Ухвала

від 18.03.2014 по справі 810/5826/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5826/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Грищенко Т.М.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю МП «Перспектива» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю МП «Перспектива» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 30 квітня 2013 року №0003261503.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Лінктехсервіс» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 квітня 2013 року по 18 квітня 2013 року Броварською ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ МП «Перспектива» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лінктехсервіс» за період з 01 серпня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 квітня 2013 року №362/15-3/13729895, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2012 року на 16000,00 грн., за березень 2012 року - 16000,00 грн., за травень 2012 року - 16000,00 грн.; порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2012 року на 16000,00 грн., березень 2012 року - 16000,00 грн., травень 2012 року - 16000,00 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі акту перевірки №362/15-3/13729895 від 19 квітня 2013 року Броварською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року №0003261504, згідно якого за порушення п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника) з податку на додану вартість у розмірі 48000,00 грн. та нараховано 24000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Лінктехсервіс» (виконавець) було укладено договори №68 від 26 грудня 2011 року, №29 від 28 лютого 2012 року, №41 від 07 травня 2012 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавець бере на себе відповідальність надання послуг замовнику, а саме тримач №097, де необхідно: калібровка розміру 6,3 мм, зняття заусниць, згідно креслень. Кількість 80000,00 (п.1.1). Замовник приймає і виплачує вартість виробів на умовах даного договору (п.1.2).

На підтвердження реальності виконання вищевказаних договорів позивачем, основними видами діяльності якого є кування, пресування, штампування, профілювання, порошкова металургія, оброблення металів та нанесення покриття на метали, надано акти приймання продукції на допрацювання №1 від 04 січня 2012 року, №1 від 01 березня 2012 року, №1 від 07 травня 2012 року, акти приймання продукції після допрацювання №2 від 17 січня 2012 року, №2 від 14 березня 2012 року, №2 від 28 травня 2012 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЛТС-29 від 17 січня 2012 року, №ЛТС-11 від 14 березня 2012 року, №ЛТС-34 від 28 травня 2012 року, рахунки-фактур від 17 січня 2012 року №170112/01, від 14 березня 2012 року №140312/08, від 28 травня 2012 року №280512/09, платіжні доручення 10 лютого 2012 року №24, від 30 березня 2012 року №58, від 03 липня 2012 року №120, податкові накладні від 17 січня 2012 року №55, від 14 березня 2012 року №39, від 28 травня 2012 року №57, банківські виписки щодо підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті Західної МДПІ у м.Харкові Харківської області ДПС від 26 вересня 2012 року №424/22-417/37461181 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лінктехсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 серпня 2011 року по 30 червня 2012 року», в якому зазначено, що ТОВ «Лінктехсервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому операції з даним підприємством не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача». Також перевіркою встановлено відсутність на ТОВ «Лінктехсервіс» трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, найманих працівників, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Лінктехсервіс» відсутнє за юридичною адресою.

Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року у справі №2а-11874/12/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року та відмовлено у відкритті касаційного провадження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2013 року, визнано неправомірними дії Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лінктехсервіс», в результаті якої було складено акт перевірки №424/22-417/37461181 від 26 вересня 2012 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначений акт перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Лінктехсервіс» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Лінктехсервіс» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ним та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Лінктехсервіс», первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року №0003261503, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 24 березня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

Т.М.Грищенко

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Мельничук В.П.