Ухвала

від 13.03.2014 по справі 806/7272/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"13" березня 2014 р. Справа № 806/7272/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Дєдуху Б.О. ,

за участю

представника позивача: Балтак Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2014 р. у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Поліський Край" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому вказує, що за результатами виїзної позапланової перевірки СТОВ „Поліський Край" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2013 р., складено акт перевірки від 25.07.2013 р. № 159/22-00/03568 113, на підставі якого Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та видано податкове повідомлення-рішення форми „Р" від 24.10.2013 р. № 0006582200 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 284 041 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 71 010 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.10.2013 р. № 0006582200.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що в ході перевірки позивачем не доведено факт пов'язаності витрат з ведення господарської діяльності підприємства та не підтверджено їх відповідними належно оформленими первинними документами на загальну суму 284 041 грн., в т.ч. по ТОВ „КП Компанія Укрнафтапостач" на загальну суму 177 478 грн.; по ПП „Торговий Дім „Агрокам" на загальну суму 105 980 грн. та по ТОВ „Металекс-Д" на загальну суму 583 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 10.07.2013 р. по 18.07.2013 р. працівниками Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну позапланову перевірку СТОВ „Поліський Край" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 25.07.2013 р. № 159/22-00/03568113

Зазначеним актом перевірки в діяльності суб'єкта господарювання податковим органом встановлено наступні порушення вимог чинного законодавства України, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 284 041 грн., в т.ч. за січень 2012 р. в розмірі 105 980 грн.; за травень 2012 р. в розмірі 583 грн.; за листопад 2012 р. в розмірі 28547 грн.; за грудень 2012 р. в розмірі 16 066 грн.; за січень 2013 р. в розмірі 3 197 грн.; за лютий 2013 р. розмірі 7 799 грн.; за березень 2013 р. в розмірі 7 495 грн.; за квітень 2013 р. в розмірі 70 127 грн.; за травень 2013 р. розмірі 44 247 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення форми „Р" від 24.10.2013 р. № 0006582200 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 284 041,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 71 010,00 грн.

Вищенаведений акт перевірки податкового органу містить посилання на те, що за 2012 рік - 5 місяців 2013 року СТОВ „Поліський Край" придбало ПММ на загальну суму 1064870,63 грн., в тому числі ПДВ 284 041,78 грн. без надання документів на підтвердження використання в господарській діяльності. Враховуючи викладене СТОВ „Поліський Край" в порушення п.191, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ від 02.12.2012 р. №2755-VI безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 177478 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ „КП Компанія Укрнафтапостач", код за ЄДРПОУ 35692138, в т.ч. за листопад 2012 р. в розмірі 28 547 грн.; за грудень 2012 р. в розмірі 16066 грн.; за січень 2013 р. в розмірі 3197 грн.; за лютий 2013 р. розмірі 7799 грн.; за березень 2013 р. в розмірі 7495 грн.; за квітень 2013 р. в розмірі 70127 грн.; за травень 2013 р. розмірі 44247 грн

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання по слуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплаче них) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення опера цій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з при дбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, роз рахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) пері оди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що СТОВ „Поліський Край" усі господарські операції із ТОВ „КП Компанія Укрнафтапостач" підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо господарських операцій Позивача із ПП „Торговий Дім „Агрокам", де безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 105 980 грн. по податковим накладним, отриманим в січні 2012 р. від ПП „Торговий Дім „Агрокам" код ЄДРПОУ 36618631, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що акти прийому-передачі мінеральних добрив, на відсутність яких посилається відповідач, не є обов'язковим первинним документом, який мали оформлюватись учасниками спірної господарської операції.

Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, якими передбачено складання актів приймання - передачі, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР відповідно від 15.06.65 р. № П-6 і від 25.04.66 р. № П-7, передбачено їх застосування в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж, а саме ч.2 ст.689 ЦК України, встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування зазначених інструкцій Державного арбітражу Союзу РСР щодо складення актів приймання - передачі не є обов'язковим у разі, коли відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо по рядку приймання-передачі продукції.

Відповідно змісту договору поставки № 02-01 від 23 січня 2012 р. сторони договору щодо порядку приймання - передачі товару передбачили, що підписана повноважними представниками видаткова накладна є документальним свідченням того, що покупець замовив товар, а продавець його поставив.

Таким чином, сторони договору передбачили, що первинним бухгалтерським документом, який засвідчує перехід права власності на товар - мінеральних добрив, є видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на відсутність актів прийому - передачі відповідних ТММ, як на підставу невизнання ним витрат в зв'язку з придбанням мінеральних добрив у ПП „Торговий Дім „Агрокам", є протиправним.

З даного приводу судом також врахований зміст листа Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11, у відповідності до якого сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В свою чергу доказом фактичного руху активів, зміни у власному капіталі та зобов'язаннях Позивача у зв'язку з його господарською діяльністю у взаємовідносинах із ПП „Торговий Дім „Агрокам" щодо придбання у останнього мінеральних добрив підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000003 від 23.01.2012 р.; видатковою накладною № РН-0000005 від 14.02.2012 р.; податковою накладною № 5 від 24.01. 2012 р.; розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 4 від 28.02.2012 р.; договором надання послуг пов'язаних з навантаженням продукції від 04.01.2012 р.; рахунком-фактурою № 26 від 21.02.2012 р.; актом виконаних (робіт) послуг від 16.02.2012 р.; податковою накладною № 31 від 16.02.2012 р.; рахунком № 11 від 16.02.2012р.; актом виконаних робіт від 16.02.2012 р.; листом б/н від 26.01.2012 р.; довідкою № 8635131 від 25.01.2012 р.; податковою накладною № 1272 від 29.02.2012 р., а також залізничними накладними на перевезення Південно-Західною залізницею мінеральних добрив (карбаміду).

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, що неможливо підтвердити право позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП „Торговий Дім „Агрокам" у зв'язку з тим, що податковий орган позбавлений можливості провести зустрічну перевірку, оскільки підприємство відсутнє за місцем реєстрації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачеві чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям. Факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Разом з тим, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що на час вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ПП „Торговий Дім „Агрокам" був зареєстрованим як юридична особа, володів спеціальною податковою правосуб'єктністю, належність оформлення виданих ним податкових накладних податковим органом не заперечується, а укладений з його участю господарський договір з позивачем в установленому порядку недійсним не визнаний.

Крім цього, суд зауважує, що відсутність контрагента за місцем реєстрації не має доказового значення при вирішенні даного адміністративного спору.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Щодо господарських операцій Позивача з ТОВ „Металекс-Д" про безпідставність віднесення СТОВ „Поліський Край" до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 583 грн. по податковим накладним, отриманим у травні 2012 р. від даного контрагента, де посилається на відсутність підтверджуючих документів на отримання та транспортування придбаного геометричного приладу Геометр S4, колегія суддів зазначає наступне.

З даного приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено, що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може бути є лише доказом дотримання чи по рушення сторонами господарської операції правил перевезень автомобільним транспортом, які не по в'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Дана правова позиція суду, підтверджується постановами Вищого адміністративного Суду України по справам: К-15247/07, К-55094/09, К/9991/37912/11.

Як встановлено судом із наданих позивачем письмових доказів, вищенаведена господарська операція між СТОВ „Поліський Край" та ТОВ „Металекс-Д" щодо купівлі-продажу геометричного приладу Геометр S4, була належним чином документально оформлена, що підтверджується наявним договором купівлі-продажу то вару № 1305 від 13 травня 2013 року, рахунком-фактурою № МЛ-0006 від 14 травня 2012 р., податковою накладною від 14.05.2012 р № 140504, подорожнім лис том службового легкового автомобіля № 11 від 15.05.2012 р. та свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями Податкового кодексу України, якими визначається порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення сум даного податку, які підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

Зокрема, відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбані позивачем у ТОВ „КП Компанія Укрнафтапостач", ПП „Торговий Дім „Агрокам" та ТОВ „Металекс-Д" товарно-матеріальні цінності використані ним у господарській діяльності, відтак суми ПДВ у відповідності до п.198.3. ст.198 ПКУ правомірно віднесені підприємством до складу податкового кредиту.

Згідно п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів про відсутність чи неправильне заповнення податкових накладних, що були оформленні в результаті здійснення господарських операцій між позивачем, ТОВ „КП Компанія Укрнафтапостач", ПП „Торговий Дім „Агрокам" та ТОВ „Металекс-Д".

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ визначено обов'язкові реквізити, що має містити податкова накладна.

За результатами судового розгляду, не встановлено відсутність якогось із реквізитів в податкових накладних, тому суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем приписів п.201.1 ст. 201 ПКУ.

Досліджені судом документи на підтвердження здійснення господарських операцій з поставки послуг між позивачем та його контрагентами є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV та відповідають усім необхідним вимогам, передбаченим цим Закону.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані первинні документи є достовірними та такими, що складались сторонами під час фактичного здійснення господарських операцій, а тому є належними і допустимими доказами реальності останніх.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив безтоварного характеру спірних господарських операцій. Позивач правомірно сформував суму податкового кредиту на підставі первинних документів.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" березня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський край" с.Непізнаничіа,Ємільчинський район, Житомирська область,11242

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Ушакова,3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700