Постанова

від 18.03.2014 по справі 911/3521/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 911/3521/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідача), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Павліна-СЛ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. у справі№911/3521/13 господарського суду Київської області за позовомКомунального підприємства "Контроль благоустрою міста" доПриватного підприємства "Павліна-СЛ" простягнення 16 846,15 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився ,

від відповідача: Франюк А.В. ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 16 846,15 грн. боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договорами № 8 про надання в користування місць для розташування спеціальних конструкцій від 20.09.2010 року, № 18 про надання в користування місць для розташування спеціальних конструкцій від 21.09.2011 року, № 7/12 про надання в користування місць для розташування спеціальних конструкцій від 01.01.2012 року, № 1/13 про надання в користування місць для розташування спеціальних конструкцій від 01.01.2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2013року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року у справі №911/3521/13 позовні вимоги задоволені повністю, присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Павліна-СЛ" на користь Комунального підприємства "Контроль благоустрою міста" 16 846,15 грн. боргу, 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Приватне підприємство "Павліна-СЛ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 10.10.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем були укладені договори про надання в користування місць для розташування спеціальних конструкцій №8 від 20.09.2010р., №18 від 21.09.2011р., №7/12 від 01.01.2012р. та №1/13 від 01.01.2013р.

Відповідно до п.3.1 укладених договорів плата за тимчасове користування місцем вноситься користувачем у грошовій формі на рахунок позивача щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Судами також встановлено, що згідно з умовами договорів за період користування відповідачем місцями для розміщення спеціальних конструкцій з 20.09.2010 року по 21.02.2013 року, Приватне підприємство "Павліна-СЛ" повинно було здійснити плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій у розмірі 59 096,15 грн.

Однак, всупереч умов договорів відповідач здійснив плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій частково в розмірі 42 250,00грн.,що підтверджується прибутковими касовими ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань за договорами про надання в користування місць для розташування спеціальних конструкцій, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 16 846,15 грн., яку він просив стягнути на його користь.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідач, відповідно до умов укладених договорів, повинен був здійснити плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій у розмірі 59 096,15 грн. за період 20.09.2010 року по 21.02.2013 року, але здійснив оплату лише частково в сумі 42 250 грн.

Заборгованість відповідача складає 16 846,15 грн., доказів її сплати суду не надано.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Павліна-СЛ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року у справі № 911/3521/13 без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова