Рішення

від 17.03.2014 по справі 908/463/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/9/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 Справа № 908/463/14

За позовом: Приватного підприємства "Землевпорядник - плюс" (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, пров. Карла Лібкнехта, 7, ідентифікаційний код 32886790)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне, вул. Перемоги, 3, ідентифікаційний код 00852186)

про стягнення заборгованості в сумі 16 107, 50 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Коломоєць І.В., довіреність № б/н від 17.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

ПП "Землевпорядник - плюс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПуАТ "Відрадненське" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок від 21.05.2013р. № 3 в сумі 25 463, 50 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 17.02.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 509, 525, 526, 530, 610, 626, 651, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст. 1, 2, 54, 56 ГПК України.

Ухвалою від 18.02.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/463/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.03.2014р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 04.03.2014р. за клопотанням відповідача від 03.03.2014р. розгляд справи відкладений на 17.03.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 17.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 21.03.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 17.03.2014р. представник позивача надала до суду розрахунок заборгованості по пені та основному боргу станом на 16.03.2014р. з урахуванням якого просить суд в цій частині стягнути з відповідача на користь позивача 13 000, 00 грн. основного боргу та 2 824, 50 грн. пені. За період з 24.08.2013р. по 16.03.2014р.

Оскільки при зверненні до суду у позовній заяві позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 23 000,00 грн. основного боргу, 2 180,50 грн. пені за період з 24.08.2013р. по 20.01.2014р. та 283,00 грн. - 3 % річних від простроченої суми (Додаток № 1 до позовної заяви), зазначений розрахунок позивача розцінений судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог:

в частині основного боргу - зменшення з 23 000,00 грн. до 13 000,00 грн.;

в частині пені - збільшення з 2 180,50 грн. до 2 824,50 грн.;

в частині 3 % річних - без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява позивача про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та збільшення позовних вимог в частині пені прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно умов договору № 3 від 21.05.2013р. підприємство зобов'язалось виконати проектні роботи з розроблення невід'ємних додатків та відмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок у кількості 100 шт., а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи.

21.05.2013р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 22 від 21.05.2013р. на суму 70 000, 00 грн.

20.08.2013р. між сторонами підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідач неналежно виконав свої грошові зобов'язання за договором та оплатив лише частину виконаних робіт у розмірі 57 000, 00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу також було нараховано пеню та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що той повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення 21.02.2014р. рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали господарського суду Запорізької області від 18.02.2014р. про порушення провадження у справі № 908/463/14.

Крім того, судом задоволено клопотання відповідача від 03.03.2014р. про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.03.2014р.

Інших клопотань від відповідача не надходило.

Копія ухвали суду від 04.03.2014р. про відкладення розгляду справи на 17.03.2014р. об 11 год. 00 хв., направлена на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2014р., до канцелярії суду не поверталась.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи в засіданні господарського суду 17.03.2014р.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Як зазначено в підпункті 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПуАТ "Відрадненське" (Замовник) та ПП "Землевпорядник - плюс" (Виконавець) укладений договір про розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок № 3 від 21.05.2013р., за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати проектні роботи (Роботи) з розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок (в кількості 100шт.) ПуАТ "Відрадненське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору).

Як зазначено в п. 1.2 Договору, технічні, економічні та інші вимоги до договорів оренди викладені у завданні на виконання робіт, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1).

Відповідно до п. 1.3 Договору, етапи та строки виконання робіт визначаються погодженим сторонами календарним планом виконання робіт (додаток 2).

Пунктом 2.1 Договору загальну вартість робіт за цим договором визначено в сумі 70 000, 00 грн.

В вартість робіт не включено витрати на державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок та інші офіційні платежі.

Загальна вартість робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток 3).

Також сторонами підписано додатки до договору № 3 від 21.05.2013р.:

- додаток № 1 - Технічне завдання на розробку невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок;

- додаток № 2 - Календарний план виконаних робіт;

- додаток № 3 - Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт.

Як передбачено в п. 3.1 Договору, приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі робіт (далі - акт).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що Замовник здійснює оплату шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця, згідно даного Договору 50 % вартості робіт в термін 3 банківських днів з моменту його підписання та 50 % в термін 3 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 4.1 Договору обумовили початок робіт з моменту надання Замовником Виконавцю завдання на виконання робіт, їх закінчення згідно затвердженого в додатку № 2 графіку виконання робіт.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами обов'язків (п. 8.1 Договору).

На оплату зазначених в договорі робіт позивач виставив відповідачу рахунок № 22 від 21.05.2013р. на суму 70 000, 00 грн.

20.08.2013р. сторони підписали акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якому Виконавець (позивач) виконав роботи згідно договору від 21.05.2013р. № 3 про розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок. Загальна вартість робіт склала 70 000, 00 грн. (без ПДВ).

05.11.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 (вих. № 119) про стягнення заборгованості за договором, яку отримано відповідачем 05.11.2013р. (а.с.20).

Згідно виписок по особовому рахунку позивача (а.с.22,23,47,48) в рахунок оплати зазначених робіт відповідачем сплачено 57 000, 00 грн., а саме:

27.05.2013р. - 10 000, 00 грн.;

04.06.2013р. - 15 000, 00 грн.;

01.07.2013р. - 12 000, 00 грн.;

02.12.2014р. - 10 000, 00 грн.;

006.03.2014р. - 5 000, 00 грн.;

13.03.2014р. - 5 000, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок № 3 від 21.05.2013р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

В даному випадку ціна роботи визначена у договорі про розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок № 3 від 21.05.2013р. та в додатку № 3 (п.2.1 Договору).

Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником, передбачений статтею 853 ЦК України.

Зокрема, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч.1 ст. 853 ЦК України).

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч.2 ст. 853 ЦК України).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. 3 ст. 853 ЦК України).

Замовник ПуАТ "Відрадненське" прийняв виконану ПП "Землевпорядник - плюс" роботу за договором від 21.05.2013р. № 3 на суму 70 000,00 грн. без будь-яких зауважень, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (а.с.18).

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За договором від 21.05.2013р. № 3 Замовник здійснює оплату шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця 50 % вартості робіт в термін 3 банківських дні з моменту його підписання та 50 % в термін 3 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (пункт 3.4 Договору).

Акт прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 70 000, 00 грн. підписаний сторонами 20.08.2013р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором про розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок № 3 від 21.05.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки між позивачем та відповідачем підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт та додаток № 3 до договору, яким є протокол погодження договірної ціни на виконання робіт на загальну суму 70 000, 00 грн., зазначені документи є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

У зв'язку із тим, що відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт на суму 57 000, 00 грн., неоплаченими залишились роботи на суму 13 000, 00 грн.

Встановлений договором строк для здійснення відповідачем оплати виконаних робіт сплинув.

Тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 13 000, 00 грн. позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції у вигляді пені в сумі 2 824, 50 грн. та 3 % річних в сумі 283,00 грн.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як передбачено в п. 5.2 договору про розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок № 3 від 21.05.2013р., за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує пеню в розмірі 0,05 % від загальної вартості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 46), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 33 000, 00 грн. за період з 24.08.2013р. по 01.12.2013р. (100 днів прострочки) пеня складає 1 175, 34 грн.;

від суми боргу 23 000, 00 грн. за період з 02.12.2013р. по 05.03.2014р. (94 днів прострочки) пеня складає 770, 03 грн.;

від суми боргу 18 000, 00 грн. за період з 06.03.2014р. по 12.03.2014р. (7 днів прострочки) пеня складає 44,88 грн.;

від суми боргу 13 000, 00 грн. за період з 13.03.2014р. по 16.03.2014р. (4 дні прострочки) пеня складає 18,52 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 2 008, 77 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 2 008, 77 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 815, 73 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про розроблення невід'ємних додатків та обмінних файлів у форматі xml до договорів оренди земельних ділянок № 3 від 21.05.2013р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем в додатку № 1 до позовної заяви (а.с.5), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 23 000, 00 грн. за період з 24.08.2013р. по 23.01.2014р. (153 днів прострочки) 3 % річних складає 289, 23 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення 3 % річних від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму річних в розмірі 283, 00 грн., тобто в межах позовних вимог.

Приймаючи рішення про розподіл господарських витрат, господарський суд враховує наступне.

Згідно абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 16 107, 50 грн. в частині 815, 73 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 15 291, 77 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 5,06 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 734, 55 грн. судового збору (94,94 % від належних до сплати 1 827, 00 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне, вул. Перемоги, 3, ідентифікаційний код 00852186) на користь Приватного підприємства "Землевпорядник - плюс" (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, пров. Карла Лібкнехта, 7, ідентифікаційний код 32886790) 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 008 (дві тисячі вісім) грн. 77 коп. пені, 283 (двісті вісімдесят три) грн. 00 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 734 (одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн. 55 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 73 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 21.03.2014р.

Суддя В.М. Соловйов