна сплата авансових платежів у вигляді сум страхових внесків за період з жовтня 2006 року по травень 2007 року, з липня 2007 року по січень 2008 року та за червень 2010 року на загальну суму 7658,96 грн.
За вказане порушення відповідачем, на підставі п.7 ч.9 ст. 106 закону № 1058, застосовано до позивача фінансову санкцію у сумі 3 829,48 грн. (рішення від 11.10.2012 року №236/02-49);
Зазначені рішення були оскаржені позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення, яким скаргу підприємства залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 237/02-49 від 11.10.2012 року суд зазначає про наступні обставини.
Як встановлено матеріалами справи, зокрема, розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті за жовтень - грудень 2006 року з відповідними додатками (т.1 а.с.120-125), позивач у вказаному періоді у звітності взагалі не вказував суми заробітної плати та інших виплат, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 31% та 4%, на суму 43 987, 36 грн. (13 402, 73 грн. - за жовтень 2006 року, 15 115,03 грн. - за листопад 2006 року, 15 469,60 грн. - за грудень 2006 року), що є порушенням вимог Закону № 1058.
В результаті заниження бази для нарахування страхових внесків за жовтень-грудень 2006 року відбулось безпідставне зменшення (заниження) сум страхових внесків, які нараховуються у розмірі 31,8% та 4% на загальну суму 12 945, 48 грн. (3942, 37 грн. - за жовтень 2006 року, 4445, 18 грн. - за листопад 2006 року та 4557, 93 грн. - за грудень 2006 року), які не були сплачені позивачем у строки, вказані у ч.6 ст. 20 Закону № 1058.
На суму 60,00 грн., що вказана в розрахунку сум фінансових санкцій до рішення № 237/02-49, фінансові санкції не нараховувались, сума, сплачена позивачем та не є спірною.
Факт не нарахування у відповідній звітності та несвоєчасної сплати страхових внесків у розмірі 31% та 4% за жовтень - грудень 2006 року позивачем не заперечується.
Відповідні суми страхових внесків у розмірі 31,8% за вказаний період були нараховані позивачем лише у березні 2007 року з поданням розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий 2007 року (т.1 а.с. 126). Коректування на виправлення помилок по страховим внескам за ставкою 4% позивачем здійснено не було.
Позивач вказує на наявність переплати з єдиного податку на його рахунку станом на період з жовтня 2006 року по грудень 2006 року включно.
Суд правильно зазначав, про відсутність обов'язку відповідача зараховувати переплату з єдиного податку в рахунок погашення страхових внесків на пенсійне страхування та про те. що наявна переплата за іншим видом платежів/податків може бути зарахована в рахунок погашення заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування лише за згодою страхувальника.
Відповідно до п. 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої Пенсійного фонду України постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/866) (далі - Інструкція), в редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних відносин, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
Доказів звернення сторін одна до одної щодо зарахування переплати позивача з єдиного податку в рахунок платежів зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за спірний період чи надання позивачем відповідачу відповідної згоди на таке зарахування сторонами суду не надано.
У період до 1 січня 2011 року, спірні відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058, яким визначались платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Суд застосував норми Закону № 1058 в редакціях, що були чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 6 ст. 17 Закону № 1058, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно з ч.6 ст. 20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону (до яких відноситься позивач), є календарний місяць.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 106 вказаного Закону, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пункт 4 ч.9 ст. 106 Закону № 1058, що був чинним станом на момент виникнення спірних відносин встановлював, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, як, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 2464, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідні суми страхових внесків за жовтень - грудень 2006 року, позивачем відображені лише у звіті за лютий 2007 року та не сплачені, відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції в сумі 2558, 32 грн. (розрахунок фінансової санкції - т.1 а.с. 8 ) за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків та виніс відповідне рішення № 237/02-49 від 11.10.2012 року.
Позовні вимоги в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 237/02-49 від 11.10.2012 року є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків № 238/02-49 від 11.10.2012 року, суд зазначав про наступне.
Відповідачем під час перевірки було встановлено, що за період з 01.10.2006 року по 01.01.2011 року не встановлено тотожності відображення позивачем розрахунків з бюджетом Пенсійного фонду по даним особових рахунків платника з даними регістрів бухгалтерського обліку підприємства по субрахунку 661, що призвело до викривлення даних актів звірення розрахунків платника по нарахованим та сплаченим страховим внескам.
Рішенням № 238/02-49 від 11.10.2012 року, на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції в сумі 340,00 грн. за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків.
У зв'язку з набранням з 01.01.2011 року чинності Законом № 2464, з 01.01.2011 року втратила чинність, зокрема, ч. 9 ст. 106 Закону № 1058.
Відповідно до пп.5,6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Аналізуючи зміст вказаної норми суд вказав, що нею регулюються правовідносини щодо права на стягнення саме заборгованості зі сплати страхових внесків та нарахованих у зв'язку з цим штрафних санкцій після 01.01.2011 року, а у спірному рішенні відповідача № 238/02-49 від 11.10.2012 року, має місце застосування фінансової санкції за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків, що не передбачено пп. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Застосовуючи до позивача фінансові санкції, нараховані відповідно до п.6 ч.9 ст. 106 Закону № 1058 після втрати ним чинності згідно Закону України від 08.07.2010 року № 2464, діяв протиправно.
Позовні вимоги в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків № 238/02-49 від 11.10.2012 року - є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків № 236/02-49 від 11.10.2012 року.
У період з жовтня 2006 року по грудень 2010 року позивач здійснював виплату заробітної плати готівкою через касу за рахунок коштів, отриманих від здійснення господарської діяльності на суму 1 248 618,83 грн. та, за відповідними заявами працівників, проводив відрахування утримання з їх заробітної плати на суму 30 721, 86 грн. (18 964,84 грн. утримано за оплату комунальних послуг, наданих працівникам підприємства, 2 871,00 грн. за медичне страхування працівників та 8 886, 02 грн. на погашення штрафів, кредитних зобов'язань працівників).
У спірному періоді позивачем не виплачувалась заробітна плата відповідно до вимог КЗпП України (двома частинами на місяць), а її виплата відбувалась із затримкою (наприклад - заробітна плата за січень виплачувалась на початку лютого, тощо).
Висновки відповідача щодо виплати заробітної плати та проведення утримань із заробітної плати працівників позивача у базовому звітному періоді (наприклад -у січні за січень), які б зобов'язували позивача сплачувати авансові внески в останній день базового звітного періоду є безпідставними, оскільки зроблені без врахування наявних первинних документів позивача, якими підтверджено, що такі виплати здійснювались одночасно з виплатою заробітної плати, тобто в місяці, наступному за базовим звітним (наприклад - у лютому) , а також без врахування того, що одночасно з виплатою заробітної плати та проведенням відповідних відрахувань позивачем сплачувались страхові внески.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону (до яких відноситься позивач), - календарний місяць.
При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
Вищевказаний порядок сплати страхових внесків конкретизовано в п.п. 5.1.5 - 5.1.6 Інструкції .
Пункт 5.1.5 Інструкції, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює, що у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників (33,2 відсотка, 4 відсотки, 42 відсотки, 13,28 відсотка цих сум).
Протягом базового звітного періоду (місяця) (наприклад - січня) виплати (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески позивачем не здійснювались. Відповідні виплати (виплати доходу) працівникам та відповідні відрахування отримувачам із заробітної плати працівників та перерахування страхових внесків проводились позивачем у наступному місяці (наприклад - лютому), що підтверджено відповідними банківськими документами, наданими позивачем.
Вказані обставини звільняли позивача протягом спірного періоду від обов'язку сплачувати саме авансові платежі.
Абзацами 1-2 пункту 5.1.6. Інструкції, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було закріплено, що перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Фактично виплата заробітної плати працівникам та відрахування із заробітної плати працівників не проводились у базовому звітному періоді, а проводились у наступному місяці (наприклад - відрахування із заробітної плати за січень проводились у лютому, тощо), що підтверджується відповідними банківськими виписками, відповідачем безпідставно зроблено висновок про обов'язок позивача сплачувати авансові внески протягом спірного періоду.
Відповідно до абз. 3 п. 5.1.6 Інструкції, сплата страхових внесків у разі одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу) здійснюється в останній робочий день базового звітного періоду.
Вказаний абзац Інструкції стосується питань одержання в рахунок виплат (доходу) інших цінностей в натуральній формі (не грошових коштів).
Жодного одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу) у спірний період не було, проводились лише виплати заробітної плати та відрахування із заробітної плати, що виключає можливість застосування абз. 3 п. 5.1.6 Інструкції до спірних правовідносин.
Відповідачем протиправно прийнято рішення № 236/02-49 від 11.10.2012 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції за несплату авансових платежів із страхових внесків за період з жовтня 2003 року по травень 2007 року, з липня 2007 року по січень 2008 року та за червень 2010 року.
Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків № 236/02-49 від 11.10.2012 року, є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства "Комун - ВіТ" до Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування рішень № 236/02-49 від 11.10.2012 року, № 237/02-49 від 11.10.2012 року, № 238/02-49 від 11.10.2012 року - залишити без змін.
Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 20 березня 2014 року.
Колегія суддів О.А.Нікулін
О.П.Лях
С.В.Жаботинська
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2014 |
Оприлюднено | 26.03.2014 |
Номер документу | 37779372 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Нікулін О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні