Постанова

від 13.03.2014 по справі 813/600/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року № 813/600/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.,

за участю представників сторін:

від позивача: Равлюка Т.І., згідно довіреності,

від відповідача: Гейвича М.М., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ "ТІР" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2014 року № 0000012211 та № 0000022211, прийнятих за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, оформленої актом № 67/22-11/32893609 від 11.12.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що висновки акта ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначає, що розмір податкового кредиту відповідно до податкових накладних від контрагентів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, що супроводжували господарські операції, укладені між позивачем та ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології" (в подальшому змінило перейменовано на ТзОВ "Східні колійні системи"), складені у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Відповідно, ТзОВ "ТІР" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, документально доведеним є факт реальності господарських операцій із ТзОВ "Східні колійні системи", документально доведеними є факти виконання робіт, оплати одержаних послуг, їх використання у власній господарській діяльності. Крім того, зазначає, що за березень 2011 року ним не подавалася декларація з ПДВ у зв'язку з тим, що в цей період він не був платником ПДВ, а тому висновок відповідача про порушення п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України неправомірний. В зв'язку з наведеним, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такі підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Водночас зазначив, що у позивача відсутні докази надсилання в лютому 2013 року до податкового органу заяви про реєстрацію ТзОВ "ТІР" платником ПДВ.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов, поданому до суду 27.02.2014 року, суть якого зводиться до наступного. В результаті проведеної відповідачем перевірки діяльності ТзОВ "ТІР" виявлено завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ "Східні колійні системи" та неподання позивачем податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року. Так, податковий орган вважає, що оскільки підприємством у січні 2011 року досягнуто обсягу оподатковуваних операцій понад 300000,00 грн., з 11 лютого 2011 року позивачу слід було зареєструватись платником ПДВ, подавати податкову звітність та сплачувати податкові зобов'язання з цього податку. Оскільки такого зроблено не було, ДПІ у Галицькому районі правомірно застосувало до ТзОВ "ТІР" штрафні (фінансові) санкції за неподання податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року. Крім того, за наслідками автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у позивача виявлено розбіжність по контрагенту ТзОВ "Східні колійні системи" в частині сформованого податкового кредиту за березень, квітень, липень, серпень, листопад, грудень 2011 року на загальну суму 311588,00 грн. Крім того, безтоварність та нереальність здійснених господарських операцій не підтверджена актом перевірки контрагента. Звідси, позивачем занижено податок на додану вартість за відповідні періоди. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення частково, враховуючи наступне.

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ "ТІР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року оформлено акт № 67/22-11/32893609 від 11.12.2013 року.

Проведеною перевіркою ТзОВ "ТІР", серед інших, встановлено порушення позивачем:

- п. 183.2 ст. 183, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 п. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 311588,00 грн. в зв'язку з нереальністю та безтоварністю господарських операцій позивача з ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології".

- п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме, не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року.

На підставі вищевказаного акта перевірки позивачу 09.01.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012211, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 388069,00 грн. (з них, за основним платежем - 311588,00 грн. та - 76481,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0000022211, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість на загальну суму 170,00 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо грошового зобов'язання, визначеного по взаємовідносинах з ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології"

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (замовник) укладено з ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології" (ЄДРПОУ 33133794) (підрядник) договір спорудження об'єкта будівництва № 26/05/11 від 26.05.2011 року, предметом якого є виконання робіт згідно переліку (додаток №1) щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими об'єктами торгівлі та підземною автостоянкою, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Любінська, 160. Ціна договору визначається кошторисом та актами виконаних робіт. Кошторис є додатком № 2 до договору. Передача проектно-кошторисної документація оформлюється актом, що підписується сторонами договору. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником відповідно до графіку фінансування, який є додатком №6 до договору. Початок робіт заплановано не пізніше 30.05.2011 року і їх закінчення не пізніше 30.09.2013 року. Замовлення, постачання, приймання, розвантаження, складування, охорона і подача на майданчик матеріалів, конструкцій, виробів здійснюється силами підрядника. Підрядник погодує з замовником питання вибору продавців будівельних матеріалів, відповідає за охорону майданчика будівництва, будівельних матеріалів та іншого майна, його освітлення, огорожу, дотримання санітарних і протипожежних вимог, складування і розташування техніки. Передавання закінчених робіт оформлюється актом приймання-передачі. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Копії усіх додатків до договору наявні в матеріалах справи.

В загальному, істотні умови договору передбачені як ним самим, так і додатками №№1-7 до нього, що є невід'ємними частинами договору.

На підтвердження реальності виконання робіт згідно договору спорудження об'єкта будівництва № 26/05/11 від 26.05.2011 року, позивачем представлено суду додатки №№ 1-7 до договору, якими визначено такі умови договору, як: роботи, що підлягали виконанню, загальну суму договору, факт передачі проектної документації, необхідної для спорудження об'єкта будівництва, факт передачі переліку вартості робіт, графік виконання робіт, факт передачі дозвільних документів тощо.

Згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, така за червень 2011 року складає 500754,00 грн. (417295,00 грн., ПДВ 83459,00 грн.), за липень 2011 року - 576486,24 грн. (480405,20 грн., ПДВ 96081,04 грн.), за серпень 2011 року - 757447,92 грн. (631206,60 грн., ПДВ 126241,32 грн.).

Дані суми було відображено також у відповідних податкових накладних № 131 від 30.06.2011 року, № 157 від 29.07.2011 року, № 311 від 31.08.2011 року, № 312 від 31.08.2011 року.

Факт виконання ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології" будівельних робіт підтверджується також актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень 2011 року №2, за липень 2011 року № 3, за серпень 2011 року №4, за серпень 2011 року №5

Застережень щодо правильності та повноти оформлення вищевказаних документів органу у ДПІ у Галицькому районі м. Львова немає.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оплата отриманих позивачем робіт здійснювалась ним шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології", що не заперечується відповідачем і підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Матеріалами справи підтверджено наявність у ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології" чинної на час виконання договору з ТзОВ "ТІР" ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Крім того, особливу увагу заслуговує той факт, що ТзОВ "ТІР" 24.05.2011 року зверталось до інспекції державно-архітектурного контролю у Львівській області із заявою про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт, де вказувало про зміну генерального підрядника на ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології".

Копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що 23.01.2013 року та 25.02.2013 року до реєстру було внесено зміни щодо найменування юридичної особи із ЄДРПОУ 33133794 (ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології", 81135, Львівська обл., р-н Пустомитівський, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144, яку перейменовано в ТзОВ "Східні колійні системи" (ТОВ "СКС") та змінено місцезнаходження юридичної особи на: 61121, Харківська обл., м. Харків, Московський р-н, просп. Тракторобудівників, буд. 140-Б, кв. 75. До основних видів діяльності ТОВ "СКС" згідно КВЕД належить діяльність у сфері інжинірингу, геології, геодезії, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України - господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Наданий позивачем договір з ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології" підписаний уповноваженими особами та скріплені печатками, при його укладенні сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а, тому, такий договір створює, змінює та припиняє правовідносини між позивачем та його контрагентом.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Крім того, аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд також вважає, що під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку витрат та податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги. При здійсненні такого контролю податковому органу необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка поставила товар/роботу/послугу і склала податкові накладні, та особою, яка отримувала товар/роботу/послугу і сформувала витрати та податковий кредит.

Натомість, відповідачем цього зроблено не було, а лише здійснено покликання на акт ДПС у Харківській області від 02.04.2013 року № 238/22.2-05/33133794 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Східні колійні системи" (ЄДРПОУ 33133794) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ПП "Батир Менеджмент", код ЄДРПОУ 35033946, за період березень 2010 року, ПП "Укрметгрейд", код ЄДРПОУ 36501275, за період травень, червень, липень 2010 року, ПП "Егеста", код ЄДРПОУ 37156841, за період березень 2011 року, ПП "Поляріс Лайт", код ЄДРПОУ 37156789, за період квітень 2011 року, ПП "Галичбудпостач", код ЄДРПОУ 37162902, за період квітень травень, червень, липень, серпень 2011 року, ТОВ "Металбуд Центр", код ЄДРПОУ 33457571, за період травень, червень, липень, серпень 2011 року, ПП "Вікторія Галкомсервіс", код ЄДРПОУ 34368643, за період липень, серпень 2011 року, ТОВ "ЮТ-Комплекс", код ЄДРПОУ 35544475, за період серпень 2011 року та ТОВ "Системи енергозбереження", код ЄДРПОУ 37162902, за період серпень 2011 року, яким встановлено факт неможливості реального здійснення ТзОВ "Східні колійні системи" фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності з своїми контрагентами.

Однак, даний акт, на думку суду, не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо предмету доказування - реальності взаємовідносин ТзОВ "Східні колійні системи" та ТзОВ "ТІР" в червні-серпні 2011 року.

Крім того, вищезазначений акт складено в квітні 2013 році, а досліджувані судом взаємовідносини із ТзОВ "ТІР" у ТзОВ "Східні колійні системи" (стара назва - ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології") мали місце у червні-серпні 2011 році.

Також слід звернути увагу на те, що в судовому засіданні представник ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначив, що податковим органом не заперечувалась реальність виконання договору спорудження об'єкта будівництва № 26/05/11 від 26.05.2011 року, а спірне податкове повідомлення-рішення № 0000012211 від 09.01.2014 року було прийнято лише в зв'язку з виявленою розбіжністю по податковому зобов'язанню та податковому кредиту у ТзОВ "Східні колійні системи" та ТзОВ "ТІР", на частину податкового кредиту, на яку виявлено розбіжність (загальна сума податкового кредиту позивача по контрагенту ТзОВ "Східні колійні системи" складає 100166666,00 грн., а спірне податкове повідомлення-рішення № 0000012211 від 09.01.2014 року на суму 311588,00 грн.).

В листі Міністерства доходів і зборів України 27.05.2013 року № 3642/6/99-99-19-04-01-15 зазначено, що згідно з положеннями Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства "Інтерсплав" проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства "Булвес" проти Болгарії (2009 рік).

Так, у вказаних рішеннях Європейського суду з прав людини йдеться про те, що суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Звідси, з огляду на те, що реальність виконання договору спорудження об'єкта будівництва № 26/05/11 від 26.05.2011 року між контрагентами ТзОВ "ТІР" (замовник) та ТзОВ "Корпорація "Колійні ремонтні технології" (підрядник) підтверджена матеріалами справи, відповідачем фактично не заперечується, а також на те, що підставою для нарахування грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій позивачу відбулося з підстав виявленої розбіжності при співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту ТзОВ "Східні колійні системи" та ТзОВ "ТІР" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000012211 від 09.01.2014 року було прийнято протиправно і таке підлягає скасуванню.

Щодо штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації за березень 2011 року

У відповідності до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу, у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день. (п. 183.6 ст. 183 Податкового кодексу)

У відповідності до п. 181.10 ст. 181 Податкового кодексу, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов'язаний внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку з бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку контролюючим органом. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, контролюючий орган зобов'язаний внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

Будь-яка особа, у відповідності до п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

На виконання вимог п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалося в судовому засіданні те, що ТзОВ "ТІР" у січні 2011 року досягло обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000,00 грн. Відтак, позивачем не пізніше 11 лютого 2011 року повинно було бути подано до податкового органу реєстраційну заяву для обов'язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість.

Натомість, ні заяви для реєстрації платником ПДВ ТзОВ "ТІР" ні податкової декларації за березень 2011 року до податкового органу позивачем подано не було.

Судом не беруться до уваги твердження представника позивача про те, що ТзОВ "ТІР" зверталось до податкового органу із відповідною реєстраційною заявою про реєстрацію особи як платника ПДВ в лютому 2011 року, оскільки докази цьому відсутні.

Натомість, наявною в матеріалах справи копією свідоцтва № 100331262 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 506130, виданого ТзОВ "ТІР", засвідчено, що датою реєстрації позивача платником ПДВ є 01.04.2011 року.

Відтак, позивачем не дотримано вимог податкового законодавства в частині своєчасної реєстрації платником ПДВ та подання податкової декларації за березень 2011 року, тому, штрафні (фінансові) санкції податковим органом нараховано обґрунтовано, а спірне податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 0000022211 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 11.12.2013 року, в частині заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на 311588,00 грн. Висновки відповідача, як органу доходів і зборів, про заниження ТзОВ "ТІР" податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року в силу розбіжності в даних податкової звітності із контрагентом ТзОВ "Східні колійні системи" не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

В свою чергу, порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо обов'язку декларування податку на додану вартість в березні 2011 року встановлено в судовому засіданні та доведено матеріалами справи.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 0000012211, яким ТзОВ "ТІР" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 388069,00 грн. Тому, таке підлягає скасуванню.

Водночас, податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 0000022211, яким ТзОВ "ТІР" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 170,00 грн. винесено податковим органом правомірно та підставно. Тому, таке скасуванню не підлягає.

Звідси, позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору та зважаючи на часткове задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь ТзОВ "ТІР" слід стягнути з Державного бюджету України 485,25 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012211 від 09.01.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР", ЄДРПОУ 32893609, м. Львів, пл. Соборна, 12/6, 485 (чотириста вісімдесят п'ять) гривень 25 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18.03.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.