Постанова

від 07.10.2015 по справі 806/8285/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/33724/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014

у справі № 806/8285/13-а

за позовом приватного підприємства "Золушка" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправним скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) подано про визнання протиправним та скасування наказу Інспекції від 17.12.2013 № 1545 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства», визнання неправомірними дій Інспекції з проведення податкової перевірки Підприємства, а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 № 0000152201, № 0000162201 та № 0000172201.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, позов задоволено.

Судові акти мотивовано відсутністю законних підстав для призначення та проведення спірної перевірки, а також дотриманням платником умов формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог інспекція посилається на законність призначення та проведення спірної перевірки і зазначає, що у будь-якому разі допуск працівників Інспекції до проведення цієї перевірки нівелює процедурні порушення призначення такої перевірки. Також відповідач наголошує на тому, що операції з придбання товарів були відображені у податковому обліку Товариства не у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а витрати на нарахування та сплату процентів за банківським кредитом не пов'язані з господарською діяльністю платника.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекція звернулася до Підприємства із запитом від 03.12.2013 № 22977/22-04, в якому просила надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо порядку формування собівартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей, їх використання у господарській діяльності та платника та формування податкового кредиту за період з 01.04.2011 по 31.12.2012. В якості підстави направлення цього запиту Інспекцією зазначено отримання податкової інформації відносно виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податкового законодавства.

У листі від 10.12.2013 № 77 позивач відмовився надати контролюючому органові запитувані документи, зазначивши про безпідставність направлення вказаного запиту та про значний обсяг запитуваної первинної документації.

17.12.2013 начальником Інспекції було видано наказ № 1545, яким призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства, на підставі якого працівниками відповідача було проведено відповідну перевірку щодо формування позивачем собівартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту, подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ, з окремими платниками податків, доходів і витрат за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.

За наслідками цієї перевірки відповідачем було складено акт від 08.01.2014 № 5/22-01/20424742/0100, в якому викладено висновок про непідтвердженість витрат Товариства у загальній сумі 830 082 грн. належним чином оформленими первинними документами (у представлених платником документах відсутні розшифровки підписів осіб, які підписали ці документи; за цими документами неможливо ідентифікувати осіб, які брали безпосередню участь у виконанні господарських операцій та були відповідальними за таке виконання).

Також Інспекцією зроблено висновок про протиправне відображення платником у податковому обліку витрат на нарахування відсотків за банківським кредитом, одержаним платником на поповнення обігових коштів за наявності у нього дебіторської заборгованості.

Крім того, під час перевірки Інспекція не визнала право платника на податковий кредит у сумі 794 грн. за операціями з придбання товарів (телефону Nokia, принтера, програмного забезпечення) у товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Трейд» (далі - ТОВ «Медіа-Трейд»), яке було учасником схеми фіктивних поставок комп'ютерної техніки з метою сприяння іншим особам в мінімізації податкових зобов'язань.

Наведені висновки були покладені Інспекцією в основу прийняття податкових повідомлень-рішень:

від 24.01.2014 № 0000152201, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 165 679 грн. за основним платежем та на 37500 грн. за штрафними санкціями;

від 24.01.2014 № 0000162201 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 172 633 грн.;

від 24.01.2014 № 0000172201 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 794 грн. за основним платежем із застосуванням 164 грн. штрафних санкцій.

Визнаючи протиправними дії Інспекції з проведення спірної податкової перевірки, попередні судові інстанції підтримали правову позицію позивача у справі відносно того, що направлений Інспекцією письмовий запит не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, позаяк не містить конкретних фактів виявлених правопорушень, які слугували підставою для направлення цього запиту, а також конкретного переліку витребовуваних документів.

Підпунктом 20.1.23 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК) органам державної податкової служби надано право у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Наведений законодавчий припис кореспондується з положеннями пункту 73.3 статті 73 ПК, в силу якої органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, - за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1).

Зі змісту залученої до матеріалів справи копії запиту Інспекції вбачається, що витребування податковим органом запитуваних відомостей у Підприємства було зумовлено отриманням Інспекцією податкової інформації, що свідчать про можливі порушення позивачем вимог законодавства у сфері оподаткування. Також Інспекцією наведено перелік витребовуваних документів (договори, прибуткові накладні, акти виконаних робіт тощо).

Наведене цілком відповідає підставі направлення запиту, викладеній у пункті 1 частини третьої пункту 73.3 статті 73 ПК, та спростовує твердження позивача (помилково підтримані судами попередніх інстанцій) про незазначення Інспекцією підстави надсилання спірного запиту.

Слід також зазначити, що чинним податковим законодавством (зокрема, статтею 73 ПК) не встановлено ані конкретної форми запиту контролюючого органу, ані ступеня деталізації обставин, які зумовили направлення такого запиту платникові. Коло запитуваної Інспекцією інформації у представлених запитах відповідає повноваженням контролюючого органу та змісту розглядуваного контрольного заходу.

А відтак у даному разі у позивача не було об'єктивних мотивів для відмови у наданні відповідачеві пояснень та витребовуваних документів на їх підтвердження.

Частиною п'ятою пункту 73.3 цієї ж статті ПК встановлено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Ненадання ж платником пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, направленого контролюючим органом у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, є обставиною, з якою підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК пов'язує здійснення документальної позапланової перевірки.

З урахуванням викладеного у даному разі слід погодитися із законністю призначення та проведення оспорюваної перевірки, у зв'язку з чим підстави для задоволення даного позову у відповідній частині відсутні.

У той же час, надаючи правову оцінку правомірності прийняття Інспекцією оспорюваних податкових повідомлень-рішень на підставі висновку про невідповідність сформованих платником даних податкового обліку критерію документальної підтвердженості, суди встановили, що усі господарські операції (за якими контролюючим органом не визнано податкові наслідки у вигляді права на формування витрат у податковому обліку) оформлені необхідними первинними документами, які відповідають виду та змісту конкретної операції (як-от - видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними) та містять необхідні відомості про осіб, що підписували відповідні первинні документи і були відповідальними за виконання операцій.

Таким чином, судами належним чином спростовано викладений в акті перевірки висновок Інспекції про неповноту відомостей у представлених платником первинних документах.

Правильною є і надана судами правова оцінка по епізоду, пов'язаному з відображенням Підприємством у податковому обліку операцій з нарахування відсотків за банківським кредитом.

Так, підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК передбачено право платника на включення до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного доходу, фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

Відповідно до пункту 141.1 статті 141 ПК до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, господарська діяльність передбачає здійснення платником будь-яких операцій, спрямованих на одержання економічного ефекту у вигляді приросту або збереження активів чи їх вартості.

Як встановили суди, за договором невідновлювальної кредитної лінії від 13.07.2007 № 280-17/058, укладеним позивачем з акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Підприємством було одержано кредит для поповнення обігових коштів зі сплатою 16 процентів річних.

Зазначене цільове використання кредитних коштів відповідає сутності господарської діяльності у відповідності з положеннями ПК. Податковою перевіркою не було виявлено фактів використання платником одержаних кредитних коштів на цілі, що не відповідають змісту господарської діяльності Підприємства.

Правила ж формування витрат у податковому обліку, наведені у статті 138, у пункті 141.1 статті 141 ПК, не ставлять право платника на врахування витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за кредитом, з наявністю або відсутністю у такого платника дебіторської заборгованості, як помилково стверджує відповідач.

Колегія суддів погоджується з висновком судів й по епізоду, пов'язаному з формуванням платником податкового кредиту в сумі 794 грн. за операціями з ТОВ «Медіа-Трейд».

Адже, заперечуючи проти податкових наслідків цих операцій, Інспекція послалася на вигодоформуючий характер діяльності цього постачальника. Втім вказана обставина не виключає можливість виконання ТОВ «Медіа-Трейд» окремих реальних поставок та не є беззаперечним доказом безтоварності усіх правовідносин ТОВ «Медіа-Трейд» з іншими суб'єктами господарювання (зокрема, з позивачем у справі).

Власне наявність у Підприємства товарно-матеріальних цінностей, які виступали предметом розглядуваних поставок, Інспекцією не спростовано. Дрібно-побутовий характер цих операцій зумовлює відсутність у позивача обов'язку у межах прояву належної обережності вчиняти будь-які дії з перевірки названого постачальника, зі встановлення осіб, що діють від імені останнього. У даному разі добросовісність позивача як платника податків у розглядуваних правовідносинах визначається власне наявністю активу, який виступав предметом поставки, та наявністю первинних документів (зокрема, податкової накладної). Установлені перевіркою обставини не свідчать про недотримання платником будь-якої з наведених умов.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо незаконності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин з огляду на помилковість окремих висновків судів, наслідком чого стало ухвалення ними неправильних судових рішень по суті окремих позовних вимог, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові акти.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 у справі № 806/8285/13-а змінити в частині визнання протиправним та скасування наказу Інспекції від 17.12.2013 № 1545 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Золушка», а також в частині визнання неправомірними дій Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області з проведення податкової перевірки приватного підприємства «Золушка», оформленої актом від 08.01.2014 № 5/22-01/20424742/0100.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 у справі № 806/8285/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко