Постанова

від 18.03.2014 по справі 813/710/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року № 813/710/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

з участю представників: позивача Оксентюка Б.В., відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Енергія-Плюс» до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Енергія-Плюс» (далі - ПП «Енергія-Плюс») звернулося до суду з позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Самбірська ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.01.2014 року № 0000132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 187 810 грн 50 к., у т.ч. 125 207 грн за основним платежем та 62 603,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 10.01.2014 р. № 2/22-00/32703801, про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у зв'язку із відсутністю поставок товарів (послуг) та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Зазначає, що вказаний контрагент на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ, знаходився в Єдиному державному реєстрі та мав право виписувати податкові накладні. Зазначає, що суми з податку на додану вартість, які включені ПП «Енергія-Плюс» до податкового кредиту, підтверджені договорами, актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік», відтак формування підприємством податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «МонтажЕнергоПроект» (далі - ТзОВ «МонтажЕнергоПроект») є правомірними. З посиланням на ст. 61 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини стверджує, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків. Висновки відповідача про порушення підприємством вимог податкового законодавства є безпідставними, тому спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача Оксентюк Б.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Слуцький Т.О. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Самбірською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Енергія Плюс» по взаємовідносинах з ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» за період з 19.05.2011 року по 30.09.2012 року. В ході перевірки встановлено порушення підприємством п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-У1 (із змінами та доповненнями) внаслідок чого ПП «Енергія Плюс» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 125 207 грн. За результатами перевірки складено акт від 10.01.2014 р. № 2/22-00/32703801, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позапланова перевірка була проведена податковим органом на підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 05.12.2012 №1595/218/22-00/37656463 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» (код 37656463) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.05.2011 р. по 30.09.2012 р. Вказаним актом не підтверджено здійснення господарських операцій ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» з TOB «БК «Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ-37143832) за період з 01.03.11 р. по 31.12.11 р. та вересень 2012 р., та TOB «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ» (код за ЄДРПОУ 35921869) за травень 2012 р., червень 2012 р., липень 2012 р. З обставин, викладених в акті перевірки, та згідно матеріалів перевірки у ТзОВ «МонтажЕнергоПроект», відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/ покупців за перевіряємий період. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» та підприємствами-постачальниками відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері, то у ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» не було підстав для податкового обліку операцій з ПП «Енергія Плюс» та відображення даних операцій в податковому обліку ПП «Енергія Плюс». Зазначив, що ПП «Енергія Плюс» під час проведення перевірки надало договір від 01.08.11 року №01/08/11-01, укладений з ТзОВ «МонтажЕнергоПроект». Проведеною перевіркою встановлено, що суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТзОВ «МонтажЕнергоПроект», ПП «Енергія Плюс» вписано в реєстри отриманих податкових накладних та відображено в податковому кредиті Декларацій з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі - 17422,85 грн, за вересень 2011 року в сумі - 80161,77грн, за травень 2012 року в сумі - 1606,67грн, за червень 2012 року в сумі - 17849,03грн, за липень 2012 року в сумі - 8166,67, всього на загальну суму - 125206,99грн. Враховуючи описане в акті перевірки порушення ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» та документів, використаних при перевірці, зазначив, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались, не мали реального товарного характеру, оскільки не підтверджується рух товару по ланцюгу постачання, а тому не підтверджено факт придбання товару. За таких обставин ПП «Енергія Плюс» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму - 125206,99грн. Вважає спірне податкове повідомлення - рішення від 20.01.2014 року № 0000132200 законним. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ПП «Енергія Плюс», зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа 14.04.2004 року за кодом ЄДРПОУ 32703801 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Самбірському районі Львівської області з 28.04.2004 року.

ПП «Енергія Плюс» є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Самбірському районі Львівської області Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.05.2004 року № 18280215.

Самбірською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Енергія Плюс» по взаємовідносинах з ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» за період з 19.05.2011 року по 30.09.2012 року..

Результати перевірки оформлені актом 10.01.2014 р. № 2/22-00/32703801.

Як слідує з акту перевірки від 10.01.2014 р. № 2/22-00/32703801, податковим органом встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ПП «Енергія Плюс» занижено податок на додану вартість на загальну суму 125 206,99 грн.

На підставі вказаного акту Самбірською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.01.2014 року № 0000132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 187 810 грн 50 к., у т.ч. 125 207 грн за основним платежем та 62 603,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року № 0000132200 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту коштів по оплаті придбаних позивачем робіт (послуг) від ТзОВ «МонтажЕнергоПроект», витрати по яких здійснено без їх фактичного придбання.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 05.12.2012 №1595/218/22-00/37656463 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» (код 37656463) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.05.2011 р. по 30.09.2012 р., відповідно до якого реальність вчинення господарських операцій між ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» та підприємствами-постачальниками ТОВ «БК «Київбудмонтаж» та TOB «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері, таким чином у ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» не було підстав для податкового обліку операцій з ПП «Енергія Плюс», та відповідно відображення даних операцій в податковому обліку ПП «Енергія Плюс».

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Судом встановлено, що в охоплений перевіркою період ПП «Енергія Плюс» мало правовідносини по придбанню робіт (послуг) у ТзОВ «МонтажЕнергоПроект».

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надано наступні документи:

- договір № 01/08/11-01, укладений між ПП «Енергія Плюс» та ТОВ «МонтажЕнергоПроект»,згідно пункту 1.1. якого предметом договору є проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню об'єктів (т. 1 а.с. 30-32);

- акт надання послуг № 8-31-002 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 33);

- податкова накладна № 30 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 34);

- акт № 8-31-003 (т. 1 а.с. 35-36);

- податкова накладна № 31 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 37);

- акт № 8-31-004 (т. 1 а.с. 38-39);

- податкова накладна № 32 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 40);

- акт № 8-31-005 (т. 1 а.с. 41-43);

- податкова накладна № 33 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 44);

- акт № 8-31-006 (т. 1 а.с. 45-48);

- податкова накладна № 34 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 49);

- акт № 8-31-007 (т. 1 а.с. 50);

- податкова накладна № 35 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 51);

- акт № 8-31-008 (т. 1 а.с. 52-54);

- податкова накладна № 36 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 55);

- акт № 8-31-009 (т. 1 а.с. 56-58);

- податкова накладна № 37 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 59);

- акт № 8-31-010 (т. 1 а.с. 60-64);

- податкова накладна № 38 від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 65);

- акт № 9-28-001 (т. 1 а.с. 66-71);

- податкова накладна № 40 від 28.09.2011 (т. 1 а.с. 72);

- акт № 9-30-005 (т. 1 а.с. 73);

- податкова накладна № 44 від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 74);

- акт № 9-30-006 (т. 1 а.с. 75-77);

- податкова накладна № 45 від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 78);

- акт № 9-30-007 (т. 1 а.с. 79-81);

- податкова накладна № 46 від 30.09.2011(т. 1 а.с. 82);

- акт № 9-30-008 (т. 1 а.с. 83);

- податкова накладна № 47 від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 84);

- акт № 9-30-009 (т. 1 а.с. 85-89);

- податкова накладна № 48 від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 90);

- акт № 9-30-010 (т. 1 а.с. 91--93);

- податкова накладна № 49 від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 94);

- акт № 9-30-011 (т. 1 а.с. 95-97);

- податкова накладна № 50 від 30.09.11 року (т. 1 а.с. 98);

- акт № 5-22-010 (т. 1 а.с. 99-101);

- податкова накладна № 48 від 22.05.2012 року (т. 1 а.с. 104);

- акт № 6-27-014 (т. 1 а.с. 103-107);

- податкова накладна № 83 від 27.06.12 року (т. 1 а.с. 108);

Позивач повністю розрахувався за отримані роботи (послуги) зі своїм контрагентом, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи завірені банком платіжні доручення №№ 3138, 3139, 3137, 3114, 3113, 3048, 3047, 3049, 2966, 2940, 2941, 2913, 2903, 2904, 2837, 2838, 2809 (т. 1, а.с. 109- 117).

Як було з'ясовано судом, предметом договірних взаємовідносин між ПП «Енергія Плюс» та ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» були проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню об'єктів.

З актів надання послуг, складеними в ході виконання договору, видно, що зміст виконаних робіт відповідає предмету укладеного договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи ліцензії з додатками, видані Державною будівельною інспекцією України ТОВ «МонтажЕнергоПроект» та ПП «Енергія Плюс» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, (серії АВ № 589492 від 27.07.2011 року та серії АВ № 407424 від 24.06.2008 року (серії АЕ № 262167 від 01.07.2013 року) відповідно (т. 1, а.с. 118-119, т. 1 а.с. 179-182).

Порівняльний аналіз робіт, на виконання яких були видані ліцензії, свідчать, що обидва суб'єкти господарювання мали дозвіл на виконання тих самих видів будівельних та монтажних робіт, а також на монтаж інженерних мереж.

Аналіз одержаних ПП «Енергія Плюс» у ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» послуг свідчить, що вони відповідають тим видам діяльності, яку здійснюють сторони відповідно до вищевказаних ліцензій.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, укладення договору на виконання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт з ТОВ «МонтажЕнергоПроект» було зумовлено невеликою штатною чисельністю працівників підприємства та неможливістю своєчасно виконати роботи по договорах, укладених з замовниками. На підтвердження штатної чисельності працюючих до матеріалів справи долучено копії наказів про затвердження штатного розпису ПП «Енергія Плюс» (т. 1, а.с. 183-189).

Придбані у ТОВ «МонтажЕнергоПроект» послуги ПП «Енергія Плюс» використало у своїй господарській діяльності та реалізувало за цінами, вищими від тих, за які такі послуги були придбані, одержавши при цьому вигоду.

На підтвердження цього ПП «Енергія Плюс» надало договори, виконання яких було зумовлено укладенням договору субпідряду з ТОВ «МонтажЕнергоПроект», акти надання послуг та акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення (т. 1 а.с. 215 - т. 2, а.с. 158).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ПП «Енергія Плюс» з ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» по придбанню послуг (робіт) та використання їх в господарській діяльності позивача.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ПП «Енергія Плюс» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з ТОВ «МонтажЕнергоПроект».

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 20.01.2014 року № 0000132200.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене податкове повідомлення - рішення Самбірської ОДПІ від 20.01.2014 року № 0000132200, суд дійшов переконання, що воно прийняте відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 375 грн 62 к., сплаченого за платіжним дорученням № 39 від 24 січня 2014 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Львівській області від 20.01.2014 року № 0000132200.

Стягнути з Державного бюджету України в користь приватного підприємства «Енергія- Плюс» 375 (триста сімдесят п'ять) гривень 62 копійки судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 24 березня 2014 року.