Рішення

від 18.03.2014 по справі 902/12/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2014 р. Справа № 902/12/14

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.

представників:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 04.10.13р., паспорт серії АЕ 230629 виданий П"ятихатським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 16.07.1996р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" (вул. Мечнікова, 4, м. Вінниця, 21029)

про стягнення 5089 грн 44 коп. за поставлений товар,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" 5089 грн 44 коп. за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.01.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/12/14 з призначенням її до розгляду.

Слухання справи тричі відкладалося з об'єктивних причин, про що свідчать ухвали суду від 28.01.2014р., від 13.02.2014р. та від 04.03.2014р. При цьому, ухвалою суду від 04.03.2014р. продовжено, передбачений ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору у справі на 10 днів.

В судовому засіданні (18.03.2014р.) представник позивача (ОСОБА_1) заявлені позовні вимоги підтримав частково, про що надав суду заяву про зменшення позовних вимог від 18.03.2014р. (вх. 08-46/2562/14 від 18.03.2014р.), в якій він відмовився від стягнення з відповідача 326 грн 45 коп. пені, 375 грн 60 коп.- 3% річних та 140 грн 16 коп. інфляційних втрат, відтак просив стягнути з відповідача лише основний борг в розмірі 4247 грн 23 коп. та судові витрати відповідно до розмірі задоволених позовних вимог.

Вказана заява позивача судом прийнята до розгляду як така, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, при цьому розцінена судом як відмова від позову в частинні стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Поряд з цим, відповідач правом участі в судовому засіданні повторно не скористався, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він повідомлявся належним чином ухвалою суду від 04.03.2014р., що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи вх. №1499 від 14.03.2014р. (а.с. 58).

Як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №1499 від 04.03.2014р. (а.с. 30), відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 15 січня 2014р., а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору.

При цьому суд констатує, що останнім не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про те, що відповідач є таким, що повідомлений належним чином, відтак суд ухвалив провести розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на протязі 2009р. - 2010р. згідно видаткових накладних поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" товар, а саме автозапчастини на загальну суму 4247 грн 23 коп.

30.06.2010 року між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 становить 4247 грн 23 коп. (а.с. 16).

В зв'язку з не проведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем направлялася на адресу відповідача претензія з вимогою погасити наявну заборгованість отриманий товар в сумі 4247 грн 23 коп. (а.с. 17), яку відповідач одержав 12.01.2011 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18). Однак відповідач, як стверджує позивач у позові, розрахунків за отриманий товар не здійснив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, 14.03.2014 року між позивачем та відповідачем повторно підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 станом на 14.03.2014р. складає 4247 грн 23 коп.

Вказаний акт звіряння взаєморозрахунків від 14.03.2014р. з боку відповідача підписаний директором Клімовим О.Ф., який згідно із наявним в матеріалах справи витягом з ЄДР (а.с. 28) являється керівником ТОВ «Авто Форум», а відтак має право складання вказаного акту звірки, відображені в ньому дані не спростовано останнім.

Таким чином, двостороннім актом звіряння взаєморозрахунків від 14.03.2014р., підписаним уповноваженими представниками сторін, сторони підтвердили наявну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар на протязі 2009-2010р.р. в сумі 4247 грн 23 коп., що в свою чергу свідчить про визнання відповідачем факту існування заборгованості за отриманий ним товар від ФОП ОСОБА_2

Станом на 18.03.2014р., доказів сплати заборгованості у розмірі 4247 грн 23 коп. відповідачем до суду не надано.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище позивачем заявлено вимог (претензію) про погашення заборгованості.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 4247 грн 23 коп. заборгованості за поставлений товар правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Разом з тим, відносно вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 326 грн 45 коп. пені, 375 грн 60 коп.- 3% річних та 140 грн 16 коп. інфляційних втрат суд зазначає, що позивачем в судовому засіданні (18.03.2014р.) подано заяву про відмову від позову в цій частині.

Ознайомившись з заявою позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що дії позивача щодо відмови від позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому вказана відмова підлягає прийняттю судом на підставі положень ст.22 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відтак, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що провадження по справі в частинні стягнення 326 грн 45 коп. пені, 375 грн 60 коп.- 3% річних та 140 грн 16 коп. інфляційних втрат підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1ст 80 ГПК України.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" (вул. Мечнікова, 4, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 34504630) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 4247 грн 23 коп. заборгованості та 1435 грн 79 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 326 грн 45 коп. пені, 375 грн 60 коп.- 3% річних та 140 грн 16 коп. інфляційних втрат припинити відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 березня 2014 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Мечнікова, 4, м. Вінниця, 21029)