Постанова

від 18.03.2014 по справі 810/1509/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року 810/1509/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 року №0001712201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 року №0001712201 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення вимог Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкової накладної сформовано податковий кредит. Як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ним податкового законодавства з підстав визнання нікчемної угоди, укладеної між його контрагентом - ТОВ «Автофрахт - Південь», тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарській операції з ТОВ «Автофрахт -Південь» з підстав її безтоварності, оскільки в ході перевірки не встановлено наявності отримання транспортних послуг від ТОВ «Автофрахт - Південь».

Крім того, надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформленні з порушенням, а саме у даних накладних відсутні наступні реквізити: дані подорожнього листа, дані посадової особи, яка здала вантаж, штамп особи, яка прийняла вантаж, посадова особа, яка дозволила відпуск вантажу, відомості про номер та дату доручення, за яким особа одержала вантаж.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У ході судового розгляду справи представниками сторін заявлено письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадженні.

Наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи, керуючись статтями 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» є юридичною особою, що зареєстроване 30.06.1994року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №560698, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АБ №657607 , Довідкою АБ №473737 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 22.10.2013 року по 28.10.2013 року, на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 плі.79.2, ст.79, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями, інших законодавчих актів та наказу ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області № 243 від 22.10.2013 року, відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка публічного акціонерного товариства „Київський картонно-паперовий комбінат" код ЄДРПОУ 05509659 (скорочена назва - ПАТ „ККПК") з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „Автофрахт-Південь" код ЄДРПОУ - 35992877, за період з 01.07.2011року по 31.07.11 року, 01.09.2011 року -30.09.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.7, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування всього в сумі -1067 грн., в тому числі: липень 2011 року в сумі - 233 грн., вересень 2011 року на суму - 833 грн.

За результатами позапланової невиїзної перевірки 04.11.2013 року складено Акт №848/220/05509659 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Київський КПК» (код ЄДРПОУ 05509659) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Автофрахт-Південь» код ЄДРПОУ 35992877 за період з 01.07.2011року по 31.07.11 року, 01.09.2011р. - 30.09.2011р. (далі - Акт перевірки ).

Позивач, не погодившись з зазначеним Актом перевірки, подав заперечення від 12.11.2013 року за №87-12/25651, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області складено відповідь (№ 1327/10/10-16/22-02 від 19.11.2013р.) щодо результатів розгляду заперечень ПАТ «Київський КПК», відповідно до якої висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення №87-12/25651 від 12.11.2013 року - без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 04.11.2013 року № 848/220/05509659 ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 року №0001712201 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1066,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 533,0 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 04.12.2013 току подав до Головного управління Міндоходів у Київській області скаргу №87-15/27653 на податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, Головне управління Міндоходів у Київській області прийняло Рішення №297/10/10-36-10-01-206/1032 від 07.02.2014р. яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення Відповідача, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Щодо обґрунтування встановленого порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Автофрахт-Південь» відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшли Акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 22.05.2013 року №2978/22-6/35992877 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Автофрахт-Південь» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Паритет -78» за липень 2011 року.

Вказаним Актом, встановлено, що операції по взаємовідносинах з ТОВ «АВТОФРАХТ-ПІВДЕНЬ», здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ і як наслідок не викликало реальних змін майнового стану, тобто не є господарською операцією, а також відсутності у посадових осіб підприємства правових підстав щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій, у посадових осіб підприємства відсутні правові підстави щодо відображення в податковому обліку зазначених операцій.

Враховуючи Акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 22.05.2013 року №2978/22-6/35992877, в ході проведення перевірки ПАТ «ККПК» не встановлена наявність отримання транспортних послуг від ТОВ «АВТОФРАХТ-ПІВДЕНЬ» до ПАТ "ККПК".

Крім того, відповідач зазначає, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням , а саме у даних накладних відсутні наступні реквізити, такі як відсутність даних подорожнього листа, відсутність посадової особи, яка здала вантаж, відсутність штампу особи, яка пройняла вантаж, посадова особа, яка дозволила відпуск вантажу, відсутність відомостей про номер та дату доручення.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про відсутність реальності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Автофрахт-Південь", судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Під час перевірки та судом встановлено взаємовідносини між ПАТ «ККПК» та ТОВ «Автофрахт-Південь», відповідно до договору-заявки №8678 від 11.07.2011 року та №9670 від 28.07.2011 року про надання транспортних послуг на загальну суму 6400 грн. в тому числі ПДВ - 1066, 66 грн. Предмет договору: замовник ПАТ «ККПК» зобов'язується виконати погрузку транспортного засобу та надати виконавцю належним чином оформлені документи на вантаж, необхідні для його перевезення по даному маршруту, замовник гарантує своєчасну та повну оплату. Виконавець зобов'язується надати для перевезення транспортний засіб у технічно справному стані і всі наявні документи, встановленого стандарту. Розрахунки за перевезення вантажу проводяться згідно виставлених рахунків перевізником замовнику на основі заявок на перевезення, оформлення оригіналів ТТН та актів виконаних робіт.

Судом встановлено, що ПАТ «ККПК» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 233, 33 грн., суми податкового кредиту віднесені до податкової декларації ПДВ від 22.08.2011 року №9007201645, також, у вересні 2011 року позивачем до складу податкового кредиту, згідно податкової декларації з ПДВ від 20.10.2011 року №9009331041 віднесено суму ПДВ -833 грн. 33 коп.

Отримані послуги з перевезення, оплачені позивачем, що підтверджується Платіжними дорученнями №12451 від 29 липня 2011 рокута№17002 від 03 жовтня 2011 року.

Також слід зазначити, що факт господарських зв'язків між ПАТ Київський «КПК» та ТОВ «АВТОФРАХТ-ПІВДЕНЬ» підтверджується відповідачем в Акті перевірки №848/220/05509659 від 04.11.2013р. (стор. 9), де відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено взаємовідносини між ПАТ «ККПК» та ТОВ «Автофрахт-Південь відповідно до договору-заявки №8678 від 11.07.2011 року та №9670 від 28.07.2011 року про надання транспортних послуг.

На підтвердження надання транспортних послуг позивачем надано суду : Акт №СФ-0001038 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 листопада 2011 року, рахунок-фактуру №СФ -0001038 від 29 липня 2011 року, податкову накладну № 1125, договір-заявку №8678 від 11.07.2011 року та №9670 від 28.07.2011 року про надання транспортних послуг , товарно-транспортну накладну КлН00009344 від 29 липня 2011 року , транспортну накладну №КлН 00009344 від 29.07.2011 року, товарно-транспортну накладну КлН №00009373 від 29 липня 2011 року, транспортну накладну №КлН _00009373 від 29.07.2011 року, транспортну накладну 012622 від 29.07.2011 року , товарно -транспортну накладну КлН _00009347 від 29 липня 2011 року , Акт №СФ-0001001 здачі-прийняття робіт 9надання послуг) від 11 липня 2011 року , рахунок-фактура №СФ -0001001 від 11 липня 2011 року, Податкову накладну від 11.07.2001 року №411, товарно -транспортну накладну КлН _00007659 від 11 липня 2011 року, накладну №клН _00007659 від 11.07.2011 року, платіжні доручення №12451 від 29 липня 2011 року та №17002 від 03 жовтня 2011 року.

Копії зазначених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність зазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, які були досліджені і податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що на кожне перевезення позивачем з постачальником укладався договір-заявка, в якій позивач визначав дату та час навантаження, розвантаження, місце навантаження та розвантаження, найменування вантажу, його вагу та об'єм. Також зазначались контакти осіб, які координують автотранспорт у продавця та покупця. Завантаження автомобіля відбувалось на складі позивача. Комірник позивача відвантажував товар та надавав водію супроводжувальні документи: товарно-транспортна накладна, накладна, рахунок - фактура, в яких зазначався номер автотранспорту, яким надавались послуги з перевезення готової продукції позивача. Факт надання позивачу послуг з перевезення готової продукції Постачальник підтверджував відміткою Покупця на товарно-транспортній накладній про отримання товару та надавав позивачу документи про виконання транспортних послуг, а саме: акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки- фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. На підставі зазначених документів позивач відображав надані послуги в бухгалтерському та податковому обліку.

Позивач здійснював поставки готової продукції (туалетного паперу, салфеток, паперових рушників) в якості постачальника, згідно договорів поставки №22092/330/41/0210 від 1.01.2010р. року та №1501/41/1010 від 1.10.2010 року, укладених з покупцями. Так, згідно положень згаданих договорів, пп.2.2. та пп.3.4. відповідно, поставки здійснювалися постачальником на умовах DDP (Інкотермс 2000).

Отже, послуги з перевезення готової продукції використані в господарській діяльності позивача, адже готова продукція доставлена до покупців позивача та оплачена в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений позивачем та ТОВ «Автофрахт -Південь» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Доводи відповідача щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, такі як відсутність даних подорожнього листа, відсутність посадової особи, яка здала вантаж, відсутність штампу особи, яка пройняла вантаж, посадова особа, яка дозволила відпуск вантажу, відсутність відомостей про номер та дату доручення, не беруться судом до уваги, оскільки вказані недоліки являються лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а також не являється доказом, що господарська операція не відбулась.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р., первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Отже, до обов'язкових реквізитів не відносяться дані подорожнього листа. Необґрунтованими є також претензії відповідача по іншим реквізитам товарно-транспортних накладних. Так , в товарно-транспортній накладній ТТНКлН 00007659 є штамп особи яка прийняла вантаж.

На всіх ТТН є печатка підприємства та підпис матеріально-відповідальної особи, яка прийняла товар. Відповідно до п.13 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої наказом Мінфіну №99 від 16.05.1996 року, при наявності підпису та печатки на супровідних документах про отримання товару при централізовано-кільцевих перевезеннях довіреність не обов'язкова.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку суб'єкта господарської діяльності підтверджувати здійснені ним витрати з придбання послуг з перевезення лише товарно-транспортними накладними. Позивач має право підтвердити наявність здійснених ним витрат не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами (п. 138.2 Податкового кодексу України), такими як видаткова накладна, адже витрати позивачем формуються за подією перерахування коштів на оплату товару.

Вказана правова позиція підтверджується й судовою практикою, зокрема, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року по справі № 2а-10294/09/1570.

В зазначеній ухвалі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишено без задоволення оскільки правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

А також, відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, доводи відповідача щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, такі як: відсутність даних подорожнього листа; відсутність посади особи, яка здала вантаж; відсутність штамп особи, яка прийняла вантаж (ТТН КлН 00007659); відсутність посади особи, яка дозволила відпуск вантажу; відсутність відомостей про номер та дату доручення, за яким особа одержала вантаж (ТТН КлН 00007659, ТТН КлН 00009344, ТТН КлН 00009349, ТТН КлН 00009347, ТТН КлН 00009373) - є помилковими та необґрунтованими, оскільки можуть розглядатися тільки з точки зору дотриманням правил перевезень автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а також не є доказом, що господарська операція не відбулась.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що до перевірки надано і інші первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договори, договори-заявки, рахунки -фактури, акти виконаних робіт , банківські документи.

Обов'язковість товарно-транспортної накладної обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами статті 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт".

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання транспортних послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Автофрахт-Південь".

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Автофрахт-Південь» транспортних послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього права на формування податкового кредиту повинен бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отримані позивачем у ТОВ «Автофрахт-Південь» транспортні послуги в подальшому були використані у власній господарській діяльності, згідно наявних в матеріалах справи доказів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про відсутність реальності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Автофрахт-Південь", суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ТОВ "Автофрахт-Південь" було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагента.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві транспортних послуг документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту отримання транспортних послуг під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагентів його контрагентів (по ланцюгу постачання), що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних результатів, відповідачем суду не надано.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 року №0001712201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код ЄДРПОУ 05509659) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.