Ухвала

від 29.07.2014 по справі 813/600/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 876/3651/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Качмара В.Я.,

суддів - Богаченка С.І., Курильця А.Р.,

за участі секретаря - Щерби С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 09.01.2014 №№0000012211, 0000022211. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перше спірне ППР прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нереальності (нікчемності) господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології» (в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» (далі - ТОВ-2) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Під час проведення перевірки були надані всі належні первинні документи, які відповідачем належним чином не взяті до уваги. Крім того, зазначає, що за березень 2011 року ним не подавалося декларація з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у зв'язку з тим, що в цей період не був платником такого податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в справі №813/600/14 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР від 09.01.2014 №0000012211. В решті позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на податковий кредит підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом. Відповідні висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами. Водночас, ППР від 09.01.2014 №0000022211, яким застосовано штрафну санкцію за неподання податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року, у зв'язку із недотриманням вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації платника ПДВ, є правомірним.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ТОВ-1 наявна розбіжність в частині сформованого податкового кредиту по ТОВ. Перевіркою ТОВ-1 встановлено неможливість реального здійснення ним господарської діяльності та те, що протягом травня-серпня 2011 року таке фактично проводило транзитні операції, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат (витрат) та податкового кредиту.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в матеріалах справи є достатня кількість доказів на підставі яких така може бути розглянута судом, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

ТОВ зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 27.02.2004, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.01.2005, 01.04.2011 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. (а.с.12-13, 65).

На підставі Акта від 11.12.2013 №67/22-11/32893609 планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2000 по 31.12.2012 податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: п.183.2 ст.183, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 311588 грн, в т.ч. за березень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2011 року 3500 грн, 2170 грн, 21865 грн, 157812 грн, 43981 грн та 82260 грн відповідно; п.203.1 ст.203 ПК України у зв'язку з неподанням податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року (а.с.11-64).

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентом ТОВ-1 використавши при цьому акт про неможливість проведення зустрічної звірки останнього перевірки останнього від 02.04.2013 №238/22.2-05/33133794 (а.с.188-199; далі - Акт-1) та зробивши висновки про фіктивність (безтоварність, нереальність) господарських операцій між ними.

09.01.2014 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР: №0000012211, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 388609 грн (основний платіж 311588 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 76481 грн); 0000022211, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 170 грн (а.с.9-10).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. а) п.198.1 ст.198 цього ж Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, плаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачаються не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ-1 підтверджена: договором на спорудження об'єкта будівництва від 26.05.2011 №26/05/11 багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими об'єктами торгівлі та підземною автостоянкою, що знаходиться за адресою м.Львів вул.Любінська 160, додатками №№1-7 до цього договору та проектом будівництва, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за червень-серпень 2011 року форми №КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт за червень-серпень 2011 року форми №КБ-2в, податковими накладеними, виписками по рахунку про плату за отримані послуги (а.с.72-106, 115, 127-183).

15.11.2010 ТОВ отримало в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаний об'єкт, строком дії до 30.09.2013.

Крім того, 24.05.2011 позивачем подавалося до вказаної вище інспекції повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт, щодо зміни генпідрядника на ТОВ-1 (а.с.117-118).

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана правильна оцінка.

Такі були об'єктивно розцінені цим судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагента послуги використані ним у своїй господарській діяльності - були передані на виконання договору із своїм контрагентом-довірителем по спорудженню цього ж об'єкта, що підтверджено належними первинними документами (а.с.15).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності послуг, придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом.

ТОВ-1 на час укладення вказаного договору з позивачем та його виконання було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ і мало право на випуск податкових накладних. Крім того, таке належним чином задекларувало податкове зобов'язання з ПДВ у господарських операція з позивачем, а відповідні розбіжності виникли у зв'язку із відображенням в податковому обліку ТОВ-1 результатів його перевірки (зустрічної звірки) оформленої Актом-1 (а.с.41, 198).

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу та те, що ТОВ сформувало податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ на загальну суму 100166666 грн, а податковий орган, із вказаних підстав (нереальності, безтоварності), поставив під сумнів лише малу частину такого, виключно у зв'язку із виявленою розбіжністю у відповідній системі.

Додатково, необхідно зазначити, що здійснені ТОВ-1 господарські операції відповідали основному виду його діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель, а також ним отримано ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури строком дії з 23.09.2008 по 23.09.2013 (а.с.119-126).

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента

Доказів участі ТОВ разом з вказаним контрагентом у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено.

Як вбачається із висновків Акта відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльності ТОВ-1 із його постачальниками, які виключно ґрунтувалися на висновках Акта-1, де зроблено висновок, що господарські операції ТОВ-1 із конкретними контрагентами-постачальниками та не конкретно-визначеними покупцям, є нереальні(фіктивні).

При цьому відповідні висновки Акта-1 були в основному сформульовані у зв'язку із тим, що ТОВ-1 не представлено до перевірок жодних первинних документів щодо здійснення господарських операцій за відповідні періоди із визначеними контрагентами-постачальниками (у зв'язку із не встановленням його місцезнаходження та втратою первинних документів) (а.с.39).

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції, відповідні первинні документи є в наявності в ТОВ, були представлені ним до перевірки та подані в суді.

Відсутність ТОВ-1 за податковою адресою також не свідчить про безтоварність здійснених господарських операцій, оскільки такі операції мали місце в червні-серпні 2011 року, а відповідну відсутність було встановлено податковим органом лише в квітні 2013 (а.с.40).

Твердження апелянта про нібито недоліки податкових накладених, виданих ТОВ-1, в частині місцезнаходження та назви останнього, то такі є надумані, оскільки станом на період їх видання таке товариство мало місцезнаходження - вул. Б.Хмельницького, 144, с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область та назву - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології», а вже в подальшому, а саме, в грудні 2012 року та лютому 2013 року відповідно, змінило місцезнаходження - Проспект Тракторобудівників, 140-Б/75, м. Харків та назву - Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» (а.с.122-123).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору у відповідній частині правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

В іншій частині позовних вимог - щодо визнання протиправним та скасування ППР від від 09.01.2014 №0000022211, в якій відмовлено в позові, рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права роботи правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я.Качмар

Судді С.І.Богаченко

А.Р.Курилець