Постанова

від 11.03.2014 по справі 806/8285/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Житомир справа № 806/8285/13-a

час прийняття: 12 год. 20 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

за участі секретаря Павлюк В.О.,

за участі представників позивача Семенюк В.В., Мангушева М.Ю., Токар С.О.,

за участі представників відповідача Дубчак М.В., Білоцького В.М., Дурави В.А., Мезенцева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Золушка" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Золушка" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати наказ Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 1545 від 17 грудня 2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з тих підстав, що контролюючий орган не мав достатніх правових підстав для проведення такої перевірки.

До початку розгляду справи по суті позивач позовні вимоги збільшив, просив також скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 165679, 00 грн. основного платежу і 37500, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000162201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2011 року на 28413, 00 грн. та за грудень 2012 року на 144220, 00 грн., № 0000172201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 794, 00 грн. основного платежу і 164, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також визнати неправомірними дії відповідача по проведенню 08 січня 2014 року позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства "Золушка" щодо формування собівартості реалізованих ТМЦ (робіт, послуг), їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ з окремими платниками податків, доходів та витрат за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що зобов'язання по податку на прибуток підприємства було збільшено та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок безпідставного віднесення до складу витрат 830082, 00 грн., не підтверджених документально, та 96591, 00 грн. відсотків за користування кредитними коштами при наявності дебіторської заборгованості. З такими висновками контролюючого органу Підприємство не погоджується, оскільки витрати у сумі 830082, 00 грн. підтверджуються видатковими і податковими накладними з усіма визначеними законодавством реквізитами, норми податкового законодавства не містять залежності між розміром кредиторської і дебіторської заборгованості, отримані за кредитними договорами кошти були спрямовані на поповнення власних обігових коштів. Підставою для нарахування зобов'язання з податку на додану вартість стали міркування перевіряючого про віднесення до складу податкового кредиту 794, 00 грн. ПДВ з ціни придбаних у ТОВ "Медіа-Трейд" товарів, яке має ознаки фіктивності. Позивач з цим також не погоджується так, як відповідачем не надано вироку суду, який набрав законної сили, щодо фіктивної діяльності зазначеного контрагента, факт придбання матеріальних цінностей підтверджується документально, що є безумовною підставою для формування податкового кредиту.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що оспорювані позивачем наказ про проведення перевірки відповідає нормам податкового законодавства, так як Підприємство допустило перевіряючого до перевірки. За таких обставин ним може ставитися питання лише про скасування прийнятих за наслідками перевірки податкових повідомлень-рішень. Однак, і вони є правомірними, бо прийняті на підставі реальних обставин справи про відсутність належного документального підтвердження витрат у сумі 830082, 00 грн., віднесення до складу витрат 96591, 00 грн. відсотків за користування кредитними коштами при наявності дебіторської заборгованості, а також включення до складу податкового кредиту 794, 00 грн. ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Медіа-Трейд", яке, згідно з актом перевірки № 2901/22-2/32699392 від 27 серпня 2012 року та оперативними матеріалами, здійснювало поставку комп'ютерної техніки і комплектуючих до неї без наміру створення правових наслідків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 17 грудня 2013 року начальником Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено наказ № 1545 (а.с. 11 том 1) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Золушка" у зв'язку з ненаданням пояснень та документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 22977/22-04 від 03 грудня 2013 року.

При цьому суд зазначає, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок викладено у статті 78 Податкового кодексу України. Такі перевірки проводяться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у статті 78, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 9, 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 із змінами і доповненнями, встановлено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Пунктом 12 цього ж Порядку передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин, зокрема, у разі виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Із системного аналізу викладених норм вбачається, що обов'язковою умовою здійснення документальної позапланової перевірки є прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених статтею 78 ПК України, в якому зазначаються підстави для проведення перевірки.

Як вбачається із запиту відповідача № 22977/22-04 від 03 грудня 2013 року (а.с. 7 том 1), контролюючий орган у зв'язку з отриманням податкової інформації щодо виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, просив протягом 10 робочих днів надати йому пояснення та їх документальне підтвердження щодо формування собівартості реалізованих ТМЦ, їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту та подальшого визначення зобов'язання з ПДВ з окремими платниками податків за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, завірені належним чином копії документів, що стосуються проведених операцій.

На вказаний запит Підприємством надано відповідь № 77 від 10 грудня 2013 року (а.с. 8-9 том 1) із зазначенням, що надати у десятиденний строк копії всіх документів за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року неможливо через їх загальну кількість - 66852 шт. Крім того, вказано на те, що запит не містить фактів про порушення відповідного законодавства з боку ПП "Золушка" та законних підстав для надсилання запитів.

Суд не може погодитись з твердженням представників відповідача про правомірність прийняття оспорюваного наказу, оскільки у запиті, ненадання відповіді на який стало підставою для його прийняття, не міститься конкретних фактів порушень, одержання якої саме податкової інформації передувало його надісланню, по господарським відносинам з якими контрагентами необхідно надати пояснення і їх документальне підтвердження.

Слід також зазначити, що інформаційний запит Житомирської ОДПІ містить фактично загальний опис запитуваної інформації, однак не містить конкретного її переліку, що, відповідно до пункту 16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, звільняє платника податків від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судом не беруться до уваги і доводи представників контролюючого органу про можливість оскарження лише податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2014 року як результату виконання наказу про проведення перевірки, оскільки Підприємство звернулося до суду з позовом про скасування цього наказу 18 грудня 2013 року, тобто, ще до проведення перевірки, 08 січня 2014 року, та прийняття оспорюваних повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем направлено письмовий запит про надання інформації без дотримання вимог чинного законодавства, зазначення обґрунтованих підстав, конкретизованого опису інформації. Отже, законні підстави для прийняття наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки № 1545 від 09 грудня 2013 року відсутні, відповідно, неправомірними суд вважає дії відповідача по проведенню 08 січня 2014 року перевірки на підставі цього наказу.

Також судом встановлено, що під час проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства "Золушка" щодо формування собівартості реалізованих ТМЦ, їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ з окремими платниками податків, доходів та витрат за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року виявлено порушення:

- пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в розмірі 165679, 00 грн. (в т.ч.: 2-4 квартали 2011 року - 15681, 00 грн., 1 кв. 2012 року - 45079, 00 грн., 1 півріччя 2012 року - 110416, 00 грн., 9 міс. 2012 року - 131622, 00 грн., 2012 рік - 149998, 00 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2-4 кв. 2011 року - 28413, 00 грн., 1 кв. 2012 року - 46871, 00 грн., 1 півріччя 2012 року - 87611, 00 грн., 9 міс. 2012 року - 123512, 00 грн., 2012 рік - 144220, 00 грн. внаслідок непідтвердження належним чином оформленими первинними документами витрат у сумі 830082, 00 грн., віднесення до складу витрат відсотків за користування кредитними коштами;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на 794, 00 грн., у тому числі: за червень 2011 року - 142, 00 грн., липень 2011 року - 186, 00 грн., жовтень 2011 року - 40, 00 грн., листопад 2011 року - 331, 00 грн., липень 2012 року - 95, 00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з ціни придбаних у ТОВ "Медіа-Трейд" товарів, що має ознаки фіктивності.

За результатами перевірки складено акт № 5/22-01/20424742/0100 від 08 січня 2014 року (а.с. 56-80 том 1).

Не погоджуючись із висновками перевірки, Підприємство подавало до акта заперечення (а.с. 83-84), які залишено без задоволення.

На підставі вказаного акта контролюючим органом 24 січня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000152201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 165679, 00 грн. основного платежу і 37500, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000162201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2011 року на 28413, 00 грн. та за грудень 2012 року на 144220, 00 грн., № 0000172201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 794, 00 грн. основного платежу і 164, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо віднесення до складу собівартості реалізованої продукції непідтверджених документально витрат.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 63-66 том 1), підприємством завищено витрати, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку на 830082, 00 грн.

У накладних не розшифровані підписи покупця та продавця товару, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, тобто, неможливо ідентифікувати посадових осіб, які продавали і отримували товарно-матеріальні цінності, неможливо визначити, чи є ці особи посадовими особами підприємств.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із змісту норм статей 138, 139 Податкового кодексу України слідує, що безумовною підставою для формування розміру витрат при визначенні розміру податку на прибуток є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Суд встановив, що відповідач зменшив розмір витрат і, відповідно, збільшив розмір зобов'язання по податку на прибуток і зменшив розмір від'ємного значення податку на прибуток на підставі висновків про відсутність в накладних, виписаних ПП ОСОБА_8, ПП "Демидівський консервний завод", ДП Фірмою "Екотехніка-М", ТОВ НВП "Украгрокомплекс", ТОВ "Еко-Сфера", ТОВ "Аквапласт", ФОП ОСОБА_9, ТОВ БП "Кристал", ТОВ "Авіс", ТОВ "Віто Хаус", ТОВ "Радема", ТОВ "Бестселер Україна", ТОВ "Техмолпром", ФОП ОСОБА_10, ТОВ КФ "Нектар", розшифровок підпису покупця та продавця товару, посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, що унеможливлює ідентифікацію посадових осіб, які продавали і отримували товарно-матеріальні цінності, неможливо визначити, чи є ці особи посадовими особами підприємств.

Такі припущення контролюючого органу суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дослідивши надані позивачем первинні документи (а.с. 97-252 том 1, 1-12 том 2), суд встановив, що податкові і видаткові накладні містять розшифровки підписів покупця та продавця товару, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

У ході розгляду справи перевіряючий Білоцький В.М. пояснив, що Підприємством до перевірки надавалися інші накладні, ніж ті, які долучені до матеріалів справи, та містили недоліки, зазначені в акті перевірки.

Однак, всупереч положенням частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав жодних доказів про відсутність у первинних документах, виписаних ПП ОСОБА_8, ПП "Демидівський консервний завод", ДП Фірмою "Екотехніка-М", ТОВ НВП "Украгрокомплекс", ТОВ "Еко-Сфера", ТОВ "Аквапласт", ФОП ОСОБА_9, ТОВ БП "Кристал", ТОВ "Авіс", ТОВ "Віто Хаус", ТОВ "Радема", ТОВ "Бестселер Україна", ТОВ "Техмолпром", ФОП ОСОБА_10, ТОВ КФ "Нектар", розшифровок підпису покупця та продавця товару, посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, зокрема, копії таких документів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що підстави та порядок формування платником податків розміру витрат регламентується положеннями Податкового кодексу України, яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування витрат може бути визнано неправомірним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів щодо умислу укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо непідтвердження витрат у сумі 830082, 00 грн. за 2012 рік є помилковими та не підтверджуються обставинами справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано розмір витрат за 2012 рік на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям з ПП ОСОБА_8, ПП "Демидівський консервний завод", ДП Фірмою "Екотехніка-М", ТОВ НВП "Украгрокомплекс", ТОВ "Еко-Сфера", ТОВ "Аквапласт", ФОП ОСОБА_9, ТОВ БП "Кристал", ТОВ "Авіс", ТОВ "Віто Хаус", ТОВ "Радема", ТОВ "Бестселер Україна", ТОВ "Техмолпром", ФОП ОСОБА_10, ТОВ КФ "Нектар" та на підставі норм Податкового кодексу України, відтак, нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення податку на прибуток з цих підстав проведено контролюючим органом неправомірно.

Стосовно віднесення до складу витрат відсотків за користування кредитними коштами.

Як вказано в акті перевірки (а.с. 66-67 том 1), понесені витрати щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами за 2-4 кв. 2011 року у сумі 96591, 00 грн. є економічно необгрунтованими, внаслідок чого підприємством завищено витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності на 96591, 00 грн. Відповідно до кредитного договору № 280-17/058 від 30 липня 2007 року підприємство отримувало кошти на поповнення обігових коштів. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рах. 361, станом на 01 квітня 2011 року дебіторська заборгованість становить 1098, 90 тис. грн., станом на 31 грудня 2011 року - 1385, 80 тис. грн.

Враховуючи наведене, позивач нараховує відсотки за користування кредитними коштами при збільшенні дебіторської заборгованості.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, 13 липня 2007 року між ПП "Золушка" (Позичальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 280-17/058 (а.с. 12-16 том 1), за умовами якого Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим договором.

До вказаного договору сторонами підписано додаткові угоди № 1 (а.с. 18 том 1) та № 2 (а.с. 20 том 1).

Кредитором Позичальникові надсилався лист про зміну процентної ставки (а.с. 21 том 1), а також оглядалося майно, що пропонувалося в забезпечення зобов'язань по кредиту (а.с. 22 том 1).

Про надання овердрафту сторонами укладався договір № 280066977OVERDRAFT1 (а.с. 23-27 том 1).

Як пояснили представники позивача, Підприємство нарахувало і сплатило за договором невідновлювальної кредитної лінії від 13 липня 2007 року 95009, 96 грн. відсотків за користування кредитними коштами і 1493, 97 грн. - по договору про надання овердрафту. Отримані кредитні кошти були направлені на поповнення власних обігових коштів - оборотних виробничих коштів і фондів обігу підприємства, виражені в грошовій формі.

Всупереч положенням частини 2 статті 71 КАС України, представниками відповідача використання Підприємством кредитних коштів поза межами його діяльності не доведено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність розмір кредиторської заборгованості від дебіторської.

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до складу витрат 96591, 00 грн. відсотків за користування кредитними коштами за 2-4 квартали 2011 року як такі, що були використані у власній господарській діяльності підприємства.

Щодо збільшення податку на додану вартість.

Як зазначено в акті перевірки (а.с.74 том 1), перевіркою відображених у податковій декларації з ПДВ за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року показників виявлено виплив на них здійснення операцій з придбання виробничих запасів, послуг оренди, зв'язку, та інше, пов'язане з веденням господарської діяльності та завищення на 794, 00 грн.

Підприємством до податкового кредиту безпідставно включено податок на додану вартість по придбаних ТМЦ на загальну суму 794 грн., які отримано у перевіреному періоді від ТОВ «Медіа-Трейд», що має певні ознаки фіктивності і взаємовідносини з яким можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третіми особами - вигодонабувачами.

До Житомирської ОДПІ надійшли оперативні матеріали по відпрацюванню ТОВ «Медіа - Трейд», в т.ч. схематичне зображення роботи ТОВ «Медіа - Трейд» з СГД, які мають ознаки фіктивності, та, зокрема, ТОВ «Комп плюс» (код ЄДРПОУ 32555112), ТОВ «Інтерпроцесор» (код ЄДРПОУ 36258064), ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37139302), ТОВ «Еверест Комп'ютерні технології» (код ЄДРПОУ 33596448), ТОВ консалтингова компанія «Технології ІТ-Бізнесу» (код ЄДРПОУ 34624727) та ТОВ «Армстронг Електронік» (код ЄДРПОУ 36678250), по яких здійснювалась діяльність поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між даними СПД та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

По ТОВ «Медіа-Трейд» за період діяльності з 01 січня 2008 року по 30 червня 2012 року винесено постанову старшим слідчим з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 11 червня 2012 року по кримінальній справі № 69-116. В рамках розслідування вказаної кримінальної справи встановлено факти фіктивного підприємництва, відслідковано ланцюг постачання комп'ютерної техніки, який створено з метою ухилення від сплати податків рядом підприємств.

У перевіреному періоді ТОВ «Медіа-Трейд» отримано від СПД з ознаками фіктивності комп'ютерну техніку та комплектуючі на загальну суму 14379560 тис. грн. з ПДВ, які були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, тобто ТОВ «Медіа-Трейд» є посередником у створеному ланцюгу поставок.

Враховуючи той факт, що ТОВ «Медіа-Трейд» незаконно сформовано валові витрати (у період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2011 року) та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (у період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року) всього в сумі 14379560, 00 грн., то і факт подальшої реалізації комп'ютерної техніки також незаконний.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Медіа-Трейд» безпідставно відображено у складі податкового кредиту операції по фіктивним операціям, більш детально суть встановленого порушення по взаємовідносинах ТОВ «Медіа-Трейд» з СГД, перелік яких визначено в вищенаведеній Постанові слідчого та акті документальної позапланової перевірки ТОВ «Медіа-Трейд» від 27 серпня 2012 року № 2901/22-2/32699392.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Медіа-Трейд" (Постачальник) укладено ряд договір поставки.

За умовами вказаного договору було поставлено Підприємству телефон Nokia 1616, програмне забезпечення Kaspersky Security 2011 продовження, програмне забезпечення Kaspersky Anti-Virus for file server продовження, програмне забезпечення Kaspersky Internet Security 2012 Desktop продовження, принтер Canon LBP-6650dn, про що свідчать видаткові накладні (а.с. 29, 31, 33, 35, 37, 39 том 2), податкові накладні (а.с. 30, 32, 34, 36, 38, 40 том 2), виписки по рахунку (а.с. 47 том 2), журнал-ордер і відомість по рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами (у розрізі замовлень)" за період з червня 2011 року по липень 2012 року (а.с. 48 том 2), журнал-ордер і відомість по рахунку 15 "Капітальні інвестиції" за період з червня 2011 року по липень 2012 року (а.с. 49 том 2), акти приймання-передачі основних засобів (а.с. 50, 54 том 2), акти введення в господарський оборот (а.с. 51-53, 55 том 2).

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Договори, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також платник податку (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування розміру витрат за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності, був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємств чи веденні господарської діяльності.

Доводи контролюючого органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 11 червня 2012 року по кримінальній справі № 69-116 як підтвердження факту здійснення ТОВ "Медіа-Трейд" фіктивної підприємницької діяльності, оскільки таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем обгрунтовано віднесено до складу податкового кредиту 794, 00 грн. ПДВ з вартості придбаних у ТОВ "Медіа-Трейд" товарів, тому визначення зобов'язання по податку на додану вартість з цих підстав є неправомірним.

З врахуванням всього викладеного вище, суд дійшов висновку, що дії відповідача по проведенню 08 січня 2014 року позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства "Золушка" є неправомірними, наказ Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 1545 від 17 грудня 2013 року та податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000152201, № 0000162201, № 0000172201 прийняті з порушенням норм податкового законодавства і підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №1545 від 17.12.2013 року.

Визнати неправомірними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області по проведенню 08.01.2014 року позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства "Золушка" щодо формування собівартості реалізованих ТМЦ (робіт, послуг), їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ, з окремими платниками податків, доходів та витрат за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.01.2014 року №0000152201, №0000162201, №0000172201.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 17 березня 2014 р.