Ухвала

від 19.03.2014 по справі 814/4620/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

19 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4620/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року у справі за позовом Миколаївського науково-технічного центру Академії наук прикладної радіоелектроніки до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Миколаївський науково-технічний центр Академії наук прикладної радіоелектроніки (далі - позивач, МКТЦ Академії наук прикладної радіоелектроніки) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про визнання неправомірним коригування в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», здійсненні ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на підставі Акта №344/14-02-22-01/19300638 від 01.10.2013 року, зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі Акту №344/14-02-22-01/19300638 від 01.10.2013 року та поновити раніше видалені відомості, що відповідають даним податкової звітності позивача.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив відмовити у задоволенні позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним коригування в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», здійснені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на підставі Акта №344/14-02-22-01/19300638 від 01.10.2013 р. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі Акту №344/14-02-22-01/19300638 від 01.10.2013 р. та поновити раніше видалені відомості, що відповідають даним податкової звітності Миколаївського науково-технічного центру Академії наук прикладної радіоелектроніки (код ЄДРПОУ 19300638).

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на вказану постанову від 30.12.2013 р. подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову МКТЦ Академії наук прикладної радіоелектроніки відмовити повністю.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не досліджено та не враховано, що підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено право ОДПС під час проведення документальної перевірки використовувати отримані в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документи та податкову інформацію, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Тобто, використання оскаржуваного акта перевірки органами державної податкової служби при проведенні перевірок як позивача, так і інших підприємств, є правом, яке прямо передбачене пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України. При цьому наявність права органів державної податкової служби в порядку та у спосіб, передбачений ст.ст. 77-79 ПК України проведення перевірок контрагентів позивача, жодним чином не порушує права позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено перевірку Миколаївського науково-технічного центру Академії наук прикладної радіоелектроніки з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Бриз Груп», ПП «Реа-Рент Миколаїв», за результатами якої складено акт від 01.10.2013 року № 344/14-02-22-01/19300638.

В зазначеному акті перевірки викладено висновки про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»,«Про податок на додану вартість», завищення витрат, завищення податкового кредиту.

Вказані висновки, викладені в акті перевірки, були відображені податковим органом у електронній базі даних - в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Зазначені дії податкового органу призвели до змін у задекларованих позивачем та його контрагентами сумах податків та негативних наслідків для позивача, у зв'язку з чим останній звернувся з адміністративним позовом про визнання неправомірним відповідного коригування в Автоматизованій системі, зобов'язання ДПІ вилучити з цієї системи відомості, внесені на підставі Акту №344/14-02-22-01/19300638 від 01.10.2013 року та поновити раніше видалені відомості, що відповідають даним податкової звітності позивача.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Позивачем не оскаржується сам акт перевірки, а оскаржуються дії податкового органу щодо використання податкової інформації, отриманої під час проведення перевірки.

Згідно акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, завищено витрати на суму 1 713 333,33 грн.; пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1, п. 135.2, завищено доходи на суму 1 713 333,33 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 342 666,67 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 342 666,67 грн.

На підставі вищезазначених обставин відповідач кваліфікував укладені позивачем правочини як такі, що не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків. Зроблений висновок про непідтвердженність факту реального виконання господарських операцій позивача з контрагентами. У зв'язку з цим у висновках Акта вказано про завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту.

Викладені в Акті висновки були відображені податковим органом в електронній базі даних - системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до положень п. 2.6 Методичних рекомендацій стосовно взаємодії державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених Наказом від 18.04.2008 р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» працівник підрозділу ведення та захисту податкової звітності після реєстрації податкової звітності з ПДВ переносить інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ на паперових носіях та звітних документів, наданих платниками ПДВ у електронному вигляді, до електронної бази податкової звітності органу ДПС.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що формування зобов'язань платника податків здійснюється на підставі поданої ним звітності, узгоджених податкових повідомлень-рішень. Одночасно з підписанням актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до положень п. 2.23 вищевказаних Методичних рекомендацій, у разі якщо результати такої перевірки оскаржуються платником у судовому порядку, юридичний підрозділ передає структурному підрозділу, що здійснював перевірку платника податків, копії рішень судових органів, якими змінено суми ПДВ, визначені за результатами перевірки. В свою чергу структурний підрозділ, що здійснював перевірку платника ПДВ, на наступний день після отримання вказаних рішень складає довідку про зміну результатів перевірки платника ПДВ за наслідками оскарження у судовому порядку у розрізі періодів, операцій з одним контрагентом і сум ПДВ та реєструє в Автоматизованій системі «Аудит».

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено з метою реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Судом першої інстанції було вірно визначено, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Вказаний етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податку.

В даному випадку податковим органом не було виявлено розбіжностей у податковій звітності позивача та його контрагентів за перевірені податкові періоди при співставленні засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. При цьому відповідачем був зроблений висновок про недостовірність задекларованих контрагентами даних податкового обліку на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що само по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій за відсутності перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку, відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів, неприйняття податкового повідомлення-рішення - не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Висновок щодо правильності чи недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що коригування інформації внесеної до бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України можливе за наслідками проведеної перевірки платника ПДВ за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, якщо податкове зобов'язання визначене цим рішенням є узгодженим.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не приймалися податкові повідомлення-рішення за наслідками податкової перевірки та складання Акту №344/14-02-22-01/19300638 від 01.10.2013 року, при цьому були внесені зміни до автоматизованої системи.

Таким чином, відповідачем безпідставно здійснено коригування податкового кредиту, податкового зобов'язання та виключено з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту показники податкової звітності позивача з податку на додану вартість.

Як вказує позивач, оскаржувані дії відповідача призвели до негативних наслідків, які виразилися, зокрема, у відмові контрагентів у подальшій співпраці з позивачем, конфлікти у діловому спілкуванні позивача з контрагентами.

Вирішуючи справу суд першої інстанції вірно зазначив, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Аналогічна позиція була викладена Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 13.02.2013 року у справі №2а-2567/12/1070.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача стосовно внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі Акта перевірки позивача та необхідності задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її, не навів жодного посилання на законодавство щодо законності оскаржуваних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 21.03.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький