Постанова

від 19.03.2014 по справі 3669/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 р. 14 год.41 хв.м. ХерсонСправа № 2а - 3669/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Рябчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.04.2011 р. № 0000401702 про визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 582,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 145,50 грн., за № 0000411702 про визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 148594,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 37148,50 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує неправомірністю висновків ДПІ щодо не підтвердження позивачем права на формування податкового кредиту та валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, оскільки вважає, що в ході здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 укладались відповідні договори з постачальниками ПП "Науково виробниче підприємство "Норма-ХІМ", ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро" і за фактом поставки товару та його сплати оформлювались податкові, видаткові накладні, розрахункові документи. Позивач також зазначає, що висновок відповідача про вчинення ФОП ОСОБА_3 фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами - постачальниками без мети реального настання правових наслідків» не відповідають нормам Цивільного кодексу України і виходять за межі повноважень податкового органу. В судовому засіданні представник позивача вказав, що посилання відповідача на факти порушення кримінальних справ відносно засновників та посадових осіб вказаних підприємств - постачальників без вироку суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, не може обмежувати право позивача на формування податкового кредиту при отримані належним чином оформлених податкових накладних. Щодо висновків відповідача про безтоварність господарських операцій з вказаними постачальниками, то на думку представника, надані до матеріалів справи видаткові, податкові накладні, ТТН, розрахункові документи, а також докази подальшої реалізації спірної продукції спростовують вказаний висновок податкового органу. При цьому, представник позивача вказав, що перебування позивача на спрощеній системі оподаткування позбавляє його обов'язку вести облік своїх витрат, а тому належними доказами правомірності формування податкового кредиту та валових витрат у приватного підприємця є документи, які були надані до перевірки та залучені до матеріалів справи. Отже, позивач вважає, що вищевказані помилкові висновки ДПІ стали підставою для необґрунтованого збільшення ФОП ОСОБА_3 грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та ПДВ за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.04.2012 р. року, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ).

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, вказавши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно висновків акту документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, якими зафіксовано неправомірне включення до складу валових витрат суму 3880,00 грн., яка складає вартість отриманого від ДП «Автопромпідшипник» ТОВ «Автопромпідшипник» товару без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що стало підставою для нарахування грошових зобов'язань по ПДФО в сумі 582,00 грн. Підставою для нарахування грошових зобов'язань по ПДВ в сумі 148 594,00 грн. стало документування позивачем товару, отриманого від постачальників ПП "Науково виробниче підприємство "Норма-ХІМ", ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро" за нікчемними угодами, що підтверджується не надання позивачем до перевірки документів фактичного отримання та відвантаження товару, його збереження обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, висновками актів перевірок вказаних контрагентів, а також порушеними кримінальними справами відносно колишнього засновника ПП "Науково виробниче підприємство "Норма-ХІМ" ОСОБА_4, а також власника ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро" ОСОБА_5, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст. 212 КК України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець 27.08.2001 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва НОМЕР_5 від 28.08.2001 р.

У перевіряємий період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. ФОП ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність у період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р. на спрощеній системі оподаткування, з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. на загальній системі оподаткування.

Згідно довідки ГУ Статистики у Херсонській області № 1177 від 04.05.2006 року ФОП ОСОБА_3 здійснює основний вид діяльності за кодом КВЕД 50.30.2 роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдями.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, ДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 25.03.2011 року № 925/172/НОМЕР_3 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є порушення:

- ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р., п.п. 5.2.1. п. 5.2., 5.3.9 п.5.3 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено завищення валових витрат за 3 кв. 2010 р. у зв'язку з включенням суми витрат 3880,00 грн. без підтверджуючих документів, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 582,00 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 148594,0 грн., у тому числі травень 2008 р. на суму ПДВ 2690,0 грн.; червень 2008 р. на суму ПДВ 21300,0 грн.; липень 2008 р. на суму ПДВ 22352,0 грн.; серпень 2008 р. на суму ПДВ 11400,0грн.; вересень 2008р. на суму ПДВ 2914,00 грн.; грудень 2008 р. на суму ПДВ 470,00 грн.; січень 2009 р. на суму ПДВ 608,0 грн.; лютий 2009 р. на суму ПДВ 7268,0 грн.; березень 2009 р. на суму ПДВ 5850,0 грн.; квітень 2009 р. на суму ПДВ 5773,0 грн.; травень 2009 р. на суму ПДВ 7763,0грн.; червень 2009 р. на суму ПДВ 16862,0 грн.; липень 2009 р. на суму ПДВ 13019,0 грн.; серпень 2009 р. на суму ПДВ 762,0 грн.; лютий 2010 року у сумі 6667,0 грн.; квітень 2010 року у сумі 22120,0 грн.; серпень 2010 року у сумі 776,0 грн.

- ч. І ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Галіт» (код ЄДР 22751066), ТОВ "Н.К.Трейд" (код ЄДР 34438867), ТОВ"СТС "Агро" (код ЕДР 34369925), ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ» (код ЕДР 34286215). Такий товар був предметом нікчемного правочину та документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій визнані недійсними.

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.04.2011 р. № 0000401702 про визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 582,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 145,50 грн., за №0000411702 про визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 148594,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 37148,50 грн. які предметом оскарження у даній справі.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями законодавства.

Щодо правомірності висновку відповідача про порушення ФОП ОСОБА_3 ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р. (далі - Декрет №13-92), п.п. 5.2.1. п. 5.2., 5.3.9 п. 5.3 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ( далі - Закон України №334/94-ВР) у зв'язку з включенням до валових витрат суму 3880,00 грн. без підтвердження розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, то встановив наступне.

Як зазначається ревізором-інспектором на стор. 11 акут перевірки, ФОП ОСОБА_3 у періоді з 01.01.10 по 31.12.10 до складу валових витрат включені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на загальну суму 3 880,0 грн., зокрема відсутні видаткові накладні на придбання товару у ДП "Автопромпідшипник" TOB "Автопромпідшипник" (код ЕДР 32479849) на суму 3880,0 грн., крім того ПДВ 775,83 грн.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо вказаного порушення, оскільки вважає, що вказаний висновок спростовується наданими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що внаслідок не надання ФОП ОСОБА_3 первинних документів на підтвердження включення до складу витрат вартість товару, отриманого від ДП "Автопромпідшипник" TOB "Автопромпідшипник", податковий орган керуючись ст. 13 Декрету КМУ №13-92, встановив завищення валових витрат на загальну суму 582,00 грн., що складає 15 % від 3880,00 грн.

Суд погоджується з вказаним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Податковим законодавством передбачені права платника податків, при використанні яких є можливість саме під час проведення перевірки та після отримання акту перевірки врегулювати всі спірні питання, у т.ч. висновки ревізора-інспектора щодо відсутності у суб'єкта господарювання первинних документів, шляхом надання відповідних пояснень та їх документального підтвердження ревізору, який проводить перевірку. Так, статтею 44 ПК України передбачено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст.44 ПК України); якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. ( п. 44.7 ст.44 ПК України).

Також, пунктом 86.7. ст. 86 ПК України передбачено, у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта. Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України, суд вважає, що не надання податковому органу відсутніх в момент перевірки первинних документів протягом строку, встановленому діючим законодавством, є підставою вважати їх відсутніми у платника податків, а тому позбавляє його права включати такі суми витрат до складу валових витрат.

При цьому, суд відмічає, що позивачем надано до матеріалів справи акт звіряння взаєморозрахунків з ДП "Автопромпідшипник" TOB "Автопромпідшипник" за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., перелік накладних, проте з цього переліку неможливо встановити на підставі яких видаткових накладних позивачем були сформований валові витрати у сумі 3880,00 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що ДПІ доведено правомірність збільшення позивачу податку з доходів фізичних осіб за період 2010 р. в сумі 582,00 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 р. №0000401702 про визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 582,00 грн. є правомірним.

Щодо правомірності висновку відповідача про порушення ФОП ОСОБА_3 пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», то суд встановив наступне.

Для надання правової оцінки щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ суд застосовує положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), зокрема -

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( п.п. 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону);

- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) ( п.п. 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону);

- податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу ( абзац 1 п.п. 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, податковий орган в обґрунтування своїх висновків щодо порушення ФОП ОСОБА_3 порядку формування податкового кредиту з ПДВ посилається на відсутність доказів реального вчинення правочинів, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Галіт» (код ЄДР 22751066), ТОВ "Н.К.Трейд" (код ЄДР 34438867), ТОВ "СТС "Агро" (код ЕДР 34369925), ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ» (код ЕДР 34286215), оскільки на момент перевірки у фізичної особи-підприємця відсутні документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують зберігання товарів, а наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції ( стор. 25 акту).

Крім того, податковий орган посилається на висновки ДПІ у м. Нова Каховка ДПІ у м. Нова Каховка щодо порушення ТОВ «Галіт», ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро", ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ» ч. І ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в час недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання право наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах, здійснених з покупцем ФОП ОСОБА_3, зроблені за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Галит" з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період: з 01.03.2008р. по.31.10.2008 р. (акт перевірки від 30.11.09 р. № 1589/30-322751066), документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Н.К.Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства період: з 05.09.2006 р. по 30.09.2009 р. (акт перевірки від 11.01.10 р. № 010230-34438867), документальної планової виїзної перевірки TOB " СТС "Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2009 р. по 31.12.2009 р. (акт перевірки від 02.06.10 р. №672/230-34369925). А також на отриману ДПІ інформацію стосовно ПП "Науково виробниче підприємство "Норма-ХІМ", якою встановлено, що згідно наданого ДПІ листа СВ ПМ ДПА у Херсонській області від 09.11.2011 року №8570/7/09-014 відносно колишнього засновника ПП "Науково виробниче підприємство "Норма-ХІМ" ОСОБА_4 порушено кримінальну справу №330209-10 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст. 212 КК України, яка перебуває на судовому розгляді у Комсомольському районному суді м. Херсона; по ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро" встановлено, що відносно власника вказаних підприємств ОСОБА_5 згідно постанови від 07.04.2010 р. по кримінальній справі № 1090802005, висунуто обвинувачення в тому, що за попередньою змовою з гр. ОСОБА_7 з метою приховування незаконної діяльності по незаконному формуванню податкового кредиту по ПДВ та завищенню валових витрат ОСОБА_5 придбала на підставних осіб ряд підприємств, у тому числі і ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро". Кримінальна справа по звинуваченню гр. ОСОБА_5 по ч.2 ст.205, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України перебуває на розгляді і вирок, ще не ухвалено.

Отже, з посиланням на вказані обставини, податковий орган, керуючись пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР « Про податок на додану вартість» встановив завищення податкового кредиту на загальну суму 147818,00 грн.

Суд відмічає, що оскільки спірність вказаного питання полягає у доведеності джерела отримання товару, тобто факт надходження цих товарі саме ТОВ « Галіт», ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро", ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ», а не з будь-яких інших джерел, тому з метою встановлення факту здійснення господарської операції суд повинен з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, за змістом якого є дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, документи про перевезення, зберігання товарів, внутрішнього переміщення товару та подальше його використання у господарській діяльності платника податків.

З наявних у справ документів суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки позивач на підтвердження виконання господарських зобов'язань між ним та ТОВ «Галіт», ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро", ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ», та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту надав органу державної податкової служби роздруківки банків про рух грошових коштів, платіжні документи, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, накладні на відвантаження товару, що знайшло своє відображення в узагальненому переліку документів, які були використані при проведення перевірки, у таблиці № 5 акту перевірки.

В ході розгляду справи позивачем надано до матеріалів справи договірні та інші документи по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами, з яких судом встановлено наступне.

Так, 01.02.2010 р. між ФОП ОСОБА_3 (за договором - покупець) та ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ», (за договором - постачальник) було укладено договір купівлі - продажу №24/2010, за умовами якого постачальник продає покупцю запчастини та комплектуючи приладдя у кількості та асортименті за домовленістю. Товар відпускається на умовах само вивезення зі складу Продавця. Оплата за товар здійснюється у готівковій та безготівковій формах.

На виконання умов даного договору, позивач у лютому, квітні 2010 року отримав від ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ» запасні частини в асортименті на загальну суму 132 700,00 грн., у т.ч. ПДВ 22 120,02 грн., про що свідчать видаткові та податкові накладні, перелік яких наведений на стор. 19 акту перевірки. Оплата вартості товару здійснювалась за готівкові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями прибуткових касових ордерів.

01.09.2008 р. між ФОП ОСОБА_3 (за договором - покупець) та ТОВ "Н.К.Трейд", (за договором - постачальник) було укладено договір купівлі - продажу №ДГ-29-Т, за умовами якого постачальник продає покупцю запчастини та комплектуючи приладдя у кількості та асортименті за домовленістю. Товар відпускається на умовах само вивезення зі складу Продавця. Оплата за товар здійснюється у готівковій та безготівковій формах.

На виконання умов даного договору, позивач у серпні, вересні, грудні 2008 р., січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2009 року отримав від ТОВ "Н.К.Трейд", запасні частини в асортименті на загальну суму 353443,22 грн., у т.ч. ПДВ 58907,20 грн., про що свідчать видаткові та податкові накладні, перелік яких наведений на стор. 22-23 акту перевірки. Оплата вартості товару здійснювалась за готівкові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями прибуткових касових ордерів.

Позивачем також до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні.

10.01.2008 р. між ФОП ОСОБА_3 (за договором - покупець) та ТОВ «Галит» (за договором - постачальник) було укладено договір купівлі - продажу, за умовами якого постачальник передає у власність покупця товар у кількості, асортименті та по ціні згідно замовлень ( усних, письмових). Товаром за цим договором є запчастини. Умови поставки запчастини договором не передбачено. Оплата за товар здійснюється у готівковій та безготівковій формах.

На виконання умов даного договору, позивач у травні - серпні 2008 року отримав від ТОВ «Галит» запасні частини в асортименті на загальну суму 27805,16 грн., у т.ч. ПДВ 46342,53 грн., про що свідчать видаткові та податкові накладні, перелік яких наведений на стор. 20-21 акту перевірки. Оплата вартості товару здійснювалась за готівкові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями прибуткових касових ордерів.

01.05.2009 р. між ФОП ОСОБА_3 (за договором - покупець) та ТОВ «СТС Агро» (за договором - постачальник) було укладено договір поставки, за умовами якого постачальник передає у власність покупця продукцію до сільгосптехніки у кількості та строки за договором. Поставка продукції відбувається на умовах само вивезення. Оплата за продукцію здійснюється у готівковій та безготівковій формах.

На виконання умов даного договору, позивач у липні - серпні 2009 року отримав від ТОВ «СТС Агро» продукцію в асортименті на загальну суму 82686,00 грн., у т.ч. ПДВ 13781,00 грн., про що свідчать видаткові та податкові накладні, надані позивачем до матеріалів справи. Оплата вартості товару здійснювалась за готівкові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями прибуткових касових ордерів.

На підтвердження товарності вказаних господарських операцій позивач також надав суду первинні документи щодо подальшої реалізації запчастин, які були отримані від спірних контрагентів.

Таким чином, на думку позивача, вищевказаним переліком первинних документів, доведено фактичне отримання запчастин ФОП ОСОБА_3 від постачальників ТОВ «Галіт», ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро", ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ».

Проте, суд вважає вказаний висновок позивача передчасним і таким, що не відповідає правильному застосуванню вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Суд зазначає, що докази, на які послався позивач на обґрунтування своїх доводів щодо фактичного отримання товару від спірних контрагентів є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи позивачем не було надано на вимогу суду документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з ТОВ «Галіт», ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро", ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ», у тому числі, але не виключно: документальне підтвердження витрат позивача, понесених внаслідок замовлення автотранспортних послуг у ФОП ОСОБА_8, розмір таких витрат, документальне підтвердження приймання матеріально-відповідальною особою запчастин від перевізника ФОП ОСОБА_8, подальший його облік при збереженні вказаного товару на складах позивача, про наявність яких свідчать наявні в матеріалах справи дозвільні документи на початок роботи складських приміщень, доведеність отримання економічної вигоди внаслідок перепродажу товару тощо.

Щодо доводу представника позивача про те, що для фізичних осіб - платників податку ведення бухгалтерського обліку законодавством не передбачено, суд вважає що хоча фізична особа-підприємець не має обов'язку ведення бухгалтерського обліку, однак таку особу не позбавлено права на його ведення, яке реалізується виходячи із норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, за правилами ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваний дохід як сукупний чистий доход є різницею між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, а тому існують правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», які містять заборону включати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податковою обліку.

Додатком №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64, передбачено, що оскільки фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, з урахуванням відсутності доказів зміни у позивача руху активів та понесення позивачем додаткових витрат внаслідок вчинення спірних господарських операцій, суд вважає, що позивачем не доведено реальність отримання запчастин послуг від ТОВ «Галіт», ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро", ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ».

Щодо доводів ДПІ у м. Херсоні про фіктивну діяльність вищевказаних контрагентів позивача з посиланням на кримінальні справи, відкритті стосовно власника ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро" та колишнього засновника ПП "Науково виробниче підприємство " Норма-ХІМ " ОСОБА_4, то суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою міліцією ДПА в АР Крим у Херсонській області постановами від 23.10.2009 р. та від 07.04.2010 р. відкрито кримінальне провадження №10908020005 та притягнуто в якості звинуваченої ОСОБА_5 по ч. 2 ст.205, ч.5 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.2 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки за попередньою змовою з гр. ОСОБА_7 з метою приховування незаконної діяльності по незаконному формуванню податкового кредиту по ПДВ та завищенню валових витрат ОСОБА_5 придбала на підставних осіб ряд підприємств, у тому числі ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро", та не будучи посадовими особами, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 використовували печатки та бланки цих підприємств для оформлення безтоварних операцій чим здійснювала фіктивне підприємництво.

На момент розгляду справи вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від жовтня 2011 року відносно ОСОБА_5 відмінено, справу направлено Прокурору АР Крим на додаткове розслідування, про що свідчить ухвала апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом ПМ ДПА у Херсонській області 01 березня 2012 року порушена кримінальна справа № 330209-10 у відношенні засновника та бухгалтера ПП "НВП "Норма-Хім" ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, оскільки в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_3 призначив на посаду директора ОСОБА_9, який в грудні 2008 року виїхав на постійне проживання до м. Барселона, Іспанія, і до України не повертався, про що свідчить відповідь Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи "Аркан". В момент проведення перевірки позивача кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК та ч. 3 ст.212 КК України перебувала на судовому розгляді у Комсомольському районному суді м. Херсона.

При цьому, суд відмічає, що Комсомольський районний суд м. Херсона листом від 20.01.2014 р. повідомив, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.205, ч. 3 ст.212 КК України постановою Комсомольського районного суду м. Херсона суду від 11.10.2013 року направлена до прокуратури Херсонської області для проведення додаткового розслідування. Вказана постанова була залишена без змін згідно ухвали апеляційного суду Херсонської області з направленням до прокуратури Херсонської області для проведення додаткового розслідування.

Отже, судом встановлено, що на момент розгляду даної справи вироки судів по звинуваченню власника ТОВ "Галіт", ТОВ " Н.К.Трейд ", ТОВ "СТС "Агро " ОСОБА_5 та колишнього засновника ПП "Науково виробниче підприємство "Норма-ХІМ" ОСОБА_4 у здійсненні фіктивного підприємництва відсутні.

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування в адміністративному судочинстві можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів наявності вироку у справі відносно згаданих осіб, тому відсутні підстави вважати такі доводи такими, що породжують правові наслідки для вирішення даної справи.

Щодо інформації про ознаки фіктивної діяльності підприємств - постачальників, викладеної в актах податкових перевірок контрагентів позивача, то суд вважає її не є достатніми доказами, тому, як ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Проте, цим Кодексом не встановлено, що податковий орган може запитувати, отримувати та використовувати у документальних перевірках платників податків в якості доказів акти перевірок інших платників податків. Більш того, цим кодексом не встановлено, що висновки, які містяться в актах перевірки інших платників податків, є достатніми та допустимими доказами наявності чи відсутності документів, фактів та інших обставин, які мають юридичне значення для інших платників податків, ніж той, відносно якого проводилась перевірка. Не встановлюють вказаних прав податкового органу інші законодавчі та нормативно-правові акти.

Виходячи з викладеного, данні, вказані в актах перевірки інших платників податків, можуть бути використані податковим органом лише як інформація, яка дає підстави для перевірки того чи іншого факту.

Крім того, за своїм призначенням акт перевірки іншого платника податку не є ні первинним, ні обліковим документом, ні звітним документом, ні іншим документом господарської діяльності платника податку, відносно якого проводиться перевірка. Даними актами не встановлюються результат перевірки, а тому вони не могли бути використані при перевірці ФОП ОСОБА_3

Щодо висновку податкового органу про нікчемність угод.

Проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, з якими ДПІ пов'язує висновок про нікчемність господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Галіт», ТОВ «Н.К.Трейд», ТОВ "СТС "Агро", ПП «Науково виробниче підприємство «Норма-ХІМ», суд вважає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, в контексті вищевикладеного, які б визнавали недійсним вказаний вище правочин.

Відповідно до ст. 228 ЦК України під поняттям правочину, який порушує публічний порядок, слід розуміти суспільно-небезпечні діяння, які становлять правопорушення у вигляді, наприклад, адміністративного проступку чи злочину. Суд вважає, що висновок про нікчемність правочину може мати місце лише після встановлення правоохоронними та судовими органами порушення, яке має ознаки протиправності. Проте, такі докази в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не доведено товарність господарських операцій, під сумнів вчинення яких вказав відповідач під час проведення перевірки, суд приходить до висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення грошових зобов'язань з ПДВ, з урахуванням того, що обставини щодо заниження податкового кредиту в ході розгляду справи не спростовувались.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, то суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДФО та ПДВ є порушення ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р., п.п. 5.2.1. п. 5.2., 5.3.9 п.5.3 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, Закону України від 03 квітня 1997року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», тобто порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після 1 січня 2011 року.

При вирішенні питання про застосування передбачених статтею 123 Податкового кодексу України штрафних санкцій, нарахованих згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд виходить з наступного.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі - Закон 3609-VI), Кодекс не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Кодексом, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), а відтак цим приписом було запроваджено зворотну дію норм Кодексу в часі.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі Закон України № 2181-ІІІ) або Податковим кодексом України.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ було визначено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У свою чергу відповідальність у разі визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з підстав, зазначених у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що виявлення порушення позивачем вимог діючого законодавства відбулося до 6 серпня 2011 року ( оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у квітні 2011 р.), тому розмір штрафних санкцій за його вчинення визначається на підставі пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, та з урахуванням цього штраф становитиме 10 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, як це передбачено пунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ.

Враховуючи, що судом встановлено правомірність визначеного грошового зобов'язання з ПДФО в сумі 582,00 грн. та з ПДВ в сумі 148 594,00 грн., тому правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 58,20 грн. (582,00 х 10%) за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 07.04.2011 р. № 0000401702 та штрафних санкцій у сумі 14859,40 грн. (148 594,00 х 10%) за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 07.04.2011 р. № 0000411702.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, а не про визнання їх протиправними (незаконними) та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, тому суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність податкового повідомлення - рішення від 07.04.2011 р. № 0000401702 в частині визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, за штрафними санкціями в сумі 87,30 грн. та податкового повідомлення - рішення від 07.04.2011 р. за № 0000411702 в частині визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 22289,10 грн., та приймаючи до уваги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено обов'язок кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7-11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.04.2011 р. №0000401702 в частині визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, за штрафними санкціями в сумі 87,30 грн.

В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.04.2011 р. №0000401702 щодо визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, за основним платежем в сумі 582,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 58,20 грн. - відмовити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.04.2011 р. за №0000411702 в частині визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 22289,10 грн.

В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.04.2011 р. за №0000411702 в частині визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 148594,00 грн. штрафними санкціями в сумі 14859,40 грн. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 березня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3